Постанова

від 21.05.2012 по справі 2а-2808/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року 13 год. 49 хв. № 2а-2808/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суду: головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шередько А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

за участю

позивача: не прибув

представника відповідача: Семененко В.І.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 25.05.2012 р.

Обставини справи:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій щодо направлення скарги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов'язання розглянути звернення та надати відповідь.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2012 р. відкрито провадження у справі № 2а-2808/12/2670.

Позивач в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

В обґрунтування позову Позивач посилається на недотримання Відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», а саме, абзацу 3 ст. 7 цього Закону.

Відповідач в судове засідання прибув. Проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях від 23.03.2012 р. №05/2/2-9412-12.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд -

встановив -

Позивачем 17 січня 2012 року подано в порядку ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»скаргу до Відповідача з проханням перевірити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, якими було порушено дисциплінарні провадження проти суддів, в частині дотримання регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів»та у випадку виявлення порушень просив вжити заходів прокурорського реагування.

Супровідним листом від 24.01.2012 року №19-р звернення Позивача надіслано за належністю до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та в копії Асоціації суддів України Одеського обласного відділення для розгляду в межах компетенції та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства з проханням про результати розгляду повідомити автора.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року №1789-XII (із змінами і доповненнями) (далі -Закон №1789-XII) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Прокурор, відповідно до ст. 12 Закону №1789-XII, розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

До адміністративного позову Позивачем долучено скаргу від 17.01.2012 року за підписом ОСОБА_1, яку адресовано Генеральній прокуратурі України від ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: 65009, АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме реєстраційної картки звернень юридичних осіб, звернення Позивача Відповідачем зареєстровано 23.01.2012 р. №17101-12 як таке, що надійшло від організації - Асоціації суддів України Одеського обласного відділення. До копії реєстраційної картки долучено також супровідний лист Відповідача від 24.01.2012 р. №19-р та безпосередньо звернення Позивача з додатками до нього.

Судом встановлено, що до Генеральної прокуратури України 18.01.2012 р. №2 надійшло звернення на бланку Одеського обласного відділення Асоціації суддів України, 65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3-б, за підписом Голови правління Одеського обласного відділення Асоціації суддів України ОСОБА_1, яке зареєстровано Відповідачем відповідно до реєстраційної картки та відбитку штампу на зверненні 23.01.2012 р. за №17101-12.

Суд звертає увагу, що звернення Одеського обласного відділення Асоціації суддів України від 18.01.2012 р. №2 за текстом аналогічне за текстом скарзі від 17.01.2012 року, долученої Позивачем до позовної заяви.

Відповідно до преамбули Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі -Закон №393/96-ВР) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 1 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст. 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Одеського обласного відділення Асоціації суддів України, пунктом 1.1. Положення про Одеське обласне відділення Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації, зареєстрованого Одеським обласним управлінням юстиції, прийнятого Установчими зборами Відділення Протокол №1 від 27 січня 2006 року, затвердженого Правлінням Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації Протоколом № 2 від 31 березня 2006 року, Одеське обласне відділення Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації (далі -Відділення) є місцевим осередком всеукраїнської громадської організації - Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації (далі -Асоціація). Воно створено згідно рішення членів Асоціації -засновників відділення, у відповідності з вимогами Статуту Асоціації та Закону України «Про об'єднання громадян».

Відділення є юридичною особою з моменту його державної реєстрації у встановленому чинним законодавством України порядку, має свої рахунки в установах банків, печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням. Відділення у своїй діяльності користується символікою Асоціації (п. 1.4. вищезазначеного Положення).

Статтею 3 Закону України «Про об'єднання громадян»від 16 червня 1992 року №2460-XII із змінами і доповненнями (далі -Закон №2460-XII) передбачено, що громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Відповідно до частини другої ст. 14 Закону №2460-XII, у випадку реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Дані реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців шляхом внесення відповідного запису в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно з даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадську організацію «Одеське обласне відділення Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації», місцевий осередок Всеукраїнської громадської організації «Одеське обласне відділення Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації»зареєстровано (ідентифікаційний код 34445303) 22.06.2006 за місцезнаходженням: 65080, Одеська область, місто Одеса, Київський район, вул. Варненська, будинок 3Б, керівник юридичної особи ОСОБА_1.

Отже, судом встановлено, що до Відповідача зі зверненням зверталася юридична особа - Одеське обласне відділення Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації, а Позивач як громадянин в порядку Закону №531/97-ВР до Відповідача не звертався.

Суд звертає увагу, що Позивач ОСОБА_1 відповідно до даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є керівником юридичної особи Одеського обласного відділення Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації.

В той же час, Позивач фактично звернувся до суду в інтересах юридичної особи в порядку Закону №393/96-ВР, яким передбачено врегулювання питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (преамбула Закону №393/96-ВР).

Таким чином, суд приходить до висновку, що інтереси Позивача як громадянина в розумінні Закону №393/96-ВР не є тотожними з інтересами його як голови правління Одеського обласного відділення Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації в розумінні Закону №531/97-ВР.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

В спірних правовідносинах судом встановлено, що Позивач до Відповідача в порядку Закону №393/96-ВР не звертався, Відповідачем не вчинялись дії які б порушували права, свободи чи інтересів Позивача

Відтак, судом не встановлено наявності порушеного права Позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі Позивача не доведено існування факту порушення законних прав та інтересів Позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 161 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій щодо направлення скарги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов'язання розглянути звернення та надати відповідь відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Маруліна Л.О.