Постанова

від 14.06.2012 по справі 3/268

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2012 р. справа №3/268

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 -за дов., Чайка В.Г. -директор, від відповідача:ОСОБА_6 -за дов., розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Слов'янськолія" м. Слов'янськ Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 17.04.2012 року у справі№3/268 (суддя Гассій О.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Острів-Донецьк" м. Донецьк до закритого акціонерного товариства „Слов'янськолія" м. Слов'янськ Донецької області простягнення 138655,23 грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2012 року у справі №3/268 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Острів-Донецьк" м. Донецьк (далі -ТОВ „Острів-Донецьк") до закритого акціонерного товариства „Слов'янськолія" м. Слов'янськ Донецької області (далі -ЗАТ „Слов'янськолія") про стягнення заборгованості в розмірі 138655,23 грн. (з урахуванням заяв в порядку ст.22 ГПК України: т.4, а.с.а.с.31-32,96-99; т.5, а.с.а.с.4-13) задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 223555,14 грн., з яких: за договором № КПМ-69 борг в сумі 71532,00 грн., пеня в розмірі 4337,00 грн., індекс інфляції в сумі 13464,55 грн., 3% річних в розмірі 8022,23 грн. та за договором № КПМ-71 борг в сумі 96279,00 грн., пеня в розмірі 5837,41 грн., індекс інфляції в сумі 18122,71 грн., 3% річних в розмірі 5960,24 грн., а в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм як матеріального, так і процесуального права, а саме: ст.ст.538, 693 ЦК України, ч.2 ст.34, 41,42,82,84 ГПК України.

Апелянт зазначає про те, що позивачем не доведено факту поставки обладнання та надання послуг згідно договорів № КПМ-69 від 07.02.2008 р. та № КПМ-71 від 27.02.2008 року, а тому у позивача відсутнє право вимоги за другими платежами.

Представник відповідача під час судового засідання підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 7 лютого 2008 року та 27 лютого 2008 року між ТОВ „Острів-Донецьк" (Продавець) та ЗАТ „Слов'янськолія" (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу обладнання №№КПМ-69, КПМ-71 (далі -Договори) з додатками до них, протоколами розбіжностей, і угодами від 20.02.2008 року, від 04.03.2008 року до протоколів розбіжностей.

Відповідно до п.1.1. вищевказаних договорів, "Продавець" зобов'язується на підставі технічного завдання (додаток № 3 до договорів) здійснити поставку, монтаж і налагоджування холодильного обладнання на об'єкті "Покупця"(Донецька область, м. Слов'янськ) (далі -обладнання) згідно із "Загальними умовами продаж ТОВ "Острів -Донецьк" (Додаток № 1 до договорів) і процедурою заміни та ремонту неякісного обладнання ТОВ "Острів-Донецьк" (додаток № 2 до договору), в комплектації згідно техніко-комерційної пропозиції (додаток № 4 до договору).

Загальна вартість обладнання та послуг (включаючи ПДВ) за договором № КПМ-69 складає 119220,00 грн., за договором № КПМ-71 складає 160465,00 грн. (п. 2.1. Договорів).

Відповідно до п.3.3. договорів, оплата загальної вартості обладнання та послуг здійснюється у три платежі, зокрема:

1) За Договором № КПМ-69:

ѕ перший платіж - покупець перераховує аванс у розмірі 30% вартості обладнання і послуг в сумі 35766,00 грн., строк оплати якого 5 банківських днів з дати підписання договору;

ѕ другий платіж -покупець перераховує аванс у розмірі 60% вартості обладнання та послуг в сумі 71532,00 грн., строк оплати якого 5 банківських днів з дати отримання покупцем письмового повідомлення від продавця про готовність до відвантаження товару на склад "Покупця".

2) За Договором № КПМ-71:

ѕ перший платіж - покупець перераховує аванс у розмірі 30% вартості обладнання і послуг в сумі 48139,50 грн., строк оплати якого 5 банківських днів з дати підписання договору;

ѕ другий платіж -покупець перераховує аванс у розмірі 60% вартості обладнання та послуг в сумі 96279,00 грн., строк оплати якого 5 банківських днів з дати отримання покупцем письмового повідомлення від продавця про готовність до відвантаження товару на склад "Покупця".

Відповідач на виконання умов договорів № КПМ-69 від 07.02.2008 р. та № КПМ-71 від 27.02.2008 року здійснив перші платежі, що підтверджується банківськими виписками за 22.02.2008 р., за 28.02.2008 р. та за 05.03.2008 року.

Позивач за видатковими накладними № РН-0000084 від 04.04.2008 р., № РН-0000087 від 11.04.2008 р., № РН-0000091 від 11.04.2008 р., № РН-0000085 від 04.04.2008 року, № РН-0000088 від 11.04.2008 р., № РН-0000093 від 11.04.2008 р. поставив, а відповідач отримав обумовлене обладнання, що підтверджується підписами представників відповідача на вказаних накладних та довіреностями на отримання товару серії ЯОЯ № 837372 від 04.04.2008 р., серії ЯОЯ № 837372 від 04.04.2008 р.

5 червня 2009 року позивач звернувся до відповідача із вимогами №№23,24, які враховуючи положення статті 530 Цивільного кодексу України, просив вважати як письмове повідомлення про готовність до відвантаження обладнання на склад. Дані вимоги отримані відповідачем 10.06.2009 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, що також не заперечується відповідачем.

Тобто, після отримання вищезазначених вимог відповідач повинен був перерахувати другий платіж, а саме: аванс у розмірі 60% вартості обладнання та послуг в сумі 71532,00 грн. за договором № КПМ-69 та в сумі 96279,00 грн. за договором № КПМ-71.

Відповідач в обумовлений договорами строк не здійснив перерахування другого платежу, а саме: авансу у розмірі 60% вартості обладнання та послуг в сумі 71532,00 грн. за договором № КПМ-69 та в розмірі 96279,00 грн. за договором № КПМ-71, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Предметом даного спору є майнова вимога позивача про стягнення:

заборгованості в розмірі 71532,00 грн., пені в сумі 27562,02 грн., індексу інфляції в розмірі 31094,96 грн., 3% річних в сумі 8466,25 грн. за договором № КПМ-69 від 07.02.2008р.;

заборгованості в розмірі 96279,00 грн., пені в сумі 37626,81 грн., індексу інфляції в розмірі 41852,48 грн., 3% річних в сумі 11395,21 грн. за договором № КПМ-71 від 27.02.2008 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що 5 червня 2009 року позивач вимогами №№23,24 повідомив відповідача про готовність до відвантаження обладнання на склад боржника.

З урахуванням встановлених п.3.3 спірних договорів строків перерахування платежів та наявності відповідного повідомлення відповідача про готовність до відвантаження обладнання, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати другого платежу, а саме: авансу у розмірі 60% вартості обладнання та послуг в сумі 71532,00 грн. за договором № КПМ-69 та в розмірі 96279,00 грн. за договором № КПМ-71.

Таким чином, доводи апелянта щодо ненастання в нього обов'язку здійснити другий платіж за умовами спірних договорів є безпідставними, оскільки спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому до уваги судовою колегією не приймаються.

Відповідач всупереч ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України не виконав належним чином своїх зобов'язань за договорами № КПМ-69 від 07.02.2008 р. та № КПМ-71 від 27.02.2008 року, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем відповідно в розмірах 71532,00 грн. та 96279,00 грн.

Доказів оплати вищевказаної заборгованості відповідач як суду першої, так і апеляційної інстанції не надав.

З огляду на те, що існування заборгованості в сумі 71532,00 грн. за договором № КПМ-69 та в сумі 96279,00 грн. за договором № КПМ-71 підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2. Договорів передбачено, що "Покупець"у випадку прострочки платежу виплачує "Продавцю"пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

За прострочку здійснення відповідачем другого платежу позивачем нараховано пеню за період з 21 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року в сумі 27562,02 грн. за договором № КПМ-69 від 07.02.2008 року та за період з 21 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року в розмірі 37626,81 грн. за договором № КПМ-71 від 27.02.2008 року.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції, з урахуванням максимального розміру пені, спеціального строку позовної давності, обмеження нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суми боргу, строку виконання зобов'язання, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо нарахування пені за період з 18.06.2009 р. по 30.09.2009 р. в сумі 4337,00 грн. за договором № КПМ-69 та 5837,41 грн. за договором № КПМ-71, а всього у загальному розмірі 10174,41 грн., а в решті цих вимог відмовив як таких, що суперечать приписам п.6 ст.232 ГК України, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

При цьому судом першої інстанції, зважаючи на клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов вірного висновку про те, що позивач звернувся з позовом до суду в межах річного строку позовної давності, з урахуванням того, що у позивача виникло право нараховувати пеню з 18.06.2009 року, а позивач звернувся до суду 09.11.2009 року.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивачем нараховано 3% річних за період з 19.04.2008 р. по 28.03.2012 р., які склали за договором № КПМ-69 - 8466,25 грн. та за договором № КПМ-71 - 11395,21 грн., та індекс інфляції з 19.04.2008 р. по 28.03.2012 р., який склав за договором № КПМ-69 - 31094,96 грн. та за договором № КПМ-71 - 41852,48 грн.

Враховуючи, що позивач невірно визначив початок нарахування індексу інфляції та 3% річних, суд першої інстанції, здійснивши власне перерахування цих вимог, дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 31587,26 грн. інфляційних та 13982,47 грн. 3% річних, розрахунок яких перевірений апеляційним судом, відповідає положенням законодавства, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню в вищевказаних розмірах.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, які на думку останнього є підставою для скасування оскарженого рішення, то вони судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки судом першої інстанції цим доводам була дана належна правова оцінка, з чим погоджується апеляційна інстанція, а також вони спростовуються як поясненнями позивача, а також документами та доказами, які містяться в матеріалах справи.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2012 року у справі №3/268 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2012 року у справі №3/268 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Слов'янськолія" м. Слов'янськ Донецької області - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4 ДАГС

5. ГСДО