Рішення

від 14.06.2012 по справі 5010/416/2012-28/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 р. Справа № 5010/416/2012-28/34

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО"

вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04655

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Мережа супермаркетів "Плюс Бонус"

вул.Січових Стрільців, 23, офіс 602, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 5794 грн. 63 коп., в тому числі:

5376 грн. 79 коп. основної заборгованості, 417 грн. 84 коп. пені

Представники сторін в судове засідання не з»явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 5794 грн. 63 коп., в тому числі: 5376 грн. 79 коп. основної заборгованості, 417 грн. 84 коп. пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 07.06.10 №1115/10 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 5376 грн. 79 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 417 грн. 84 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.05.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.12 в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.05.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.12 в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.06.12.

07.06.12 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

12.06.12 представник позивача через канцелярію господарського суду подав клопотання про продовження строку розгляду спору (вх.№ 4062/2012-свх) в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.12 продовжено строк розгляду спору по 26.06.12; розгляд справи призначено на 14.06.12.

Ухвалою господарського суду від 12.06.12 явка представника позивача не визнавалася обов»язковою. 14.06.12 представник позивача в судове засідання не з"явився. Присутнім в судовому засіданні 08.05.12 представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 12.04.12 (вих. № 8749), від 08.05.12 (вих. 4888), від 22.05.12 (вих.№ 5417) та від 12.06.12 (вих.№ 6407).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмово відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.06.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 1115/10 (далі - Договір; а.с. 9) та протокол розбіжностей до договору № 1115/10 від 07.06.10 (а.с. 10).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю за замовленнями товар, а покупець зобов»язався приймати товар і оплачувати його. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію.

У відповідності до умов Договору, за період з 27.11.10 по 24.03.11 постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 6055 грн. 28 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними(а.с. 11-13), а саме:

- видатковою накладною № 000019802 від 27 листопада 2010 року

на суму 2109 грн. 49 коп.;

- видатковою накладною № 000001784 від 28 січня 2011 року

на суму 3053 грн. 57 коп.;

- видатковою накладною № 000006018 від 24 березня 2011 року

на суму 892 грн. 22 коп.

Ціна товару та порядок розрахунків визначені в розділі 4 Договору.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що термін оплати 30 (тридцять) календарних днів з моменту приймання покупцем товару.

Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; здійснив часткове повернення товару (а.с. 14), оплату залишку вартості товару не здійснив.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання не з»являвся, письмових пояснень чи доказів оплати залишку вартості отриманого товару не надав. Факт порушення відповідачем зобов»язань по договору поставки № 1115/10 від 07.06.10 судом встановлено.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 5376 грн. 79 коп. за отриманий на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5376 грн. 79 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 1115/10 від 07.06.10 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 5.3. Договору поставки № 1115/10 від 07.06.10 сторони погодили, що у разі затримки оплати за отриманий товар, покупець зобов»язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені в сумі 417 грн. 84 коп.- наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним (а.с. 4).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 1115/10 від 07.06.10 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 417 грн. 84 коп. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, 75 ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 5794 грн. 63 коп., в тому числі: 5376 грн. 79 коп. основної заборгованості, 417 грн. 84 коп. пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" ( вул.Січових Стрільців, 23, офіс 602, м. Івано-Франківськ, 76018; код 36497589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО" (вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04655; код 30867320) -5376 (п»ять тисяч триста сімдесят шість)грн. 79 коп. основної заборгованості, 417(чотириста сімнадцять) грн. 84 коп. пені та 1609(одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"