Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-6464/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2012 року 18 год. 01 хв. № 2а-6464/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» до Державної податкової інспекції у Шеченківському районі міста Києва провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

У судовому засіданні 31 травня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Публічне акціонерне товариство «Київметробуд»(надалі -також «Позивач», «ПАТ «Київметробуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач», «ДПІ у Шевченківському районі м. Києва») про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10 січня 2012 року № 0000072303.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року № 0000072303 не відповідає чинному податковому законодавству та фактичним обставинам справи.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача висновки Відповідача викладені в Акті перевірки є незаконними та необґрунтованими, оскільки Позивач не може мати жодного відношення до ланцюгу взаємовідносин ТОВ «Укрспецімпорт»з його іншими контрагентами-постачальниками товарів, а договір, укладений між Позивачем та його контрагентом мав реальний характер і був спрямований на досягнення економічного ефекту у формі отримання прибутку. Висновки Відповідача викладені в Акті перевірки спростовуються фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства України.

Представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов та зазначив про те, що до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва надійшли акти перевірок контрагентів-постачальників ПАТ «Київметробуд»по ланцюгах постачання, якими встановлено порушення контрагентом позивача -Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецімпорт»норм цивільного законодавства та відсутності реального виконання послуг та зазначив, що слідчим відділом ГВПМ Подільського району порушено кримінальну справу №70-00527 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального Кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Кмївметробуд»(код ЄДРПОУ 1387432) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецімпорт»( код за ЄДРПОУ 35792391) за лютий 2011 року, з ТОВ «Промтрейд-М»(код за ЄДРПОУ 36925754) за квітень 2011 року, з ПП «Анталія Груп»(код за ЄДРПОУ 36925754) , ТОВ «Гудвіл»(код за ЄДРПОУ 32769086) за серпень 2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки Відповідачем було складено Акт від 5 грудня 2011 року № 2502/23-03/138743, яким встановлено порушення Позивачем:

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього на суму 132734,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року - 132734,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року № 000072303 , яким за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 , пункту 185.1 статті 180, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 132 735,00 грн. (за основним платежем -132734,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року № 000072303 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства та протиправним, у зв'язку чим воно підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року № 000072303, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права .

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту від 5 грудня 2011 року №2502/23-03/1387432, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 185.1, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України .

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України ґрунтується на аналізі договірних відносин по другому ланцюгу постачання (тобто, між контрагентом Позивача ТОВ «Укрспецімпорт»та його контрагентом ТОВ «Трансінвест-Груп»).

Таким чином, Суд звертає увагу на те що, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Трансінвест Груп»та ТОВ «ТД «Центр-Торг», є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку .

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року N 742/11/13-11 «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В спірних правовідносинах дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між ТОВ «Укрспецімпорт»та ПАТ «Київметробуд».

Як встановлено Судом, між Позивачем та ТОВ «Укрспецімпорт»укладено договір про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 1 червня 2010 року №1/06-2010, згідно якого Виконавець (ТОВ «Укрспецімпорт») надає Замовнику (ПАТ «Київметробуд») послуги щодо експлуатації крана GROVE вантажопідйомністю 60 тон та крана GROVE вантажопідйомністю 70 тон.

За результатами виконання умов договору між Позивачем та його контрагентом підписано акти здачі-прийняття робіт:

1) від18 лютого 2011 року № ОУ-0000004, згідно якого виконавцем були проведені такі роботи:

- Послуги крана GROVE в/п 60 тон 160 годин;

- Послуги крана GROVE в/п 70 тон 166 годин;

- Послуги крана GROVE в/п 70 тон 168 годин.

2) від 28 лютого 2011 року № ОУ-0000006, згідно якого виконавцем були проведені такі роботи:

- Послуги крана GROVE в/п 60 тон 120 годин;

- Послуги крана GROVE в/п 70 тон 120 годин;

- Послуги крана GROVE в/п 70 тон 120 годин.

ТОВ «Укрспецімпорт»виписано податкові накладні від 18 лютого 2011 року №1 та від 28 лютого №2.

За результатами експлуатації кранів між сторонами підписано:

- рапорт за зміну від 1 лютого 2011 року по 18 лютого 2011 року про використання послуг крана GROVE в/п 60 тон, згідно якого загальний час використання крану за лютий 2011 року - 160 годин;

- рапорт за зміну від 1 лютого 2011 року по 18 лютого 2011 року про використання послуг крана GROVE в/п 70 тон, згідно якого загальний час використання крану за лютий 2011 року - 166 годин;

- рапорт за зміну від 1 лютого 2011 року по 18 лютого 2011 року про використання послуг крана GROVE в/п 70 тон, згідно якого загальний час використання крану за лютий 2011 року - 168 годин;

- рапорт за зміну від 19 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року про використання послуг крана GROVE в/п 60 тон, згідно якого загальний час використання крану за лютий 2011 року - 120 годин;

- рапорт за зміну від 19 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року про використання послуг крана GROVE в/п 70 тон, згідно якого загальний час використання крану за лютий 2011 року - 120 годин;

- рапорт за зміну від 19 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року про використання послуг крана GROVE в/п 70 тон, згідно якого загальний час використання крану за лютий 2011 року - 120 годин;

Оплата за виконані послуги здійснена Позивачем на рахунок ТОВ «Укрспецімпорт»за платіжними дорученнями: від 1 березня 2011 року №224 на загальну суму 230 000,00 грн., від 18 березня 2011 року №331 на загальну суму 116 000,00, від 18 березня 2011 року №330 на загальну суму 244 000,00 грн., від 31 березня 2011 року №372 на загальну суму 229 000,00 грн.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В підтвердження використання послуг експлуатації кранів, представника Позивача зазначив що використання кранів пов'язане з його виробничою діяльністю, оскільки відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Позивача є:

- будівництво мостів;

- будівництво будівель;

- діяльність у сфері інжинірингу;

- професійно-технічна освіта.

Вищезазначені положення закріплені і в Cтатуті підприємства.

Легальна діяльність Позивача в сфері будівництва підтверджується належними доказами:

- Ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 23 листопада 2010 року серія АВ №557330 на виконання господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

- Дозволом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони та праці гірничого нагляду на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки від 5 листопада 2007 року №3190.07.30-45.21.2.;

- Дозволом територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву від 27 лютого 2008 року № 230.08.32-45.21.2;

- Спеціальним дозволом Служби безпеки України на провадження діяльності пов'язаної з державною таємницею від 17 вересня 2010 року №КИ2-2010-115.

Експлуатація кранів, згідно пояснень та згідно наявних у матеріалах справи документів пов'язана з основним видом діяльності Позивача -будівництвом.

Як підтверджується поясненнями представниками автобази ПАТ «Київметробуд», послуги кранів, які надало ТОВ «Укрспецімпорт»пов'язані з будівництвом станції метро «Виставковий Центр»в період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України ґрунтується на аналізі договірних відносин по другому ланцюгу постачання (тобто, між контрагентом Позивача ТОВ «Укрспецімпорт»та його контрагентом ТОВ «Трансінвест-Груп»і ТОВ «ТД «Центр Торг».).

Зокрема, як зазначено в Акті перевірки, «Управлінням податкового контролю юридичних осіб отримано службову записку ГВПМ Подільського району №701/26-7 від 02.09.2011 року про те, що слідчим відділом УПМ ДПА у м. Києві порушено кримінальну справу №70-00527 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статтею 205 Кримінального кодексу України, по створенню фіктивних СГД «Трансінвест-Груп». Податковий кредит ТОВ «Трансінвест-Груп сформований»за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТД «Центр Торг»у грудні 2010 року-січні 2011 року становить -100% податкових зобов'язань ТОВ «ТД «Центр Торг». …17.05.2011 Подільським РУ ГУ МВС порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого статтею 358 Кримінального Кодексу України»

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

В той же час, зміст Акту перевірки Позивача свідчить про те, що Відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки висновки Відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента Позивача -ТОВ «Укрспецімпорт»з його контрагентом ТОВ «Трансінвест-Груп».

Зокрема, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України викладеної в Ухвалі від 27 лютого 2012 року по справі №К-14106/08 «…лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування». Так ні під час судового розгляду так і під час перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва не було встановлено неправомірних дій Позивача, щодо включення суми податкового кредиту , а саме не встановлено жодним чином факт узгодженості дій Позивача з ТОВ «Укрспецімпорт»та ТОВ «Трансінвест-Груп»щодо ухилення від сплати податків, отримання податкової вигоди, обізнаності Позивача щодо незаконних дій ТОВ «Трансінвест-Груп», ТОВ «Центр-Торг».

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Укрспецімпорт».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки Відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності Позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки Позивача висновки.

Таким чином, в даній справі представником Відповідача не доведено належним чином правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р»№0000072303 від 10 січня 2012 року та не надано жодних доказів на підтвердження такої правомірності.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки Відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000072303 від 10 квітня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва №0000072303 від 10 січня 2012 року, винесене щодо ПАТ «Київметробуд».

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська