Постанова

від 02.09.2008 по справі 32/154-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

02.09.08                                                                                          

Справа№ 32/154-А

Господарський

суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових

засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача

Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, м.Львів.

про

визнання незаконною та протиправною вимоги про сплату боргу від 05.11.2007р.

№2835.

За участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Згідно клопотання  сторін 

технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

У провадженні господарського суду

Львівської області знаходиться справа за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів до Управління Пенсійного фонду

України в Галицькому районі м.Львова, м.Львів про визнання незаконною та

протиправною вимоги про сплату боргу від 05.11.2007р. № 2835.

Ухвалою суду від 09.06.2008р.

прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній

справі та призначено її до судового розгляду на 01.07.2008р.  Розгляд справи було відкладено на

12.08.2008р. з підстав викладених в ухвалі суду від 01.07.2008р. Ухвалою від

12.08.2008р. розгляд справи було відкладено на 02.09.2008р. Згідно клопотання

сторін поданого всудовому засіданні 12.08.2008р. справу розглянуто поза межами

строку встановленого ст.122 КАС України.

Постанову прийнято 02.09.2008р.

В судове засідання сторони не з»явились, причин неявки не повідомили,

клопотання про відкладення розгляду справи суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в

сукупності, суд прийшов до висновку розглянути справу за відсутності

представників сторін  на підставі

матеріалів справи яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача в попередніх

судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав викладених

у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

прийнята УПФУ в Галицькому районі м.Львова вимога від 05.11.2007р. №

Ф-2835  про сплату боргу  в сумі 10 195,02 грн.  не надходила на адресу позивача,  про її існування позивач дізнався з виклику в

ВДВС Сихівського району м.Львова про відкриття провадження. На думку позивача

вищевказана вимога є незаконною та прийнята з порушенням чинного законодавства,

оскільки надіславши позивачу попередню вимогу від 05.06.2006р. № Ю-202,

відповідач повинен був в строк передбачений Господарським кодексом України

звернутись за стягненням суми. На думку позивача відповідачем пропущено строки

застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст.250 ГК

України, які можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб»єктом

встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Представник відповідача у

попередніх судових засіданнях проти позову заперечив та просив відмовити в його

задоволенні повністю.

Відповідач не визнає позов

мотивуючи тим, що позивач, як платник страхових внесків

на загальнообов»язкове державне

пенсійне страхування допустив несплату страхових внесків за період з

01.01.2004р. по 01.07.2006р. внаслідок чого виникла недоїмка в сумі 10 195,02

грн. Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов»язкове

державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІУ, страхувальники

зобов»язані нараховувати, обчислювати  і

сплачувати в установлені строки  та в

повному обсязі страхові внески. Вимога про сплату боргу від 05.11.2007р. №

Ф-2835  була сформована на підставі

розрахунків сум страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне

страхування, що були занесені до картки особового рахунку страхувальника,

відповідно до п.п.б п.8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове

державне пенсійне страхування до пенсійного фонду, затвердженої Постановою

Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та надіслана

позивачу в зв»язку з тим, що у нього існувала недоїмка зі сплати страхових

внесків на кінець звітного періоду.

Відповідач зазначив, що позивач,

стверджуючи, про неотримання вимоги від 05.11.2007р. № Ф-2835, вводить суд в

оману, оскільки доказом отримання позивачем вимоги є повідомлення про вручення

№ 1020774 від 06.11.2007р. вручене 09.11.2007р.

Щодо посилання позивача на ст.250

ГК України та застосування строку позовної давності відповідач зазначив, що на

підставі ч.15 ст.106 Закону Укпраїни «Про загальнообов»язкове державне пенсійне

страхування»строк позовної давності не застосовується до вимог про стягнення

недоїмки, пені та штрафів.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши подані сторонами в попередніх судових засіданнях докази, суд

встановив:

ОСОБА_1 зареєстрована  як суб»єкт підприємницької діяльності

-фізична особа 19.05.2003р. реєстраційний № 1103-С є платником страхових

внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування та зареєстрована в

УПФУ в Галицькому районі м.Львова 

23.06.2008р. за № 07.11-12478.

Відповідач керуючись п.п.2,3 ст.106

Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»від

09.07.2003р. № 1058-ІУ (далі по тексту - Закон України від 09.07.2003р. №

1058-ІУ), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду, затвердженої Постановою Правління пенсійного

фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 (далі по тексту -інструкція) виявивши

на підстав облікових даних з картки особового рахунку позивача недоїмку на

кінець звітного періоду зі сплати страхових внесків,  надіслав на адресу позивача вимогу від

05.11.2007р. № Ф-2835 про сплату 10 195,02 грн., що підтверджується поштовим

повідомленням про вручення                 

№ 1020774 від 06.11.2007р. вручене 09.11.2007р. (оригінал оглянуто в

судовому засіданні).

Позивач вважає, що  вимога прийнята  з порушенням законодавства, а саме пропущено

строки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачені ст.250 ГК

України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути

застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом

встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,

крім випадків, передбачених законом. На думку позивача у вимозі має бути

вказана сума 754,58 грн., оскільки вимогою від 05.06.2006р. № Ю-202 нараховано

9 440,44 грн, а згідно вимоги від 05.11.2007р. №Ф-2835 нараховано 10 195,02

грн. Позивач вважає, що строк звернення до ДВС закінчився 06.05.2008р.

Судом встановлено, що позовні

вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України від

09.07.2003р.   № 1058-ІУ, цей Закон

регулює  відносини, що виникають між

суб»єктами системи загальнообов»язкового державного пенсійного страхування. Дія

інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини тільки у

випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Згідно ч.2 ст.5 Закону України від

09.07.2003р. № 1050-ІУ виключно цим Законом визначаються платники страхових

внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення

заборгованості за цими внесками.

Відповідно до вимог ст.14 Закону

України від 09.07.2003р. № 1058-ІУ страхувальниками є підприємства, установи і

організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми

власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки,

політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші

відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань

громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно

ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти

підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних

осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які

використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або

на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами

цивільно-правового характеру, -для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті

11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські

кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий

спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), -для

осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.

Згідно ст.15 Закону України від

09.07.2003р. № 1058-ІУ  платниками

страхових внесків є страхувальники, які набувають статусу платників страхових

внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом

Пенсійного фонду.

Як вказано в ст.18 Закону України

від  09.07.2003р № 1058-ІV страхові

внески є цільовим загальнообов»язковим платежем, який справляється на всій

території України в порядку встановленому цим Законом. Законодавством не можуть

встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення

від їх сплати.

          Згідно  п.п.2, 4 Порядку ведення органами Пенсійного

фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою правління

Пенсійного фонду України 19.01.2002 № 2-4 та зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України 01.03.2002р. за № 212/6500 документами, на підставі яких

здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про зобов'язання

платника до бази даних  за

зобов'язаннями, які самостійно визначаються платником є розрахунки,  які подаються платниками до органів

Пенсійного фонду України в порядку та терміни, що встановлені законодавством,

на підставі якого здійснюється нарахування платежів.

За умовами ч.6 ст.20  Закону від

09.07.2003р. № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески,

нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20

календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є

календарний місяць.

           Суми страхових внесків своєчасно не

сплачені страхувальниками у строки встановлені в Законі вважаються простроченою

заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі -недоїмка), як передбачено  п.2 ст.106 Закону України від 09.07.2003р. №

1058-ІV.

 Згідно ст.106 Закону України від 09.07.2003р.

№ 1058-ІV  територіальні органи

Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного

фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

          Відповідно до п.8.2 розділу 8

Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату

недоїмки у випадку, якщо страхувальник має на кінець  звітного базового періоду недоїмку зі сплати

страхових внесків.

           Оскільки заборгованість по сплаті

страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування

позивачем не була сплачена в добровільному порядку та у строки передбачені

Законом України від 09.07.2003р. № 1058-ІV, УПФУ в Галицькому районі правомірно

надіслало вимогу від 05.11.2007р. № Ф-2835  

про сплату боргу в сумі            

10 195,02 грн., керуючись п.2 ст.106 Закону України від 09.07.2003р. №

1058-ІV та п.8.2 Інструкції.

          Крім того слід зазначити, що  відповідно до п.8.3 Інструкції, вимога

формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з

карток особових рахунків страхувальників.

Вимога про сплату боргу від

05.11.2007р. № Ф-2835 була сформована на основі даних відображених у

розрахунках сум страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне

страхування, які здавались позивачем  та

були занесені до картки особового рахунку страхувальника. Відповідно до картки

особового рахунку позивача недоїмка в сумі           10 195,02 грн. виникла за період з

01.01.2004р. по 01.07.2006р.

Недоїмка по сплаті страхових

внесків, нарахованих платником самостійно визначається відповідно до картки

особового рахунку і не потребує документального підтвердження (перевірки).

Позивач  в обгрунтування позовних вимог помилково

посилається на застосування строків передбачених ст.250 ГК України, оскільки

відносини, що виникають між суб»єктами системи загальнообов»язкового державного

пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003р.  № 1058-ІУ, який є спеціальним. Дія інших

нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини тільки у випадках,

передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

З огляду на викладене, суд дійшов

висновку про те, що вимога від 05.11.2007р.               № Ф-2835 

про сплату боргу на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування в

сумі  10 195,02 грн. прийнята

відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, відтак визнанню

незаконною не підлягає.

           За умовами ст.71 КАС України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.

Позивач обставини, на яких

ґрунтуються його вимоги не довів.

Позовні вимоги не ґрунтуються на

чинному законодавстві, належними доказами не підтверджені, спростовані відповідачем,

тому у їх задоволенні слід відмовити.          

Враховуючи наведене, та керуючись

ст.ст. 14,15,19,20,106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне

пенсійне страхування», п.8.2, п.8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове

державне пенсійне страхування до пенсійного фонду, затвердженої Постановою

Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1; ст.ст. 51, 71,

86, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд - 

П О С Т А Н О

В И В:

1.          В задоволенні позову відмовити

повністю.

2.          Постанова набирає законної сили у

відповідності до вимог ст.254 КАС України і

може бути оскаржена в апеляційному

порядку визначеному главою І розділу ІУ КАС України.

Суддя                                                                                                      

Сухович Ю.О.