Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-5138/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року 09:13 № 2а-5138/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Шкляревської Л.М., відповідача - Оксентюк О.С., Сидоренко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Екотехнологія-Сервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування Акта від 19 жовтня 2011 року № 504/1-23-70-30467281, податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року № 0001782307/0, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 квітня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Екотехнологія-Сервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування Акта від 19 жовтня 2011 року № 504/1-23-70-30467281, податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року № 0001782307/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-5138/12/2670 призначено до судового розгляду на 15 травня 2012 року.

15 травня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 15 травня 2012 року оголошувалась перерва до 06 червня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Екотехнологія-Сервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія»зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 09 липня 1999 року за № 10681050001001165 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 052954). Вказане підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. 62.

ДП «Екотехнологія-Сервіс»ТОВ «Екотехнологія»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09 серпня 1999 року за № 1755 та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 37096119 (форма № 2-Р) від 04 березня 2005 року ДП «Екотехнологія-Сервіс»ТОВ «Екотехнологія»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 304672826507).

В період з 04 жовтня 2011 року по 12 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено виїзну документальну перевірку ДП «Екотехнологія-Сервіс»ТОВ «Екотехнологія»(код ЄДРПОУ 30467281) з питань правових відносин з ПП «Поліхім»(код ЄДРПОУ 31612085), ПП «Флоратекс»(код ЄДРПОУ 25258749), ТОВ «Бікколайдер»(код ЄДРПОУ 361741173) та ТОВ «Компанія «Столичний Град»(код ЄДРПОУ 36856508) за період з 01.07.2009 року по 31.05.2010 рік, за результатами якої складено Акт № 504/1-23-70-30467281 від 19 жовтня 2011 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 161 784 грн., а саме по періодах: червень 2009 року на суму 7 208 грн., липень 2009 року -40 657 грн., серпень 2009 року - 11 295 грн., жовтень 2009 року -15 552 грн., листопад 2009 року -28 980 грн., грудень 2009 року -2 497 грн., січень 2010 року -9 936 грн., лютий 2010 року -13 375 грн., березень 2010 року -1 135 грн., квітень 2010 року -9 676 грн., травень 2010 року -1 450 грн., червень 2010 року -20 023 грн.

11 листопада 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки від 19 жовтня 2011 року № 504/1-23-70-30467281, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001782307/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно з абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 202 227,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 161 784,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -40 446,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 03 лютого 2012 року № 42/10/11-114 та від 19 березня 2012 року № 4865/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується з Актом № 504/1-23-70-30467281 від 19 жовтня 2011 року та податковим повідомленням-рішенням від 11 листопада 2011 року № 0001782307/0 та вважає, що висновки Акту про нікчемність або недійсність договорів поставки, укладених і виконаних позивачем та ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»і ТОВ «Компанія «Столичний Град», не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а мають характер безпідставних припущень і декларативних тверджень.

На думку позивача, якщо первинні документи, що підтверджують формування валових витрат і податкового кредиту ДП «Екотехнологія-Сервіс»ТОВ «Екотехнологія»по операціях з ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град», є чинними і достовірними, то відсутні і порушення з боку платника податків пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», якими обґрунтовується повідомлення-рішення № 0001782307/0 від 11.11.2011 року.

В своєму позові позивач просить визнати нечинними та скасувати Акт № 504/1-23-70-30467281 від 19 жовтня 2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0001782307/0 від 11 листопада 2011 року.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами ДП «Екотехнологія-Сервіс»ТОВ «Екотехнологія», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2009-2010 років між позивачем та контрагентами: ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»було укладено ряд договорів поставки продукції, що містяться в матеріалах справи.

Предметом вказаних договорів було те, що постачальники беруть на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах, визначених договорами.

Вся поставка товару підтверджена видатковими накладними, виписаними підприємствами-контрагентами.

На виконання умов даних угод, товар було відвантажено, на що виписані податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди, та відповідають даним податковим деклараціям з податку на додану вартість.

Всі розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані товари проводились у безготівковій формі.

Приводом для прийняття відповідачем оскаржуваних Акту та податкового повідомлення-рішення стало те, що відповідно до інформаційної бази «Бест-Звіт» підприємством ПП «Поліхім»останню декларацію з податку на додану вартість було подано у грудні 2009 року, а з січня 2010 року підприємство взагалі припинило звітувати. Крім того, відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2009 року встановлено відсутність амортизаційних нарахувань, що свідчить, на думку відповідача, про відсутність основних засобів на підприємстві, що у свою чергу по суті унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Відповідно до інформаційної бази «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»підприємством ТОВ «Компанія «Столичний Град»останню декларацію з податку на додану вартість було подано у серпні 2010 року, а з вересня 2010 року підприємство взагалі припинило звітувати. Крім того, відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2010 року встановлено відсутність амортизаційних нарахувань, що свідчить, на думку відповідача, про відсутність основних засобів на підприємстві, що у свою чергу по суті унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Відповідно до інформаційної бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України підприємством ПП «Флоратекс»останню декларацію з податку на додану вартість було подано у квітні 2010 року, а з травня 2010 року підприємство взагалі припинило звітувати. Крім того, відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 2009 рік встановлено відсутність амортизаційних нарахувань, що свідчить, на думку відповідача, про відсутність основних засобів на підприємстві, що у свою чергу по суті унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Відповідно до інформаційної бази «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»підприємством ТОВ «Бікколайдер»останню декларацію з податку на додану вартість було подано за 2009 рік, а з січня 2010 року підприємство взагалі припинило звітувати. Крім того, відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 4 кв. 2010 року встановлено відсутність амортизаційних нарахувань, що свідчить, на думку відповідача, про відсутність основних засобів на підприємстві, що у свою чергу по суті унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Також, відповідно до вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року у справі № 1-130/2011, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до наданих сторонами доказів, ДП «Екотехнологія-Сервіс»ТОВ «Екотехнологія»та ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»і ТОВ «Компанія «Столичний Град»протягом 2009-2010 років уклали ряд договорів поставки продукції, відповідно до предмету яких, постачальники беруть на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах, визначених договорами. Асортимент, кількість та ціна товару визначається в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цих договорів.

Разом з тим, позивачем не надано суду Специфікацій, які, за умовами договорів, є їх невід'ємними частинами.

В той же час позивачем надані копії видаткових та податкових накладних, які наявні в матеріалах справи.

Всі видаткові та податкові накладні підписані сторонами та скріплені печатками контрагентів-постачальників.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4). Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5).

Проте, як вбачається з наданих представником позивача первинних документів, ні видаткові, ні податкові накладні не мають відсилання до відповідних Специфікацій, які є невід'ємними частинами договорів поставки.

Крім того, по умовам договорів поставки, Специфікації складаються на основі отриманих від покупця заявок на партію продукції і повинні бути затверджені обома сторонами.

Проте, позивачем не надано суду письмових заявок, відповідно до яких, за умовами договорів, складаються Специфікації.

Зазначене вище дає підстави зробити висновок про те, що договори між позивачем та ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер»та ТОВ «Компанія «Столичний Град»є неукладеними, так як не відповідають вимогам статей 638 Цивільного кодексу України та 180 Господарського кодексу України.

Зазначене вище дає суду підстави зробити висновок, що договори поставки продукції є не лише неукладеними, а й такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Суд також дослідив наявний в матеріалах справи вирок Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року у справі № 1-130/2011, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 205 КК України.

Вказаним вироком суду встановлено факт створення та придбання засудженими суб'єктів підприємницької діяльності -контрагентів позивача з метою прикриття незаконної діяльності, а саме надання послуг іншим суб'єктам господарювання у переведенні безготівкових коштів у готівку за винагороду.

Як встановлено в судовому засіданні, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року у справі № 1-130/2011 набрав законної сили.

Окрім цього, суд зазначає, що регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту -ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як підтверджено матеріалами справи, за наслідками перевірок контрагентів позивача та наявності вироку Святошинського районного суду міста Києва від 20 травня 2011 року, що в сукупності свідчить про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, була проведена виїзна документальна перевірка, висновки по результатам проведення якої знайшли своє відображення в Акті № 504/1-23-70-30467281 від 19 жовтня 2011 року.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Виходячи із викладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час судового слідства, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, а отже, підстав для визнання його нечинним та скасування, у суду не має підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначене вище свідчить про те, що висновок відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 161 784 грн. є обґрунтованим, а застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 446,00 грн. є законним.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001782307/0 від 11 листопада 2011 року ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Екотехнологія-Сервіс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.06.2012 р.