Постанова
від 14.05.2012 по справі 2а-14245/11/1370
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 р. № 2а-14245/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Петролюка А.М.,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011 року № 0002102301, № 0002092301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентами, на підставі яких придбавались матеріали для монтажу та встановлення системи опалення, які в подальшому використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується усіма необхідними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, видатковими накладними, товарно -транспортними накладними тощо. Контрагенти позивача на момент виконання робіт були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних тощо.

Відповідач подав до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що неможливо підтвердити реальність поставки товарно - матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Бізнесгруп»та ПП. «Версант». Крім того, відповідно до акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова у ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, тобто відсутня фінансово -господарська діяльність, що, в свою чергу, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаним контрагентом відповідно договорів, укладених з позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентами ПП «Бізнесгруп», ПП «Версант»носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами, зокрема банківськими виписками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Крім цього, на його думку, зазначені документи повністю відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні. Додатково пояснив, що позивачем не представлено до перевірки товарно-транспортних накладних -єдиного первинного документу, на підставі якого підприємство мало оприбуткувати товар, зазначений у видаткових та податкових накладних, виданих ПП «Бізнесгруп», ПП «Версант»та не підтверджено факту транспортування товару від контрагентів до позивача. У зв'язку з цим просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт», код ЄДРПОУ - 31505804, юридична адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул.Стрийська, 21, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області як юридична особа згідно з розпорядженням Дрогобицької міської ради № 204-р від 03.07.2001р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 03.07.2001р. серія АОО № запису -14141200000000113. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області 27.07.2001р. за № 2559, станом на 06.12.2011р. перебуває на обліку в ДПІ Дрогобицькому районі Львівської області як платник ПДВ, податку на прибуток, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до наказу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 21.11.2011р. №1211 проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Версант»(код ЄДРПОУ - 36828580), ПП «Сервіс Доріг»(код ЄДРПОУ - 34259967), ПП «Інформаційно-консалтингова агенція «Інтелект» (код ЄДРПОУ - 37205668), ПП «Трансзахідком»(код ЄДРПОУ - 37205689), ПП «Сокран Плюс»(код ЄДРПОУ - 3689123), ПП «Оптіма Інформ»(код ЄДРПОУ - 36828528), ПП «Бізнесгруп»(код ЄДРПОУ - 36828601), ПП «Бізнесзахідстандарт»(код ЄДРПОУ - 37205715), ПП «Західзбутторгівля»(код ЄДРПОУ - 37277931), ПП «Галекспортторг»(код ЄДРПОУ - 37206189), ПП «Вестінком»(код ЄДРПОУ - 37122959), ПП «Нео Інвест Груп» (код ЄДРПОУ - 37304928), ПП «Фірма Арміда»(код ЄДРПОУ - 36828554), ПП «Торггрупбізнес»(код ЄДРПОУ - 37162745), ПП «Ліміт Інвест Груп»(код ЄДРПОУ - 37304928) ТОВ «Стартпромгруп»(код ЄДРПОУ - 37162310) за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. та подальшого їх використання.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт»складено акт № 842/23-1/31505804 від 06.12.2011р. яким встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 39946 грн., в тому числі за 3 квартали 2010р. та за 2010р. у сумі 39946 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 31956 грн., втому числі за липень 2010р. у сумі 5833 грн., за серпень 2010р. у сумі 26123 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області 13 грудня 2011 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0002102301, №0002092301.

Податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2011р. № 0002102301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі -49930 грн. в тому числі за основним платежем -31956 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 7989 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2011р. № 0002092301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 49930 грн. в тому числі за основним платежем -39946 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 9987 грн.

Суд при вирішенні спору по суті, виходить з наступного.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Бізнесгруп»судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем та ПП «Бізнесгруп»укладено договір поставки від 15.07.2010р. № 27.

На підставі вказаного договору поставки ПП «Бізнесгруп»поставило на користь позивача товар (матеріали для монтажу та встановлення системи опалення в асортименті) на загальну суму 35000,03 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: договір поставки від 15.07.2010р. № 27, видаткова накладна № РН-7-28006 від 28.07.2010р., податкова накладна від 28.07.2010р., виписка по рахунку від 03.08.2010р., оборотно-сальдові відомості по рах. 205 «будівельні матеріали», журнал-ордер і відомості по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до п. 2 договору поставки від 15.07.2010р. № 27, товар поставляється транспортом Продавця ПП «Бізнесгруп», в окремих випадках можлива доставка самовивозом.

Обставина щодо транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 2380590 серії КМ 003 від 28.07.2010р.

Доставка товару, що придбавався у ПП «Бізнесгруп», здійснювалась за рахунок ПП «Бізнесгруп»транспортним засобом, який належить ПП «Бізнесгруп», а саме, автомобілем VW LT45, державний номерний знак ВС 3839 СА.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Бізнесгруп».

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Версант»судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем та ПП «Версант»укладено договір поставки від 03.08.2010р. № 31.

На виконання умов вказаного договору ПП «Версант»на користь позивача поставило товар (матеріали для монтажу та встановлення системи опалення) на загальну суму 156738,8 грн. в тому числі ПДВ -26123,13 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: видаткова накладна № РН-8-03009 від 03.08.2010р., податкова накладна № 8030000010 від 03.08.2010р.,виписки з банку від 18.08.2010р. та від 01.09.2010р.

Обставина щодо транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № КМ 004 від 03.08.2010р.

Доставка товару, що придбавався у ПП «Версант», здійснювалась за рахунок ПП «Версант»транспортним засобом, який належить ПП «Версант», а саме, автомобілем марки Mitsubishi, державний номерний знак ВС 4234 АР.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Версант».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо доводів відповідача про неможливість підтвердження факту використання у господарській діяльності ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт»товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагентів ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант», суд зазначає наступне.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочинів між позивачем та контрагентами ПП «Бізнесгруп», ПП «Версант», та виконання їх умов підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо подальшого використання отриманих товарів (матеріали для монтажу та встановлення системи опалення в асортименті) від контрагентів ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант»в господарській діяльності позивача, суд зазначає наступне.

Між відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області та ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт»укладено договір підряду № 118 від 10.08.2010р. щодо проведення капітального ремонту системи опалення Вороблевицької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Ціна робіт, згідно з вказаним договором складає 263932 грн., в тому числі ПДВ на суму 43 989,33 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичного виконання робіт згідно з договором підряду № 118 від 10.08.2010р. позивачем надано такі докази: зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, складений в поточних цінах, станом на 07.08.2009р., локальний кошторис № 4-1-1 (Форма № 4), Акт № 1 про приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010р., довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010р., податкова накладна від 27.08.2010р. № 24.

Таким чином, судом дійшов висновку, що придбаний позивачем товар (матеріали для монтажу та встановлення системи опалення в асортименті) у подальшому використовувався ним у господарській діяльності.

Відтак, твердження відповідача про неможливість підтвердження факту використання у господарській діяльності ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт»товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагентів ПП «Бізнесгруп» та ПП «Версант»є необґрунтованим та безпідставними.

Також, слід враховувати і те, що встановлення реального місцезнаходження платника податку покладається на органи податкової служби, а не на позивача. Неможливість встановлення ДПІ у Франківському районі м. Львова місцезнаходження контрагента позивача - ПП «Бізнесгруп»не може бути підставою для спростування факту поставки товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Бізнесгруп»та подальшого їх використання у господарській діяльності ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт».

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Щодо твердження відповідача про те, що укладені між ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт»та ПП «Бізнесгруп», ПП «Версант»договори поставки від 10.08.2010р. та від 15.07.2010р. не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ст.228 ЦК України є нікчемним, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину, і не належить до компетенції податкового органу. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, отриманий від ПП «Бізнесгруп» та ПП «Версант»товар був використаний в господарській діяльності позивача, в тому числі для капітального ремонту системи опалення Вороблевицької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, нікчемності укладеної ним угоди не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання позивачем товарів у ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант»і, які б свідчили про укладання ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт»угод з метою ухилення від сплати податків.

Судом також враховується постанова Сихівського районного суду м.Львова у справі №4-1210/11 від 05.09.2011р., залишену без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області (справа №10-586/2011) від 25.11.2011р., якою скасовано постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області Дробіняка М.І. від 11.08.2011р. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, який був засновником та керівником ПП «Бізнесгруп»у період з 09.09.2009р. по 31.12.2010р., та закрито провадженням у кримінальній справі.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу твердження відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки судом не встановлено заниження податку на додану вартість на суму 31956 грн. та п.5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 39946 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, тому застосування до позивача штрафних санкцій є протиправним.

Зважаючи на наведене вище, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2011 року №0002102301, винесене ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі -49930 грн. в тому числі за основним платежем -31956 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 7989 грн. та податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2011 року № 0002092301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 49930 грн. в тому числі за основним платежем -39946 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 9987 грн. -протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області № 0002102301 від 13 грудня 2011 року, №0002092301 від 13 грудня 2011 року.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт»судовий збір у розмірі 2 143 грн. 81 коп. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 травня 2012 року. Львівський окружний адміністративний суд в складі: