Постанова

від 04.09.2008 по справі 12/367-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 вересня 2008 р.                                                                                   

№

12/367-07 

                 Вищий  господарський 

суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц

К.В. -головуючого,

Глос О.І.,  Полянського А.Г.,

розглянувши

касаційну скаргу

Вінницької

обласної організації Товариства сприяння обороні України

на  постанову

від

15.04.2008

Житомирського

апеляційного господарського суду

у

справі  господарського суду Вінницької

області №  12/367-07

за

позовом

Вінницької

обласної організації Товариства сприяння обороні України

до

СПД

ОСОБА_1

про

стягнення

8737,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 24.01.2008 у справі № 12/367-07

(суддя Кожухар М.С.) позовні вимоги Вінницької обласної організації Товариства

сприяння обороні України до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1 про стягнення 8737,28 грн. задоволені в частині стягнення 6602,47

грн. збитків, 755,67 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 77,08 грн.

держмита, 89,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу, в іншій частині судом прийнято відмову від позовних вимог та припинено

провадження у справі.

Рішення

вмотивовано приписами ст. ст. 22, 611, 623 ЦК України та наявністю в діях

відповідача повного складу цивільного правопорушення для стягнення з нього

збитків у вигляді неодержаних доходів, які міг би отримати позивач у вигляді

орендної плати шляхом укладення договору оренди.

Житомирський

апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі

скаргою відповідача, постановою від 15.04.2008 (колегія суддів у складі

головуючого судді Зарудяної Л.О., суддів Вечірка І.О., Ляхевич А.А.) рішення у

справі скасував в частині задоволення позовних вимог, прийнявши в цій частині

нове рішення про відмову у позові.

Постанова

у справі мотивована посиланням на неправильне застосування судом першої

інстанції норм матеріального права у деліктних правовідносинах, відсутність в

діях відповідача повного складу цивільного правопорушення внаслідок

недоведеності позивачем можливості отримання орендної плати.

Вінницька

обласна організація Товариства сприяння обороні України з постановою суду апеляційної

інстанції не згодна, просить її скасувати, рішення у справі залишити в силі.

Свої

вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, постанова у справі

прийнята внаслідок незастосування норм матеріального права, які підлягали

застосуванню у спірних правовідносинах, зокрема, статей 22, 1166 ЦК України, на

яких ґрунтувались позовні вимоги, та порушення норм процесуального права,

зокрема, ст. 35 ГПК України, оскільки факт наявності в діях відповідача повного

складу цивільного правопорушення встановлений рішенням господарського суду

Вінницької області від 01.12.2006 № 7/290-05.

Відповідач

у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, як

безпідставну, а оскаржувану постанову залишити без змін, як законну і

обґрунтовану.

Представники

сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної

інстанції не скористались.

Розпорядженням

Заступника голови Вищого господарського суду України від 04.09.2008 №

02-12.2/319 для розгляду касаційної скарги у справі призначено колегію суддів у

складі: головуючого судді Грейц К.В., суддів Глос О.І., Полянського А.Г. 

Перевіривши

у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та

правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого

господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла

висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з

наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок невиконання відповідачем

постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 у

справі № 8/290-05 про його виселення з належних позивачеві приміщень, чим

унеможливлено надання їх в оренду і отримання позивачем орендної плати за

період з 28.09.2006 по 25.06.2007, а, отже, спричинено останньому шкоди у

вигляді упущеної вигоди за цей період в сумі 6602,47 грн., стягнення якої

позивач обґрунтовує приписами  статей 22,

267, 386, 396, 509, 611, 623, 625, 1166 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК

України.

Задовольняючи

позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що факт

самовільного користування відповідачем належним позивачеві приміщенням

доведений вищезазначеною постановою у справі №8/290-05, тобто, згідно ч. 2 ст.

35 ГПК України не потребує доказування.

Крім

того, судом першої інстанцій враховано, що рішенням господарського суду

Вінницької області від 01.12.2006 у справі № 7/191-06 задоволені позовні вимоги

позивача в частині стягнення з відповідача 20109,76 грн. збитків у вигляді

неодержаних доходів (упущеної вигоди), які позивач міг би отримати як орендну

плату на підставі належно укладеного договору оренди за період з 01.03.2003 по

27.09.2006, оскільки є доведеною протиправна поведінка відповідача у вигляді

самовільного користування належним позивачеві нежитловим приміщенням, шкідливий

результат такої поведінки полягає у неможливості використання позивачем

належного йому приміщення на власний розсуд, зокрема, шляхом надання його в

оренду третім особам, і неотриманням доходів, існує причинний зв'язок між протиправною

поведінкою і шкідливим результатом, а також доведена вина відповідача.

Таким

чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для

задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі

6602,47 грн. у вигляді упущеної вигоди в зв'язку неможливістю отримання

орендної плати за подальший (після ухвалення попереднього судового рішення у

справі № 7/191-06) період безпідставного перебування відповідача у належному

позивачеві приміщенні, тобто, з 28.09.2006 і по день фактичного звільнення

приміщення 25.06.2007, що підтверджено актом державного виконавця від

26.06.2007.

Колегія

суддів погоджується з таким висновком, втім, як вірно зазначено судом

апеляційної інстанції, суд першої інстанції помилково застосував до спірних

правовідносин положення ст. ст. 611, 623 ЦК України, оскільки у даній справі

заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням

зобов'язання, що випливає з договору, адже, між сторонами договір відсутній, в

зв'язку з чим суду необхідно було застосовувати норми ст. ст. 22, 1166 ЦК

України.

Відповідно

до ч. 2 ст. 22 ГПК України збитками є:

1)

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а

також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого

порушеного права (реальні збитки);

2)

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право

не було порушене (упущена вигода ).

Згідно

ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями

чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а

також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка її завдала.

При

цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач в

обґрунтування своїх позовних вимог послався, в тому числі, і на зазначені

норми, отже, колегія суддів вважає, що встановивши неправильне застосування

судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції,

правомірно скасував рішення, яке ґрунтується на цих нормах, однак, повторно

розглядаючи справу, мав достатньо підстав для прийняття нового рішення саме про

задоволення позову з огляду на факти, встановлені постановою Житомирського

апеляційного господарського суду від 25.04.2006 у справі №8/290-05 і рішенням

господарського суду Вінницької області від 01.12.2006 у справі № 7/191-06 між

тими ж сторонами.

Так,

судами встановлено, що починаючи з березня 2003 року підприємець ОСОБА_1.

самовільно зайняв належні позивачеві нежитлові приміщення і у період

неправомірного перебування в цих приміщеннях позивач був позбавлений можливості

використовувати їх, зокрема, шляхом передачі в оренду третім особам, в зв'язку

з чим збитки позивача складаються із неодержаних доходів (упущеної вигоди), які

він міг би отримувати на підставі належно укладеного договору оренди у вигляді

щомісячної орендної плати.

Зазначені

факти відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення не

потребують доказування у даній справі.

За

загальним правилом застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді

відшкодування як заподіяних збитків за порушення договірних зобов'язань, так і

заподіяної позадоговірної шкоди, можливе за наявності повного складу цивільного

правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність ), шкідливий

результат такої поведінки, причинний зв'язок, вина правопорушника.

Разом

з тим, за наявності і доведеності всіх складових елементів цивільного

правопорушення, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог,

посилаючись на не доведення позивачем можливості отримання ним орендної плати

саме за те приміщення, яке безпідставно займає відповідач, оскільки розрахунок

неотриманих доходів від орендної плати ґрунтується на договорі оренди,

укладеним позивачем з третьою особою, на інше (аналогічне) приміщення, що, на

думку суду апеляційної інстанції, позбавляє упущену вигоду ознак реальності.

Колегія

суддів вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на таку обставину не є

підставою для відмови у задоволенні позову, адже, норма ст. 22 ЦК України

поділяє збитки на реальні і упущену вигоду та пов'язує реальність збитків з

фактичними витратами кредитора у зв'язку зі знищенням або пошкодженням його

майна, натомість, упущена вигода пов'язується з неможливістю одержання

кредитором доходів від свого майна, право на яке порушене.

Отже,

попереднє перебування приміщення в оренді іншої особи до його самовільного

заволодіння відповідачем і неможливість в зв'язку з цим надання його в наступну

оренду будь-якій іншій особі, за відсутності згоди позивача на знаходження

відповідача в цьому приміщенні і відповідного договору з ним, позбавляє

позивача можливості отримання доходів, які він міг би реально одержати, якщо б

відповідач не продовжував використовувати це приміщення всупереч ухваленим щодо

нього судовим актам, що позивач підтверджує фактичним звільненням приміщення

відповідачем лише 25.06.2007 і реальним отриманням доходів від орендної плати у

цей період за договором з третьою особою на аналогічне, суміжне приміщення в

цій же будівлі.

За

таких обставин, колегія суддів вважає, що розмір шкоди у вигляді упущеної

вигоди доведений позивачем належними і допустимими доказами, висновки суду

першої інстанції з цього приводу не заперечені відповідачем і не спростовані в

постанові суду апеляційної інстанції.

Враховуючи

наведене, колегія суддів вважає, що постанова у в цій справі в частині відмови

у задоволенні позовних вимог про відшкодування 6602,47 грн. упущеної вигоди

прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме

статті 1166 ЦК України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у

справі про задоволення позовних вимог Вінницької обласної організації

Товариства сприяння обороні України до Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 в частині стягнення 6602,47 грн. шкоди, 755,67 грн.

витрат по оплаті послуг адвоката, 77,08 грн. держмита, 89,17 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині судові

акти в справі не є предметом касаційного оскарження.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119 - 11111

Господарського процесуального кодексу 

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:      

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 у справі №

12/367-07 господарського суду Вінницької області скасувати в частині відмови у

позові, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути

з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р

НОМЕР_1 в Вінницькій обласній дирекції АКБ "Укрсоцбанк", МФО 302010,

код ЄДРПОУ 2433514650) на користь 

Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України

(21050 м. Вінниця, вул. Визволення, 2, рахунок НОМЕР_2 в Вінницькій обласній

дирекції АКБ "Укрсоцбанк", МФО 302010, код ЄДРПОУ 02725256) 6602,47

грн. шкоди, 755,67 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 77,08 грн. держмита,

89,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

В

іншій частині постанову Житомирського апеляційного господарського суду від

15.04.2008 у справі № 12/367-07 господарського суду Вінницької області залишити

без змін.

Касаційну

скаргу Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України

задовольнити частково.

Головуючий

суддя                                                                      

К.В.Грейц                                                                 

Судді                                                                                   

                  О.І.Глос

А.Г.Полянський