Рішення

від 12.06.2012 по справі 5011-68/4261-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/4261-2012 12.06.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ПРИНТ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресіння-7" простягнення заборгованості, пені, інфляційних витрат та 3 % річних

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (предст. за довіреністю),

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП ПРИНТ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресіння-7" та просило стягнути суму основного боргу за договором № 6032011-1 від 16.03.2011 у розмірі 32.868,00 грн., пеню у розмірі 2.125,80 грн., 65,74 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 676,72 грн. та відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 6032011-1 від 16.03.2011 відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути наявну заборгованість у розмірі 32.868,00 грн. у судовому порядку.

Ухвалою суду від 04.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/4261-2012 та призначено до розгляду на 23.04.2012.

Ухвалою суду від 23.04.2012 розгляд справи було на 07.05.2012 відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 07.05.2012 розгляд справи було відкладено на 17.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Ухвалою суду від 17.05.2012 розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи було відкладено на 05.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Ухвалою суду від 29.05.2012 розгляд справи було відкладено на 12.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

У судове засідання 12.06.2012 з'явився лише представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2012 № 621663, який надано позивачем, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресіння-7" є проспект Московський, 23 в м. Києві, 04073.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 04.04.2012 було надіслано на адресу відповідача ( 04073, м. Київ, проспект Московський, 23 ), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, проте вказана ухвала була повернута поштовим відділенням зв'язку із зазначенням причини повернення -за зазначеною адресою не проживає.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 04073, м. Київ, проспект Московський, 23 , за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 04.04.2012, та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду та про час і місце його проведення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП ПРИНТ ГРУП" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Воскресіння-7" (далі -відповідач, замовник) 16.03.2011 було укладено договір № 6032011-1 (далі -Договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов цього договору, поліграфічні та оздоблювальні роботи (далі -робота), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом підряду є виготовлення виробу згідно з замовленням та оригінал-макетом замовника.

Згідно з п. 2.1 Договору винагорода виконавця складає 124.008,00 грн.

Як визначено у п. 3.1 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом одного дня з моменту повідомлення замовника про готовність предмету підряду до приймання.

Відповідно до п. 4.3 Договору підставою для здійснення платежів є: даний договір, відповідний додаток до договору, рахунок-фактура, акт виконаних робіт.

Оплата робіт проводиться замовником у два етапи (п. 4.5 Договору), а саме:

- аванс на придбання матеріалів у розмірі 91.140,00 грн., протягом одного банківського дня після отримання першого з документів, що є підставою для здійснення платежів;

- другий етап -32.868,00 грн., замовник зобов'язався оплатити протягом трьох банківських днів, після повного виконання робіт.

Згідно з п. 5.2 Договору виконавець зобов'язався виконувати роботу протягом 31 календарного дня з правом дострокового виконання.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору та згідно з підписаними сторонами видатковими накладними № РН-90407 від 25.03.2011 на суму 81.051,62 грн. та № РН-90416 від 20.04.2011 на суму 42.956,38 грн. позивачем виконано роботи на загальну суму 124.008,00 грн.

Для оплати виконаних робіт, позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-03013784 від 16.03.2011 на суму 124.008,00 грн. та надано відповідачу для підписання акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ-0000218.

Однак, відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково на суму 91.140,00 грн.

Судом встановлено, станом на день винесення судом рішення, сума основної заборгованості відповідача за Договором становить 32.868,00 грн., про стягнення якої і заявив позивач у своїй позовній заяві (124.008,00 грн. -91.140,00 грн.).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом установлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, виготовивши вироби у кількості 100.000 шт.

Вказані вироби у їх кількості 100.000 шт. були прийняті уповноваженим представником відповідача Кочмак В.А.

Повноваження на отримання таких виробів визначених у п. 1.2 Договору у представника Кочмак В.А. підтверджуються довіреностями від 18.03.2011 та 10.04.2011 (копії знаходяться в матеріалах справи).

Суд враховує, що видаткові накладні підтверджують той факт, що уповноваженим представником відповідача Кочмак В.А. були отримані вироби передбачені п. 1.2 Договору у кількості 100.000 шт. Вказані видаткові накладні підтверджують повне виконання позивачем робіт, оскільки відповідно до умов п. 1.3 Договору виконанню підлягає виготовлення виробів у кількості саме 100.000 шт.

Враховуючи підтвердження факту повного виконання позивачем обумовлених Договором робіт, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати в повному обсязі протягом трьох банківських днів з дня повного виконання згідно з п. 4.5 Договору.

Отже, виконані позивачем підрядні роботи отримані уповноваженим представником відповідача Кочмак В.А. на підставі довіреностей від 18.03.2011 та 10.04.2011, у зв'язку з чим визнаються обґрунтованими вимоги позивача щодо їх оплати, згідно виставленого позивачем рахунок-фактуру № СФ-03013784 від 16.03.2011 на суму 124.008,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не у повній мірі оплатив роботи виконані позивачем на суму лише 91.140,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача станом на момент звернення позивача до суду складає 32.868,00 грн.

Позивач 15.06.2011 направив на адресу відповідача лист № 001 від 14.06.2011 про необхідність оплатити виконані позивачем роботи в повному обсязі у строк до 20.07.2011 року.

Проте відповіді на зазначений лист відповідачем не надано, оплати заборгованості за Договором не здійснено.

Позивач листом № 30/05-12-1 від 30.05.2012 направив на адресу відповідача для підписання акт здачі-приймання виконаних робіт № ОУ-0000218. Проте відповідач такий акт не підписав, оплати за договором не здійснив.

Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги порушення відповідачем його грошових зобов'язань, господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 32.868,00 грн.

Доказів її сплати станом на день прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано.

Крім того у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2.125,80 грн., 65,74 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 676,72 грн.

Згідно з п. 7.4 Договору за порушення строків оплати вартості чи строку прийняття робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ розрахованої від суми Договору за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За перерахунком суду заявлена до стягнення з відповідача сума пені за період з 21.07.2011 по 21.12.2011 у розмірі 2.125,80 грн. визначена вірно виходячи з чого, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних наданий позивачем відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 65,74 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 676,72 грн., за період з 21.07.2011 по 28.03.2012 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресіння-7" (04073, м. Київ, проспект Московський, 23 код ЄДРПОУ 37371402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ПРИНТ ГРУП" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-г код ЄДРПОУ 35092404) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, основну заборгованість у розмірі 32.868 (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2.125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 65 (шістдесят п'ять) грн. 74 коп., 3 % річних у розмірі 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2012.

Суддя Ониськів О.М.