Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-3112/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. № 2а-3112/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представників позивача -Луки Т.М. та Лева Р.О., представника відповідача -Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Будсервіс»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Будсервіс»(далі -ТзОВ «Глобал Будсервіс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0008591530 від 28.11.2011 року.

Ухвалою суду від 10.04.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 12.06.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог від 30.05.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено камеральну перевірку податкової звітності, за результатами якої складено Акт № 34/153/32801172 від 24.11.2011 року.

На підставі висновків зазначеного акту Державною податковою інспекцію у Личаківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0008591530 від 28.11.2011 року, яким встановлено порушення пп.7 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено ТзОВ «Глобал Будсервіс»суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб на суму 107 943,73 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленняи-рішенням та оскардив його в адміністративному порядку, а в подальшому до суду.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справі, на підставі договорів купівлі-продажу ТзОВ «Глобал Будсервіс»стало власником комплексу складських приміщень загальною площею 3 521,5 кв.м. у м. Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а та власником цілісного майнового комплексу у м. Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а.

Згідно з довідкою Львівського міського управління земельних ресурсів № 40/1460 01-19 від 18.06.2004 року земельна ділянка по вул. Тракт Глинянський, 40а відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно і сплату земельного податку підприємство проводило з урахуванням ставок земельного податку для земель сільськогосподарського призначення.

27.01.2011 року підприємством подано декларацію з плати за землю за 2011 рік, де визначено суму податку - 4 451,37 грн. Земельний податок задекларовано як на землі, надані для потреб сільськогосподарського виробництва (3% земельного податкового). У зв'язку з чим, податковим органом донараховано земельний податок на суму 107 945,73грн.

Податковий орган, посилаючись на висновок Львівського обласного Головного управління земельних ресурсів від 27.10.2004 року № 1932, вважає, що за функціональним використанням вказана земельна ділянка належить до категорії земель комерційного призначення, а відтак ставка земельного податку має бути значно вищою.

Таким чином, спір пов'язаний із визначенням того, до якої категорії земель відноситься земельна ділянка, що розташована у м. Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вона розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 Земельного Кодексу України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Частина 1 ст. 193 Земельного кодексу України встановлює, що державний земельний кадастр є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно з ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до п. 1 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993р. №15, державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

Як вбачається з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власник землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу (згідно із пп. 1 ст. 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 276.1 ст. 276 Податкового кодексу України податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Відповідно до ухвали 15 сесії 4-го скликання Львівської міської ради № 2440 від 26.05.2005 року земельна ділянка по вул. Тракт Глинянський, 40а, площею 4,952 га, яка належала ВАТ «Агрофірма «Провесінь», зарахована до земель м. Львова.

Як вбачається з довідки Управління Держкомзему у м. Львів про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами № НО/01-15/1238 від 05.04.2012 року, згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка по вул. Тракт Глинянський, 40а у м. Львові не надана у власність або користування. Земельна ділянка входила в межі земельної ділянки загальною площею 4,9520 га, яка знаходилась в користуванні Агрофірми «Провесінь»без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування. За категорією земель дана земельна ділянка з 2000 і по даний час відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, згідно з ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач, придбавши цілісний майновий комплекс у м. Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а, автоматично став землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщено ЦМК, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Оскільки, згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка відносилась до категорії земель сільськогосподарського призначення, то і відповідно ТзОВ «Глобал Будсервіс»стало землекористувачем земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач посилається на висновок Львівського обласного головного управління земельних ресурсів від 27.10.2004 року №1932, в якому, на його думку, вказано функціональне використання земельної ділянки -землі комерційного використання.

Судом досліджено вказаний документ та встановлено, що Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів надавався висновок державної землевпорядної експертизи технічної документації на земельну ділянку ТзОВ «Глобал Будсервіс»у м.Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а. У графі «Аналіз проектних матеріалів»зазначеного висновку вказано, що земельні ділянки площею 3,7117 га передаються в оренду ТзОВ «Глобал Будсервіс»для обслуговування комплексу складських споруд. При цьому, відсутнє посилання на те, що вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель комерційного призначення.

Відповідачем не представлено суду документального підтвердження того, що вказана земельна ділянка згідно земельно-кадастрових даних належить до категорії земель комерційного призначення.

Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, зміна цільового призначення земельної ділянки, розташованої у м.Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а не проводилась, доказів протилежного відповідачем не представлено.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Глобал Будсервіс»є землекористувачем земельної ділянки, розташованої у м.Львові по вул. Тракт Глинянський, 40а, на якій знаходиться ЦМК, і яка віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення. А відтак, позивач, декларуючи плату за змелю в сумі 4 451,37 грн. діяв правомірно.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечє проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0008591530 від 28.11.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Будсервіс»(ЄДРПОУ 32801172) 1 169,43 грн. (одну тисячу сто шістдесят дев'ять гривень сорок три гривні) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.