Рішення

від 18.08.2008 по справі 28/48-08-1089

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2008 р.

Справа  № 28/48-08-1089

За позовом:         Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

до відповідачів:  Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2;

                     Дочірнього підприємства

Державної акціонерної компанії „Хліб України”

                    „Одесазерно”;

третя особа

на стороні позивача,  яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору:

                      Державна податкова

інспекція у Суворовському районі міста Одеси;

третя особа

на стороні відповідача,  яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору:

                    Державна акціонерна компанія „Хліб України”

про 

визнання  договору оренди

недійсним

За зустрічним позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2;

до відповідачів:

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

                    Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_3;

Дочірнього підприємства Державної

акціонерної компанії „Хліб України” „Одесазерно”;

Державної податкової інспекції у

Суворовському районі міста Одеси;

третя особа

на стороні позивача,  яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору:

                    Державна акціонерна компанія „Хліб України”

про визнання недійсним договору

купівлі-продажу

За зустрічним позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_3;

до відповідачів: Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_2;

                     Дочірнього підприємства

Державної акціонерної компанії „Хліб України”

                    „Одесазерно”;

третя особа

на стороні позивача,  яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору:

                    Фізична особа -підприємець

ОСОБА_1;

                      Державна податкова

інспекція у Суворовському районі міста Одеси;

третя особа

на стороні відповідача,  яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору:

                    Державна акціонерна

компанія „Хліб України”

про 

визнання  договору оренди

недійсним

Суддя  Гуляк Г.І.

Представники:

від 

позивача: СПД ОСОБА_1, ОСОБА_4. -  за дорученням;  

від відповідача 1:

ОСОБА_5. -  за дорученням;

від відповідача ОСОБА_3.: ОСОБА_6.

-за дорученням;

від 

ДП ДАК „Хліб України” „Одесазерно”: не

з'явився;

від ДАК „Хліб України”: не

з'явився.

від ДПІ у Суворовському районі м.

Одеси: Мазур Н.С. -за дорученням.

Суть спору: позивач

- СПД фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської

області з позовом до СПД фізичної особи 

ОСОБА_2, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб

України»«Одесазерно»та за участю третьої особи Державної податкової інспекції у

Суворовському районі міста Одеси про визнання недійсним договору оренди від 01

січня 2003 року № 01/02/2003, який укладено між Дочірнім підприємством

Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одесазерно»та СПД фізичною особою

ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 24 березня 2008

року порушено провадження по справі №28/48-08-1089 та призначено до розгляду.

Відповідач 1,  17 квітня 2008 року надав до суду відзив на

позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у

задоволені позову відмовити повністю.

Третя особа 17 квітня 2008 року

надала до суду письмові пояснення стосовно позовних вимог, згідно яких вважає,

що позов підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 19 травня 2008

року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача -Державну акціонерну компанію „Хліб

України”. Також ухвалою суду від 19 травня 2008 року строк розгляду справи

продовжено до 20 липня 2008 року, за клопотанням сторін.

СПД фізична особа ОСОБА_2 звернувся

до суду із зустрічною позовною заявою до ДП ДАК «Хліб України»«Одесазерно»,

ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси,

треті особи Державна акціонерна компанія «Хліб України»про визнання недійсним

договору купівлі-продажу від 22 вересня 2006 року №039 нежитлового приміщення,

розташованого у місті Одеса АДРЕСА_1, виселення з цього приміщення та усунення

перешкод у користуванні майном. Ухвалою суду 

23 червня 2008 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з

первісним.

          Ухвалою суду від 16 липня 2008 року

до участі у справі залучено іншого відповідача 

СПД ОСОБА_3.

4 серпня 2008 року СПД фізична

особа ОСОБА_2. надав до суду заяву про відмову від зустрічного позову та заяву

про визнання позовних вимог СПД ОСОБА_1. та СПД ОСОБА_3, в якій просив

задовольнити позовні вимоги СПД ОСОБА_1. та СПД ОСОБА_3, а дану судову справу

розглянути за його відсутності.

Ухвалою суду від 18 серпня 2008

року припинено провадження за зустрічним позовом у справі № 28/48-08-1089 на

підставі п.4 ст.80 ГПК України.

4 серпня 2008 року СПД фізична

особа ОСОБА_3. звернулася до господарського суду Одеської області зі зустрічним

позовом, в якій просить суд визнати 

недійсним договір оренди від 01 січня 2003 року № 01/02/2003, який

укладено між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб

України»«Одесазерно»та СПД ОСОБА_2. Ухвалою суду від 5 серпня 2008 року

прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним.

Позивач СПД -фізична особа ОСОБА_1.

11 серпня 2008 року звернувся до суду з заявою, в якій просить суд припинити

провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову на підставі п.4 ст.80 ГПК

України та 18 серпня 2008 року відмову прийнято судом та прийнято відповідну

ухвалу.

Третя особа ДАК «Хліб

України»та  відповідач ДП ДАК «Хліб

України»«Одесазерно»про місце та час судових засідань були повідомлені належним

чином, але, представники  названих осіб

до суду не з'являлися, своїх міркувань щодо позову до суду не надали.  За таких обставин, справа розглядається за

наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши обставини справи,

заслухавши пояснення представників 

сторін та надані в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що

позовні вимоги за зустрічним позовом СПД ОСОБА_3 до СПД ОСОБА_2 та ДП ДАК «Хліб

України»«Одесазерно»підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Між Дочірнім підприємством

Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одесазерно»та СПД ОСОБА_2 було

укладено договір оренди від 01 січня 2003 року №01/02/2003, відповідно до якого

Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування

орендоване майно площею 440,00 кв.м., розташоване за адресою: м. ОдесАДРЕСА_1.

Строк дії Договору - 15 років , з 01.01.2003р. до 01.01.2018р. включно, згідно

п.10.1 Договору.

06 січня 2003р. сторони за

договором підписали Акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду

згідно з Договором №01/02/2003.

22 вересня 2006 року член

універсальної біржі «Південь»приватне підприємство «Аванта-Люкс»код ЄДРПОУ

32623145, яке діяло від імені Суворовської податкової інспекції у м. Одеси, на

підставі договору-доручення №2 на продаж майна на аукціоні від 05 вересня 2006

року, та приватний підприємець ОСОБА_1, уклали договір купівлі-продажу нежитлового

приміщення №039, за адресою м. ОдесАДРЕСА_1, згідно якого ПП ОСОБА_1. придбав у

власність нежитлове приміщення площею 404 кв.м., розташоване за адресою м.

ОдесАДРЕСА_1.

На підставі акту прийому-передачі

нерухомого майна  від 26 вересня 2006

року приватне підприємство «Аванта-Люкс», в особі директора Бойко Тетяни

Олегівни, що діє від імені Суворовської податкової інспекції у м. Одеси на

підставі договору-доручення №2 на продаж майна на аукціоні від 05 вересня 2006

року, передало гр. ОСОБА_1, нерухоме майно, яке розташоване за адресою м.

ОдесАДРЕСА_1.

На підставі договору

купівлі-продажу від 30.05.2008р. ОСОБА_1. продав, а ОСОБА_3. купила нежитлові

приміщення, що розташовані за адресою: м. ОдесАДРЕСА_1, загальною площею -404

кв.м.

Виходячи з цього станом на

сьогодення власником спірного нежитлового приміщення є СПД ОСОБА_3 

Згідно ст.319 Цивільного кодексу

України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний

розсуд.

Відповідно до ст.770 Цивільного

кодексу України зазначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до

нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ст. 15 Цивільного

кодексу України  кожна особа має право на

захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за

захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із

способів захисту права є визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи,

у звязку з несплатою ДП ДАК «Хліб України» «Одесазерно»податкового боргу,

активи останньго, на момент укладання спірного договору оренди, перебували у

податковій заставі, про що було зроблено відповідний запис в Державному реєтрі

обтяжень рухомого майна від 21.12.2002 р. Дане обтяження діяло до 21.03.2007р.

Згідно положень п.п.8.6.1. п.8.6.

Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед

бюджетними та цільвими фондами»(у редакці закону від 26.12.2002р., чинній на

момент укладення спірного договру оренди), платник податків, активи якого

перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за

винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом,

зокрема, продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та

рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та

немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника

податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до

підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт

та послуг за кошти за їх звичайними цінами.

Зазначений вище спірний договір

оренди із ДПІ Суворовського району в м. Одесі не погоджувався, що являється

прямим свідченням порушення процедури укладення даного договору оренди

нерухомого майна, яке перебуває у податковій зазставі. Дані обставини викладені

в поясненні ДПІ в Суворовському районі м. Одеси.

Наступним свідченям порушення

процедури укладання спірного договору оренди є те, що укладання цього договору

оренди непогоджено з Державною акціонерною компанією «Хліб Ураїни», як головною

компанією ДП «Одесазерно».

Так, згідно п. 3.7.3. Статуту ДП

ДАК «Хліб України»«Одесазерно»(у редакції 2002 року) підприємство має право

здійснювати будь-які угоди з майном ДАК «Хліб Ураїни»тільки з її дозволу.

Майно компанії передається

підприємству в користування; підприємство має право вчиняти щодо майна компанії

будь-які дії тільки з дозволу компанії; майно, що набуте підприємством в

результаті власної господарської діяльності належить компанії на праві

власності; підприємство володіє, користується та розпоряджається майном,

вчиняючи будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і цьому статуту

(п. 4.3. Статуту ДП ДАК «Хліб України»«Одесазерно»).

Відповідно до п.5.1. Статуту

управління підприємством здійснюють Компанія, уповноважена особа за

довіреністю, директор Підприємства. Директор діє від імені Підприємства без

довіреності (п.5.5.Статуту). Згідно п.5.4. Статуту директор підприємства

здійснює безпосереднє керівництво підприємством, вирішує всі питання діяльності

підприємства, крім тих, які входять до компетенції компанії зокрема, укладає в

Україні та за кордоном договори та інші угоди від імені Підприємства відповідно

до Статуту та Положення про порядок укладення, затвердженого Компанією.

У 

зв'язку з наведеним, слід зробити висновки, що відповідно до Закону

України «Про власність», який діяв на момент укладання оскаржуваного договору,

лише власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним

йому майном, а отже, оскільки передача майна в орендне довгострокове

користування являється однією з форм розпорядження майном, то положення п. 4.3.

та п.3.7.3. Статуту ДП ДАК «Хліб України»«Одесазерно»не суперечать вимогам

чинного закондавства на час укладання договору.

Також відповідно до п. 9.3

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 2-5/111 від 12.03.1999 року за

загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень

особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не

повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації від імені

якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала

чи повинна була знати про існуючі обмеження. У цих випадках угода може бути

визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але

заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про

існуючі обмеження.

Враховуючи зазначене Роз'яснення,

суд приходить до висновку, що письмова угода укладається шляхом складання

документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені

якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих,

зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладання угод

органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах

повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.

Підписання особою (органом

юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням

наданих їй повноважень згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, може

вважатися підставою для визнання укладеної угоди недійсної як такої, що не

відповідає вимогам закону.

Пунктом 9.1 зазначеного Роз'яснення

встановлено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її

відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з

перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не

відповідає вимогам закону.

Оскільки сторона, з якою укладено угоду,

знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони

відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони

(від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають.

При цьому припущення про те, що

сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у

представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу

повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі

повноваження.

На підставі Статуту дочірнього

підприємства ДАК „Хліб України" „Одесазерно", в.о. директора

підприємства Лебедіним Ю.І. було укладено оспорюваний договір оренди від

01.01.2003 № 01/02/2003 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. з перевищенням

службових повноважень та всупереч Статуту ДП ДАК „Хліб України"

„Одесазерно", а саме пп. 5.4. в якому визначено, що Директор підприємства

здійснює безпосереднє керівництво Підприємством, вирішує всі питання діяльності

Підприємства, крім тих, які входять до компетенції Компанії.

Відтак, в.о. директора ДП ДАК „Хліб

України" „Одесазерно" Лебедін Ю.І. тільки за погодженням з Компанією

мав право розпоряджається майном та коштами Підприємства в межах кошторису,

затвердженого Компанією та за погодженням Копнанії мав право укладати в Україні

та за кордоном договори та інші угоди від імені Підприємства тощо.

Відповідно до статті 153 Цивільного

кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній

формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які

визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі

ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За таких обставин, суд приходить до

висновку, що договір оренди від 01 січня 2003 року №01/02/2003 мав бути

укладений з дозволу головної компанії підприємства та мав бути погоджений з ДПІ

у Суворовському районі м. Одеси, а порушення вказаних вимог є підставою для

визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ст. 63 ГК України усі

підприємства класифікуються за двома критеріями: за формою власності і за

способом утворення та формування статутного фонду. Залежно від форм власності,

передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

-приватне підприємство, що діє на

основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної

особи);

-підприємство, що діє на основі

колективної власності (підприємство колективної власності);

-комунальне підприємство, що діє на

основі комунальної власності територіальної громади;

-державне підприємство, що діє на

основі державної власності;

-підприємство, засноване на

змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності) та

інші.

Залежно від способу утворення

(заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства

унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється

одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до

закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут,

розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається,

керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму,

вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є

підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності

об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності

засновника.

Державні підприємства діють у формі

державного унітарного підприємства, котре утворюється компетентним органом

державної влади в розпорядчому порядку на базі відок ремленої частини державної

власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його

управління, відповідно до ст. 73 ГК України.

В свою чергу, державні унітарні

підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на

основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у ст. 44 ГК України, при

цьому майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві

господарського відання, згідно ст. 74 ГК України.

Державна акціонерна компанія „Хліб

України" утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від

22 серпня 1996 року №100 „Про утворення Державної акціонерної компанії „Хліб

України", при цьому згідно п.п.4.1.,4.2 Статуту засновником Компанії є

держава в особі Кабінету Міністрів України та повноваження щодо управління

корпоративними правами держави стосовно ДАК „Хліб України" здійснюються

Міністерством аграрної політики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів

України від 14.07.2006р.№ 978.

Дочірнє Підприємство

„Одесазерно" Державної акціонерної компанії „Хліб України", згідно

Статуту в редакції 2001р., зареєстрованого Ленінською райадміністрацією

Одеського міськвиконкому 18.01.2002р., є дочірнім підприємством Державної

акціонерної компанії „Хліб України" (надалі за текстом Компанія), яка є

його засновником. Відповідно до п.4.3. Статуту майно Компанії передається

підприємству в користування. Підприємство має право вчиняти щодо майна Компанії

будь-які дії тільки з дозволу Компанії. Майно, що набуте Підприємством в

результаті власної господарської діяльності належить Компанії на праві

власності. Підприємство володіє, користується і розпоряджається майном,

вчиняючи будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і цьому Статуту.

Як вбачається з п.2.2 договору

оренди від 01 січня 2003 року № 01/02/2003, власником переданого в оренду майна

залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди, з чого

слідує що ДП „Одесазерно" визначило при укладанні договору, що передане в

оренду майно є державною власністю.

Відповідно до п. 27 статуту ДАК

«Хліб України»майно Компанії складається з основних фондів, обігових коштів,

цінних паперів, дочірніх підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених

у фінансовому балансі Компанії.

Компанія є власником майна (в тому

числі коштів), переданого їй у власність засновником та акціонерами, яким вона

володіє користується та розпоряджається на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього

будь-які дії, що не суперечать законодавству, статуту та меті діяльності

компанії (п.п. 29, 30 статуту ДАК «Хліб України»).

Закон України «Про власність»і

Закон України «Про господарські товариства»встановив правовий режим майна

акціонерних товариств.

Виходячи з положень Закону України

«Про власність», який діяв на момент укладення оскаржувального договору,

власність акціонерних товариств відноситься до колективної власності.

Згідно Закону України «Про

господарські товариства», зміна форми власності відбувається в Україні також

шляхом корпоратизації.

В судовому засіданні сторони не

надали доказів того, що майно ДП ДАК «Хліб України»«Одесазерно», яке було

передано в оренду  СПД ОСОБА_2. увійшло

до статутного фонду ДАК «Хліб України», отже суду не надано доказів того, що

майно було корпоратизоване та змінило форму власності.

Виходячи з цього суд приходить до

висновку, що майно, яке розташоване за адресою: м. ОдесАДРЕСА_1, на час

укладання спірного договору оренди відносилось до державної форми власності, а

отже на ці правовідносини поширюються норми Закону України "Про оренду

державного та комунального майна".

Відповідно до частини 3 статті 1

Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

положення цього Закону поширюються на регулювання оренди майна інших форм власності,

якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Згідно статті 10 цього Закону

договір повинен мати істотні умови, як: орендна плата з урахуванням її

індексації; відновлення орендованого майна та умови його повернення;

страхування орендарем, взятого ним в оренду, майна; обов'язки сторін щодо

забезпечення пожежної безпеки орендованого майна та інше.

Згадані істотні умови відсутні у

тексті договору оренди від 01 січня 2003 року №01/02/2003, що є порушенням

вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та вимог

Цивільного кодексу України.

Крім цього, в порушення ст. 10

Закону „Про оренду державного та комунального майна” передане в оренду майно не

було застраховане.

Згідно п.4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з

01.01.2004р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності

Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав

і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідо ч.1 ст. 215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 203

ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до приписів ч.3 ст.215

ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна

із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,

встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним

(оспорюваний правочин).

Одночасно суд зазначає, що

зазначений спір повинен розглядатися в рамках господарського процесу, оскільки

ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності на підставі свідоцтва про

державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1, інд. номер

НОМЕР_2.

Цивільний кодекс України

передбачає, що учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є

фізичні особи (частина перша статті 2 та частина перша статті 318). Він не

розрізняє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець, набуття

такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.

Господарським кодексом України

передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти

господарювання (стаття 2), в свою чергу суб'єктами господарювання згідно із

статтею 55 Кодексу є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які

здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як

підприємці.

Так, право власності на нерухоме

майно реєструється за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем.

Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України

громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним

підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без

статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У господарських відносинах фізичні

особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні

особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до

єдиного державного реєстру.

Враховуючи вищевикладене, керуючись

ст.ст. 11, 12, 15, 203, 215, 216, 227, 319 ЦК України, суд дійшов висновку, що

позовні вимоги СПД -фізичної особи ОСОБА_3. обґрунтовані та підтверджені

відповідними засобами доказування, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у

повному обсязі.  

Судові витрати по сплаті держмита

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на

відповідачів  відповідно до ст..ст.44.49

ГПК України.

                                   Керуючись

ст.ст. 44.49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3  -задовольнити.

2. Визнати  договір оренди від 01 січня 2003 року №

01/02/2003, укладений між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії

„Хліб України„ „Одесазерно” та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною

особою ОСОБА_2- недійсними та припинити їх дію на майбутнє.

3. Стягнути з Дочірнього

підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України„ „Одесазерно” (м.

Одеса, вул. Балтська дорога, 2, код 30704295, р\р 2600803290163 в АКБ

„Правексбанк” м. Київ, МФО 321983)  на

користь Фізичної особи -підприємця 

ОСОБА_3 (м. Одеса,АДРЕСА_2 інд. код №НОМЕР_2) витрати по сплаті

державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у

сумі 59 грн. 00 коп.

4. Стягнути з Фізичної особи

-підприємця   ОСОБА_2 (м. Одеса,

АДРЕСА_3, код НОМЕР_3) на користь Фізичної особи -підприємця  ОСОБА_3 (м. Одеса,АДРЕСА_2 інд. код №НОМЕР_2)

витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ

судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                      

Гуляк Г.І.