Постанова

від 08.06.2012 по справі 1570/1436/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1436/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

при секретарях - Колотовічевій Г.В., Слободянюк К.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісіра» (далі -позивач або ТОВ «Ісіра») з позовом (а.с.2-13) до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську (далі -ДПІ) про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра»та складанню за результатами перевірки Акта № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра»з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року», по самовільному, без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення, корегуванню бази даних, що міститься у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України з ПДВ позивача за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, зобов'язання відповідача внести необхідні зміни до бази даних, що містяться у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року у відповідності з поданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.01.2011 року, були порушені вимоги п. 78.4 ст. 78 ПК України, а саме: позивача не було повідомлено про проведення вказаної перевірки, представнику підприємства не вручалося під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що в подальшому призвело до позбавлення ТОВ «Ісіра»можливості надати до ДПІ підтверджуючі документи щодо визначення податкових зобов'язань та пояснень з цього приводу. Перевірка була проведена фахівцями ДПІ за відсутності підстав, передбачених ст. 78 Податкового Кодексу України (далі -ПКУ). Позивач, з моменту реєстрації 21.10.2010 року, не змінював своє місцезнаходження, визначене у ЄДР, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також позивач зазначив, що у відповідача відсутні відповідні повноваження щодо визнання правочинів укладених позивачем з контрагентами, нікчемними, та лише відсутність податкової накладної або оформлення податкової накладної з порушенням вимог ст.201 ПК України позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених сум податків у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат. В зв'язку з викладеним позивач вважає протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки, складанню за її результатами акту перевірки, корегування бази даних щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року без прийняття та надсилання позивачу податкового повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених в письмових запереченнях (а.с.172-178).

Протокольною ухвалою суду відповідача Державну податкову інспекцію у місті Іллічівську замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісіра»зареєстроване 21.10.2010 року Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.10.2010 р (а.с.183).

На підставі рішення начальника ДПІ у м. Іллічівську, оформленого наказом №423 від 21.04.2011 року (а.с.269), та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцем ДПІ у м. Іллічівську була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ісіра»з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року»(далі -Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185 , п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3 001 523 грн. та завищено суму податкового кредиту на 2 993 277 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра»з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями (а.с. 182-192).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 ПК, позапланові документальні перевірки (як виїзні, так і невиїзні) здійснюються лише при наявності обставин, визначених у п.78.1 ст.78 ПК. В наказі № 423 від 21.04.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»ТОВ «Ісіра»зазначений пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідачем не надано суду докази направлення такого запиту на адресу позивача. Крім того, судом не встановлено наявності жодної підстави, передбаченої ст.ст. 78,79 ПК України, для проведення позапланової перевірки позивача.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Враховуючи вищезазначені вимоги щодо порядку проведення перевірки суд вважає, що обов'язковою умовою проведення перевірки є саме вручення наказу та повідомлення або надіслання їх рекомендованим листом із повідомленням про вручення, тобто законодавство визначає обов'язковість повідомлення платника податків про здійснення відносно нього документальної перевірки. Відповідачем не надано доказів того, що позивач був повідомлений про здійснення перевірки у порядку, встановленому ст.79 ПК.

Посилання представника відповідача на довідку про встановлення місцезнаходження платника податків (а.с.272), як на підставу для не повідомлення позивача про проведення перевірки, не приймаються судом до уваги, оскільки ст.79 ПК встановлений чіткий порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки, який відповідачем не був дотриманий.

При таких обставинах, суд вважає, що відповідач, в порушення вимог ст.79 ПК України, здійснив перевірку господарської діяльності позивача фактично без повідомлення його про цю перевірку, чим не тільки порушив його права, але і позбавив його можливості виконати покладені на нього пунктом 85.2 ст.85 ПК України обов'язки щодо надання посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такі обов'язки виникають у платника податків після початку перевірки.

В зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідач при здійсненні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року та складанні акту перевірки № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року діяв в межах повноважень, але не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним дій Державної податкової інспекції у м. Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року оформленої актом № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

В зв'язку з цим суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача по складанню акту перевірки, оскільки складаючи акт за результатами перевірки ДПІ діяла в межах повноважень, передбачених ст. 86 ПК.

Судом встановлено, що ДПІ під час проведення перевірки позивача дійшла до висновку, що угоди, укладені ТОВ «Ісіра»з ТОВ «Снек експорт», ТОВ «Море», ТОВ «Південьмортранс», ТОВ «Агрос-КНК», ТОВ «Грот»мають ознаки нікчемності, в зв'язку з чим ДПІ не врахувала податкові накладні, надані та отримані ТОВ «Ісіра».

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларацію з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, довідку складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську від 12.04.2011 року про незнаходження позивача за юридичною адресою, не беручи до уваги первинну документацію позивача. Статтею 85 ПК передбачено право податкових органів отримувати копії первинних документів, що належать до предмету перевірки. Проте, жодний первинний документ щодо предмету перевірки податковий орган не витребував та не перевіряв.

Під час розгляду справи судом були досліджені надані позивачем договори поставки, укладені ТОВ «Ісіра»з ТОВ «Снек експорт», ТОВ «Море», ТОВ «Південьмортранс», ТОВ «Агрос-КНК», договори складського зберігання та поставки, укладені позивачем з ТОВ «Грот», а також первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені позивачем за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами, в тому числі: податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки (а.с. 21-157, 211-258).

Суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ щодо вчинення ТОВ «Ісіра»правочинів з контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, посилаючись на довідку про незнаходження позивача за юридичною адресою від 12.04.2011 року, складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську, оскільки судом достовірно встановлено, що ТОВ «Ісіра»з моменту реєстрації 21.10.2010 року по теперішній час не змінювало своє місцезнаходження, визначене у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру від 14.10.2011 року (а.с.15-17).

Суд вважає, що Акт перевірки № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року, складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року (далі Порядок №984), який згідно п.1 розділу 1 розроблений відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку №984, у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В Акті перевірки від 27.04.2011 року відсутні посилання на вищевказані первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, відсутність реального товарного характеру.

Суд вважає недостатнім для зазначеного висновку акту посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби, оскільки без визначення в акті договорів контрагентів позивача, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акту перевірки, та такі висновки не можуть бути підставою для прийняття рішень відносно позивача та його контрагентів, оскільки інших доказів порушення позивачем податкового законодавства представником ДПІ, який є суб'єктом владних повноважень, в судовому засіданні, не надано.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ, надані ними податкові накладні були належним чином оформлені, товар був придбаний з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджено відповідними первинними документами, наявними у позивача на час проведення перевірки.

Тому, висновок в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185 , п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3 001 523 грн. та завищено суму податкового кредиту на 2 993 277 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, без чіткого визначення порушень податкового законодавства зі сторони позивача, без посилання на конкретні договори, первинні документи, грубо порушує права позивача щодо захисту ним своїх законних прав та інтересів.

Судом встановлено, що за наслідками проведення перевірки відповідачем було зменшено позивачу податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року та направлені матеріали перевірки до інших ДПІ для проведення перевірки контрагентів позивача.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п.198.3. ст.198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Відповідно до п.201.6. ст.201 ПК, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені виключно такі випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

В зв'язку з цим, враховуючи, що суд прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року оформленої актом № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року, з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача в частині та шляхом зобов'язання Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра»податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання дії відповідача по самовільному без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення корегуванню у базі податкової інспекції даних щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за період з 01.12.201 року по 31.01.2011 року, виходячи з наступного.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 985 від 22.12.2010 року затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, яким передбачений вичерпаний перелік форм податкових повідомлень-рішень, які можуть прийматися державними податковими службами. Дослідивши вказаний перелік, суд приходить до висновку, що відповідачем, за наявності акту перевірки № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року, не було допущено порушення наказу Державної податкової адміністрації України № 985 від 22.12.2010 року, що виключає можливість задоволення даної позовної вимоги позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, оформленої актом № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісіра» податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

08 червня 2012 року.