Ухвала

від 03.10.2012 по справі 1570/1467/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

1570/1467/2012     ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— У Х В А Л А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 03 жовтня 2012 р.Справа № 1570/1467/2012 Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,   секретаря  Жукової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби  на постанову Одеського окружного адміністративного суду від  05 червня 2012 року у справі  за адміністративним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби   про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: 27.02.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Газбудмонтаж"  (надалі –ТОВ "Газбудмонтаж") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення  №0000102301 від 11.01.2012р. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. позов задоволений. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач  подав апеляційну скаргу, в якій  просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню.   Судом першої інстанції встановлено, що з 14.12.2011р. по 20.12.2011р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Газбудмонтаж" по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період 01.01.2011-31.10.2011рр., за результатами якої складено акт №7671/23-6/31689671 від 27.12.2011 року. /а.с.8-18/ Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.1 - п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість внаслідок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на загальну суму 105169грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000102301 від 11.01.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120985,25грн. (105169грн. - за основним платежем, 15816,25грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /а.с.7/ Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно  розділу V цього Кодексу. Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України). Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно  п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України). Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит. Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з  пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було укладено договори по виконанню електромонтажних, будівельно-монтажних робіт. Відповідно до умов договорів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»оформлено акти прийому виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та податкові накладні. Згідно картки рахунку 633 «Розрахунки з субпідрядниками»за період з 01.01.2011-31.10.2011р.р. по контрагенту ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»операції відображено ТОВ «Газбудмонтаж»в бухгалтерському обліку. У рахунок оплати за отримані послуги згідно виписок банку позивачем сплачено кошти. ТОВ «Газбудмонтаж»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходження, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість. Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення. Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, УХВАЛИВ: Апеляційну  скаргу  Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від  05 червня 2012 року –залишити без змін. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі. Головуючий: Судді: