Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а-11824/11/0170/16

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11824/11/0170/16

16.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Горошко Н.П. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-11824/11/0170/16 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 10.11.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" (вул. Киевская, буд. 133 кв. 131, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0004962301 від 20.05.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13487,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3371,75 гривень.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" (код ЄДРПОУ 30933104, юридична адреса: 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 133, к. 131) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011, та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що сума податку на додану вартість, а також штрафні санкції були нараховані позивачу у зв'язку з виявленням під час перевірки нікчемністю правочинів між контрагентом позивача ПП "Севелітстрой" та ПП "Фрегат ХХІ", ПП "Родіна ХХІ", та внаслідок допущених порушень податкового законодавства а саме п.п.7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було занижено суми ПДВ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 309331104, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію АОО№ 438900, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво НБ № 190485, видане 19.05.2000р.), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу з 28.04.2011 по 11.05.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Севелітстрой" за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.05.2011 №5828/23-4, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 13487 грн.

Крім того, проведено розрахунок штрафних санкцій з податку на додану вартість який склав 3371,75 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року №0004962301 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Свіфт Трейс" з податку на додану вартість на 13487,00 гривень за основним платежем 3371,75 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем 02.06.2011 подано скаргу на прийняте податкове повідомлення рішення від 20.05.2011 №0004962301.

За результатами розгляду первинної скарги прийнято рішення № 2338/10/25-023 від 20.06.11 року, відповідно до якого Державною податковою адміністрацією в АР Крим залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 20.05.11 року № 0004962301 прийнятого відповідно позивача.

Позивачем 29.06.2011 подано повторну скаргу до ДПА України на прийняте податкове повідомлення рішення від 20.05.2011 №0004962301.

За результатами розгляду повторної скарги прийнято рішення №15676/6/25-0115 від 29.08.11, відповідно до якого Державною податковою адміністрацією України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 20.05.11 року №0004962301 та рішення ДПА в АР Крим від 20.06.11 року № 2338/10/25-023, прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Порядок проведення позапланових документальних невиїзних перевірок визначено статтею 79 Податкового кодексу України, якою передбачається, що про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки керівником органу державної податкової служби, приймається рішення, яке оформлюється наказом.

У даному випадку відповідний наказ був виданий начальником ДПІ в м. Сімферополі 28.04.11 року за № 1418/23-4.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем із ПП "Севелітстрой" (індивідуальний податковий номер 35096833) 25.08.2010 року укладений договір підряду №805 на виконання робіт з монтажу, установці і налагодження шлюзів доступу з прокладкою кабелю. Договором обумовлено вартість проведених робіт у сумі 62920,00 гривень.

Факт виконання, передачі виконаних робіт та отримання послуг у грудні 2010 року підтверджується актом зданя-приймання робіт від 12.12.10 року, а також податковими накладними, виданими ПП "Севелітстрой" № 1917 та № 2178 від 12.12.10 року та 27.12.2010 року

Сплата позивачем вартості отриманих послуг за договором підряду №805 від 25.08.2010 року підтверджується копією банківської виписки за особовим рахунком позивача - ТОВ "Свіфт Трейс" про перерахування коштів на користь ПП "Севелітстрой" від 27.12.2010 року у сумі 62920,00 гривень.

Зазначену операцію з ПП "Севелітстрой", позивачем у грудні місяці було віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту.

Податкові накладні, які стали підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту, не мають порушень щодо їх форми та порядку заповнення, відповідач про такі порушення також не зазначає.

Вартість отриманих послуг віднесено позивачем до складу валових витрат за відповідний звітний податковий період.

Судова колегія не може взяти до уваги доводи відповідача щодо відсутності у виконавця проведення робіт - ПП "Севелітстрой" за договором № 805 від 25.10.2010 року найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Крім того, відповідачем не зазначено, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеними договорами з ПП "Севелітстрой".

Використання позивачем придбаних послуг у подальшої господарській діяльності як вбачається з матеріалів справи полягало у намірі надання послуг "Інтернет" за договором № 3-003/2011/26 від 03.03.2011 року з Відділом освіти Нижньогірської районної державної адміністрації, за договором № 3-004/2011 від 12.01.11 з Відділом освіти Красногвардійської районної державної адміністрації, та договором з ФОП Бережним Є.В. від 20.12.2004 № 3-415/11 з додатковими угодами, за результатами чого отримати економічну вигоду від надання зазначеної послуги.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного до 01.01.2011 року) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР (чинного до 01.01.2011 року) встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін «господарська діяльність»наведено у пункту 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Згідно ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на податковий кредит виникає з дати наступної події: придбання товару, що підтверджується видатковими і податковими накладними. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Вона одночасно є звітним та розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В п. 10.1 ст. 10 Закону прямо зазначено, що особами відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є продавці.

В податковому кодексі України містяться аналогічні положення.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, якою ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, формально право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ПП "Севелітстрой" відповідачем не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Зазначений суб'єкт господарювання є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100164137 виданого 05.02.2009 року, діючу ліцензію на будівельні роботи АВ № 458268. Суд також зазначає, що відповідно до акту перевірки свідоцтва платників ПДВ у ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" були анульовані 14.03.2011, тобто після здійснення господарських операцій у грудні 2010року, на підставі яких сформовано податковий кредит позивачем.

Відносно стверджень відповідача про відсутність ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" за юридичною адресою судова колегія зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обовязковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" за їх місцезнаходженням, зокрема, у грудні 2010р., або навіть даних про внесення записів щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідачем також не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "Севелітстрой", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Севелітстрой" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм підрядником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Судова колегія зазначає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Відповідно до ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Перелік податкової інформації та порядок ії отримання визначено ст.ст. 72,73 Податкового Кодексу, серед якої відсутнє визначення як податкової інформації даніх програмного продукту - інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, про розходження в яких зазначено в Акті перевірки від 11.05.2011 року № 5828/23-4.

Програмні продукти, про які йдеться в зазначеному Акті створені для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій):

-система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

-система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

-система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, проте їх зміст не може слугувати підтвердженням наявності порушень в сфері податкового законодавства окремих платників податків.

Відповідачем не доведено наявність та використання на час проведення перевірки позивача будь-якої належної податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що з боку позивача не мале місце порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", та висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача є правильним.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.11 у справі № 2а-11824/11/0170/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко