Рішення

від 19.06.2012 по справі 2-525/2012

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-525/2012

"19" червня 2012 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року Первомайський міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Русанової Т.Т

при секретарі Кузьменко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон -Інвест»про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплат при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 16.08.2011 р. на підставі наказу № 82 від 16.08.2011 р. він був прийнятий у ТОВ «Регіон -Інвест»на посаду формувальника кам'яно -ливарного виробництва. Наказом № 109 від 14.11.2011 р. він був звільнений з ТОВ «Регіон -Інвест»на підставі ст.. 38 КЗпП за власним бажанням , тому що підприємство своєчасно не виплачувало працівникам заробітну плату. При звільненні, в порушення ст.. 116 КЗпП України, йому не було виплачено заробітну плату за жовтень 2011 р. в сумі 1 021,34 гр. та компенсацію за невикористану відпустку, яка навіть не була нарахована, про що свідчить довідка підприємства за № 35 від 26.03.2012 р., де у місяці звільнення -листопаді, не проведено жодного нарахування.

Він неодноразово звертався на підприємство з проханням виплатити йому заборгованість із заробітної плати. У відповідність отримував листи, що заборгованість буде виплачена пізніше.

20.03.2012 р. він отримав лист від підприємства вих.. № 31 від 15.03.2012 р. за підписом директора, з проханням з'явитися на підприємство для отримання заборгованості. 23.03.2012 р. заборгованість із заробітної плати в сумі 1 021, 34 грн. була йому виплачена.

Відповідно до ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Час затримки належної йому при звільненні суми складає 90 робочих днів. Середньоденна заробітна плата складає 48,03 грн., тому середній заробіток за час затримки становить 4 322,70 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому повинна бути сплачена грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Сума компенсації складає 176,70 грн.

Просить суд стягнути з ТОВ «Регіон-Інвест» на його користь середню заробітну плату за час затримки виплати належної при звільненні суми за період з 15.11.2011 р. до дня проведення фактичного розрахунку 23.03.2012 р. у розмірі 4 322,70 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 176,70 грн, загалом -4 499,40 грн.

При розгляді справи в суді ОСОБА_1 уточнив свої позовні, оскільки сума компенсації за невикористану відпустку була розрахована невірно, після перерахунку вона складає 203,13 грн., а не 176,70 грн. та просив стягнути з ТОВ «Регіон-Інвест»на його користь середню заробітну плату за час затримки виплати належної при звільненні суми за період з 15.11.2011 р. до дня проведення фактичного розрахунку 23.03.2012 р. у розмірі 4 322,70 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 203,13 грн., загалом -4 525,83 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що на підприємстві не своєчасно виплачувалась заробітна плата, не оплачувався простій, не видавались «та бульки»про нараховану заробітні плату. Чоловік пропрацював приблизно три місяці, форма оплати праці їй невідома. Вересень пропрацював повний місяць, жовтень - повний місяць, звільнився 14.11.2011 року. Не виплатили заробітну плату за жовтень. Мінімальна відпустка 24 дні, з цього і розраховували компенсацію за невикористану відпустку. Причини, з якої своєчасно не виплачувалась заробітна плата, їй невідомі.

Представник відповідача Коржиков В.Ю. позов не визнав та пояснив, що підприємство випускає тротуарну плитку, вона не була затребувана, ціни на сировину завищені. У свій час був велике замовлення, яке вони виконували протягом півроку, за цей час ціна сировини у кілька разів зростала , на цемент та інші складові, про зміну ціни на продукцію мови не було, тому вони отримали борги, у тому числі і по заробітній платі. На даний момент підприємство зупинено через відсутність замовлень, більша частина працівників звільнилась, підприємство стоїть, люди у безкоштовних відпустках. Оплата праці відрядна, за умови виконання замовлення, але не менше мінімально встановленої заробітної плати. Він сам без роботи у безоплатній відпустці, гроші на виплату позивачеві заборгованості позичив. Засновник підприємства -підприємство УФМ- Інвест, це приватне підприємство, знаходиться у Первомайську. Він як директор -найманий працівник. В листопаді були безплатні відпустки, тому нічого не нараховане. Відповідно до ст.. 233 ч.1 КЗпП України вони не визнають позов, тому що з без поважних причин пропущений тримісячний строк з час коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення свого права. Виплатити заробітну плату вони мали в день звільнення або не пізніше наступного з дня, коли працівник мав дізнатися про порушення свого права. Компенсацію за невикористану відпустку в сумі 203,13 грн. розрахувала їх бухгалтерія, у частині виплати цієї компенсації він позов визнає.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а також видати на вимогу працівника копію наказу про звільнення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Частину третю статті 117 виключено на підставі Закону № 3248-IV від 20.12.2005

Відповідно до законодавства та судової практики вина власника у несвоєчасному розрахунку зі звільненим працівником не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, при наявності фінансових труднощів у підприємства і т.п.

Після скасування 20.12.2005 року ч.3 ст. 177 КЗпП України право працівника на виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не ставиться у залежність від отримання заробітної плати по новому місцю роботи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 1 цього кодексу, Справа № 1-5/2012, від 22 лютого 2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Наведеними вище нормативними актами всі заперечення представника відповідача проти позову спростовані.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В суді встановлено:

На підставі наказу № 82 від 16.08.2011 р. ОСОБА_1 був прийнятий у ТОВ «Регіон - Інвест»на посаду формувальника кам'яноливарного виробництва, на підставі наказу № 109 від 14.11.2011 р. він був звільнений з ТОВ «Регіон -Інвест»на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням (а.с. 3-9).

Згідно копії довідки ТОВ «Регіон-Інвест»ОСОБА_1 працював в ТОВ «Регіон-Інвест» на посаді формувальника кам'яноливарного виробництва з 16.08.2011 р. по 14.11.2011 р. , середньомісячна заробітна плата склала -883,64 грн.(а.с.15).

В суді встановлено, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку по заробітній платі та не була нарахована і виплачена компенсація за невикористану відпустку.

Компенсація за невикористану відпустку розрахована відповідачем, її сума склала 203,13 грн., в частині стягнення цієї суми спору нема.

Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон -Інвест»№ 31 від 15.-3.2012 року ОСОБА_1 запрошувався для отримання заборгованості по заробітній платі, 26.03.2012 року заборгованість була йому виплачена. //с. 15,16/

Середня заробітна плата за два останні повні місяці роботи склала 904,80 грн. + 1160,32 грн. = 2065,12 грн. : 43 робочі дні = 48,026 грн. -середньоденна заробітна плата.

48,026 грн. х 91 день затримки розрахунку при звільненні = 4370,36 грн.. В межах заявленого позову стягненню підлягають 4322,70 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст.. 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон -Інвест», 93200 Луганська обл.., м. Первомайьк, вул.. Щорса, 10, р/р 2600830100408 у Первомайському відділенні Ощадбанку № 7855, МФО 364207, код ОКПО 31140031, свідоцтво ПДВ № 16494256, ІНН 311400312109 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середню заробітну плату за час розрахунку при звільненні в розмірі 4 332,70 грн.(чотири тисячі триста тридцять дві грн.. 70 коп.) та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 203,13 грн. (двісті три грн.. 13 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон -Інвест»судовий збір отримувачу Первомайському міському суду Луганської області , 93205, Луганська область, м. Первомайськ, вул.. Леніна, 36, код ЄДРПО суду (для платника збору, для зазначення у платіжному документі): 05381426, код класифікації доходів (ККД): 22030001, отримувач: УДКСУ в м. Первомайську , № доходного рахунку щодо сплати судового збору: 31216206700054, код ОКРО отримувача коштів: 37736894, МФО отримувача коштів: 804013, банк отримувача коштів: ГУДКСУ у Луганській області, в сумі 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять грн.. 60 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення

Суддя Т.Т. Русанова