Ухвала

від 11.06.2012 по справі 22-ц-3033/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-3033/12 22-ц/1090/3663/12 Головуючий у І інстанціїВолчко А.Я. Категорія 44Доповідач у 2 інстанції Коцюрба 11.06.2012

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Суханової Є.М.

Суддів - Коцюрби О.П., Сліпченка О.І.

При секретарі - Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3. Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про звільнення частини земельної ділянки особами, що займають її без належних на те підстав.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, в якому просив звільнити частину земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав. В обгрунтування позову зазначає, що 31 липня 2007 року ним було придбано земельну ділянку. Згодом під час винесення меж земельної ділянки в натурі, було виявлено, що чотири поворотні точки земельної ділянки знаходяться за І фізичними межами на місцевості, якими є паркан сусіда, з однієї сторони і асфальтована дорога, що є землею загального користування та відноситься до відання Горянської сільської ради - з іншої сторони. Зокрема, поворотні точки 1 та 2 знаходяться за парканом ОСОБА_3 на відстані на відстані 1.35 м. і 1.40 м., а точки 3 та 4 знаходяться на асфальтованій дорозі на відстані 3.83 м. від куту асфальту та 1.2 м. від краю асфальту.

У відповідності до здійснених спеціалістами підрахунків, зайнята ОСОБА_3 площа земельної ділянки складає 0.005998 га., а зайнята площа асфальтного покриття -0.004402, що загалом складає 0.0104 га. або 10% від загальної площі земельної ділянки. Крім того, фактична ширина земельної ділянки, через незаконно встановлений паркан, по ній, становить 18.5 м., що унеможливлює нормально використовувати її за призначенням, зокрема, зводити будинок та інші споруди.

05 вересня 2011 року він звернувся до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із скаргою, в якій просив розібратися в ситуації і вирішити питання з межами його земельної ділянки в межах своєї компетенції. Зазначена скарга була розглянута земельною комісією Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка виїхавши на місце, з»ясувала, що факт порушення меж його земельної ділянки дійсно має місце.

В зв»язку з чим він вимушений був звертатися до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року ОСОБА_2 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Зазначив, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від28 березня 2012 року ухвалене з порушенням норм процесуального законодавства.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 31 липня 2007 року позивачем було придбано земельну ділянку площею 0,0997 га., яка знаходиться АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу №863, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482400:03:001:0012.

07 червня 2011 року позивач отримав новий державний акт на право власності на земельну ділянку, після чого замовив у ліцензованих спеціалістів винесення меж його земельної ділянки в натурі.

Під час винесення меж земельної ділянки в натурі, було виявлено, що чотири поворотні точки земельної ділянки знаходяться за фізичними межами на місцевості, якими є паркан сусіда, з однієї сторони і асфальтована дорога, що є землею загального користування та відноситься до відання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - з іншої сторони. Зокрема, поворотні точки 1 та 2 знаходяться за парканом ОСОБА_3 на відстані 1.35 м. і 1.40 м. відповідно, а точки 3 та 4 знаходяться на асфальтованій дорозі на відстані 3.83 м. від куту асфальту та 1.2 м. від краю асфальту.

У відповідності до здійснених спеціалістами підрахунків, зайнята ОСОБА_3 площа земельної ділянки складає 0.005998 га., а зайнята площа асфальтовим покриттям -0.004402 га., що загалом складає 0.0104 га. або 10% від загальної площі земельної ділянки. Крім того, фактична ширина земельної ділянки, через незаконно встановлений паркан на ній, становить 18.5 м., що унеможливлює нормально використовувати її за призначенням, зокрема, зводити будинок та інші споруди.

05 вересня 2011 року позивач звернувся до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із скаргою, в якій просив розібратися в ситуації і вирішити питання з межами його земельної ділянки, в межах своєї компетенції. Зазначену скаргу розглянула земельна комісія Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка виїхавши на місце та з'ясувала, що факт порушення меж земельної ділянки позивача дійсно має місце.

За правилами ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Положеннями ст. 393 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так як в судовому засіданні позивач не надав доказів стосовно його заявлених вимог, а саме - правовстановлюючих документів - державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3, технічну документацію на земельну ділянку загального користування, яка перебуває на балансі Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, не дивлячись на те, що таке право йому було роз'яснено судом у відповідності до ст. 10 ЦПК України.

Вказана обставина позбавила суд можливості встановити конфігурацію земельної ділянки ОСОБА_3, та земельної ділянки загального користування, їхні межі та наявність порушень меж земельної ділянки ОСОБА_2, так як протокол узгоджувальної комісії від 22 вересня 2011 року на який посилається позивач в підтвердження своїх позовних вимог не можна вважати безспірним доказом, оскільки з нього не вбачається, чия межа, ким, і яким чином та на якій відстані порушена.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального законодавства є безпідставними, так як спростовуються матеріалами цивільної справи.

За таких обставин колегія, суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: