Рішення

від 07.11.2006 по справі 33/193-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/193-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.06р.

Справа № 33/193-06

За позовом:  приватного  підприємства «Капітал плюс», м. Першотравенськ Дніпроптеровської області 

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю  «Сан»-ЛТД,  м. Дніпроптеровськ 

про: стягнення  27402 грн. 23 коп.  заборгованності

                                                                                                                           Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача:   представник Венська О.О. за дов. № 2 від 22.02.05

від відповідача:  представник Прозорова Я.В. за дов. від 25.09.06

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 19160 грн., пені 1756 грн. 95 коп., втрат від інфляції в розмірі 3985 грн. 28 коп.,  збитки в сумі 2500 грн. та судові витрати.

          Вимоги позивач обгрунтовує  невиконанням відповідачем  зобов»язання по договору № 14/07 від 28 липня 2004 року, а саме невідвантаження вугілля згідно заявки № 77 від 16.08.04.

Представник позивача позов підтримав та просить задовольнити його в заявленій сумі.

Представник відповідача  у відзиві на позов  ввважає позов необрунтований і такий, що не підлягає задоволенню, мотивуючи тим, що  15.08.04 було відправлено два вагони вугілля марки Ж в кількості 139 т, документи згідно п. 3.2 договору передані директору. Доказів прийняття вугілля по кількості і якості  позивач суду не надав. В зв»язку з відсутністю підстав для повернення коштів просить суд в позові відмовити.

26.10.06 представником  відповідача подано  відзив на позов. Просить суд  в позові відмовити, мотивуючи тим, що умовами договору не перердбачено право позивача не приймати товар;  поставка вугілля згідно заявки № 72 від 29.07.04 підтверджується залізничними квитанціями; виконанням відповідачем зобов»язання згідно договору № 4/07 від 28.07.04..

Представник відповідача  в судому засіданні проти позову заперерчив, просить суд в позові відмовити..

В зсудовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77  ГПК України.

Розглянувши  матеріали справи,  дослідивши надані докази, заслухавши поясненя представників сторін,  суд

Встановив:

Між сторонами був укладений договір  № 4/07  від 28 липня 2004 року (далі –договір).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його  у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно умов  укладеного договору постачальник зобов'язується  передати у власність, а покупець прийняти і опалатити вугілля марки Ж концентрат, в подальшому –товар, по цінам і в кількості, вказаній в специфікації,   які оформлені у вигляді Додатку, який є невід”ємною частиною цього договору.

Представниками сторін не надано доказів оскарження договору та  вказаної специфікації в судовому порядку.

Умови і строки поставки обумовлені в п. 3.1 договору  та спеціфікаціїї.

Як вбачається з матеріалів справи позивач договірні зобов'язання –це п.п. 4.1- 4.2 договору  виконав,  перерахувавши  04.08.2004 року пл. дорученням № 209    на р/р відповідача 42160 грн. ( а.с. 16).

Позивач  до позовної заяви надав заяку  від 16.08.04  за вих. № 77 (а.с. 17).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 29.07.04 факсом перердав заявку № 72 про відвантаження в серпні 2004 р.  вугілля марки „Ж” 0-100 кокс  згідно реквізитів.

Доказом  виконання договірних зобов”язань - відправки відповідачем  вугілля є  залізничні накладні №№ 50712632 , 50712631.

Суд в задоволенні позову відмовляє з огляду на наступне:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.2 ст. 693 ЦК України  встановлено, якщо продавець, який одержав  суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення попередньої оплати. Такої вимоги позивач суду не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1756 грн. 95 коп.

Відповідно до ст. 549 ЦК України  пенею є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день  прострочення виконання.

Враховуючи приписи ст. 549 ЦК України суд в стягненні пені відмовляє., оскільки у відповідача відсутні грошові зобов”язання за договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 3985 грн. 28 коп. втрати від інфляції

Відповідно до  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд в стягненні інфляційних відмовляє з огляду на ст. 625 ЦК України, оскільки у відповідача за договором відсутні грошові зобов”язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 2500 грн.  збитків у вигляді додаткових витрат, пов”заних з оплатою юридичних послуг.

В стягненні вказаної суми збитків суд відмовляє з огляду на ст. 22 ЦК України та ст. 44 ГПК України.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплати послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати  підлягають сплаті тільки за участю адвоката у випадку, якщо  укладено відповідну угоду з адвокатом та такі витрати оплачені адвокату і сплата їх  підтверджується відповідним фінансовим документом.

З наданого  позивачем копії    договору №  3008 від 30.08.06,  укладеного між  позивачем та приватним підприємством  „Асоціація правової допомоги”,  акту приймання –передачі послуг від 30.08.06,  копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 30.08.06 не вбачається, що договір   укладені  між позивачем  і адвокатом, довіреність видана саме адвокату представляти інтереси підприємства. Тому надані документи  не є належними  доказами. Наданий представником позивача акт приймання-передачі наданих послуг   на суму 2500 грн. також не являється доказом (правова позиція  Верховного Суду України, викладена в постанові   від 01.10.2002 р.). Враховуючи те, що суд не має права виходити за межі позовних вимог,  в стягненні 2500 грн. збитків суд відмовляє.

Згідно ст. 49  Господарського процесуально кодексу України  судові витрати покласти на позивача.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу  (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49,  82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                                         Т. Разіна