Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а-6287/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2012 року 09:13 № 2а-6287/12/2670

За позовом Приватного підприємства «Гарант-Енерго»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 22.05.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 777/9/10/214 від 14.05.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне підприємство «Гарант-Енерго»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-6287/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.06.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Гарант-Енерго»судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість (зі змінами і доповненнями), щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 151 625,00 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток у сумі 189 532,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ТОВ «БМК Меридіан», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями з відміткою банку та виписками з банку, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «БМК Меридіан»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Крім того, представник позивача зазначив, що контролюючим органом було протиправно проведено повторну перевірку позивача за один і той же період, відповідно до чого було складено два різні Акти перевірки, які суперечать один одному, а саме, в одному Акті не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан», що відповідно встановлені в іншому Акті перевірки, хоча період однієї перевірки охоплює період другої перевірки, а саме з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., та жоден з цих Актів не є скасований податковим органом.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 151 625,00 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток у сумі 189 532,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача послався на наявність кримінальної справи, порушеної відносно Голови правління кредитної спілки «Дніпро-Довіра»ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно невстановлених слідством осіб, які за попередньою змовою з ОСОБА_5 скоїли злочини, передбачені ст. 27, ч. З ст. 212. ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, зокрема, невстановленими слідством особами без справжнього наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних»осіб, серед яких є контрагент позивача ТОВ «БМК Меридіан».

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Гарант-Енерго»(код ЄДРПОУ 30577113) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890), Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМ-Проджект»(код ЄДРПОУ 36832382), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеренерготорг»(код ЄДРПОУ 37241355) за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 29.12.2011 року № 2476/2312/30577113, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість (зі змінами і доповненнями) при визначенні суми ПДВ, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 151 625,00 грн. в т.ч. по періодах:

- серпень 2010 року - 54 893,00 грн;

- жовтень 2010 року - 96 732,00 грн., та

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, а саме, при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 189 532,00 грн., в тому числі по періодах:

- 3 кв. 2010 року - 68 616,00 грн.;

- 4 кв. 2010 року -120 915,00 грн.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначена перевірка позивача є повторною перевіркою за один і той же період, оскільки попередня перевірка позивача за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої був складений Акт від 27.07.2011 р. № 1726/23-03/30577113, відповідно охоплювала період перевірки з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої був складений даний Акт від 29.12.2011 року № 2476/2312/30577113, так крім того зазначені Акти суперечать один одному, оскільки в першому Акті не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан», проте як такі порушення встановлені в другому Акті перевірки, хоча друга перевірка охоплює також період першої перевірки.

На підставі встановлених в Акті перевірки від 29.12.2011 року № 2476/2312/30577113 порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0009542312 про сплату 151 625,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 37 907.00 грн. застосованих (штрафних) фінансових санкцій, а всього 189 532,00 грн.; та від 29.12.2011 року № 0009532312 про сплату 189 532,00 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та 47 383,00 грн. застосованих (штрафних) фінансових санкцій, а всього 236 915,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та 20 січня 2012 року звернувся із скаргою № 31/01-12 про їх перегляд до контролюючого органу вищого рівня - ДПС у м. Києві.

ДПС у м. Києві рішенням від 06.02.2012 року № 138/10/12-114 про продовження строку розгляду первинної скарги продовжено строк розгляду скарги ПП «Гарант-Енерго»до 24.03.2012 року (включно).

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві № 1520/10/12-114 від 23.03.2012 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.12.2011 року № 0009542312 та № 0009532312 були залишені без змін, а первинна скарга директора ПП «Гарант-Енерго» ОСОБА_6 від 20 січня 2012 року № 31/01-12 (вх. № 416/10 ДПА у м. Києві від 24.01.2012 року) - без задоволення.

За результатами звернення Позивача з повторною скаргою, Державна податкова служба України рішенням від 24.04.2012 року № 4147/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.12.2011 року № 0009542312 та №0009532312 - залишила без змін, а повторну скаргу директора ПП «Гарант-Енерго»ОСОБА_6 (вх. № 5462/6 ДПС від 02.04.2012 року) - без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про наявність в провадженні СВ ПМ ДПА у лі. Києві кримінальної справи, порушеної відносно Голови правління кредитної спілки «Дніпро-Довіра»ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно невстановлених слідством осіб, які за попередньою змовою з ОСОБА_5 скоїли злочини, передбачені ст. 27, ч. З ст. 212. ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України.

Так, під час досудового слідства по справі встановлено, що у період 2007-2010 років, невстановлені слідством особи, перебуваючи на території міста Києва, діючи умисно, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, розкраданню державних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Для функціонування зазначеної схеми невстановленими слідством особами без справжнього наміру здійснювати діяльність пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних»осіб, а саме: ТОВ «Делмітекс-Профі»(код ЄДРПОУ 36833056), ТОВ «Кронос-Груп»(код ЄДРПОУ 36832293) : ТОВ «ВК Єантекс Форум»(код ЄДРПОУ 37335427). ТОВ «ОСОБА_7С.»(код ЄДРПОУ 34808997), ТОВ «Б.К. Зіган» (код ЄДРПОУ 37194054), ТОВ «Рікон Плюс»(код ЄДРПОУ 37144511), ТОВ «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890). ТОВ «ДМ-Проджект»(код ЄДРПОУ 36832382), ТОВ «Корекс-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37101860), ТОВ «Ретоме»(код ЄДРПОУ 37143680), ТОВ «БК БМР-Сервіс»(код ЄДРПОУ 35633235), ТОВ «ІПБК «Новітні технології»(код ЄДРПОУ 35632482), ТОВ «Промислова група НКО»(код ЄДРПОУ 34938012), ТОВ «Селіас»(код ЄДРПОУ 37203938), ТОВ «ВКФ Укроптмастер»(код ЄДРПОУ 31839540), ТОВ «Інтеренерготорг»(код ЄДРПОУ 37241355).

Використовуючи реквізити та банківський рахунок вищезазначених підприємств невстановлені слідством особи документально оформлювали неіснуючі операції з отримання та продажу ТМЦ, робіт та послуг. Після цього, зазначені документи передавались замовникам послуг для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, незаконного відшкодування податку на додану вартість.

В ході відпрацювання ТОВ «ОСОБА_7С.»(код ЄДРПОУ 34808997, юридична адреса м. Київ, вул. Старановодницька, 8/Б, зареєстровано в ДПІ у Печерському районі м. Києва), ТОВ «Корекс-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37101860, юридична адреса - м. Київ, вул. Лескова,2 зареєстровано в ДПІ у Печерському районі м. Києва). ТОВ «Селіас» (код ЄДРПОУ 37203938 юридична адреса - м. Київ, вул. Бучми 7, зареєстровано в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), ТОВ «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890. юридична адреса - м. Бровари, вул. Радистів 3, зареєстровано в ДПІ у м. Бровари), ТОВ «ДМ-Проджект»(код ЄДРПОУ 36832382 юридична адреса - м. Бровари, вул. Радистів 3, зареєстровано в ДПІ у м. Бровари), встановлено, що вищезазначені підприємства за місцезнаходженням відсутні, про що складено Акти незнаходження підприємств, а також відсутність за цим місцем документів фінансово - господарської діяльності.

Зважаючи на викладене, відповідачем в Акті перевірки було зроблено висновок про нікчемність правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «БМК Меридіан», внаслідок чого позивачем було протиправно сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «БМК Меридіан»на загальну суму 151 624, 91грн., а також протиправно віднесено витрати по правовідносинах із даним контрагентом до валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 189 532,00 грн.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ПП «Гарант-Енерго»дійсно мав правовідносини із контрагентом ТОВ «БМК Меридіан».

Роботи ТОВ «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890) виконувалися в рамках часткового субпідряду відповідно до Договору підряду на будівництво електростанції № П-1/07 від 16.07.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(код ЄДРПОУ 32254155) та Приватним підприємством «Гарант-Енерго», предметом якого було будівництво Підстанції ПС 110/10 кВ «Колонщина»з заходами повітряної лінії ПО кВ Бузова-Макарів, що розташована у районі 41-42 км автошляху «Київ-Житомир поблизу с. Колонщина, Макарівського району Київської області; також Договору підряду № 06-09/КАМ від 05.02.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(код ЄДРПОУ 30160757) та Приватним підприємством «Гарант-Енерго», предметом якого було виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт КРУЗ-10 кВ (комплексне розподільче устаткування зовнішнє) на території Трансформаторної підстанції ПС-35/10 кВ, що розташована в смт. Димер Вишгородського району Київської області; а також Договору підряду на будівництво № КА-1158 від 29.03.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(код ЄДРПОУ 30160757) та Приватним підприємством «Гарант-Енерго», предметом якого було виконання комплексу робіт по зовнішньому електропостачанню виробничих об'єктів ТОВ «Комплекс Агро марс», будівництво ПС 110/10 кВ за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка.

Виконання комплексу робіт за зазначеними договорами підтверджується складеними довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та Актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2а (що містяться в матеріалах справи).

Розрахунки ПП «Гарант-Енерго»з ТОВ «БМК Меридіан»були здійснені через розрахунковий рахунок в ПАТ Банк «Український капітал», та належність і повнота проведених розрахунків між позивачем та ТОВ «БМК Меридіан»відповідачем в судовому засіданні не заперечувалась.

На виконання зазначених правовідносин контрагентом ТОВ «БМК Меридіан»на адресу позивача були виписані податкові накладні № 417 від 31.08.2010 р. № 415 від 31.08.2010 р., № 418 від 31.08.2010 р., № 677 від 29.10.2010 р. та № 678 від 29.10.2010 р., на загальну суму ПДВ 151 625,00 грн., на підставі яких вказані суми ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду, а саме:

- за серпень 2010 року -54 893,00 грн;

- за жовтень 2010 року -96 732,00 грн., а також відніс суми сплачені по правовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан»до складу валових витрат у 3 та 4 кв. 2010 р.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «БМК Меридіан», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як зазначалося вище, правовідносини між позивачем та ТОВ «БМК Меридіан» відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями з відміткою банку та виписками з банку, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «БМК Меридіан»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Також, щодо реальності (фактичності) вчинених правочинів між позивачем та ТОВ «БМК «Меридіан», матеріалами справи підтверджується, що згідно із податковим розрахунком комунального податку за 3 квартал 2010 року та за 4 квартал 2010 року ТОВ «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890) в штаті останнього перебувало відповідно 22 та 18 осіб, а отже контрагент позивача мав відповідні трудові ресурси, що були необхідними для виконання зобов'язань по договорах із позивачем.

Окрім того, що також підтверджується матеріалами справи, контрагент позивача - ТОВ «БМК Меридіан»(код ЄДРПОУ 36832890) мав Ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (будівельну ліцензію) серії АВ № 515969, яка до цього часу не скасована, у встановленому законом порядку визнана недійсною не була.

Відповідно до п. 5 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві»передбачено, що обов'язковою передумовою отримання будівельної ліцензії є надання суб'єктом будівельної діяльності органу ліцензування відомостей про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологією виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, наявну систему контролю якості виконання робіт.

Таким чином, контрагент позивача ТОВ «БМК Меридіан»мав відповідну виробничо-технічну базу, що була необхідною для виконання зобов'язань по договорах із позивачем.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «БМК Меридіан»правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «БМК Меридіан»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким. що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Так, спірні правовідносини мали місце в період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., тобто на них повною мірою поширювалися норми частини третьої ст. 228 Цивільного кодексу України.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між ПП «Гарант-Енерго»та ТОВ «БМК Меридіан»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, відповідач не посилався на розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «БМК Меридіан»та сумою податкового кредиту ПП «Гарант-Енерго», оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, контрагентом позивача було в повній мірі задекларовано податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем, а відповідно внаслідок здійснення таких правочинів не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «БМК Меридіан».

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «БМК Меридіан», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми, сплачені по правовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан»були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді.

Декларації з ПДВ по контрагенту позивача ТОВ «БМК Меридіан»за серпень, жовтень 2010 р., із додатками № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, містяться в матеріалах справи.

Крім того, як було зазначено позивачем, а також підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем було двічі проведено перевірку позивача за один і той же період, а саме, період другої перевірки з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. охоплюється періодом першої перевірки з 01.07.2008 р. по 31.03.2011 р., та відповідно до чого було складено два різні Акти перевірки від 27.07.2011 р. № 1726/23-03/30577113 та від 29.12.2011 р. № 2476/2312/30577113, які суперечать один одному, оскільки в першому Акті не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства по правовідносинах із ТОВ «БМК Меридіан», проте такі порушення вже встановлені в другому Акті перевірки, хоча період однієї перевірки охоплює період іншої перевірки.

З приводу зазначеного, відповідачем не було надано суду жодних обґрунтувань, підтверджених допустимими доказами, що відповідно узгоджується із вимогами чинного податкового та іншого законодавства, щодо підстав та правомірності проведення контролюючим органом повторної перевірки за один і той же період, а саме, не надано доказів щодо:

- причин встановлення перевіряючими фактів, які суперечать один одному;

- проведення службового розслідування щодо осіб, які проводили перевірку, чи обґрунтованих пояснень з вказаного приводу;

- не надано доказів щодо підстав проведення повторної перевірки;

- не наведено жодного правового акта, який би дозволяв чи роз'яснював порядок проведення повторної перевірки за один і той же період.

А відповідно судом не можуть прийматися обставини та висновки, встановлені в Акті перевірки від 29.12.2011 р. № 2476/2312/30577113, оскільки вони суперечать обставинам та висновкам Акта перевірки від 27.07.2011 р. № 1726/23-03/30577113 (складеного за наслідками перевірки, що охоплює той самий період), що згідно наявних матеріалів справи не є скасованим, а відповідно є чинним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 29.12.2011 р. № 0009542312 та № 0009532312.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Гарант-Енерго»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 11.06.2012 р.