Ухвала

від 08.06.2012 по справі 2а/1270/1417/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року справа №2а/1270/1417/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/1417/2012 за позовом Приватного підприємства «Універсальні бізнес структури» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011р. №0000772301,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/1417/2012 адміністративний позов Приватного підприємства «Універсальні бізнес структури» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011р. №0000772301 задоволений повністю.

Визнане протиправним та скасоване податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.12.2011р. №0000772301.

Стягнуто на користь позивача з державного бюджету України судовий збір в сумі 374,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у позові (а.с.252-261). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають обставинам справи.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність у порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що приватне підприємство «Універсальні бізнес структури» (ідентифікаційний код 35689366) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 04.03.2008р. за № 13811020000001202, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 190416 (а.с.19).

ПП «Універсальні бізнес структури» перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.87).

Позивач, відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість від 25.04.2008р. №100113627, виданого ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, індивідуальний податковий номер - 356893612095, зареєстрований платником ПДВ (а.с.86).

З 18.08.2011р. по 22.08.2011р. посадовою особою ДПІ в м. Лисичанську Луганської області згідно наказу № 549 від 15.08.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Універсальні бізнес структури» щодо правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Український центр екології» (код за ЄДРПОУ 36627363) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р., за результатами якої складено акт №73/23-35689366 від 22.08.2011р. (а.с.24-30).

Згідно висновків акта №73/23-35689366 від 22.08.2011р. перевіркою встановлено порушення ПП «Універсальні бізнес структури»:

- п.198.4 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у загальній сумі 241679,43 грн., у тому числі за травень 2011 року у сумі 241679,43 грн. по взаємовідносинам з ПП «Український центр екології»;

- відповідно до ч.1 ст.203, п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.207, п.1 ст.216 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені між ПП «Універсальні бізнес структури» та ПП «Український центр екології» порушують публічний порядок,суперечать інтересам держави та суспільства. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З акта перевірки вбачається, що висновок відповідача щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача зроблено з огляду на таке.

За період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. ПП «Універсальні бізнес структури» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 351620,00 грн.

Перевіркою визначення податкового кредиту за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. встановлено завищення податкового кредиту ПП «Універсальні бізнес структури» по взаємовідносинам з ПП «Український центр екології» за травень 2011 року на загальну суму 255319,43 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що загальна сума по наданим копіям податкових накладних складає - 1243916,54 грн., у т.ч. ПДВ - 207319,42 грн., тобто ПП «Універсальні бізнес структури» не надано копію податкової накладної №160 від 13.05.2011р. на загальну суму 288000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 48000,00 грн. Також ПП «Універсальні бізнес структури» до перевірки не надані: реєстр податкових накладних, договори на придбання дизельного палива, відсутні документи по транспортуванню такої кількості товару, платіжні доручення на оплату товару та документи на подальшу реалізацію або збереження вказаного товару.

На підставі вищевикладеного, відповідачем зроблено висновок про завищення ПП «Універсальні бізнес структури» за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. податкового кредиту по ПДВ в сумі 48000,00 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини у травні 2011 року ПП «Український центр екології» (контрагента позивача) з ТОВ «ТД «Паперу та картону», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 29.03.2011р.

Також зазначено, що ПП «Універсальні бізнес структури» окрім податкових накладних до перевірки не надано жодного документа щодо підтвердження факту отримання товару, а саме дизельного палива від ПП «Український центр екології». Таким чином, не підтверджено та не встановлено факту укладання угод між вказаними підприємствами, не підтверджено транспортування та оплата товару зазначеного в податкових накладних, також не встановлена подальша реалізація або зберігання дизельного палива.

В ході перевірки ПП «Український центр екології» ДПІ в Московському районі м. Харкова встановлено укладання нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів від постачальників та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців.

Враховуючи те, що ПП «Український центр екології» товари не придбавало, той не могло поставити товар на адресу покупців, та відповідно ці підприємства не могли його придбати та поставити цей товар на адресу інших підприємств.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що у разі надання ПП «Універсальні бізнес структури» всіх податкових накладних до перевірки, вони б не підтвердили факт реального настання правових наслідків правочину між ПП «Універсальні бізнес структури» та ПП «Український центр екології».

На порушення п.198.4 ст.198 ПК України ПП «Універсальні бізнес структури» завищена сума податкового кредиту по ПДВ за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. у загальній сумі 255319,43 грн.

На підставі акта перевірки №00073/23-35689366 від 22.08.2011р. ДПІ в м. Лисичанську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення №0000592301 від 13.09.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 241680,43 грн., у тому числі 241679,43 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП «Універсальні бізнес структури» 21.09.2011р. звернулося з первинною скаргою до державної податкової адміністрації в Луганській області.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги №22864/25-08 від 23.11.2011р. скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Лисичанську № 0000592301 від 13.09.2011р. у частині 207628,67 грн. застосованого податку на додану вартість, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу частково не задоволено (а.с.38-40).

У рішенні зазначено, що ПП «Універсальні бізнес структури» як до перевірки так і до розгляду первинної скарги не надано документальне підтвердження поставки ПП «Український центр екології» в його адресу дизельного палива у кількості 175293 літрів, які б в подальшому використовувалися ним при здійсненні своєї господарської діяльності.

ДПА в Луганській області зазначила, що враховуючи фактичні обставини справи не має підстав вважати необґрунтованими висновки перевіряючи щодо завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 241679,43 грн. Разом з тим, в акті перевірки зазначено про те, що за результатами перевірки не встановлено розбіжностей між задекларованими платником податків податкових зобов'язань та даними перевірки.

У зв'язку з тим, що ПП «Український центр екології» не могло поставити на адресу ПП «Універсальні бізнес структури» дизельне паливо, є неможливим подальший продаж ТМЦ на адресу контрагентів-покупців та неправомірним формування податкових зобов'язань у розмірі 207628,67 грн.

Враховуючи вищезазначене донарахована сума податку на додану вартість, визначена в податковому повідомленні-рішенні ДПІ в м. Лисичанську, підлягає зменшенню на суму податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 207628,67 грн., задекларованих у зв'язку з продажем у травні 2011 року ТОВ «Донбас-нафтогаз», ПП «Онікс», ПП Малков і ПП «Комунар» дизельного пального, придбаного в ПП «Універсальні бізнес структури».

За результатами розгляду первинної скарги, на підставі акта перевірки № 00073/23-35689366 від 22.08.2011р. ДПІ в м. Лисичанську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення №0000772301 від 07.12.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 34051,76 грн., у тому числі 34050,76 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП «Універсальні бізнес структури» 10.01.2012р. звернулося з повторною скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням №1859/6/10-2115 від 30.01.2012р. залишено без розгляду скаргу ПП «Універсальні бізнес структури» на податкове повідомлення-рішення №0000772301 від 07.12.2011р. та повернуто її (а.с.41).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Під час судового розгляду справи встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПП «Український центр екології» та ПП «Універсальні бізнес структури» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1 від 12.05.2011р. (а.с.42).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені:

- податковими накладними: № 153 від 13.05.2011р. на загальну суму 286346,54 грн., у тому числі ПДВ - 47724,42 грн.; № 160 від 13.05.2011р. на загальну суму 288000,00 грн., у тому числі ПДВ - 48000,00 грн.; № 193 від 18.05.2011р. на загальну суму 379720,00 грн., у тому числі ПДВ - 63286,67 грн.; № 194 від 18.05.2011р. на загальну суму 142240,00 грн., у тому числі ПДВ - 23706,67 грн.; № 230 від 23.05.2011р. на загальну суму 435610,00 грн., у тому числі ПДВ - 72601,67 грн. (а.с.95-99);

- видатковими накладними: № у-013/4 від 13.05.2011р. на загальну суму 286346,54 грн., у тому числі ПДВ - 47724,42 грн.; № у-013/5 від 13.05.2011р. на загальну суму 288000,00 грн., у тому числі ПДВ - 48000,00 грн.; № у-018/1 від 18.05.2011р. на загальну суму 379720,00 грн., у тому числі ПДВ - 63286,67 грн.; № у-018/2 від 18.05.2011р. на загальну суму 142240,00 грн., у тому числі ПДВ - 23706,67 грн.; № у-023/1 від 23.05.2011р. на загальну суму 435610,00 грн., у тому числі ПДВ - 72601,67 грн. (а.с.43-47);

- рахунками: № у-018/1 від 18.05.2011р. на загальну суму 379720,00 грн., у тому числі ПДВ - 63286,67 грн.; № у-018/2 від 18.05.2011р. на загальну суму 142240,00 грн., у тому числі ПДВ - 23706,67 грн.; № у-013/4 від 13.05.2011р. на загальну суму 286346,54 грн., у тому числі ПДВ - 47724,42 грн.; № у-013/5 від 13.05.2011р. на загальну суму 288000,00 грн., у тому числі ПДВ - 48000,00 грн.; № у-023/1 від 23.05.2011р. на загальну суму 435610,00 грн., у тому числі ПДВ - 72601,67 грн. (а.с.100-102).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ПП «Універсальні бізнес структури» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року (а.с.194-195).

За отриманий товар ПП «Універсальні бізнес структури» сплатило у повному обсязі, що підтверджено копіями банківських виписок (а.с.48-61), квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.62), а також виписками банку про рух коштів на рахунку (а.с.186-191) та платіжним дорученням № 551 від 13.05.2011р. (а.с.192).

Також представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт використання ПП «Універсальні бізнес структури» дизельного палива, отриманого від ПП «Український центр екології», в межах господарської діяльності підприємства, а саме: договори купівлі-продажу нафтопродуктів, видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей, податкові накладні, забірні відомості на відпуск нафтопродуктів, журнал змінних звітів (а.с.103-144, 203-206).

Операції купівлі продажу нафтопродуктів між ПП «Український центр екології» та ПП «Універсальні бізнес структури», а також операції з продажу цих нафтопродуктів ПП «Універсальні бізнес структури» контрагентам-покупцям знайшли своє відображення також у бухгалтерському обліку ПП «Універсальні бізнес структури», що підтверджено карткою рахунку 631 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 (а.с.196-199).

20 червня 2011 року ПП «Універсальні бізнес структури» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, в якій згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 255319,43 грн. за податковими накладними, отриманими від ПП «Український центр екології» (а.с.91-93).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у травні 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП «Український центр екології» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновок відповідача про наявність порушень п.198.4 ст.198 ПК України з боку ПП «Універсальні бізнес структури» не знайшов свого підтвердження при розгляді справи, оскільки позивачем у повній мірі документально доведено суду факт подальшого використання дизельного палива, отриманого від ПП «Український центр екології», у подальшій господарській діяльності підприємства - реалізація контрагентам-покупцям.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів між ПП «Універсальні бізнес структури» та ПП «Український центр екології» ґрунтується на тому, що, начебто, вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.

Колегія суддів вважає висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем договору з ПП «Український центр екології» безпідставними.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «Український центр екології» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції з-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але, за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги та вважав безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Колегія суддів, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ПП «Універсальні бізнес структури» - ПП «Український центр екології», суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими та не прийняв до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податку не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку ПП «Універсальні бізнес структури» без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для такого платника податків.

Посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Універсальні бізнес структури», як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, колегія суддів оцінює критично, оскільки п.3 договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1 від 12.05.2011р., укладеному між ПП «Український центр екології» (продавець) та ПП «Універсальні бізнес структури» (покупець), визначено, що доставка товару здійснюється транспортом продавця. Таким чином, позивач не мав жодного відношення до поставки товару та не здійснював витрат на транспортування. Отже відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Універсальні бізнес структури» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Український центр екології».

Крім того, здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Український центр екології» опосередковано підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2011р. у справі № 8836/11 за позовом ПП «Універсальні бізнес структури» до ПП «Український центр екології» про стягнення 10262,01 грн. Рішенням суду вказаний позов задоволено повністю (а.с.31).

З мотивувальної частини рішення суду від 14.12.2011р. вбачається, що господарським судом встановлено, що 12.05.2011р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1. На виконання зобов'язань за договором відповідачем було поставлено позивачу товари за період 13-23 травня на загальну суму 1542178,55 грн., які позивачем були оплачені повністю. Крім цього позивачем, у якості передплати, перераховано відповідачу 10262,01 грн.

Оскільки рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2011р. у справі №8836/11 набрало законної сили, з огляду на положення ч.1 ст.72 КАС України, суд правомірно вважав звільненими від доказування обставини, встановлені вищевказаним судовим рішенням, зокрема обставини виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1 ПП «Універсальні бізнес структури».

Крім того, постановою апеляційного суду Луганської області від 10.10.2011р. у справі №33-419/2011 про притягнення до адміністративної відповідальності Селіванова І.А. (керівника ПП «Універсальні бізнес структури») до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1631 КУпАП скасовано постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 14.09.2011р., якою накладено на Селіванова І.А. адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1631 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 85 грн. Провадження по адміністративній справі про притягнення Селіванова І.А. до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.1631 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП (а.с.35-37).

Таким чином, з урахуванням положень ч.4 ст.72 КАС України, колегія суддів вважає звільненими від доказування обставини того, що керівник ПП «Універсальні бізнес структури» не вчиняв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.1631 КУпАП.

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2011р. № 0000772301.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2011р. № 0000772301.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 № 0000772301 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції обгрунтовано вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Лисичанську Луганської області від 07.12.2011р. № 0000772301.

Колеггія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011р. № 0000772301.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/1874/2012- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1874/29012 - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва