Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а-2158/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р. № 2а-2158/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача -Шиба Л.П.

від відповідача - Чабан О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" до Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Брокер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 05.03.2012 року № 0000132340.

В зв'язку із завершенням реорганізації позивача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) замінив позивача - державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ПП «Ново Ком»та ПП «Арикон»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення -рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ПП «Ново Ком»та ПП «Арикон», господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, відтак позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 53516,67 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»не повинні враховуватись первинні документи представлені позивачем до перевірки, оскільки господарські операції між ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»з ПП «Ново Ком»та ПП «Арикон»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, тому, на думку відповідача, спірні господарські операції є безтоварними.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 12 червня 2012 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 23.07.2003 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №14151200000001107.

Відповідно до довідки про включення до ЄДРПОУ, одним із основних видів діяльності ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»є діяльність з організації перевезень вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва.

Для здійснення господарської діяльності ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»використовує два офісних приміщення, за адресою м. Львів, вул. Героїв УПА,73 та за адресою м. Львів, вул..Нечуя-Левицького, 3. Чисельність працюючих становить 24 чол.

У період з 14.02.12 по 20.02.12 ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»з питань господарських відносин з ПП «Ново-Ком»за період : лютий, березень, квітень 2011р. та ПП «Арикон»за серпень 2011р. За результатами перевірки органом державної податкової служби складено Акт № 165/23-4/32568870 від 27.02.2012 року.

Як вбачається із акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер» вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при взаємовідносинах із вказаними вище контрагентами, що призвело до зайвого формування сум податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 14166, 67 грн., за березень 2011 року на суму 12500 грн., за квітень 2011 року на суму 25000 грн., за серпень 2011 року на 1850 грн.

05.03.2012р. ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132340 від 05.03.2012 року, яким ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 53516,67 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 463, 5 грн.

При розгляді справи судом встановлено наступні обставини господарських взаємовідносин ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»з ПП «Ново-Ком», а саме: 27.12.2010р. між ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»та ПП «Ново-Ком»укладено договір №23 про організацію перевезень, відповідно до якого ПП «Ново-Ком»здійснює на замовлення ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»пошук перевізників, що здатні забезпечити замовника послугами з перевезення вантажу, підшуковувати економічно вигідні та безпечні маршрути та транспортні сполучення доставки вантажу, надає усні та письмові роз'яснення, висновки, пропозиції.

За результатами виконання умов договору №23 від 27.12.2010р. між ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»та ПП «Ново-Ком»та отриманими від ПП «Ново-Ком»пропозиціями було підписано акт №793 від 28.02.2011р. про виконання робіт на загальну суму 85000 грн., отримано від ПП «Ново-Ком» податкову накладну №793 від 28.02.2011р. на загальну суму 85000 грн. в т.ч. ПДВ 14166,67грн. , Акт №714 від 30.03.2011р. про виконання робіт на загальну суму 75000 грн., отримано від ПП «Ново-Ком» податкову накладну №714 від 30.03.2011р. на загальну суму 75000 грн. в т.ч. ПДВ 12500,00грн. Акт №585 від 29.04.2011р. про виконання робіт на загальну суму 150000 грн., отримано від ПП «Ново-Ком» податкову накладну №585 від 29.04.2011р. на загальну суму 150000 грн. в т.ч. ПДВ 25000грн..

В подальшому, отримана від ПП «Ново Ком»інформація, яка викладена в Пропозиціях була використана у господарській діяльності ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»що підтверджується наявними у справі заявками на перевезення вантажу та Актами здачі -прийняття робіт, договорами.

Розрахунки за отримані від ПП «Ново Ком»послуги відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується актом перевірки та банківськими виписками.

Щодо господарських взаємовідносин ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»з ПП «Арикон», судом встановлено наступне.

28.07.2011р. між ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»та ПП «Арикон»було укладено договір перевезення вантажу №ТЕ-0000302. Відповідно до умов зазначеного вище договору між ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»та ПП «Арикон»було підписано заявку №ТЕ00000707, відповідно до якої ПП «Арикон»зобов'язаний був здійснити перевезення вантажу, а саме води на палетах вагою 21т. з м. Моршина до м. Горлівки. Підтвердженням виконання умов договору та фактом доставлення вантажу в місце призначення є оформлений належним чином акт наданих транспортно- експедиційних послуг від 01.08.2011р.№105 за маршрутом Моршин-Горлівка на загальну суму 11100 грн., товарно-транспортна накладна. Також ПП «Арикон»було виписано податкову накладну №102 від 01.08.2011р. на загальну суму 11100грн. в т.ч. ПДВ 1850 грн.

Щодо відсутності в товарно-транспортній накладній реквізитів ПП «Арикон», то як встановлено судом, відповідно до умов укладеного договору перевезення вантажу №ТЕ-0000302, виконавцю (ПП «Арикон») заборонено встановлювати безпосередні договірні відносини із вантажовідправниками та вантажоодержувачами. Враховуючи ту обставину що відправником палет з водою вагою 21т. є ПрАТ «ІДС»у якого укладений договір на транспортно-експедиційні послуги з ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер», а вантажоодержувачем є ТзОВ «ДиАД», ПП «Арикон»і не міг бути зазначений в товарно-транспортній накладній.

Крім цього до матеріалів справи представником позивача було долучено ряд аналогічних договірів, товарно-транспортних накладних в яких ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»виступає також автоперевізником, проте фактичним виконавцем є інше підприємство, з яким укладено відповідний договір. Жодних претензій з правомірності формування податкового кредиту по аналогічним господарським взаємовідносинам, у податкового органу не виникало.

Суд зазначає, що згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України). Як зазначено у п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Наявні у позивача ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер»документи, зокрема акти виконаних робіт, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок позивача з ПП «Ново Ком»та ПП «Арикон»за надані послуги здійснено через банківську установу, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ПП «Ново Ком» та ПП «Арикон», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про безтоварність операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ПП «Ново Ком» та ПП «Арикон»господарських операцій з ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер». Висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, по суті ґрунтуються лише на результатах проведеної Алчевською ОДПІ невиїзної перевірки ПП «Ново Ком»та ПП «Арикон».

Суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, сам висновок про нікчемність правочину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000132340 від 05.03.2012 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09, постанові від 24.05.2011 року у справі №К/9991/1114/11.

Судові витрати у вигляді судового збору (540 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення, винесені ДПІ в Франківському районі м. Львова від 05.03.2012 року №0000132340.

3. Стягнути з Державного Бюджету України на користь ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер» (адреса: м. Львів, вул.. Нечуя -Левицького,3, код ЄДРПОУ 32568870) 540 (п'ятсот сорок) гривень сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна