Постанова

від 29.05.2012 по справі 2а-6477/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

15 год. 20 хв.

29 травня 2012 року № 2а-6477/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ» до Третя особаДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд» провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У судовому засіданні 29 травня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІ»(надалі -також «Позивач», «ТОВ «НОВІ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач», «ДПІ у Деснянському районі м. Києва») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 18 квітня 2012 року № 0000462305.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000462305 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача та Третьої особи, перевірка за результатами якої винесено акт від 20 квітня 2012 року № 598/2250/32978514 була проведена безпідставно та неправомірно на основі недостовірної інформації отриманої внаслідок незаконної перевірки контрагента Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд». Крім того, посилається на те, що договір, укладений між Позивачем та його контрагентом мав реальний характер і був спрямований на досягнення економічного ефекту у формі отримання прибутку, а висновки Відповідача викладені в акті перевірки спростовуються фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства України.

Представник Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов та зазначив про те, що в ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд» відсутні будь-які складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, підприємство відсутнє за місцем знаходження, діяльність ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд»підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання та згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розріз контрагентів на рівні ДПА України були встановлені розбіжності в розмірі 71 303,06 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові»(код ЄДРПОУ 32978514) з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд».

За результатами вищевказаної перевірки Відповідачем було складено Акт від 2 квітня 2012 року № 598/2250/32978514, яким встановлено наступні порушення:

- пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.6 статті 198 , пункту 201.1., пункту 201.4, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит в сумі 71303 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 71 303 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 66 461,00 гр, за вересень 2011 року у сумі 4 842,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000462305 , яким за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 , пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 89 129,00 грн. (за основним платежем -71 303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -17826, 00 грн.).

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства та протиправним, у зв'язку чим воно підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000462305, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права .

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту від 2 квітня 2012 року № 598/2250/32978514, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1., пункту 201.4, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України .

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, Податковим кодексом визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця; фіктивність операцій тобто нездійснення не здійснення поставок; відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість, тобто відсутність податкової правосуб'єктності продавця.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента Позивача, який виступає третьою особою у справі -ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд», а саме на висновках Акту від 17 лютого 2012 року № 79/2314/37283573/10 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Нафтотрейд»(код за ЄДРПОУ 37283573) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за травень, липень та серпень 2011 року». Згідно вищезазначеного Акту, звірку ТОВ «ТД «Нафтотрейд» неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за вказаною в реєстраційних документах адресою та станом на дату звірки підприємством не надано пояснення та документи щодо підтвердження господарської діяльності.

Відповідно до інформації що міститься в Акті перевірки ТОВ «ТД «Нафтотрейд» інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів у контрагента Позивача відсутня; згідно декларацій з податку на прибуток амортизація нараховувалась в незначних розмірах; відповідно до даних податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, кількість працюючих - одна особа; в ході аналізу податкової звітності відсутня інформація про наявність складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно аналізу господарської діяльності ТОВ «ТД «Нафтотрейд», вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру. У зв'язку не формуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту у ТОВ «ТД «Нафтотрейд»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям та операціям з придбання товарів (послуг) в підприємств-постачальників.

В Акті перевірки по суті зазначено про неможливість проведення перевірки контрагента Позивача внаслідок ненадання документів та відсутність ТОВ «ТД «Нафтотрейд»за юридичною адресою, що не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення Позивачем податкового законодавства.

Суд звертає увагу на те, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі тверджень щодо порушення контрагентом Позивача чинного законодавства є протиправними, оскільки недотримання контрагентом Позивача норм податкового законодавства відповідальність та негативні наслідки несе саме щодо цієї особи, а не Позивача, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд акцентує увагу також на тому, що в спірних правовідносинах Відповідач повинен був дослідити факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між ТОВ «Нові» та ТОВ «ТД «Нафтотрейд».

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами ).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Згідно пояснень представника Позивача та наявних документів по справі Суд встановив, що між ТОВ «Нові»та ТОВ «ТД «Нафторейд» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 19.04.2011, згідно якого Продавець (ТОВ «ТД «Нафторейд») зобов'язується продати та передати у власність, а Покупець (ТОВ «Нові») прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі іменований - «Товар».

За результатами виконання умов договору Продавцем (ТОВ «ТД «Нафтотрейд») виписано податкові накладні : від 4 серпня 2011 року №20, від 5 серпня 2011 року №25, від 5 серпня 2011 №35, від 8 серпня 2011року №44, від 12 серпня 2011 року №60, від 15 серпня 2011 року №66, від 22 серпня 2011 року №86, від 24 серпня 2011 року №95, від 26 серпня 2001 року № 105, від 31 серпня 2011 року №117, від 31 серпня 2011року №118; видаткові накладні : від 4 серпня 2011 року № РН-497, від 5 серпня 2011 року №РН-512, від 8 серпня 2011 року №РН-525, від 12 серпня 2011 року №РН-547, від 15 серпня 2011 року №РН-556, від 22 серпня 2011 року №РН-582, від 24 серпня 2011 року №РН-593, від 26 серпня 2011 року №РН-605, від 31 серпня 2011 року №РН-615, від 31 серпня 2011 року №РН-616, від 4 серпня 2011 року №РН-0000449; прибуткові накладні : від 4 серпня 2011 року № ПН-0000092, від 5 серпня 2011 року № ПН-0000093, від 8 серпня 2011 року № ПН-0000094, від 12 серпня 2011 року №ПН-0000097, від 15 серпня 2011 року № ПН-0000098, від 22 серпня 2011 року № ПН-0000101, від 24 серпня 2011 року №ПН-0000102, від 26 серпня 2011 року № ПН-0000105, від 31 серпня 2011 року № ПН-00001052, від 31 серпня 2011 року № ПН-0000107 та рахунки-фактури : від 4 серпня 2011 року № СФ-578/1 , від 5 серпня 2011 року №СФ-580/1, від 8 серпня 2011 року №СФ-585, від 12 серпня 2011 року №СФ-597/1, від 15 серпня 2011 року №СФ-603, від 22 серпня 2011 року №СФ-624, від 24 серпня 2011 року №СФ-629, від 26 серпня 2011 року №СФ-643, від 31 серпня 2011 року №СФ-663/1, від 31 серпня 2011 року №СФ-663/1.

Оплата товарів здійснена Позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд», що підтверджується виписками по банківському рахунку.

Транспортування нафтопродуктів отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд»підтверджується товарно-транспортними накладними від 4 серпня 2011 року № 497, від 5 серпня 2011 року №512, від 8 серпня 2011 року №525, від 12 серпня 2011 року №547, від 15 серпня 2011 року №556, від 22 серпня 2011 року №582, від 24 серпня 2011 року №593, від 26 серпня 2011 року №605, від 31 серпня 2011 року № 615, від 31 серпня 2011 року №616.

Згідно пояснень представника Позивача та згідно матеріалів справи, реальне виконання фінансово-господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ТД «Нафтотрейд»підтверджується документами, які вказують на подальшу реалізацію Позивачем товарів придбаних у ТОВ «ТД «Нафтотрейд»іншим суб'єктам господарювання з метою отримання прибутку, а саме :

- згідно видаткової накладної від 4 серпня 2011 року № РН-0000449 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю «Богдана». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 3 серпня 2011 року №329;

- згідно видаткової накладної від 8 серпня 2011 року №РН-0000456 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю «Іюнь». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 5 серпня 2011 року №261;

- згідно видаткової накладної від 10 серпня 2011 року №РН-0000460 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю «Іюнь». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 8 серпня 2011 року №264;

- згідно видаткової накладної від 10 серпня 2011 року №РН-0000461 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти науково-виробничому підприємству «Есма-Тех». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 9 серпня 2011 року №83;

- згідно видаткової накладної від 17 серпня 2011 року №РН-0000472 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти науково-виробничому підприємству «Есма-Тех». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 15 серпня 2011 року №85;

- згідно видаткової накладної від 19 серпня 2011 року №РН-0000479 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю «Іюнь». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 18 серпня 2011 року №279;

- згідно видаткової накладної від 22 серпня 2011 року №РН-0000483 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю «Завод офісного приладдя «Арніка». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 19 серпня 2011 року №357;

- згідно видаткової накладної від 23 серпня 2011 року №РН-0000483 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Есма-Тех». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 22 серпня 2011 року №88;

- згідно видаткової накладної від 23 серпня 2011 року № РН-0000487 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю «Богдана». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 22 серпня 2011 року №356

- згідно видаткової накладної від 31 серпня 2011 року № РН-0000502 товариство з обмеженою відповідальністю «Нові»реалізовано нафтопродукти товариству з обмеженою відповідальністю «Богдана». Отримання товару підтверджується Довіреністю від 31 серпня 2011 року №367

Використання у власній виробничій діяльності Позивача нафтопродуктів придбаних у ТОВ «ТД «Нафторейд», окрім вищезазначеного, підтверджується видатковими накладними: від 4 серпня 2011 року № РН-0000448, від 5 серпня 2011 року №0000451, від 6 серпня 2011 року №0000452, від 7 серпня 2011 року №0000452, від 8 серпня 2011 року №0000454, від 9 серпня 2011 року №0000455, від 10 серпня від 5 серпня 2011 року №0000458, від 11 серпня 2011 року №0000462, від 14 серпня 2011 року №0000465, від 13 серпня 2011 року №0000467, від 14 серпня 2011 року №0000468, від 15 серпня 2011 року №0000451, від 16 серпня 2011 року №0000470, від 17 серпня 2011 року №0000471, від 18 серпня 2011 року №0000474, від 19 серпня 2011 року №0000475, від 21 серпня 2011 року №0000481, від 22 серпня 2011 року №0000482, від 22 серпня 2011 року №0000481, від 23 серпня 2011 року №0000485, від 24 серпня 2011 року №0000489, від 25 серпня 2011 року №0000490, від 26 серпня 2011 року №0000491, від 27 серпня 2011 року №0000493, від 28 серпня 2011 року №РН-0000494, від 29 серпня 2011 року №РН-0000495, від 30 серпня 2011 року №РН-0000498, від 31 серпня 2011 року №РН-0000500, згідно яких нафтопродукти, що попередньо придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд»(Бензин АИ-95, Бензин А-92, Диз. паливо ), було передано до автозаправки ТОВ «Нові». Згідно позмінних звітів АЗС по вул. Козелецькій 2а з 4 серпня по 1 вересня 2011 року товари було реалізовано та отримано виручку.

Суд акцентує увагу, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, Відповідач повинен був детально встановити всі фактичні обставини, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

В контексті наведеного суд також зазначає, що Відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю Позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд акцентує увагу, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, Відповідач повинен був детально встановити всі фактичні обставини, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Доказове значення для підтвердження вищевикладеного має наявність податкових накладних, документів, які засвідчують факт виконання послуг, оформлення відповідних актів приймання передачі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що виконання послуги було реальне.

В той же час, зміст Акту перевірки Позивача свідчить про те, що Відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки висновки Відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі змісту Акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Нафтотрейд».

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в Постанові від 12 лютого 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, чого не виявлено Актом перевірки від 2 квітня 2012 року № 598/2250/32978514.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на висновках Акту від 17 лютого 2012 року № 79/2314/37283573/10 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Нафтотрейд»(код за ЄДРПОУ 37283573) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за травень, липень та серпень 2011 року», яким встановлено порушення норм податкового законодавства контрагентом Позивача. Таким чином, згідно Акту перевірки від 2 квітня 2012 року № 598/2250/32978514 Відповідач покладає на ТОВ «Нові»відповідальність, внаслідок порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між Позивачем та ТОВ «ТД «Нафтотрейд».

Крім того не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки Відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності Позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у Деснянському районі м. Києва, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки Позивача висновки.

Таким чином, в даній справі представником Відповідача не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000462305 від 18 квітня 2012 року, та не надано жодних доказів на підтвердження такої правомірності.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки Відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000462305 від 18 квітня року є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0000462305 від 18 квітня, винесене щодо ТОВ «Нові».

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська