Постанова

від 29.05.2012 по справі 2а/1270/3092/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3092/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Яковлева Д.О.

при секретарі Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Локомотив-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 № 0000642310 та №0000632310, визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративної справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Локомотив-Ресурс» (далі - ПрАТ «Локомотив-ресурс», позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганську (далі - ДПІ у Жовтневому р-ні, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 № 0000642310 та №0000632310, визнання неправомірними дій.

Ухвалою суду від 03 травня 2012 року було задоволено клопотання представника відповідача, замінено Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Луганська на її правонаступника Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.

У позовній заяві ПрАТ «Локомотив-ресурс» просив:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000642310 від 06 квітня 2012 року видане ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську ПрАТ «Локомотив-ресурс», яким нараховане грошове зобов'язання у вигляді податку на прибуток приватних підприємств, код платежу 3011021000, в сумі 197623,75 грн., з яких 158099,00 - за основним платежем та 39524,75 - за штрафними санкціями;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000632310 від 06 квітня 2012 року видане ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську ПрАТ «Локомотив-ресурс», яким нараховане грошове зобов'язання у вигляді податку на додану вартість, код платежу 3014010100, в сумі 158102,50 грн., з яких 126482,00 - за основним платежем та 331620,50 - за штрафними санкціями;

- визнати неправомірними дії посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську, щодо винесення податкових повідомлень-рішень №0000642310 від 06 квітня 2012 року та №0000632310 від 06 квітня 2012 року.

В обґрунтування позову ПрАТ «Локомотив-ресурс» зазначено наступне.

На підставі Акту про результати документальної невиїзної перевірки від 21.03.2012 N50/22/13394822 складеного за результатами перевірки ПрАТ «Локомотив-Ресурс», код ЄДРПОУ 13394822 з питань дотримання податкового законодавства, під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Інтерпром №1» код за ЄДРПОУ 33701606 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська прийняти податкові повідомлення - рішення:

від 06.04.2012 № 0000642310 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 197623 грн. 75 коп., з якої 158099 грн. 00 коп. - за основним платежем та 39524 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями, за період червень - листопад 2010 року;

від 06.04.2012 № 0000632310 (форма «P») про донарахування грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 158102 грн. 50 коп., з якої 126482 грн. 00 коп. - за основним платежем та 31620 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями, за період червень - листопад 2010 року;

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені порушення п.п.7.2.6., п.7.2; п.п.7.4.5. п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 126482 грн. та п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 158099 грн.

Позивач вважає винесені податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними, так як вони винесені відповідно до Акту, висновки якого суперечать законодавству з питань оподаткування, а дії відповідача, щодо їх винесення неправомірними з наступних підстав.

По-перше, на час здійснення господарських операцій описаних в Акті перевірки тобто червень-листопад 2010 року підприємство ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та контрагент ТОВ «Компанія Інтерпром №1» були зареєстровані в ЄДРПОУ у встановленому законом порядку, мали реєстрацію, як платники ПДВ у податкових органах за місцем реєстрації, та були наділені відповідним об'ємом прав та обов'язків, щодо здійснення господарської діяльності в сфері купівлі-продажу металобрухту, про що свідчить наявність відповідних ліцензій. Копіями цієї документації сторони обмінялись під час укладання договору.

По-друге, відповідачу були надані всі первинні документи підтверджуючі товарність та фактичність виконання операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія Інтерпром №1», це Договори, видаткові та податкові накладні, докази транспортування товару ж/д транспортом, а це бланки суворої звітності, документи виконання вантажних робіт, документи підтверджуючі отримання та оплату товару, а також підтверджуючі його рух у виробничому процесі (переробку) та подальшу реалізацію.

По-третє, позивач вказує, що не є вірним та не відповідає вимогам закону висновок відповідача про невідповідність податкових накладних та порушення порядку формування податкового кредиту позивачем, у зв'язку з притягненням директора контрагента ТОВ «Компанія Інтерпром №1» гр. ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205 КК України.

Ці посилання позивач обґрунтовує тим, що вказаний вирок суду взагалі не стосується розглянутих взаємовідносин та в ньому не йде мова про визнання безтоварності (фіктивності) операцій з ПрАТ «Локомотив-Ресурс». При цьому позивач зауважує, що відповідач в Акті перевірки посилається на факти, про які не йде мова у вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 3 листопада 2011 року про притягнення директора ТОВ «Компанія Інтерпром №1» гр. ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205 КК України. Вирок суду навпаки, вказаною хронологією подій доводить, що директор ТОВ «Компанія Інтерпром №1» ОСОБА_5 придбав підприємство у 2006 році, передав документи третім особам за винагороду, але при цьому продовжував приймати участь в його діяльності. Так в липні 2006 року вніс зміни до реєстраційних документів через державного реєстратора Луганської міської ради. В березні 2010 року подав пакет документів та відкрив банківський рахунок.

Окрім цього позивач в обґрунтуванні позову зазначив, що події фінансово-господарських відносин між його підприємством та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» відбувались у червні - листопаді 2010 року, тоді як факт визнання дій ОСОБА_5 як особи, що займалась фіктивним підприємництвом відбувся через рік у листопаді 2011 року. При цьому наявні всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, цих операцій, як першочергові так і вторинні, які підтверджують фактичне отримання, подальшу переробку та збут отриманого металобрухту.

Щодо, зазначеної відповідачем, невідповідності податкових накладних, позивачем вказано, що вирок суду не веде мову про підписання чи не підписання податкових накладних та інших первинних документів керівником контрагента, притягнутим до кримінальної відповідальності, саме по взаємовідносинам з ПрАТ «Локомотив-Ресурс». При цьому законом не передбачена можливість чи необхідність перевірки підприємством, чи його посадовими особами, саме справжності підпису в документах, не встановлена і законність таких вимог взагалі.

Таким чином, позивач вважає, що його дії щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах с контрагентом ТОВ «Компанія Інтерпром №1» в період червень-липень 2010 року відповідають нормам податкового законодавства, тому просив визнати неправомірними дії фахівців ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську, щодо винесення податкових повідомлень рішень від 06.04.2012 № 0000642310, № 0000632310. та визнати недійсними ці податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська позов не визнала, про що подала до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, Приватне акціонерне товариство «Локомотив-Ресурс» (ідентифікаційний код 13394822) є юридичною особою зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 612190 та довідка Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 15.09.2010 № 290395 (том 2, а.с.163, 168).

На податковий облік в органах державної податкової служби Приватне акціонерне товариство «Локомотив-Ресурс» узяте 09.11.1995 за №01957, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 23.09.2010 № 3999 (том 2, а.с.167).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 133948212345, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.10.2010 №100303045 (том 2, а.с.167).

22 грудня 2011 року, на підставі п.п. 20.1.1, п.п. 20.1.6 п. 20.1 статті 20, п. 73.3. статті 73, п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та на виконання листа ДПА в Луганській обл. № 3599/7/23-706 від 25.02.2011, для підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія Інтерпром №1» за 2010 рік, відповідачем було видано письмовий запит №19503/23-113, який був отриманий представником ПрАТ «Локомотив-Ресурс» (том 1, а.с.25-26).

05 січня 2012 року уповноваженим представником ПрАТ «Локомотив-Ресурс» супровідним листом за №2 (том.1, а.с.36) відповідачу були надані пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання та копії документів на 407 аркушах (том.1, а.с.26-3), про що свідчить відмітка на супровідному листі.

На підставі наказу ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 06.03.2012 №483 та письмового повідомлення про дату і місце проведення перевірки (том 1,а.с.37-38) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Локомотив-Ресурс», код за ЄДРПОУ 13394822, з питань дотримання податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Інтерпром №1», код за ЄДРПОУ 33701606, за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 21.03.2012 за N50/22/13394822 (том 1, а.с.41-50), який було отримано керівником ПрАТ «Локомотив-Ресурс» 22.03.2012 (том 1, а.с.50).

Згідно висновків зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Локомотив-Ресурс»:

1. п.п. 7.2.6., п. 7.2; п.п. 7.4.5. п.7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 126482 грн., у тому числі: за червень 2010 у сумі ПДВ 24378 грн., за липень 2010 у сумі ПДВ 19503 грн., за серпень 2010 у сумі ПДВ 12883 грн., за вересень 2010 у сумі ПДВ 55364 грн., за жовтень 2010 у сумі ПДВ 13812 грн., за листопад 2010 у сумі ПДВ 542 грн.

2 .п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 158099 грн., у т.ч: 2 квартал 2010 року на суму 30472,00 грн., 3 квартал 2010 року на суму 90694,00 грн., 4 квартал 2010 року на суму 36933,00 грн.

Висновок про заниження ПрАТ «Локомотив-Ресурс» податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за безтоварними операціями з придбання матеріалів у ТОВ «Компанія Інтерпром №1», засновника та директора якого, ОСОБА_5, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03 листопада 2011 року по справі №1-861/11 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

27 березня 2012 року позивач надав на адресу відповідача, заперечення до акту про результати документальної невиїзної перевірки від 21.03.2012 N50/22/13394822, в яких просив відмінити, вказаний акт (том.1, а.с.51-61).

03 квітня 2012 року заперечення позивача були розглянуті в його присутності та надана відповідь від 03.04.2012 №1568/22, відповідно до якої, висновки, викладені в акті від 21.03.2012 N50/22/13394822, були залишені без перегляду (том.1, а.с.63-67).

На підставі акта документальної невиїзної перевірки від 21.03.2012 №50/22/13394822 відповідачем, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2011 року:

- №0000642310 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 197623 грн. 75 коп., з якої 158099 грн. 00 коп. - за основним платежем та 39524 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями (том.1, а.с.24);

- №0000632310 (форма «P») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 158102 грн. 50 коп., з якої 126482 грн. 00 коп. - за основним платежем та 31620 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями (том.1, а.с.23).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 06 квітня 2011 року №0000642310 та №0000632310, є протиправними з огляду на нижчевикладене.

З акту перевірки від 21.03.2012 N50/22/13394822, наданих письмових заперечень проти позову та пояснень наданих під час судового засідання представником відповідача вбачається, що ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська посилаючись на недодержання вимог ст.203, ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в момент вчинення правочинів, робить висновок про нікчемність операцій з придбання металобрухту ПрАТ «Локомотив-Ресурс» у ТОВ «Компанія Інтерпром №1» в 2010 році.

Висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.2.6., п.7.2; п.п.7.4.5. п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) ґрунтується на вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 03 листопада 2011 року (том.1,а.с.71-73) про притягнення директора ТОВ «Компанія Інтерпром №1» гр. ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво.

Суд не погоджується з вказаними висновками ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з наступних підстав.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 03 листопада 2011 року справа №1-861/11: «на початку червня 2006 року, ОСОБА_5, вступив в злочинну змову з невстановленою особою та заручившись його підтримкою, маючи умисел на скоєння фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з порушенням порядку зайняття підприємницькою діяльністю, тобто придбання раніше зареєстрованого суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) в організаційно-правовій формі товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерпром №1», 29.06.2006 року, прибув до нотаріальної контори, де діючи згідно свого злочинного наміру, придбав у ОСОБА_6 право власності на ТОВ «Компанія Інтерпром №1», та отримав від останнього усі оригінали статутних та реєстраційних документів, а також печатку вищевказаного суб'єкта підприємницької діяльності. ОСОБА_5 в той же час сплатив нотаріальній конторі послуги з оформлення придбання права власності на підприємство та ОСОБА_6 за відчуження підприємства, сумою грошових коштів, наданих йому для цього невстановленою особою. В подальшому ОСОБА_5 передав всі статутні та реєстраційні документи, а також печатку ТОВ «Компанія Інтерпром №1» невстановленій особі, за що отримав грошову винагороду в розмірі 400 гривень. В подальшому ТОВ «Компанія Інтерпром №1» використовувалась з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з незаконними фінансовими операціями з грошовими коштами. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5, в період червня 2006 року, не маючи мети заняття законною підприємницькою діяльністю, вніс зміни та перереєстрував в Управлінні державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради під реєстраційним №13821100011005213 та таким чином, придбав, юридичну особу в організаційно-правовій формі товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Інтерпром №1», задля утворення вищенаведеного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, підписав підготовлене йому для цієї цілі, невстановленою особою, рішення власника №3 від 29.06.2006, згідно якого, він залишає за собою обов'язки директора ТОВ «Компанія Інтерпром №1». Потім 01.03.2010 ОСОБА_5, разом з невстановленою особою, надав співробітникам АТ «АБ «Бізнес Стандарт», пакет документів, де також знаходилось рішення власника №3 від 29.06.2006 , та хоча ОСОБА_5 достовірно знав про те, що він згідно реєстраційних документів є директором, однак організовувати діяльність підприємства у відповідності з нормами законодавства України не планував, так як фактично повноваження директора передав невстановленій особі, за отримане грошове винагородження, тим самим використав завідомо підробний документ з метою отримання права розпорядження банківським рахунком підприємства ТОВ «Компанія Інтерпром №1».

Фінансово-господарські відносини між ТОВ «Компанія Інтерпром №1» та ПрАТ «Локомотив-Ресурс», які знайшли своє відображення в акті перевірки від 21.03.2012 за N50/22/13394822 відбувались у червні - листопаді 2010 року, тоді як факт визнання дій ОСОБА_5 як особи, що займалась фіктивним підприємництвом відбувся 03 листопада 2011 року.

При розгляді справи, суд також приймає до уваги, що вказаний вирок суду не містить в собі посилань та висновків, щодо взаємовідносин ТОВ «Компанія Інтерпром №1» з ПрАТ «Локомотив-Ресурс». Ним не встановлений факт, що взаємовідносин ТОВ «Компанія Інтерпром №1» з ПрАТ «Локомотив-Ресурс» носять фіктивний характер, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та порушують публічний порядок. Не має у вказаному вироку суду і посилань на встановлення обставин, щодо підписання чи не підписання директором ТОВ «Компанія Інтерпром №1» ОСОБА_5 договірної, фінансової, бухгалтерської чи податкової документації саме по взаємовідносинам з позивачем ПрАТ «Локомотив-Ресурс».

Таким чином, розглядаючи спірні взаємовідносини, суд не може обмежуватись лише наявністю, встановленого вироком Ленінського районного суду м. Луганську від 03 листопада 2011 року, умислу директора ТОВ «Компанія Інтерпром №1» ОСОБА_5 Для правильного вирішення справи слід належним чином встановити наявність чи відсутність умислу в діях керівників обох підприємств, висновок про що відсутній у вироку суду. За відсутності доведення такого умислу, немає підстав для притягнення до відповідальності ПрАТ «Локомотив-Ресурс», за вчинення директором ТОВ «Компанія Інтерпром №1» громадянином ОСОБА_5 злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. Вказана позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 12.10.2011 по справі 2а-6379/10/1270.

Перевіряючи правомірність винесення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 № 0000642310 та № 0000632310 суд вважає за необхідне зазначити, що розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

До набрання чинності Податковим кодексом України, на момент виникнення спірних правовідносин питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), а питання обчислення та сплати податку на прибуток було врегульоване Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон №334/94-ВР).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, чинного на час декларування позивачем спірних сум податку на додану вартість, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР та іншої нижче вказаної первісної бухгалтерської документації є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР - «...податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю.. ».

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 та п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР.

Таким чином, Законом передбачена відсутність права на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті ПДВ у випадку не підтвердження цих витрат податковими накладними чи митними деклараціями.

Обчислення та сплата податку на прибуток, на час здійснення господарських операцій між ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1», були врегульовані Законом №334/94-ВР.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг, які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3., 5.7. цієї статті.

Частиною 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПрАТ «Локомотив-Ресурс» є купівля-продаж та переробка металобрухту. З метою одержання прибутку позивачем було укладено угоду з ТОВ «Компанія Інтерпром №1», за якою позивач в червні-листопаді 2010 року придбав у цього підприємства металобрухт. В подальшому придбаний металобрухт був перероблений та проданий контрагенту ПАТ «Сталь», про що свідчать надані суду первинні документи обліку цих операцій.

Таким чином з урахуванням викладеного та предмету спору, суд зазначає що проблемою данного спору є встановлення реального характеру господарських операцій, між ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» з урахуванням вироку суду.

Пункт 1.2. ст.1. та пункт 2.1., ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, зазначає, що «первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи на їх проведення»

Судом встановлено, що між ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» 22.06.2010 було укладено Договір купівлі-продажу товару № 22/06-С на придбання металобрухту - стружки металевої вид №503 (том.1, а.с.74-75). В подальшому 20.09.2010 та 03.10.2010 були укладені додаткові угоди до договору (том.1, а.с.78, 80).

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, а саме здійснення операцій з придбання металобрухту між позивачем та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» були підписані видаткові накладні на суми з урахуванням ПДВ: № 6305 від 30.06.2010 на суму 146265,00 грн., № 7050 від 06.07.2010 на суму 72765,00 грн., № 7051 від 26.07.2010 на суму 44250,00 грн., № 8300 від 30.08.2010 на суму 77295,20 грн., № 9200 від 20.09.2010 на суму 68984,80 грн., № 9231 від 21.09.2010 на суму 172038,00 грн., № 9237 від 30.09.2010 на суму 91160,00 грн., № 9239 від 04.10.2010 на суму 43248,00 грн., № 10315 від 01.11.2010 на суму 3247,38 грн.

Включення до складу податкового кредиту операцій з ТОВ «Компанія Інтерпром №1» за період червень-листопад 2010 року, ПрАТ «Локомотив-Ресурс» здійснено на підставі отриманих податкових накладних: № 6305 від 30.06.2010 на суму 146265,00 грн., № 7050 від 06.07.2010 на суму 72765,00 грн., № 7051 від 26.07.2010 на суму 44250,00 грн., № 8300 від 30.08.2010 на суму 77295,20 грн., № 9200 від 20.09.2010 на суму 68984,80 грн., № 9231 від 21.09.2010 на суму 172038,00 грн., № 9237 від 30.09.2010 на суму 91160,00 грн., № 9239 від 04.10.2010 на суму 43248,00 грн., № 10315 від 01.11.2010 на суму 3247,38 грн.

Окрім цього, при здійснені операцій між позивачем, ТОВ «Компанія Інтерпром №1» та перевізниками були складені документи підтверджуючі транспортування товару, та документи супроводжуючи транспортування - акт прийому - здачі форма №69, посвідчення, протоколи радіаційного контролю, акти походження металобрухту, а саме: акт прийому - здачі форма №69 №3/29 від 29.06.10, з/д накладна №52017350 від 26.06.10, форма-посвідчення №166 від 23.06.10, протокол радіаційного контролю №166 від 23.06.10, акт прийому - здачі форма №69 №2/29 від 29.06.10, ж/д накладна №52017351 від 26.06.10, протокол радіаційного контролю №165 від 23.06.10, форма-посвідчення №165 від 23.06.10, акт прийому - здачі форма №69 №1/29 від 29.06.10, ж/д накладна №52017349 від 26.06.10, форма-посвідчення №164 від 23.06.10, акт прийому - здачі форма №69 №1/07 від 06.07.10, ж/д накладна №52640226 від 05.07.10, форма-посвідчення №440 від 02.07.10, протокол радіаційного контролю №440 від 02.07.10, акт походження б/н від 05.07.10, ж/д накладна №52640226 від 25.07.10, форма-посвідчення №171 від 25.07.10, протокол радіаційного контролю №171 від 20.07.10, акт прийому - здачі форма №69 №26/07 від 26.07.10, протокол радіаційного контролю №164 від 23.06.10, Акта походження б/н від 23.06.10, ж/д накладна №52664243 від 28.08.10, акт прийому - здачі форма №69 №30/08 від 30.08.10, форма-посвідчення №177 від 26.08.10, акт походження б/н від 26.08.10, протокол радіаційного контролю №177 від 26.08.10, акт прийому №21/9 від 31.09.10, акт прийому - здачі форма №69 №17/09 від 17.09.10, ж/д накладна №52664367 від 18.09.10, акт походження б/н від 14.09.10, протокол радіаційного контролю №182 від 14.09.10, форма-посвідчення №182 від 14.09.10, акт прийому - здачі форма №69 №4/10 від 04.10.10, ж/д накладна №52816043 від 03.10.10, протокол радіаційного контролю №462 від 28.09.10, акт походження №14 від 28.09.10, форма-посвідчення № 462 від 28.09.10, акт прийому №4/10 від 04.10.10, форма-посвідчення №1/11 від 01.11.10, акт прийому №1/11 від 01.11.10, товарно-транспортна накладна б/н від 01.11.10

Отримання металобрухту проводилось на підставі виданих довіреностей № 218 від 23.06.10; №241 від 06.07.10; №315 від 27.08.10; №346/1 від 14.09.10; №378 від 30.09.10; №428 від 01.11.10.

Оплата отриманого металобрухту здійснювалась позивачем на підставі виставлених ТОВ «Компанія Інтерпром №1» рахунків: рахунок №103 від 06.07.10, рахунок №116 від 26.07.10, рахунок №95 від 24.06.10, рахунок № 9200 від 20.09.10, рахунок №9231 від 21.09.10, рахунок №170 від 23.09.10, рахунок №б/н від 30.08.10, рахунок №9239 від 04.10.10, рахунок №102 від 30.06.10.

Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями: №759 від 25 червня 2010 - 13000 грн., ПДВ 2166,67 грн.; №758 від 24 червня 2010 - 60000,00 грн., ПДВ 10000,00 грн.; № 936 від 29 липня 2010 - 3750,00 грн., ПДВ 625,0 грн.; № 905 від 23 липня 2010 - 500 грн., ПДВ 83,33 грн.; №898 від 22 липня 2010 - 10000,00 грн., ПДВ 1666,67 грн.; № 894 від 21 липня 2010 - 10000,00 грн., ПДВ 1666,67 грн.; № 889 від 20 липня 2010 - 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн.; № 868 від 15 липня 2010 - 12765,00 грн., ПДВ 2127,50 грн.; №859 від 14 липня 2010 - 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн.; № 835 від 9 липня 2010 - 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн.; №830 від 8 липня 2010 - 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн.; № 790 від 5 липня 2010 - 53265,00 грн., ПДВ 8877,50 грн.; № 786 від 2 липня 2010 - 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн.; №1118 від 30 серпня 2010 - 77295,20 грн., ПДВ 12882,53 грн.; № 1293 від 29 вересня 2010 - 21160,00 грн., ПДВ 3526,67 грн.; №1281 від 28 вересня 2010 - 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн.; № 1268 від 24 вересня 2010 - 30000,00 грн., ПДВ 5000,00 грн.; № 1272 від 27 вересня 2010 - 20000,00 грн., ПДВ 3333,33 грн.; № 1256 від 22 вересня 2010 - 30038,00 грн., ПДВ 5006,33 грн.; №1243 від 21 вересня 2010 - 42000,00 грн., ПДВ 16666,67 грн.; № 1236 від 20 вересня 2010 - 8984,80 грн., ПДВ 1497,47 грн.; № 1163 від 7 вересня 2010 - 60000,00 грн., ПДВ 10000,00 грн.; №1240 від 20 вересня 2010 - 100000,00 грн., ПДВ 16666,67 грн.; № 1325 від 5 жовтня 2010 - 32870,80 грн., ПДВ 5478,47 грн.; № 1313 від 4 жовтня 2010 - 50000,00 грн., ПДВ 8333,33 грн. На загальну суму 755628 грн. 80 коп.

Надаючи оцінку наданій документації суд вважає за необхідне зазначити, що Вищий Адміністративний суд України в Довідці від 12.02.2012 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» (Частина ІІ) дійшов висновку про те, що: «Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Виходячи зі змісту п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи що отриманий позивачем від ТОВ «Компанія Інтерпром №1» товар був використаний у подальшій переробці та реалізації контрагенту ПАТ «Сталь», що підтверджується:

виписками з Журналів обліку отриманих вантажів ПрАТ «Локомотив-Ресурс» за 2010 рік та картками складського обліку металу вид №32 та вид №503.

Окрім цього судом встановлено, що перероблений товар постачався контрагенту ПАТ «Сталь» на підставі договору купівлі продажу № 01/02-М від 01.02.2010 року (том.2, а.с.4-9), що підтверджується відповідною бухгалтерською та податковою документацією (том.2, а.с.10-162), а саме: податковою накладною №4 від 01.09.10, товарно-транспортною накладною №1/09-3 від 01.09.10, товарно-транспортною накладною №1/09-1 від 01.09.10, товарно-транспортною накладною №1/09 від 01.09.10, товарно-транспортною накладною №1/09-2 від 01.09.10, накладною №156 від 01.09.10, Дорученням №1232 від 01.09.10, податковою накладною №7 від 02.09.10, товарно-транспортною накладною №2/09 від 02.09.10, товарно-транспортною накладною №2/09-1 від 02.09.10, товарно-транспортною накладною №2/09-2 від 02.09.10, актом прийому металів №29 від 02.09.10, накладною №157 від 02.09.10, податковою накладною №8 від 03.09.10, товарно-транспортною накладною №3/09 від 03.09.10, товарно-транспортною накладною №3/09-1 від 03.09.10, актом прийому металів №3/09 від 03.09.10, накладною №158 від 03.09.10, податковою накладною №16 від 06.09.10, товарно-транспортною накладною №6/09 від 06.09.10, товарно-транспортною накладною №6/09-1 від 06.09.10, актом прийому металів №6/09 від 06.09.10, накладною №160 від 06.09.10, актом прийому металів №7/09 від 07.09.10, податковою накладною №17 від 07.09.10, товарно-транспортною накладною №7/09 від 07.09.10, накладною №161 від 07.09.10, актом прийому металів №8/09 від 08.09.10, податковою накладною №18 від 08.09.10, товарно-транспортною накладною №8/09-1 від 08.09.2010, товарно-транспортною накладною №8/09 від 08.09.10, накладною №162 від 08.09.10, актом прийому металів №9/09/10 від 09.09.10, податковою накладною №19 від 09.09.10, товарно-транспортною накладною №9/09 від 09.09.10, товарно-транспортною накладною №9/09-1 від 09.09.10, товарно-транспортною накладною №9/09-3 від 09.09.10, товарно-транспортною накладною №9/09-2 від 09.09.10, накладною №163 від 09.09.10, накладною №164 від 10.09.10, актом прийому металів №10/09 від 10.09.10, податковою накладною №20 від 10.09.10, товарно-транспортною накладною №10/09 від 10.09.10, товарно-транспортною накладною №10/09-1 від 10.09.10, товарно-транспортною накладною №10/09-2 від 10.09.10, накладною №181 від 01.10.10, актом прийому металів №1/10 від 01.10.10, податковою накладною №21 від 01.10.10, товарно-транспортною накладною №2/10 від 02.10.10, товарно-транспортною накладною №2/10-1 від 02.10.10, накладною №182 від 02.10.10, актом прийому металів №2/10 від 02.10.10, податковою накладною №2 від 02.10.10, товарно-транспортною накладною №1/10 від 01.10.10, товарно-транспортною накладною №1/10-1 від 01.10.10, накладною №1/10-3 від 01.10.10, актом прийому металів №4/10 від 04.10.10, податковою накладною №3 від 04.10.10, товарно-транспортною накладною №2/10-1 від 02.10.10, товарно-транспортною накладною №2/10 від 02.10.10, накладною №183 від 04.10.10, актом прийому металів №1/11 від 01.11.10, податковою накладною №1 від 01.11.10, товарно-транспортною накладною №1/11-2 від 01.11.10, товарно-транспортною накладною №1/11-2/1 від 01.11.10, товарно-транспортною накладною №1/11-3 від 01.10.10, товарно-транспортною накладною №1/11-1 від 01.11.10, товарно-транспортною накладною №1/11 від 01.11.10, накладною №209 від 01.11.10, актом прийому металів №2/8 від 02.08.10, податковою накладною №3 від 02.08.10, товарно-транспортною накладною №2/08-1 від 02.08.10, товарно-транспортною накладною №2/08 від 02.08.10, накладною № 135 від 02.08.10, податковою накладною №7 від 03.08.10, товарно-транспортною накладною №3/08-1 від 03.08.10, товарно-транспортною накладною №3/08 від 03.08.10, накладною №137 від 03.08.10, актом прийому металів №4/8 від 04.08.10, податковою накладною №9 від 04.08.10, товарно-транспортною накладною №4/08 від 04.08.10, товарно-транспортною накладною №4/08-1 від 04.08.10, накладною №138 від 04.08.10, актом прийому металів №5/8 від 05.08.10, податковою накладною №10 від 05.08.10, товарно-транспортною накладною №5/08 від 05.08.10, товарно-транспортною накладною №5/08-1 від 05.08.10, накладною №139 від 05.08.10, актом прийому металів №5/7 від 05.07.10, податковою накладною №6 від 05.07.10, товарно-транспортною накладною №5/07-1 від 05.07.10, товарно-транспортною накладною №5/07 від 05.07.10, накладною №111 від 05.07.10, податковою накладною №7 від 06.07.10, актом прийому металів №6/7 від 06.07.10, товарно-транспортною накладною №6/07 від 06.07.10, товарно-транспортною накладною №6/07-1 від 06.07.10, товарно-транспортною накладною №6/07-3 від 06.07.10, товарно-транспортною накладною №6/07-2 від 06.07.10, накладною № 112 від 06.07.10, актом прийому металів №7/7 від 07.07.10, податковою накладною №13 від 07.07.10, товарно-транспортною накладною №7/07 від 07.07.10, товарно-транспортною накладною №7/07-1 від 07.07.10, товарно-транспортною накладною №7/07-2 від 07.07.10, накладною №113 від 07.07.10, актом прийому металів №8/7 від 08.07.10, податковою накладною №16 від 08.07.10, товарно-транспортною накладною №8/07 від 08.07.10, товарно-транспортною накладною №8/07-1 від 08.07.10, товарно-транспортною накладною №8/07-2 від 08.07.10, накладною №115 від 08.07.10, актом прийому металів №29/6 від 29.06.10, податковою накладною №51 від 29.06.10, товарно-транспортною накладною №29/06-3 від 29.06.10, товарно-транспортною накладною №29/06-2 від 29.06.10, товарно-транспортною накладною №29/06-1 від 29.06.10, товарно-транспортною накладною №29/06 від 29.06.10, накладною №106 від 29.06.10, актом прийому металів №30/6 від 30.06.10, податковою накладною №59 від 30.06.10, товарно-транспортною накладною №30/06 від 30.06.10, накладною №107 від 30.06.10, актом прийому металів №1/7 від 01.07.10, податковою накладною №1 від 01.07.10, товарно-транспортною накладною №1/07 від 01.07.10, товарно-транспортною накладною №1/07-1 від 01.07.10, накладною №108 від 01.07.10, актом прийому металів №2/7 від 02.07.10, податковою накладною №2 від 02.07.10, товарно-транспортною накладною №2/07 від 02.07.10, товарно-транспортною накладною №2/07-1 від 02.07.10, товарно-транспортною накладною №2/07-3 від 02.07.10, товарно-транспортною накладною №2/07-2 від 02.07.10, накладною № 109 від 02.07.10, актом прийому металів №3/7 від 03.07.10, податковою накладною №3 від 03.07.10, товарно-транспортною накладною №3/07 від 03.07.10, товарно-транспортною накладною №3/07-1 від 03.07.10, товарно-транспортною накладною №3/07-2 від 03.07.10, накладною №110 від 03.07.10.

У своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищій адміністративний суд України зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення та виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операції відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та іншої дозвільної документації, що необхідна для ведення певного виду господарської діяльності.

З огляду на зазначене, беручи до уваги наявність та відповідність вимогам закону вищевказаної первинної документації, враховуючи визнання відповідачем фізичної, технічної та технологічної можливості позивача на вчинення дій, що становлять зміст спірних господарських операцій, про що зазначено у загальній частині Акту про результати документальної невиїзної перевірки від 21.03.2012 N50/22/13394822, суд приходить до висновку, що реальність здійснення господарських операцій, у червні - листопаді 2010 року між ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» з придбання (оплати та отримання) металобрухту знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку та відповідає, в повному обсязі, вимогам податкового законодавства до об'єкта оподаткування та підстав включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також підтверджує правомірне віднесення сум витрат по спірних правовідносинах між ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» до валових витрат позивача на підставі п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній під час здійснення господарських операцій).

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст.44 Господарського кодексу України основним принципом підприємницької діяльності є вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності.

Згідно приписів ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Ст. 205 ЦК України зазначено щодо форми правочину,- «правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом... Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання Сповідних правових наслідків...».

При укладанні правочину сторони повинні також дотримання вимог ст. 207 ЦК України, тобто правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З наведеного слідує, що підтвердженню повноважень сторін та осіб, що їх представляють передують не дії, щодо перевірки даних наданих для укладення угоди, а витребування документів завірених печаткою юридичної особи, яка саме і підтверджує повноваження особи, що підписує чи надає документи. При цьому обмін договорами відбувається в порядку встановленому главою 53 ЦК України.

Відповідач не спростовує та не заперечує, що перевірені господарські операції між підприємствами ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» здійснювались на підставі укладеного договору - письмового правочину, виконання якого здійснювалось в порядку та в межах, визначених сторонами.

Як свідчить зміст правочину та надані первинні документи всі дії сторін, при укладанні та виконання його умов, були направлені на настання відповідних правових наслідків, а саме на оплатне постачання металобрухту, для його подальшої переробки та продажу підприємством ПрАТ «Локомотив-Ресурс», що є здійсненням його Статутних завдань.

Правочин вважається чинним, якщо дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Дієздатність позивача та його контрагента ТОВ «Компанія Інтерпром №1» у передбаченій сфері підприємницької діяльності підтверджена відповідною реєстраційною та дозвільною документацією. На час його укладення дієздатність сторін не була обмежена законом або засновниками відповідно до установчих документів. Правочин реалізувався через відповідне зовнішнє волевиявлення сторін. Дотримані вимоги, щодо письмової форми правочину визначені ЦК. З наявних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку виконання правочину, чітко простежується, що дії сторін, спрямовані саме на набуття цивільних прав та обов'язків.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів, ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, враховуючи наявність вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 03.11.2011 №1-861/11, яким керівника ТОВ «Компанія Інтерпром №1» громадянина ОСОБА_5 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив словами «був спрямований» наявність умислу сторони на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений необхідна наявність причинно-слідчого зв'язку між діями саме ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та наслідками про які говорить відповідач. Відповідні дії чи умисел представників ПрАТ «Локомотив-Ресурс» не встановлені вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.11.2011 №1-861/11, яким керівника ТОВ «Компанія Інтерпром №1» громадянина ОСОБА_5 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво, на який посилається відповідач

Договір укладений між ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки це є звичайний господарський договір, а не такий, що спрямований на порушення публічного порядку.

Виходячи з обставин справи, та акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, безтоварність) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до порушення прав позивача.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Що стосується посилань відповідача на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 03.11.2011 №1-861/11, яким керівника ТОВ «Компанія Інтерпром №1» громадянина ОСОБА_5 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 205 КК України, як на доказ того, що податкові накладні та інші первинні документи, отримані від ТОВ «Компанія Інтерпром №1», не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Компанія Інтерпром №1», суд оцінює їх критично з огляду на таке.

По-перше, вказаний вирок суду не надає оцінку податковим накладним виданим ТОВ «Компанія Інтерпром №1» на користь ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та не встановлює не справжність підпису саме в цих документах.

По-друге, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт .1.2. ст.1. та пункт 2.1., ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, зазначає, що «первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, встановлені вимоги до первинних документів. «…первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Згідно п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 - «первинні документи (на паперових і машино-зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи від імені якого складено документ; назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарських операцій і складання первинного документа»

Пункт 2.15. вказаного положення передбачає, що «первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою та змістом».

Відповідно законом не передбачено зобов'язань платника податку чи його працівників, перевіряти саме справжність підпису осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. Вказане вище положення пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року передбачає перевірку відповідності форми передбаченої законом на час здійснення операції та змісту, що передбачає наявність усіх реквізитів.

Враховуючи, що форма первинних документів виданих ТОВ «Компанія Інтерпром №1» відповідає вимогам закону за формою та змістом, вони утримують в собі усі необхідні реквізити, ПрАТ «Локомотив-Ресурс» на законних підставах вони відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Окрім цього п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 законодавчо встановлено вичерпаний перелік підстав, коли забороняється приймати до виконання первинні документи на господарські операції. Це первинні документи - що суперечать законодавчим нормативам, встановленому порядку приймання, зберігання і втрачання грошових коштів, ТМЦ та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам». Жодного з цих фактів відповідачем не встановлено та не доведено у судовому засіданні.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тому за відсутності встановлених вказаним вироком суду обставин, щодо взаємовідносин саме між ПрАТ «Локомотив-Ресурс» та ТОВ «Компанія Інтерпром №1» та щодо податкових і фінансово-господарських документів складених між ними, за відсутністю відповідних висновків почеркознавчої експертизи, посилання відповідача на обставини зазначені у вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 03.11.2011 №1-861/11, яким керівника ТОВ «Компанія Інтерпром №1» громадянина ОСОБА_5 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 205 КК України, є безпідставними.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку позивача не доведено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та правомірно відніс суми витрат по спірних правовідносинах до валових витрат, а у податкового органу відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 126482 грн. 00 коп. за червень-листопад 2010 року та донарахування грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 126482 грн. 00 коп. за червень 2010 року за податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2012 за № 0000632310 (форма «Р») та для зменшення позивачу від'ємного значення податку на прибуток підприємств на суму 158099 грн. 00 коп. за червень-листопад 2011 року та донарахування грошового зобов'язання у вигляді податку на прибуток приватних підприємств в сумі 158099 грн 00 коп.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31620 грн. 50 коп. та 39524 грн. 75 коп. відповідно.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне. Обраний позивачем спосіб захисту порушених у вигляді визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не може бути застосований судом, оскільки предметом позову є акти індивідуальної дії, яки за змістом норм Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасування, будучи протиправними.

За таких обставин суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2011 року №0000632310 та №0000642310.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2012 року №0000642310 та №0000632310, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року №0000642310 та №0000632310. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч. 3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 29 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 червня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Локомотив-Ресурс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганськ Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0000642310 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про збільшення Приватному акціонерному товариству «Локомотив-Ресурс» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств», код платежу 3011021000, на 197623 грн. 75 коп., з яких 158099 грн. 00 коп. - за основним платежем та 39524 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0000632310 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про збільшення Приватному акціонерному товариству «Локомотив-Ресурс» грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», код платежу 3014010100, на 158102 грн. 50 коп. з яких 126482 грн. 00 коп. - за основним платежем та 31620 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Локомотив-Ресурс» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 05 червня 2012 року.

Суддя Д.О. Яковлев