Постанова

від 14.06.2012 по справі 18/281/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 року Справа № 18/281/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Бабакова Л.М., Барбашова С.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда", м. Полтава (вх. № 1572 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.12 р. по справі № 18/281/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда", м. Полтава

про стягнення 22912,33 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда", заборгованості за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. в розмірі 22912,33 грн., право на стягнення якої у позивача виникло згідно договору про відступлення права вимоги від 17.11.2011р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.04.2012 р. по справі № 18/281/12 (суддя Киричук О.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20912,33 грн. боргу, 1469,01 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам і доказам у справі. При цьому відповідач заперечує правомірність вимоги позивача щодо боргу за договором поставки, а також законність дій позивача з пред'явлення відступленої вимоги до стягнення. Вказує на розбіжності та невідповідність даних, що відображені в накладній за № 525 від 02.02.11 р., довіреності на отримання товару, акті зарахування зустрічних однорідних вимог та договорі про відступлення права вимоги від 17.11.11 р.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням за № 006976 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення за № 006976 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача

01.06.2012 р. відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просить розглянути апеляційну скаргу без участі в судовому засіданні представника ТОВ "Піраміда".

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 05.06.2012 року за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 25.08.2010 р. між ТОВ "Пегас-Схід"(первісним кредитором) та ТОВ "Піраміда"(боржником) було укладено договір поставки № 25/08/10-40, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Згідно розділу 2 договору поставки загальну суму договору складає вся сума накладних (рахунків-фактур), які були видані в період дії договору. Вартість товару вказується у накладних, рахунках-фактурах, прайс-листах, специфікаціях, із вказанням ціни на кожну конкретну одиницю товару. Покупець гарантує оплату кожної поставленої партії товару на протязі одного календарного дня з моменту отримання товару, яким є дата виписаної накладної, яка узгоджена сторонами. Оплата згідно рахунку-фактури здійснюється протягом трьох банківських днів.

Як зазначає позивач, умови договору поставки ТОВ "Пегас-Схід"були виконані своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 525 від 02.02.2011 р. на суму 37148,29 грн. та довіреністю на отримання цінностей № 27 від 03.02.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 р. між відповідачем та ТОВ "Пегас-Схід"було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони дійшли згоди в тому, що зобов'язання відповідача за договором поставки виконано частково та заборгованість відповідача на момент укладення даного акту становить 22912,33 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2011 р. між ТОВ "Пегас-Схід"(первісним кредитором) та ТОВ "Пегас-СК"(позивачем) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач стає новим кредитором та вправі вимагати від відповідача стягнення заборгованості за договором поставки № 25/08/10-40, укладеного між відповідачем та ТОВ "Пегас-Схід", що складає 20912,33 грн.

Таким чином, згідно з договором про уступку права вимоги ТОВ "Пегас-Схід"передало позивачу грошовий борг відповідача у сумі 20912,33 грн., а у відповідача виникло зобов'язання з погашення заборгованості безпосередньо перед позивачем.

Наявні матеріали свідчать про те, що 18.11.2011 р. ТОВ "Пегас-Схід"направило відповідачу повідомлення про намір відступити право вимоги виконання зобов'язання щодо оплати 20912,33 грн. на користь позивача, а 20.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою сплатити борг.

Оскільки відповідач суму боргу не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22912,33 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що факт наявності заборгованості відповідача в розмірі 20912,33 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів на підтвердження сплати боргу на дату подання позову та на прийняття оскаржуваного рішення відповідач не надав, з урахуванням приписів ст.ст. 512,514, 516, 525, 526, Цивільного Кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 20912,33 грн. є обґрунтованими, відповідають, як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, не спростовані відповідачем, а тому визнані такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори) -тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача боргу за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р.., право на стягнення якого у позивача виникло згідно договору про відступлення права вимоги від 17.11.2011р.

В підтвердження факту поставки та отримання відповідачем товару за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копію накладної № 525 від 02.02.11 р. та копію довіреності на ім'я ОСОБА_1, на отримання від ТОВ "Пегас-Схід"матеріальних цінностей за рахунком № 37 від 02.02.11 р. (а.с. 33-35).

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.08.2011 р., згідно якого сторони договору поставки підтвердили реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зокрема зобов'язання відповідача, яке виникло на підставі договору поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р., та п. 5 вказаного акту керуючись ст. 601 ЦК України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги таким чином, що зобов'язання ТОВ "Пегас-Схід"перед ТОВ "Піраміда"припинено у повному обсязі, а зобов'язання ТОВ "Піраміда"перед ТОВ "Пегас-Схід"припинено частково, заборгованість ТОВ "Піраміда"перед ТОВ "Пегас-Схід"становить 22912,33 грн.

Стаття 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, наданий акт зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджує, що зобов'язання ТОВ "Піраміда"перед ТОВ "Пегас-Схід", первісним кредитором, за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. виконані частково, а відповідач визнає існування у нього залишку заборгованості на суму 22912,33 грн.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999р. підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, відповідач, підписавши та скріпивши печаткою акт зарахування зустрічних однорідних вимог мав у себе в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт поставки.

Згідно вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України вказаний акт приймається до уваги колегією суддів в якості доказу на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі станом на час укладання акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.08.2011 р.. Дані, що відображені в акті не спростовані відповідачем жодними доказами. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що даний акт має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку та первинних документів і такі документи господарсько-правових відносин між ТОВ "Пегас-Схід"та ТОВ "Піраміда"були надані позивачем до матеріалів справи.

Дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, оскільки поставка товару за накладною № 525 від 02.02.11р. відбувалась в межах договору поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р., даний факт відповідачем будь-якими доказами не спростовано, доказів існування іншого грошового зобов'язання перед ТОВ "Пегас-Схід"в сумі 22912,33 грн. за договором поставки відповідачем не доведено, тому колегія суддів дійшла висновку, що факт заборгованості відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної № 525 від 02.02.2011 р. за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. повністю підтверджений матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що розбіжності в даті, за якою виписана накладна № 525 від 02.02.11р., та датою видачі довіреності на отримання цінностей від 03.02.11р., ніяким чином не спростовують факту поставки товару за вказаною накладною та наявність у відповідача заборгованості за договором поставки в сумі 22912,33 грн., адже у видатковій накладній підставою вказано договір № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. До того ж, вказана довіреність містить посилання на рахунок-фактуру датований 02.02.11 р. Також, відповідачем не доведено і зворотного факту про те, що ним даний товар не отримувався та не оприходувався.

Відповідно до ст. 512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок заміни кредитора у зобов'язання встановлений ст. 516 ЦК України, згідно якої заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Пегас-Схід"та ТОВ "Пегас-СК"було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач стає новим кредитором та вправі вимагати від відповідача стягнення за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. боргу в розмірі 20912,33 грн.

Колегією суддів досліджено, що про таке відступлення права вимоги відповідача було повідомлено 18.11.2011 р., про що свідчить опис вкладення до цінного листа з відміткою відділу поштового зв'язку (а.с. 29-32).

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату боргу за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. Відповідно до поштового повідомлення дану претензію відповідач отримав 06.01.2012 р. (а.с. 37-41).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що за договором про відступлення права вимоги від 17.11.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 25/08/10-40 від 25.08.2010 р. складає 20912,33 грн., в зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави для стягнення цього боргу згідно вимог чинного законодавства та умов договору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наведені відповідачем доводи колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що не містять належного документального обґрунтування, оскільки у відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу, позивачем надано до суду переконливі докази на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості в сумі 20912,33 грн. за договором поставки, право вимоги якої позивач набув згідно договору уступки права вимоги від 17.11.2011 р., тому позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню в зв'язку з доведеністю як самого факту наявності боргу, так і наявності правових підстав для його стягнення відповідно до приписів ст.ст. 512-516 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Полтавської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача.

В свою чергу, відповідач не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда", м.Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12 квітня 2012 року по справі № 18/281/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів..

Повний текст постанови підписано 11 червня 2012 року .

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Барбашова С.В.