Ухвала

від 13.02.2013 по справі 1570/1436/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 1570/1436/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончарук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

23.02.2012 року ТОВ «Ісіра» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС, в якому просило визнати протиправними дії відповідача по проведенню на підприємстві документальної позапланової перевірки та складанню за результатами перевірки Акту №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року», по самовільному, без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення, корегуванню бази даних, що міститься у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України з ПДВ позивача за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, зобов'язання відповідача внести необхідні зміни до бази даних, що містяться у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року у відповідності з поданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ісіра» були порушені вимоги п.78.4 ст. 78 ПК України , а саме: позивача не було повідомлено про проведення вказаної перевірки, представнику підприємства не вручалося під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що в подальшому призвело до позбавлення ТОВ «Ісіра» можливості надати до ДПІ підтверджуючі документи щодо визначення податкових зобов'язань та пояснень з цього приводу, позивач вважає протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки, складанню за її результатами акту перевірки, корегування бази даних щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року без прийняття та надсилання позивачу податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Ісіра» задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, оформленої актом №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року. Зобов'язано ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до поданих ТОВ «Ісіра» податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Іллічівську Одеської області 19.06.2012 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ісіра» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Ісіра» зареєстроване 21.10.2010 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.10.2010 р. (а.с.183 ).

На підставі рішення начальника ДПІ у м. Іллічівську, оформленого наказом №423 від 21.04.2011 року, та відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцем ДПІ у м. Іллічівську була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року (а.с.269 ).

За результатами проведеної перевірки був складений Акт №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ісіра» з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року», згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, в результаті чого, завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3001 523 грн. та завищено суму податкового кредиту на 2 993 277 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями (а.с.182-192 ).

Не погоджуючись із зазначеними вище діями податкового органу позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що здійснені при проведенні спірної перевірки дії є протиправними та не відповідають вимогам діючого на той час законодавства, в зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, погоджується з вказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 78 , 79 ПК , позапланові документальні перевірки (як виїзні, так і невиїзні ) здійснюються лише при наявності обставин, визначених у п.78.1 ст.78 ПК .

Так, в наказі керівника ДПІ №423 від 21.04.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «Ісіра» зазначено пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ , відповідно до якого, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Однак, слід зазначити, що відповідачем не надано судам обох інстанцій належних доказів направлення такого запиту на адресу позивача. Крім того, судами не встановлено наявності жодної підстави, передбаченої ст.ст. 78 , 79 ПК України для проведення цієї позапланової перевірки позивача.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК україни, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Враховуючи вищезазначені вимоги ПК України щодо порядку проведення перевірки, апеляційний суд вважає, що обов'язковою умовою проведення перевірки є саме вручення наказу та повідомлення або надіслання їх рекомендованим листом із повідомленням про вручення, тобто законодавство визначає обов'язковість повідомлення платника податків про здійснення відносно нього документальної перевірки. Разом з тим, відповідачем не надано достатніх доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про здійснення перевірки у порядку, встановленому ст.79 ПК .

Посилання ж представника відповідача на довідку про нібито не встановлення місцезнаходження платника податків, як на підставу для не повідомлення позивача про проведення перевірки, не приймаються судом до уваги, оскільки ст.79 ПК України встановлений чіткий порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки, який відповідачем не був дотриманий.

За таких обставин, суд 2-ї інстанцій вважає, що відповідач, в порушення вимог ст.79 ПК України , здійснив перевірку господарської діяльності позивача фактично без повідомлення його про цю перевірку, чим не тільки порушив його права, але і позбавив можливості виконати покладені на нього п.85.2 ст.85 ПК України обов'язки щодо надання посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такі обов'язки виникають у платника податків після початку перевірки.

В зв'язку з викладеним, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що відповідач при здійсненні спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року та складанні акту перевірки №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року діяв в межах повноважень, але не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним дій ДПІ у м. Іллічівську по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року оформленої актом № 1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних ) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності ). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

В зв'язку з зазначеним, судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача по складанню акту перевірки не підлягають задоволенню, оскільки складаючи акт за результатами перевірки ДПІ діяла в межах повноважень, передбачених ст. 86 ПК україни.

Так, як встановлено судом 2-ї інстанції, працівники ДПІ під час проведення перевірки позивача дійшли до висновку про те, що угоди, укладені ТОВ «Ісіра» з ТОВ «Снек експорт», ТОВ «Море», ТОВ «Південьмортранс», ТОВ «Агрос-КНК», ТОВ «Грот» мають ознаки нікчемності, в зв'язку з чим, податковий орган не врахував усі податкові накладні, надані та отримані ТОВ «Ісіра» від цих контрагентів.

Слід звернути увагу на те, що з акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається лише на декларацію з ПДВ, інформацію з наявних в ДПІ інформаційних баз та довідку складену фахівцями ВПМ ДПІ у м. Іллічівську від 12.04.2011 року про незнаходження позивача за юридичною адресою, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Разом з тим, ст.85 ПК України передбачено право податкових органів отримувати копії первинних документів, що належать до предмету перевірки. Проте, жодний первинний документ, який безпосередньо стосувався предмету даної перевірки податковий орган не витребував та не перевіряв.

Так, під час розгляду справи судами обох інстанцій були досліджені надані позивачем договори поставки, укладені ТОВ «Ісіра» з ТОВ «Снек експорт», ТОВ «Море», ТОВ «Південьмортранс», ТОВ «Агрос-КНК», договори складського зберігання та поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Грот», а також первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені позивачем за результатами цих господарських операцій з вказаними контрагентами, в тому числі: податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки (а.с. 21-157, 211-258 ).

Таким чином, з урахуванням вказаних вище первинних документів, судова колегія вважає необґрунтованим висновок ДПІ щодо вчинення ТОВ «Ісіра» правочинів з даними контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, посилаючись на довідку про незнаходження позивача за юридичною адресою від 12.04.2011 року, складену фахівцями ВПМ ДПІ у м.Іллічівську, оскільки судом достовірно встановлено, що ТОВ «Ісіра» з моменту реєстрації - 21.10.2010 року і по теперішній час не змінювало своє місцезнаходження, визначене у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру від 14.10.2011 року (а.с.15-17 ).

Одночасно, суд 2-ї інстанції вважає за необхідне вказати, що Акт перевірки №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року був складений з порушенням вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року ), який згідно п.1 розділу 1 розроблений відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, п.6 розділу І цього Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

А згідно із пп.5.2 п.5 Порядку №984, у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, в Акті перевірки від 27.04.2011 року відсутні посилання на вищевказані первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, відсутність реального товарного характеру.

При цьому, судова колегія вважає недостатнім для зазначеного висновку акту посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби, оскільки без визначення в акті договорів контрагентів позивача, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акту перевірки, та такі висновки не можуть бути підставою для прийняття рішень відносно позивача та його контрагентів, оскільки інших доказів порушення позивачем податкового законодавства представником ДПІ, який є суб'єктом владних повноважень, в судовому засіданні, не надано.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що усі контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ, надані ними податкові накладні були належним чином оформлені, товар був придбаний з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджено відповідними первинними документами, наявними у позивача на час проведення перевірки.

А тому, висновки в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185 , п.187.1. ст. 187 , п.188.1 ст. 188 , п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI , п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року , в результаті чого, завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 3 001 523 грн. та завищено суму податкового кредиту на 2 993 277 грн., є необґрунтованими та не відповідаючими діючому законодавству.

Крім того, встановлення перевіряючими порушення позивачем п.1, п.5 ст. 203 , п.1, п.2 ст. 215 , п.1 ст. 216 , ст.ст. 228 , 626 , 629 , 650 , 655 , 658 , 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ісіра» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, без чіткого визначення порушень податкового законодавства зі сторони позивача, без посилання на конкретні договори, первинні документи, також є недоведеним та грубо порушує права позивача щодо захисту ним своїх законних прав та інтересів.

Окрім того, апеляційним судом встановлено, що за наслідками проведення цієї перевірки відповідачем, не зважаючи на неприйняття відповідного податкового повідомлення-рішення, було фактично зменшено позивачу податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року та направлені матеріали перевірки до інших ДПІ для проведення перевірок контрагентів позивача, від яких, в свою чергу, на адресу позивача надійшли листи, в яких останні вимагають від позивача терміново усунути невідповідність даних, що містяться в системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

А згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу .

А відповідно до вимог п.201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.6., п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачені виключно такі випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу , складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ даний Кодекс не передбачає.

В зв'язку з вказаним та враховуючи той факт, що суд вже прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ісіра» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року оформленої актом №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року, з метою поновлення порушених прав позивача, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача і в іншій частині - шляхом зобов'язання ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС поновити дані податкової звітності відносно податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Ісіра» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до поданих Товариством податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача по самовільному без прийняття та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення корегуванню у базі податкової інспекції даних щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за період з 01.12.201 року по 31.01.2011 року не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, Наказом ДПА України №985 від 22.12.2010 року затверджений «Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків», яким передбачений вичерпаний перелік форм податкових повідомлень-рішень, які можуть прийматися державними податковими службами. Дослідивши вказаний Перелік, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем, за наявності акту перевірки №1041/23-0304/37305738 від 27.04.2011 року, не було допущено порушення наказу ДПА України №985 від 22.12.2010 року , що, в свою чергу, виключає можливість задоволення даної позовної вимоги.

До того ж, при цьому, ще слід зауважити, згідно із ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто, в даному конкретному випадку, позивач не може відповідати за дії (чи бездіяльність) своїх контрагентів або 3-х осіб у будь-яких ланках ланцюга постачання товару, безпосередньо з якими, в свою чергу, він ніяких господарських взаємовідносин не мав взагалі.

Окрім того, в даному випадку необхідно вказати, що жодна норма Податкового кодексу України або будь-якого спеціального Закону не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом (в т.ч. по ланцюгу ) до бюджету податків та правильного ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює виключно податкова служба України.

Також, разом з тим, слід зазначити і про те, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко