Рішення

від 12.06.2012 по справі 5011-69/4063-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/4063-2012 12.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міяр" про стягнення 60 094,66 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №2/02-12 від 23.02.2012 р.) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12 червня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаком" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міяр" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 60 094,66 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості нафтопродуктів відповідно до договору № 8.12/0608 від 08.12.2006 року на відпуск нафтопродуктів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/4063-2012, слухання справи призначено на 17.04.2012 року.

17.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2012 року.

У судовому засіданні 17.04.2012 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду для огляду.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 04.05.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.05.2012 року справу № 5011-69/4063-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 04.05.2012 року Суддя Бондаренко Г.П. прийняла справу № 5011-69/4063-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.05.2012 року.

27.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.05.2012 року справу № 5011-69/4063-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-69/4063-2012 до свого провадження.

18.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 25.05.2012 року не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-69/4063-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи було відкладено на 12.06.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 12.06.2012 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.06.2012 року не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-69/4063-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 1.

Згідно із абзацом 2 пункту 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Разом з тим, Вищий господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 року № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 5011-69/4063-2012.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаком" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міяр" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу та відпуску нафтопродуктів № 8.12/06 (надалі - по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору згідно з умовами цього Договору продавець зобов'язується передавати у власність і відпускати покупцю нафтопродукти через автозаправні станції продавця, що знаходяться за адресами:

- м. Київ, вул. Привокзальна, 1А;

- м. Київ, Харківське шосе, 203;

- м. Київ. вул. Пражська, 18В,

по бланкам - дозволам покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати нафтопродукти у відповідності до умов цього Договору.

На автозаправних станціях продавця буде здійснюватись відпуск: бензину марок: А-98, А-95, А-92, А80/76, дизельне паливо (надалі - нафтопродукти), у відповідності до умов цього Договору (п. 2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору нафтопродукти відпускаються по пред'явленим бланках-дозволах покупця, відповідно до кількості вказаних у них кількістю літрів та виду нафтопродуктів. Відпуск здійснюється будь-якій особі, яка пред'являє бланк-дозвіл покупця на отримання нафтопродуктів на автозаправних станціях продавця.

Відповідно до пункту 2.2 Договору бланки-дозволи, які знаходяться у продавця є власністю покупця і продавець несе відповідальність за їх збереження до моменту їх повернення покупцю.

Пунктом 3.1 сторони погодили, що покупець проводить оплату нафтопродуктів по виставленому продавцем рахунку - фактурі протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення продавцем рахунку - фактури, шляхом перерахування грошових коштів зазначених у рахунках - фактурах на поточний рахунок продавця.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 83 305,87 грн., що підтверджується видатковою накладною № 418 від 31.01.2011 року та видатковою накладною № 901 від 28.02.2011 року (належним чином завірені, підписані повноважними представниками сторін копії накладних додано позивачем до матеріалів позовної заяви, оригінали надано для огляду в судовому засіданні).

На підтвердження повноважень особи, яка за дорученням відповідача отримувала нафтопродукти, до матеріалів справи позивачем додано належним чином засвідчені копії Довіреностей, виданих відповідачем на отримання цінностей.

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставлених нафтопродуктів, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 51 306,49 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 51 306,49 грн. основної заборгованості за договором купівлі - продажу та відпуску нафтопродуктів № 8.12/06 від 08.12.2006 року, 3 283,62 грн. інфляційних втрат, 1 539,19 три проценти річних, 3 965,36 пені.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі у власність та відпуску нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо відпуску нафтопродуктів від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отримані нафтопродукти здійснив не в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 51 306,49 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 283,62 грн. інфляційних втрат, 1 539,19 грн. три проценти річних, 3 965,36 пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 4.5. Договору з несвоєчасну оплату відпущених нафтопродуктів покупець сплачує на користь продавця пеню, нараховану на несплачену суму за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 4.5. Договору, суд стягує з відповідача пеню у розмірі 3 965,36 грн., нараховану за період з 31.01.2011 року по 20.02.2012 року (правильність розрахунку пені, проведеного позивачем судом перевірено).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення процентів річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3 процентів річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 процентів річних на загальну суму 1 539,19 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 283,62 грн. інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що розрахунок останніх здійснено позивачем невірно, а тому, до стягнення з відповідача, за розрахунком суду, підлягають інфляційні втрати у розмірі 2000,95 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаком" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міяр" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 1; код ЄДРПОУ 23536861), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаком" (02096, м. Київ, вул. Привокзальна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 30018730, р/р 26003028189661 в Дарницькому відділенні АКБ КМФ "Укрсоцбанк", МФО 322012) 51 306 (п'ятдесят одну тисячу триста шість) грн. 49 коп. основної заборгованості, 3 965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 36 коп. пені, 2000 (дві тисячі) грн. 95 коп. інфляційних збитків, 1 539 (одну тисячу п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 19 коп. трьох процентів річних, 1 575 (одну тисячу п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 15 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання

повного тексту рішення 15.06.2012 року