Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а-4261/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р. № 2а-4261/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представників позивача -Кісика Б.М. та Остапчука А.Ю.,

представника відповідача -Бобечка Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Шахтар»до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Шахтар»(далі -ТзОВ «Санаторій «Шахтар») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби № 0000252301 від 10.05.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит по господарських операціях з ПП «Захід-Торг»підтверджується усіма необхідними первинним документами.

Ухвалою суду від 21.05.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 07.06.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позові, просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог № 2433/9/10-009 від 06.06.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Трускавець проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Санаторій «Шахтар» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ПП «Захід-Торг» (ЄДРПОУ 36501261) за період з 01.01.2010 року по 05.03.2012 року, результати якої відображені в Акті № 5/22-00/32703534 від 20.04.2012 року.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Санаторій «Шахтар»до складу податкового кредиту за грудень 2010 року включено ПДВ на суму 8 332,50грн. згідно податкової накладної № 7121004, виписаної ПП «Захід-Торг»в грудні 2010 року та декларації №9006326716 від 19.01.2011року і додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Як вбачається з видаткової накладної №7121004 від 07.12.2010 року ПП «Захід-Торг»поставив для ТзОВ «Санаторій «Шахтар»товар в грудні 2012 року на загальну суму 49 935,00 грн., в т.ч. ПДВ -8322,50грн. Договір на поставку товарів (послуг) між ПП «Захід-Торг»та ТзОВ «Санаторій «Шахтар»не укладався.

Розрахунки з ПП «Захід-Торг»проводились в безготівковій формі: згідно платіжних доручень №4835 від 06.12.2010 року на суму 25 000,00грн., № 4838 від 07.12.2010 року на суму 22310,00 грн., № 4946 від 15.12.2010 року на суму 2625,00 грн.

Крім того, при проведенні перевірки та опрацювання відхилень між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ТзОВ «Санаторій «Шахтар»та його контрагентом ПП «Захід-Торг», встановлено відхилення (розбіжність) на суму ПДВ -7 885 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом використано дані Акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 30.03.2012 року №27/22-10/36501261 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Захід-Торг» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків та обов'язкових платежів за період 01.01.2010 року по 31.12.2011 року». Так, встановлено, що ПП «Захід-Торг»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, в провадженні слідчого управління державної податкової служби у Львівській області знаходиться кримінальна справа № 139-0637, порушена відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за фактом вчинення фіктивного підприємництва та підробки документів ПП «Будпрод-захід»(ЄДРПОУ 35009164), ПП «Захід-торг»(ЄДРПОУ36501261), ПП «Торгівля будівництво перспектива»(ЄДРПОУ 35286525), ПП «Децимус»(ЄДРПОУ 35816946), ТОВ «Маст- Опт»(ЄДРПОУ 31773946), ПП «Велес-ЛВ»(ЄДРПОУ 36078988), ПП «Мрія Дім»(ЄДРПОУ 34943530), ПП «Галич Торг»(ЄДРПОУ 37362327), за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 358 КК України. Досудовим слідством встановлено, що громадяни України ОСОБА_5 та ОСОБА_4, за попередньою змовою із невстановленими особами, в період 2010-2011 років з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності, при невстановлених обставинах організували придбання ряд суб'єктів господарювання та перереєстрацію їх на спеціально підібраних осіб, в тому числі ПП «Захід-торг».

Згідно з висновком відповідача, викладеного в Акті № 5/22-00/32703534 від 20.04.2012 року, ТзОВ «Санаторій «Шахтар»порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 8 322,50 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000252301 від 10.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 10 403 грн., з них 8 322 грн. - за основним платежем, 2 081 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість станом на грудень 2010 року регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Позивач доводить реальність поставки ПП «Захід-Торг»товару та наступним використанням придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, виписками з банку, актами приймання виконаних робіт, протоколом огляду кабелів перед закриттям. Господарські операції щодо придбання товару у ПП «Захід-Торг»відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідачем не представлено доказів того, що вищевказані первинні документи є неналежними, складеними із порушенням вимог чинного законодавства, тощо.

Судом досліджено представлені позивачем первинні документи, встановлено що вони оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такі документи відображають обсяг, час та місце проведення поставки, здійснення оплати та подальше використання придбаного товару у господарській діяльності.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, як вбачається з положень Закону України «Про податок на додану вартість», документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У своїх твердженнях відповідач посилається на висновки Акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 30.03.2012 року №27/22-10/36501261 та відомості, здобуті під час розслідування кримінальної справи № 139-0637. При цьому, суд не бере до уваги такі твердження відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Таким чином, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальника позивача, яка не є підтвердженою обвинувальним вироком суду, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів здійснених ним із позивачем.

Суд встановив, що господарські операції ТзОВ «Санаторій «Шахтар»із ПП «Захід-Торг»не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області Державної податкової служби № 0000252301 від 10.05.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Шахтар»(ЄДРПОУ 32703534) 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять копійок) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.