Постанова

від 11.06.2012 по справі 1570/1467/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1467/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудмонтаж"до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газбудмонтаж" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0000102301 від 11 січня 2012 року Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудмонтаж», по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, за період 01.01.2011-31.10.2011рр. За результатами перевірки було складено акт від 27.12.2011 року №7371/23-6/3169671, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого ТОВ «Газбудмонтаж» занижено податок на додану вартість в результаті завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за на загальну суму 105169 грн., в т.ч.: за квітень 2011 року у сумі 16666 грн., за травень 2011 року у сумі 11667 грн., за червень 2011 року у сумі 13583 грн., за липень 2011 року у сумі 46337 грн., за серпень 2011 року у сумі 16916 грн. На підставі акту перевірки винесено податкове-повідомлення рішення № 0000102301 від 11.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем по податку на додану вартість на 120 985,25 грн. із них 105 169,00 грн. -за основним платежем та 15 816,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні первинні документи позивача, які спростовують ці висновки та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0000102301 від 11.01.2012 року - законними, а вимоги позивача безпідставними, а тому просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газбудмонтаж»зареєстровано 13.09.2001 року Ленінською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому, реєстраціїний № 04056925Ю0010485, код ЄДРПОУ 31689671.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газбудмонтаж" взято на податковий облік 24.09.2001 року за № 2236, станом на 27.12.2011 року перебувало на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

В період з 14.12.2011 року по 20.12.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудмонтаж», по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, за період 01.01.2011-31.10.2011рр.

За результатами перевірки було складено акт від 27.12.2011 року №7371/23-6/3169671, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Газбудмонтаж»занижено податок на додану вартість внаслідок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на загальну суму 105169 грн., в т.ч.: за квітень 2011 року у сумі 16666 грн., за травень 2011 року у сумі 11667 грн., за червень 2011 року у сумі 13583 грн., за липень 2011 року у сумі 46337 грн., за серпень 2011 року у сумі 16916 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове-повідомлення рішення № 0000102301 від 11.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем по податку на додану вартість на 120 985,25 грн. із них 105 169,00 грн. -за основним платежем та 15 816,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено в ході розгляду справи, між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було укладено наступні договори: № 4 від 19.04.2011 року, № 5 від 19.04.2011 року, № 7 від 16.05.2011 року, № 8 від 14.07.2011 року, за якими Генпідрядник (ТОВ «Газбудмонтаж») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж») зобов"язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов договорів електромонтажні, будівельно-монтажні роботи, а Генпідрядник зобов"язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до умов договорів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»оформлено акти прийомки виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та податкові накладні, а саме: акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року, податкова накладна № 423 від 19.04.2011 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року, податкова накладна № 425 від 19.04.2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, податкова накладна № 503 від 23.05.2011 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року, податкова накладна № 155 від 23.06.2011 року, податкова накладна № 156 від 30.06.2011 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2011 року, податкова накладна № 586 від 12.07.2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, податкова накладна № 591 від 20.07.2011 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2011 року, податкова накладана № 592 від 29.07.2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, податкова накладна № 651 від 30.08.2011 року.

Згідно картки рахунку 633 «Розрахунки з субпідрядниками»за період з 01.01.2011-31.10.2011р.р. по контрагенту ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»вищевказані оперції відображено ТОВ «Газбудмонтаж»в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 91 «Загальновиробничі витрати»КТ 633 «Розрахунки з субпідрядниками»на суму 141666,67 грн.; Дт 23 «Виробництво»Кт 633 «Розрахунки з субпідрядниками» на суму 384180,60 грн.; Дт 644.1 «Податковий кредит»Кт 633 «Розрахунки з субпідрядниками»на суму 105169,44 грн.

Розрахунки між суб"єктами господарювання за надані роботи проводилися у безготівковій формі.

У рахунок оплати за отримані послуги згідно виписок банку позивачем сплачено: 19.04.2011 року -100 000,00 грн.; 23.05.2011 року -70 000,00 грн.; 23.06.2011 року -77 000,00 грн.; 30.06.2011 року -4 498,26 грн.; 12.07.2011 року -55 000,00 грн.; 20.07.2011 року -173 021,00 грн.; 29.07.2011 року -50 000,00 грн.; 30.08.2011 року -101497,45 грн.

Станом на 31.08.2011 року заборгованість за виконані роботи за розрахунками із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»у позивача відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення позапланової перевірки позивача, та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання ДПІ у Суворовському районі м.Одеси листа від Ленінської МДПІ у м.Луганську №60284/23-220 від 17.11.2011 р. «Про надання інформації та матеріалів щодо встановлених нікчемних правочинів»з Актом перевірки від 11.11.2011 р. №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїздної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.», яким встановлено нікчемність правочинів, згідно якого: «встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними».

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином договори між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину.

Судом встановлено, що позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було укладено правочини у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб підприємств на укладання такого договору в момент його укладання та відсутності повноважень ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виписувати податкові накладні. Проте як позивач, так і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» станом на 26.03.2012 року зареєстровані як платники ПДВ, тобто ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було повноважне виписувати податкові накладні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину та презумпції правомірності рішень платника податку, укладені між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»правочини є чинним, а висновки відповідача про їх нікчемність є помилковими та такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи.

За таких обставин, податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Суд також критично відноситься до посилання відповідача на дані акту перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську від 11.11.2011 р. №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїздної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.», яким встановлено нікчемність правочинів на підставі того, що підприємство за податковою адресою АДРЕСА_1 не знаходиться, оскільки відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 «Про затверджения Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту, вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки в складеному акті зроблений відповідний висновок про те, що угоди, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року мають ознаки нікчемності.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами первірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Як вбачається з акту перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську від 11.11.2011 р. №803/23-35554567, первинні документи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не досліджувалися, відмостей про те, що первинні документи запитувалися органом ДПС у даного підприємства, але не були надані останнім, в акті перевірки відсутні.

Окрім того, позивачем в судовому засіданні з метою доведенності того, що правочини між позивачем та контрагентами не мають ознаки нікчемності та всі операції, якими супроводжувалися ці правочини, підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, надані всі копії первинних документів, які також представлялися перевіряючим під час проведення перевірки, що відображені в акті.

Як вбачається з довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 за липень 2011 року (а.с.61) по договору № 5 від 19 квітня 2011 року, в даному випадку використовувася матеріал замовника, в зв"язку з чим була відрахована вартість матеріальних ресурсів поставки замовника, що, на думку суду, також підтверджує реальність господарських операцій, тому що при зменшенні вартості робіт, зменшується сума, що може бути віднесена позивачем до податкового кредиту.

Окрім того, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій також надані акти прийомки скритих робіт за період з квітня 2011 року по липень 2011 року, за якими замовник ТОВ «Газбудмонтаж»доручив ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виконання земляних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення рішення, а тому позов ТОВ «Газбудмонтаж»підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 2146 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудмонтаж» - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0000102301 від 11 січня 2012 року - скасувати.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у розмірі 1209,85 грн. (одна тисяча двісті дев'ять гривень 85 копійок) із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудмонтаж"(код ЄДРПОУ 31689671) шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів