Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а-4500/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2012 року № 2а-4500/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Енд Фаст" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011р. №0003162307/51540 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4500/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 травня 2012 року, яке відкладалось на 17 травня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

У судовому засіданні 17 травня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнти їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представником позивача у судових засіданнях неодноразово зазначалось, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62065,00 грн., з яких 49652,00 грн. за основним платежем, 12413, 00 за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс».

Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не доведено, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагенти, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судове засідання 17 травня 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, поданих через канцелярію суду 17 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду), співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 18 жовтня 2011 року № 6724/2307/35315519 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аммо», ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», ТОВ «Вереском» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-4500/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» (ідентифікаційний код 35315519) зареєстровано Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 07 серпня 2007 року, місцезнаходження юридичної особи: 02099, місто Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 61.

Згідно Довідки серії АБ № 180866 Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності товариства з КВЕД відносяться, зокрема, оренда автомобілів (71.10.0.); ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устатковання, не віднесеного до інших групувань (31.62.3.); оптова торгівля машинами та устаткованням для добувної промисловості та будівництва (51.82.0); оренда будівельних машин та устатковання (71.32.0.).

Позивач перебуває на обліку в Державній податків інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

Пунктами 5.1. та 5.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст», затвердженого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст»(протокол № 4 від 13 травня 2009 року) зареєстрованого державним реєстратором Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації 25 травня 2009 року за № 10651050002009763 встановлено, що основними цілями діяльності Товариства є насичення ринку України товарами та послугами високої якості з метою підвищення добробуту населення, а також отримання прибутку. Товариство здійснює виробничу, торговельну, консультативну, рекламну, брокерську, постачальницьку, маркетингову, представницьку, дилерську, комісійну, агентську, посередницьку, орендну, лізингову, культурно-освітню, добродійну, інформаційну, інвестиційну, інноваційну та іншу діяльність, а також надання послуг українським та іноземним юридичним і фізичним особам, реалізація економічних і соціальних інтересів Учасників Товариства та його працівників.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аммо», ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», ТОВ «Верес-Ком» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 18 жовтня 2011 року № 6724/2307/35315519, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної документальної невиїзної перевірки зазначено, що на порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, підприємством занижено суму ПДВ за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 49 652, 00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (розділ 27), а саме: по періодам: серпень 2010 року на суму 44 524, 00 грн., вересень 2010 року на суму 5 128, 00 грн.

Відповідно на підставі акту від 18 жовтня 2011 року № 6724/2307/35315519 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аммо», ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», ТОВ «Верес-Ком» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва винесено податкове повідомлення - рішення від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62065,00 грн., з яких за основним платежем збільшено зобов'язання на 49652,00 грн., за штрафними санкціями збільшено зобов'язання на 12413, 00 грн.

За результатами перевірки, податковим органом встановлено, що у перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Аммо», ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс», ТОВ «Верес-Ком».

Зокрема, мотивуючи письмові заперечення, податковий орган зазначає, що в ході аналізу додатку 5 до декларації з податку на додану вартість встановлено розбіжність в травні 2010 року на суму 26 605,98 грн., червні 2010 року на суму 39938,67 грн., липні 2010 року на суму 35142,43 грн. та серпні 2010 року на суму 26063,90 грн. Дана розбіжність виникла в результаті не відображення підприємством ТОВ «ВересКом» операцій по взаємовідносинах ТОВ «Бест Енд Фаст».

При цьому, в акті перевірки зазначено, що ході аналізу додатку 5 до декларації з податку на додану вартість встановлено розбіжність в серпні 2010 року на суму 20248,00 грн., у вересні 2010 року на суму 5128,50 грн., яка на думку відповідача виникла в результаті не відображення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо» операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст».

Такий висновок зроблено податковим органом на підставі Протоколу допиту свідка від 05 березня 2011 року громадянина ОСОБА_3 (допитаний оперативним співробітником УСБУ у місті Києві), який з березня 2010 року перебував на посаді директора та засновника ТОВ «Аммо» та стверджує, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем за обіцянку виплатити грошову винагороду погодився зареєструвати на своє ім'я комерційну структуру, підписав у нотаріальній конторі ряд документів, надав ксерокопію ідентифікаційного коду та паспорту, фінансово-господарську документацію ТОВ «Аммо» не підписував, договорів та угод від імені директора та засновника ТОВ «Аммо» не укладав та не підписував, печатку підприємства не замовляв та нею не користувався, банківський рахунок не відкривав та ним не управляв.

Також, в ході аналізу додатку 5 до декларації з податку на додану вартість встановлено розбіжність в серпні 2010 року на суму 24275,80 грн. Дана розбіжність виникла в результаті не відображення підприємством ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст».

В акті перевірки податковим органом встановлено, що оперативним співробітником СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві було допитано в якості свідка (Протокол допиту свідка від 04 березня 2011 року) громадянина ОСОБА_4, який приблизно з лютого 2010 року по теперішній час перебуває па посаді директора та засновника ТОВ «ВБК Стандарт Сервіс», який стверджує, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем за обіцянку виплатити грошову винагороду погодився зареєструвати на своє ім'я комерційну структуру, але фінансово-господарську документацію ТОВ «ВБК Стандарт Сервіс» не підписував, договорів та угод від імені директора та засновника ТОВ «ВБК Стандарт Сервіс» не укладав та не підписував, печатку підприємства не замовляв та нею не користувався, банківський рахунок не відкривав та ним не управляв.

Як висновок, податковим органом зазначено, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не мали вільного волевиявлення щодо підписання первинних документів відповідно до протоколів допитів свідків від 04 березня 2011 року та від 05 березня 2011 року, тому первинні документи, складені ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» та ТОВ «Аммо», на думку податкового органу, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, а господарські відносини між зазначеними контрагентами укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Слід зазначити, що за результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення - рішення від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540 рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 23 січня 2012 року № 641/10/25114 та рішенням Державної податкової служби України від 23 лютого 2012 року № 3320/6/10-2115 (копії яких містяться в матеріалах справи) податкове повідомлення - рішення від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540 залишено без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» від 22 листопада 2011 року № 8359/10 та від 08 лютого 2012 року № 2123/6 залишені без задоволення.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення - рішення від Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540 підлягає скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та суд зазначає наступне.

В межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що у період з серпеня по вересень 2010 року позивач перебував у господарсько-фінансових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс», в результаті яких позивачем придбано будівельного обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аммо» на загальну сум 152 259, 00 грн., а у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» на суму 145 654, 80 грн. (копії податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо» № 40 від 02 серпня 2010 року на суму 121 488, 00 грн., № 252 від 02 вересня 2010 року на суму 30 771, 00 грн. та податкової накладної, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» № 20 від 03 серпня 2010 року на суму 145 654, 80 грн. містяться в матеріалах справи).

Відповідно до видаткових накладних ТОВ «Аммо» № ВН-0000030 від 02 серпня 2010 року на суму - 121 488,00грн, №ВН-0000252 від 02 вересня 2010 року на суму - 30 771,00 грн. та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» №ВН-0000005 від 03 серпня 2010 року на суму - 145 654, 80 грн. (копії яких додані до матеріалів справи) здійснено відпуск товарів позивачу в кількості, за номенклатурою та вартістю, що відповідає показникам вищенаведених податкових накладних, та передано товар позивачу.

Згідно наданих контрагентами рахунків - фактур № 79 від 02 серпня 2010 року, № 11 від 03 серпня 2010 року та № 252 від 02 вересня 2010 року (копії яких додані до матеріалів справи) позивачем сплачено дані рахунки в повному обсязі, на підтвердження чого представником позивача надано копії банківських виписок від 16 серпня 2010 року, 07 вересня 2010 року, 14 вересня 2010 року, 27 вересня 2010 року та 30 вересня 2010 року.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аммо» ліквідовані або припиненили підприємницьку діяльність.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: специфікацію на товар, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Представник позивача стверджує, що у подальшому придбані у ТОВ «Амо» ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» будівельне обладнання було продано. Факт здійснення господарської операції з продажу даних товарів підтверджується первинними документами, а саме: податковими накладними № 168 від 27 серпня 2010 року, № 176 від 03 вересня 2010 року, № 178 від 06 вересня 2010 року, № 196 від 01 жовтня 2010 року, № 191 від 24 вересня 2010 року, № 186 від 22 вересня 2010 року, № 195 від 01 жовтня 2010 року, № 188 від 22 вересня 2010 року, № 190 від 23 вересня 2010 року, № 165 від 10 серпня 2010 року (покупець - Представництво Догуш іншаат ве тіджарет анонім шіркеті); № 169 від 26 серпня 2010 року, № 177 від 12 серпня 2010 року, № 155 від 19 липня 2010 року, № 170 від 27 серпня 2010 року, (покупець - ТОВ «Вотекс-Спецмонтаж-Плюс»); № 175 від 03 вересня 2010 року (покупець - Представництво «Гюльсан іншаат санаї туризм накліят Ве тіджарет анонім шіркеті»); № 181 від 08 вересня 2010 року (покупець - ТОВ «ІШАТ УКР»); № 185 від 22 вересня 2010 року (покупець - Укрспецбуд ІВК ТОВ); № 189 від 23 вересня 2010 року (покупець - ТОВ «АНТ ЯПИ»); № 189 від 23 вересня 2010 року (покупець - ТОВ «АНТ ЯПИ»); № 157 від 02 серпня 2010 року, № 133 від 30 червня 2010 року (покупець - ОАО «МК «Азовсталь»).

Відповідно в матеріалах справи містяться рахунки фактур, що виписані позивачем на оплату отриманого товару, копії декларацій з податку на додану вартість та банківські виписки на підтвердження здійснення оплати за отриманий товар вищезазначеними контрагентами.

При цьому, відсутність документів на підтвердження транспортування товару, представником позивача пояснено перевезенням товару власними силами за рахунок власних коштів, що на його думку, не суперечить чинному законодавству, оскільки аналогічна думка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/52426/11 від 01 лютого 2012 року.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками стоірн у судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аммо», а висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки про порушення позивачем порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санцій є неправомірним, тому аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540 в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 08 листопада 2011 року № 0003162307/51540.

3. Судові витрати в сумі 620, 65 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Енд Фаст» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова