Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а-3936/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р. № 2а-3936/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представника позивача -Олексів Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментбуд»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментбуд»(далі -ТзОВ «Інструментбуд») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000152341 від 17.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача - ПП «Поляріс Лайт»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.05.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача. В судовому засіданні 07.06.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, причини неявки не повідомив. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог. Так, проведення перевірки та її наслідки обумовлені результатами перевірки ПП «Поляріс Лайт», відповідно до яких встановлено нікчемність всіх операцій даного підприємства. Позивачем відображено взаємовідносини із вказаним приватним підприємством щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у грудні 2010 року та січні-травні 2011 року. Враховуючи викладене, відповідач дійшов до висновку, що правочини між вищевказаними господарюючими суб'єктами є нікчемними, тобто не спрямованими на реальне настання наслідків передбачених ними. А відтак, відповідач вважає, що висновки Акту перевірки позивача та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є чинними та такими, що відповідають вимогам закону.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Інструментбуд»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт»(ЄДРПОУ 37156789), результати якої відображені в Акті № 487/23-409/31658114 від 16.02.2012 року.

Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту за грудень 2010 року, січень - травень 2011 року ТзОВ «Інструментбуд»віднесено операції пов'язані з придбанням товарів отриманих від постачальника - ПП «Поляріс Лайт». При цьому, згідно даних, здобутих Алчевською ОДПІ, на податковому обліку якої перебуває ПП «Поляріс Лайт», господарські операції приватного підприємства із контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, наявності трудових ресурсів, основних засобів та іншого майна, які є економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності. Відтак, податковий орган прийшов до висновку про нікчемність господарських операцій, здійснених ТзОВ «Інструментбуд»із ПП «Поляріс Лайт».

Згідно з висновком відповідача, викладеного в Акті № 487/23-409/31658114 від 16.02.2012 року, ТзОВ «Інструментбуд»порушено:

- ч.1,5 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 30 368,4 грн.;

- ч.1,5 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема занижено податок на додану вартість на суму 167 091,13 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000152341 від 17.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 205 052,63 грн., з них 197 459,53 грн. - за основним платежем, 7 593,1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість станом на грудень 2010 року регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість з 01.01.2011 року та на даний час регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ПП «Поляріс Лайт».

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, зокрема:

1. Договір поставки № 43/ІС-ЮР від 01.12.2010 року, відповідно до якого ПП «Поляріс Лайт»зобов'язується систематично постачати і передавати ТзОВ «Інструментбуд»товар на умовах, визначених договором, а ТзОВ «Інструментбуд»зобов'язується систематично приймати товар та оплачувати його вартість;

2. Видаткові накладні:

- № РН-12-0111 від 01.12.2010 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 68 151,73 грн., в тому числі ПДВ -11 358,62 грн.;

- № РН-12-0112 від 01.12.2010 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 33 983,47 грн., в тому числі ПДВ -5663,91 грн.;

- № РН-12-1704 від 17.12.2010 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 80075,20 грн., в тому числі ПДВ -13 345,87 грн.;

- № РН-1-04009 від 04.01.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 18 451,55 грн., в тому числі ПДВ -3075,26 грн.;

- № РН-1-04011 від 04.01.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 55 947,06 грн., в тому числі ПДВ -9 324,51 грн.;

- № РН-1-05007 від 05.01.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 76 053,80 грн., в тому числі ПДВ -12 675,63 грн.;

- № РН-2-01009 від 01.02.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 67 383,85 грн., в тому числі ПДВ -11 230,64 грн.;

- № РН-2-01011 від 01.02.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 22 315,73 грн., в тому числі ПДВ -3719,29 грн.;

- № РН-2-21004 від 21.02.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 75 056,60 грн., в тому числі ПДВ -12 509,43 грн.;

- № РН-3-01010 від 01.03.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 34 664,14 грн., в тому числі ПДВ -5 777,35 грн.;

- № РН-3-01011 від 01.03.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 29 942,50 грн., в тому числі ПДВ -4 990,42 грн.;

- № РН-3-01012 від 01.03.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 31 384,32 грн., в тому числі ПДВ -5 230,72 грн.;

- № РН-3-01013 від 01.03.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 7695,24 грн., в тому числі ПДВ -1282,54 грн.;

- № РН-3-15003 від 15.03.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 130 588,70 грн., в тому числі ПДВ -21 764,78 грн.;

- № РН-4-01007 від 01.04.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 61 176,67 грн., в тому числі ПДВ -10 196,12 грн.;

- № РН-4-01008 від 01.04.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 53 915,26 грн., в тому числі ПДВ -8 985,88 грн.;

- № РН-4-15003 від 15.04.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 85 502,28 грн., в тому числі ПДВ -14 250,38 грн.;

- № РН-5-01001 від 01.05.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 58 401,35 грн., в тому числі ПДВ -9733,56 грн.;

- № РН-5-01002 від 01.05.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 54 016,72 грн., в тому числі ПДВ -9002,79 грн.;

- № РН-5-01003 від 01.05.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 45 647,86 грн., в тому числі ПДВ -7607,97 грн.;

- № РН-5-01004 від 01.05.2011 року, відповідно до якої ПП «Поляріс Лайт»відвантажило, а ТзОВ «Інструментбуд»отримало товар на загальну суму 94 403,20 грн., в тому числі ПДВ -15 733,87 грн.

3. Податкові накладні: № 71 від 01.12.2010 року, № 72 від 01.12.2010 року, № 73 від 17.12.2010 року, № 96 від 04.01.2011 року, № 97 від 04.01.2011 року, № 98 від 05.01.2011 року, № 8 від 01.02.2011 року, № 9 від 01.02.2011 року, № 96 від 21.02.2011 року, № 191 від 01.03.2011 року, № 192 від 01.03.2011 року, № 174 від 01.03.2011 року, № 175 від 01.03.2011 року, № 246 від 15.03.2011 року, № 9 від 01.04.2011 року, № 10 від 01.04.2011 року, № 57 від 15.04.2011 року, № 36 від 01.05.2011 року, № 37 від 01.05.2011 року, № 38 від 01.05.2011 року, № 39 від 01.05.2011 року;

4. Реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

5. Виписки з банку щодо оплати ТзОВ «Інструментбуд»поставленого ПП «Поляріс Лайт» товару;

6. Наряди на прихід товару за період грудень 2010 року-травень 2011 року.

Крім того, позивачем представлено докази подальшого використання придбаних у ПП «Поляріс Лайт»товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання, а саме:

1. поставка товару ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»- договір поставки №Т0620/10 від 30.12.2010 року та накладні;

2. поставка ТзОВ «Леонтія»- договір поставки № ІНС268/11 від 01.02.2011 року, накладні, довіреності відповідальних осіб;

3. поставка товару ТзОВ «АДРЕМ»- договір поставки № ІНС273/11 від 01.02.2011 року, накладні;

4. поставка ТзОВ «Новобуд-Захід»- договір поставки № ІНС271/11 від 01.03.2011 року, накладні;

5. поставка КВПФ «Будекстра»- договір поставки № ІНС258/10 від 12.03.2010 року, накладні, довіреності відповідальних осіб;

6. поставка ТзОВ «Торговий Дім «Кімак»- договір поставки № ІНС 274/11 від 06.04.2011 року, накладні;

7. поставка ТзОВ «Промтехінструмент»- договір поставки № 44 /ІС-ЮР від 11.04.2011 року, накладні, довіреності відповідальних осіб,декларації про прийняття вантажу.

Зазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце проведення поставки, здійснення оплати та подальше використання придбаного товару у господарській діяльності.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, як вбачається з положень Податкового Кодексу України документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ «Інструментбуд»та ПП «Поляріс Лайт»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 1 ст. 203 ЦК України, тобто господарські операції за цими договорами суперечать інтересам держави та спрямовані на заволодіння її майном, а також такі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок відповідача є помилковим, оскільки господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що такі спрямовані на заподіяння шкоди інтересам держави та заволодіння її майном. Суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо. Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання, придбаних ТМЦ. З огляду на викладене, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладені позивачем договори поставки, на підставі якого виникли правовідносини між ним та ПП «Поляріс Лайт»не відповідали дійсним намірам щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

А також всупереч зазначеному, під час перевірки податковим органом не вчинено дій стосовно застосування положень п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України, яка саме передбачає отримання необхідних документів на підтвердження показників, відображених у звітності платника податків, та стосовно об'єктивного і повного аналізу його господарської діяльності. Висновок податкового органу ґрунтується виключно на результатах перевірки ПП «Поляріс Лайт»(матеріали перевірки Алчевської ОДПІ) та зроблений без витребування у позивача та дослідження первинних бухгалтерських документів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000152341 від 17.02.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментбуд»(ЄДРПОУ 31658114) 2 050,53 грн. (дві тисячі п'ятдесят гривень п'ятдесят три копійки) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2012 року.

Суддя (підпис) В.М. Сакалош

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Сакалош