Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-1870/1814/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р. Справа № 2а-1870/1814/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011р. по справі № 2а-1870/1814/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2010 року №0000271742/0, №0000281742/0.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу позивача в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 10.03.2009 р. № 302/17-103-НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).

За даними акта перевірки Шосткинською МДПІ встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", частин 1, 5 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, та розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". На підставі вказаного акту перевірки Шосткинською МДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 22.03.2010 №0000281742/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 143287,00грн., та №0000271742/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 200769,50грн., в т.ч. за основним платежем - 132773,00 грн., штрафні санкції - 67996,50грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було встановлено факт здійснення господарських операцій з суб'єктами господарювання - постачальниками: ТОВ "Кватро-центр" (код ЄДРПОУ 35196348), ТОВ "Ревентон" (код ЄДРПОУ 35572958), ТОВ "Салком-2007" (код ЄДРПОУ 35264564), ТОВ "Кові-тос" (код ЄДРПОУ 35691841), в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність вказаних правочинів в зв'язку чим визнано неправомірним віднесення до валових витрат вартість придбаних у вказаних суб'єктів господарювання товарно - матеріальних цінностей в сумі 569620,00 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 85443,00 грн., також визнано неправомірним віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбаних у вказаних підприємств товарів та послуг в сумі 124324 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000271742/0 від 22.03.2010 року, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 22.03.2010 року № 0000271742/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132773 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 67996, 5 грн.

Висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 124 324 грн. грунтувалися на тому, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит за липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року у зв'язку з господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон", грунтувалися на висновках постанови Вищгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 р. за яким встановлена вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у створенні суб»єктів підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, зокрема ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон", в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про нікчемність угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон" договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Вищгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 р., на яку посилається відповідач та суд першої інстанції, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 205 ч. 2, 358 ч. 1,3 КК України закрито у зв'язку з амністією.

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створили суб»єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, однак з вказаної постанови не вбачається, що в ході судового розгляду та розслідування кримінальної справи встановлені обставини незаконності діяльності вказаних осіб або суб»єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон", за операціями з ФОП ОСОБА_1

Отже, вказаним судовим рішенням не встановлювалися обставини щодо здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон", в зв'язку з чим колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача, що вказаною постановою підтверджено нікчемність угод укладених позивачем з вказаними контрагентами.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Позивачем в підтвердження поставки товару від ТОВ "Ревентон" надано податкову накладну від 04.07.2008 р. , видаткову накладну від 04.07.2008 р., рахунок від 04.07.2008 р. Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 4.07.2008 р. Крім того, позивачем надано докази подальшої реалізації вказаного товару ТОВ «Зодіак», а саме податкову накладну, видаткову накладну та рахунок від 04.07.2008 р., довіреність від ТОВ «Зодіак» на отримання товару від ПП ОСОБА_1 .

Здійснення операцій з поставки товару від ТОВ "Кватро-центр" підтверджується податковою накладною від 08.10.2008 р., видатковою накладною від 08.10.2008 р., специфікацією. Позивачем надано докази подальшої реалізації товару ТОВ «Петроіл Мервіс», а саме податкову накладну та видаткову накладну від 08.10.2010 р., довіреність на отримання ТМЦ складену вказаним контрагентом.

За операціями з надання ТОВ "Кватро-центр" авторемонтних послуг позивачем надано податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт від 29.08.2008 р., 30.07.2008 р., 27.10.2008 р., специфікації до актів здачі-прийняття робіт від 30.07.2008 р., 29.08.2008 р., 27.10.2008 р. з переліком кількості та вартості наданих послуг з ремонту автомобіля.

Як вбачається з договору від 15 січня 2008 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МК Сервіс», замовником вазаних послуг з ремонту автомобільної техніки був ТОВ «МК Сервіс». На підтвердження отримання ТОВ «МК Сервіс» вказаних послуг позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт від 30.07.2008 р., 31.07.2008 р., 29.08.2008 р., заявки від ТОВ «МК Сервіс» на виконання ремонтних робіт.

Також позивачем надано докази реалізації послуг з ремонту автомобіля ТОВ «Хівіца-буд», а саме податкова, видаткова накладна, рахунок фактура, акт здачі-прийняття робіт від 27.10.2008 р.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ "Салком-2007" підтверджується податковими накладними від 04.08.2008 р.,19.08.2008 р., 18.09.2008 р., 26.09.2008 р., 29.09.2008 р., 13.10.2008 р., видатковими накладними від 04.08.2010 р., 19.08.2008 р., 18.09.2008 р., 26.09.2008 р., 29.09.2008 р., 13.10.2008 р.,

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладниими від 19.08.2008, 18.09.2008 р., 26.09.2008 р. , 29.09.2008 р., 13.10.2008 р., які наявні в матералах справи.

Крім того, позивачем надано докази подальшої реалізації вказаного товару ТОВ «Зодіак», а саме податкову накладну, видаткову накладну та рахунок від 19.08.2008 р.,18.09.2008 р., 26.09.2008 р., 29.09.2008 р., 30.09.2008 р., 13.10.2008 р., довіреності від ТОВ «Зодіак» на отримання товару від ПП ОСОБА_1.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ "Кові-тос" підтверджується податковими накладними від 18.09.2008 р., 06.10.2008 р., видатковими накладними від 18.09.2008 р., 06.10.2008 р., товаро транспортною накладною від 18.09.2008 р.

Позивачем надано докази подальшої реалізації отриманого товару ТОВ «ХімІнтер» та ПП ОСОБА_5, а саме податкові накладні від 18.09.2008 р.,06.10.2008 р., видаткові накладні від 18.09.2008 р., 06.10.2008 р., а також довіреності вказаних контрагентів на отримання товарів.

Отримання позивачем рекламно-поліграфичних послуг від ТОВ "Кові-тос" підтверджується податковими накладними та актами виконаних робіт від 27.10.2008 р., 28.08.2008 р., специфікаціями від 27.10.2008 р., 28.08.2008 р. до акту виконаних робіт з найменуванням, кількістю та вартістю отриманих рекламних листівок в наслідок надання рекламно-поліграфичних послуг.

В підтвердження подальшої реалізації вказаних послуг позивачем надано договори від 05.08.2008 р., укладений між позивачем та ТОВ «Групп Експрес» та від 30 вересня 2008 р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Рекламне агентство Ректайм» з надання рекламно-поліграфічних послуг, акти здачі - приймання робіт,рахунки від 28.08.2008 р., 27.10.2008 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами спірних договорів, подальша реалізація отриманих послуг та товарів та використання у власній господарській діяльності.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон".

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон" податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 124 324 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 62 162 грн.

Висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 18358 грн. та податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 9909 грн. ґрунтувалися на неправильному відображенні позивачем в податкових деклараціях вказаних сум ПДВ.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.8. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Відповідно до Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. за № 244, реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

В податкових деклараціях за жовтень, листопад, грудень 2007 р. сум ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту не відповідають даним реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 18358 грн. та податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 9909 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем розділу ІУ ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. ґрунтувалися на тому, що обсяг виручки від реалізації продукції за 4 квартал 2007 р. перевищив граничний обсяг виручки в сумі 500 тис.грн., встановлений ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та позивачем невірно відображено у книзі обліку доходів та витрат виручку, яка надійшла на розрахунковий рахунок у звітньому періоді.

Між тим, колегія суддів вважає такі висновки необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та був платником єдиного податку.

Пунктом 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Як вбачається з матеріалів справи обсяг виручки позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2007 р. перевищив 500 тис. грн.

Отже, у 2007 році позивачем перевищено встановлений законодавством максимальний допустимий обсяг виручки.

У відповідності до ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" є спеціальним законодавством для платників єдиного податку, в зв'язку з чим до відносин за участю платників єдиного податку насамперед мають застосовуватися норми вказаного Указу Президента України.

Отже, з урахуванням норм чинного законодавства колегія суддів вважає, що санкцією за порушення суб'єктом підприємницької діяльності Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" є його перехід на загальну систему оподаткування з наступного кварталу за тим, у якому відбулося відповідне порушення, будь-яких інших штрафних санкцій зазначеним Указом не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.01.2008 року перейшов на загальну систему оподаткування.

Згідно до ст. 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-суб'єктів малого підприємництва).

Відповідно до пп. 4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи ( що не підлягають) відображенню в його річній податковій декларації) в дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу )прибутку) відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727" встановлено, що на суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету ( у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу).

Підпункт 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" допускає, що поряд із сплатою єдиного податку фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності повинна оподатковувати свої доходи, за правилами, встановленими вказаним Законом, але за умови, що зони отримання таких доходів знаходяться не в межах здійснення власної підприємницької діяльності, а у даному випадку позивач здійснював підприємницьку діяльність будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, у відповідності до вимог Указу та виданого свідоцтва про сплату єдиного податку і весь дохід отримав саме від такої діяльності.

Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" доходи громадян, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковується фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач повинен був сплачувати єдиний податок за правилами, визначеними Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", тому відповідачем неправомірно визначено об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок громадян", до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, без створення юридичної особи, відносяться витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва або підлягають амортизації згідно статті 5 та статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Склад валових витрат наведено у пункті 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не наведено в зв'язку з відсутністю яких документів і за якими операціями відповідач прийшов до висновку, що витрати позивача документально не підтверджуються

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення від 22.03.2010 р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 61028, 62 грн. є незаконним, а тому не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаної частини позовних вимог.

Висновки відповідача про порушення позивачем розділу ІУ ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" за 2008 р., 2009 р. ґрунтувалися на тому, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон" не мали реального характеру, надання позивачу транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 не підтверджено товаро-транспорними накладними.

Колегія суддів вважає такі висновки частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати на авторемонтні послуги легкового автомобіля в сумі 6300 грн. отриманих від ФОП ОСОБА_2.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази використання автомобіля та відповідно послуг з його ремонту у власній господарській діяльності позивача.

Позивачем також не надано доказів понесення витрат за проживання в готелі ТОВ "Парктур" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості податкового повідомлення - рішення від 22.03.2010 р. в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1300, 95 грн.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та які мають відповідну юридичну силу та доказовість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_2 експедиційних послуг надав договір від 24.02.2007 р., акти виконаних робіт від 04.08.2008 р., 08.10.2008 р., 19.11.2008 р., 03.03.2008 р., 25.06.2009 р., 10.11.2009 р., 18.09.2009 р.

Правильність формування валових витрат за операціями з ФОП ОСОБА_6 позивач обгрунтовує договором про надання експедиційних послуг від 01.06.2008 р., актами виконаних робіт від 24.09.2008 р.

Однак, в актах виконаних робіт не зазначено маршрут та їх кількість, пункт відправлення та призначення вантажу, вид та кількість, вага, об"єм товару щодо перевезення якого надавалися вказані послуги, тобто вказані документи не мають обов'язкових реквізитів, визначених ст.. 9 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо змісту та обсягу, одиниці виміру господарської операції.

В актах виконаних робіт ФОП ОСОБА_7 від 04.08.2008 р., від 08.10.2008 р. зазначено про надання додаткових транспортних операцій, але не зазначено про зміст, обсяг та кількість операцій.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено істотні умови договору транспортного експедирування, до яких зокрема відносяться вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу.

Між тим, вищенаведені договори не містять вказаних істотних умов, визначених законом.

Відповідно до ст.. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна СМГС (накладна УМВС), коносамент (Bill of Lading);накладна ЦІМ (CIM), вантажна відомість (Cargo Manifest), інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Між тим, позивачем не надано товаро-транспортних накладаних в підтвердження надання вказаних послуг.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що валові витрати за отримання транспортно-експедиційних послуг не підтверджені позивачем документально.

Щодо правомірності формування валових витрат по господарським операціям з ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон" колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем в підтвердження формування валових витрат за операціями з поставки товару та послуг від вказаних контрагентів надано податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, специфікації, а також докази подальшої реалізації та використання вказаного товару і послуг у власній господарській діяльності.

Отже, витрати позивача з придбання товарів та послуг у ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон" підтверджені документально, а тому позивачем правомірно сформовано валові витрати за вказаними операціями.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про правомірність прийнятого відповідачачем податкового повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб за операціями з придбання товарів та послуг від ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", ТОВ "Ревентон" та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування податкового зобов»язання з податку з доходів фізичних осіб за операціями з ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Парктур» в сумі 4679, 4 грн.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011р. по справі № 2а-1870/1814/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.03.2010 р. за № 0000281742/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 138607,60 грн. та від 22.03.2010 р. за № 0000271742/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 186486 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1-задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією від 22.03.2010 р. за № 0000281742/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 138607,60 грн. та від 22.03.2010 р. за № 0000271742/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 186486 грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 01.06.2012 р.