Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-1670/4947/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/4947/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця-ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі № 2а-1670/4947/11

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

до Фізичної особи підприємця-ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція в Полтавській області (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі по тексту відповідач), в якому з урахуванням уточнень, просив суд:

-стягнути з відповідача заборгованість у сумі 30460 грн., а саме по податку на додану вартість в сумі 29056,00 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1404,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг на користь Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області в загальній сумі 30 460 грн., а саме: по податку на додану вартість в розмірі 29056 грн., по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1404 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року, залишити позовну заяву без розгляду та закрити провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 31.03.1999 року.

З 21.02.2001 року відповідач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Кременчуцькою ОДПІ 06.07.2007 року проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт № 89/17-206/НОМЕР_1, яким встановлені наступні порушення:

- п.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2005 рік в розмірі 167,92 грн., за 2006 рік в розмірі 5,42 грн.;

- п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 01.04.2005 року по 31.03.2007 року на суму 1115,09 грн.;

- пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, виплачених фізичній особі за період з 01.04.2005 року по 31.03.2007 року в сумі 8393 грн.;

- п.19 б) ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого відповідач не включав у повному обсязі суми виплачених коштів фізичним особам в податковому розрахунку ф.1 ДФ;

- п.1.9.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - неналежне ведення податкового обліку, а саме книги обліку доходів та витрат;

- пп.7.3.1 п. 7.3.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 19 540 грн., в тому числі по періодах: січень 2007 року - 6112 грн.; лютий 2007 року - 5788 грн.; березень 2007 року - 7640 грн.;

- п.п. 4.1.4, п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - неподання податкової декларації по податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2007 року.

На підставі акту перевірки винесені: податкове повідомлення - рішення № 0049341703/0, від 20.07.2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 056 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0049351703/0 від 20.07.2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 3518,61 грн., в тому числі, за основним платежем - 1288,43 грн., за штрафними санкціями - 2230,18 грн.

На момент винесення податкового повідомлення-рішення № 0049351703/0 від 20.07.2007 року, за відповідачем рахувалася переплата по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2114,61 грн., що автоматично була зарахована в рахунок боргу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу стали податкові повідомлення-рішення від 20.07.2007 року №0042341730/0/806 про визначення відповідачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 29056 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0049351730/0/807 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3518,61 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення рішення від 20.07.2007 року №0042341730/0/806, № 0049351730/0/807 були оскаржені відповідачем в судовому порядку.

За наслідками судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень постановою господарського суду Полтавської області від 20.06.2008 року позовні вимоги суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Кременчуцької державної об'єднаної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення КОДПІ від 20.07.2007 р. №0042341730/0/806 яким суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29056,00 грн., в т. ч. основний платіж-19540,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція-9 516,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення КОДПІ від 20.07.2007 року №0049351730/0/807 в частині визначення суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 3 258,60 грн., в т. ч. основний платіж-1115,09 грн. та штрафна (фінансова) санкція-2 143,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року постанову господарського суду Полтавської області від 20.06.2008 року по справі № 3/172 за позовом суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Кременчуцької державної об'єднаної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції від 20.06.2008 року залишено без змін.

Вказаним судовим рішенням встановлено законність та обгрунтованість податкових повідомлень рішень від 20.07.2007 року №0042341730/0/806, № 0049351730/0/807.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем значиться податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 29 056 грн. та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1404 грн., у зв'язку з зарахуванням в рахунок боргу переплати в розмірі 2114,61 грн., що рахувалася за відповідачем на момент винесення податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідачем суму податкового зобов'язання узгодженого в судовому порядку у строки визначені чинним законодавством не сплачено, а отже податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29056 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1404 грн. набули статусу податкового боргу.

30 грудня 2010 р. Кременчуцькою ОДПІ було виставлено ФОП ОСОБА_2 першу податкову вимогу, яку відповідачем отримано 04.01.2011 р., що не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.

Посилання відповідача, що позов поданий передчасно в зв"язку з не надісланням другої податкової вимоги колегія суддів вважає необгрунтовані, оскільки за приписами ст. 59 Податкового кодексу України, що набув чинності з 1 січня 2011 р., надіслання другої податкової вимоги не вимагається.

Враховуючи те, що податкові повідомлення рішення від 20.07.2007 року №0042341730/0/806, № 0049351730/0/807 є чинними, а відповідачем суму податкового боргу сплачено не було, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропущення позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI, і становить шість місяців. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, п.п. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормою статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"слід враховувати приписи частини першої та третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 3 статті 99 КАС України, в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI, передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 99 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, приписи п.п. 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є нормою, що регулювала питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про стягнення податкового боргу.

Отже, виходячи з приписів ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Дана норма кореспондується з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи податковий борг відповідача виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.07.2007 року №0042341730/0/806, № 0049351730/0/807, які відповідачем оскаржувалися в судовому порядку та за наслідками судового оскарження постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року встановлено законність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень.

Отже, враховуючи приписи п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб, що визначена спірними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженою з дати прийняття Харківським апеляційним адміністративним судом рішення, а саме з 14.10.2008 року.

З позовом до суду про стягнення податкового боргу позивач звернувся 08.06.2011 року, а отже, позивачем не пропущено 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця-ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі № 2а-1670/4947/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.