Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а-5757/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2012 року 17:53 № 2а-5757/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Богуш М.К., відповідача - Мазніченко О.В., Іващенко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2011 року № 0009562312, № 00095722312, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 квітня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»(далі -ТОВ «МЦРЕ») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2011 року № 0009562312, № 00095722312.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-5757/12/2670 призначено до судового розгляду на 30 травня 2012 року.

30 травня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 30 травня 2012 року оголошувалась перерва до 05 червня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»(ідентифікаційний код 34493687) зареєстровано 27 липня 2006 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 1074105000. Вказане товариство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 66/2.

ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28 липня 2006 року за № 25926/29-207 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 39125877 (форма № 2-Р) від 15 серпня 2006 року ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 344936826592).

До видів діяльності ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»(код ЄДРПОУ 34493687) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВАСОФТ-УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 36441798) за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено Акт № 2546/23-12/34493687 від 13 грудня 2011 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 2 855 879,17 грн.;

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції закону від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 569 849 грн.

30 грудня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 2546/23-12/34493687 від 13 грудня 2011 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0009562312 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 569 849,00 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 2 855 879,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -713 970,00 грн.

30 грудня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 2546/23-12/34493687 від 13 грудня 2011 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 00095722312 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 4 462 311,00 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 3 569 849,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -892 462,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 20 січня 2012 року № 572/10/25-114 та від 09 квітня 2012 року № 6212/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 30 грудня 2011 року № 0009562312, № 00095722312, вважає, що вони прийняті податковим органом без дотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів, внаслідок невідповідності висновків, викладених в акті перевірки дійсним обставинам справи, через невірне застосування податкового законодавства України, що в свою чергу призвело до прийняття неправильних рішень щодо сум, нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зауважує, що протягом 2009-2010 років Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАСОФТ-УКРАЇНА»надавало йому консалтингові послуги у відповідності та на умовах укладених договорів, факт виконання договорів підтверджується актами приймання-передачі, що підписані та скріплені печатками в двохсторонньому порядку уповноваженими особами, оплату вказаних вище послуг проведено в повному обсязі, що підтверджується виписками із банківського рахунку.

На виконання умов договорів про надання послуг, позивачем були отримані від контрагента податкові накладні, які були виписані ТОВ «НОВАСОФТ-УКРАЇНА»з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року за № 2333/2037 та містили всі необхідні реквізити. Всі податкові накладні підписані особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплені печаткою такого платника податку -продавця.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «НОВАСОФТ-УКРАЇНА», яке було на момент їх видачі зареєстроване у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Таким чином, на думку позивача, віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»відбувалося на підставі дійсних зі сторони платника, податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, тобто дії платника податку -позивача є правомірними.

З урахуванням того, що ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»в повному обсязі виконані вимоги щодо сплати сум податкових зобов'язань, визначених в акті перевірки, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0009562312, № 00095722312 є такими, що суперечать чинному законодавству та не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач також вважає, що хоча перевірка і проводилася відповідачем на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, проте, будь-якого посилання на виданий Наказ керівника ДПІ в Шевченківському районі м. Києва про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»в акті перевірки не має, що є одним із доказів незаконного її проведення.

В своєму позові позивач просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»на підставі Наказу від 29.11.2011 року № 3274/2312 та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30 грудня 2011 року № 0009562312, № 00095722312.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ).

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту -ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом .

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З Наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29 листопада 2011 року № 3274/2312 вбачається, що підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було зазначено підпункт 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

В силу підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, за змістом вказаної норми підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту щодо фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, які були виявлені за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації.

Натомість, як свідчать надані сторонами документи, документальна позапланова перевірка позивача була невиїзною та обставина для проведення документальної перевірки, як то, лист Прокуратури м. Києва № 50-5910 від 01.04.2011 року з доданими документами щодо проведення перевірки ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ», не є обставиною в розумінні пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Вказаний лист Прокуратури м. Києва представниками відповідача в судові засідання надано не було, як і інших додаткових доказів порушень позивачем податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»на підставі Наказу від 29.11.2011 року № 3274/2312 є протиправними.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2009-2010 років ТОВ «НОВАСОФТ-УКРАЇНА»надавало ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»консалтингові послуги у відповідності та на умовах, укладених договорів, що містяться в матеріалах справи.

Факт виконання договорів, тобто факт надання консалтингових послуг контрагентом позивачу та прийняття останніх, підтверджується, наявними в матеріалах справи, актами приймання-передачі на загальну суму 17 135 274,97 грн., в т.ч. ПДВ -2 855 879,17 грн.

Дослідивши їх в судовому засіданні, судом встановлено, що вони підписані та скріплені печатками в двохсторонньому порядку уповноваженими особами (виконавчими органами - директорами від кожної із сторін).

ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»здійснив оплату вищевказаних послуг у повному обсязі на загальну суму 17 135 274,97 грн., в т.ч. ПДВ -2 855 879,17 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, виписками із банківського рахунку.

На виконання умов договорів про надання послуг, позивачем були отримані від контрагента податкові накладні на загальну суму 17 135 274,97 грн., в т.ч. ПДВ -2 855 879,17 грн., які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши їх в судовому засіданні, судом встановлено, що вони виписані ТОВ «НОВАСОФТ-УКРАЇНА»з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 2333/2037 та містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до п. 18 вказаного Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

На підставі первинних документів, позивачем, у період що перевірявся, правомірно були сформовані валові витрати та податковий кредит.

Під час розгляду справи, судом оцінені доводи відповідача, викладені в запереченнях на позовну заяву.

Так, на думку відповідача, господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентом не породжують правових наслідків, а вказані первинні документи, на його думку, не можуть бути прийняті до уваги.

Оцінивши докази, які, на думку відповідача, свідчать про відсутність реальності господарських операцій, як то: дані пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України та АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; висновок спеціаліста № 101 від 23.03.2011 року, суд приходить до висновку про їх неналежність, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з аналізу наданого відповідачем письмового доказу (висновку спеціаліста № 101 від 23.03.2011 року), об'єктом дослідження були ксерокопії первинних документів фінансово-господарської діяльності між ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»та ТОВ «НОВАСОФТ-УКРАЇНА».

Відповідно до його висновків, підписи в об'єктах дослідження від ТОВ «НОВАСОФТ-УКРАЇНА»виконані не його посадовою особою -Єфімовим Д.С.

Суд критично ставиться до вказаного доказу, оскільки, досліджувалися не оригінали первинних документів, а підписи посадових осіб позивача, які б свідчили про його добросовісність чи недобросовісність, залишилися поза увагою спеціаліста.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що в момент вчинення правочинів, контрагент був зареєстрований в встановленому законом порядку, його свідоцтво про реєстрацію як платника податку не анульовано.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судового рішення про визнання правочину недійсним та обвинувального вироку суду не надав. Матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»з його контрагентом ТОВ «НОВАСОФТ-УКРАЇНА»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В зв'язку з тим, що віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ» відбувалося на підставі дійсних зі сторони платника, податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновки Акта № 2546/23-12/34493687 від 13 грудня 2011 року про порушення позивачем приписів Законів № 168/97-ВР та № 334/94-ВР є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум податкових зобов'язань за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 3 569 849,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 892 462,00 грн. та за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2 855 879,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 713 970,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2011 року № 00095722312, № 0009562312, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність проведення перевірки та недоведена правомірність збільшення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»повністю задовольнити, а саме: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»на підставі Наказу від 29.11.2011 року № 3274/2312 та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30 грудня 2011 року № 00095722312, № 0009562312.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та поданого представником позивача клопотання про повернення судового збору, відповідно до платіжного доручення № 446 від 20.04.2012 року, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, відповідно до платіжних доручень № 446 від 20.04.2012 року та № 447 від 23.04.2012 року, у розмірі 4 292,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»на підставі Наказу від 29.11.2011 року № 3274/2312.

3. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30 грудня 2011 року № 00095722312, № 0009562312.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 292,00 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто дві гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.06.2012 р.