Постанова

від 08.07.2011 по справі 2а-1870/1814/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2011 р. Справа № 2a-1870/1814/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської МДПІ (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкові рішення - повідомлення від 22.03.2010 №0000271742/0, №0000281742/0, позовні вимоги обґрунтовуються наступним, 23.03.2010р. підприємець ОСОБА_1, на підставі Акта від 10.03.2009 року за №302/17-03-2625204839 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1» отримав податкові рішення -повідомлення від 22.03.2010 №0000271742/0, №0000281742/0. Вказані податкові рішення-повідомлення позивач вважає недійсними, як і застосовані до підприємця штрафні санкції та визначені суми податкових зобов'язань:

- у сумі 143287,00грн., за порушення вимог розділу IV ст. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 із змінами та доповненнями, ч.1,5 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України;

- у сумі 200769-50грн., в т.ч. за основним платежем - 132773,00грн., штрафні санкції - 67996,50грн., за порушення вимог п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7, п.9.8 ст.9 ЗУ «Про ПДВ», ч.1,5 ст203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає хибним висновок про визнання органом податкової служби правочинів укладених з TOB «Кватро-центр», TOB «Кові-тос», TOB «Салком-2007», TOB «Ревентон» нікчемними та вважає використання Постанови Вишгородського районного суду при проведені планової виїзної перевірки ПП ОСОБА_1 неправомірним. Визнання податківцями правочинів нікчемними являється перевищенням повноважень. Позивач стверджує, що в постанові про підробку не вказано будь яких документів інших контрагентів ПП ОСОБА_1, що свідчить про їх оформлення відповідними посадовими особами підприємства, а відповідно і їх дійсність.

Також, перевіркою встановлено порушення розділу IV ст. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян»,з даним висновком акта перевірки, підприємець незгоден, так як:

Правовий статус платника єдиного податку визначає Указ Президента України від 03.07.98 N727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ). Згідно до ч. 1 ст. 1 Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Статтею 5 Указу визначено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду.

Таким чином на спрощеній системі оподаткування (платником єдиного податку), підприємець знаходився у відповідності з чинним законодавством. За результатом 2007 року, а саме у ІV-кварталі 2007 року, підприємець перевищив граничний обсяг виручки 500 тис. грн., та згідно зі ст. 5 Указу Президенту України «Про спрощену систему оподаткування...» починаючи з наступного звітного періоду (з 01.01.2008 року) перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Не зважаючи на це, і не маючи жодних підстав, співробітники органу ДПС роблять припущення, що сума виручки за 4 квартал 2007 року перевищує граничний розмір, а перевищення граничної виручки (500тис.грн.) являється іншим доходом. При цьому, у даному акті перевірки ревізори констатують факт проведення фінансово-господарської діяльності підприємцем з одними і тими ж контрагентами-покупцями по одним і тим же видам діяльності, які були зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку на 2007 рік підприємцем ОСОБА_1. Таким чином, податківці порушують положення ст. 5 Указу, яким визначено, що в даному випадку здійснюється перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду. В акті зроблено висновок, що сума валових витрат підприємця ОСОБА_1 за IV-квартал 2007 року складає 741976,79 грн., позивач не погоджується з даним висновком та зазначає, та вважає що перевіряючими не були враховані всі первинні документи.

Крім того, ревізорами не були враховані акти та квитанції до прибуткових касових ордерів про отримані транспортно-експедиційні послуги.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 cm. 7 ЗУ «Про ПДВ» доповненнями, ч. 1,5 cт. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого ревізорами виявлено заниження ПДВ у 2008-2009 роках, які перевірялись, на загальну суму 124324,00 гри. основного платежу. Донарахування ПДВ відбулося в зв»язку з визнанням угод нікчемними, про що зазначалося вище. Позивач зазначає, що не існує свідчень та доказів, що TOB «Кватро-центр», TOB «Кові-тос», TOB «Салком-2007», TOB «Ревентон» не були зареєстровані платниками податків, в т.ч. ПДВ, про скасування свідоцтв ПДВ або їх відсутність на час поставки товару, про недійсність первинних документів та податкових накладних виданих від ім'я підприємств TOB «Кватро-центр», TOB «Кові-тос», TOB «Салком-2007», TOB «Ревентон» на адресу ПП ОСОБА_1 Також, позивач стверджує що податковий орган невірно визначив суму штрафних санкцій.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували та просили у позові відмовити виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 встановлено факт здійснення взаємовідносин з суб'єктами господарювання - постачальниками, а: TOB "Кватро -центр", TOB "Ревентон", TOB „Салком-2007", TOB "Кові-тос". Згідно Постанови №1-119/09 Вишгородського районного суду Київської області, де вказано, що ОСОБА_4 в період з 2006-2008років спільно з громадянином ОСОБА_5 та невстановленими особами організував створення на території міста Київа та Київської області ряд суб'єктів підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності зокрема: TOB "Кватро-центр", TOB "Кові-тос", TOB "Салком-2007", TOB «Ревентон». В дійсності, особи, що формально є засновниками та керівниками вищевказаних підприємств, не мали на меті займатися фінансово-господарською та іншою підприємницькою діяльністю, документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності вказаних підприємств не складали, печатками не користувалися. Враховуючи Постанову суду і те, що суд встановив, що " ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили умисні дії, які виразились у скоєнні фіктивного підприємництва, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, чим заподіяно велику матеріальну шкоду державі",договори поставки, укладені між фізичною особою ОСОБА_1 та вищевказаними підприємствами на поставку ТМЦ не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити пьл Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільстві волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішні волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами т вимоги є підставою недійсності правочину (частина перша ст. 215 ЦКУ). Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Виходячи з вищенаведеного, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у TOB "Кватро-нентр", TOB "Кові-тос", TOB "Салком-2007", TOB "Ревентон" товарно-матеріальних цінностей.

Перевіркою повноти визначення обсягу виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року було встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 3 квартал 2007 року зідно звіту склав 338500,0 грн. Фактично надійшло на розрахунковий рахунок коштів від продажу продукції у сумі 1481373,55 грн. (з урахуванням ПДВ), що перевищує граничний обсяг виручки (500 тис. грн.), встановлений ст.1 Указу №727/98.

Згідно п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб": "Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальним правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності". За даними перевірки перевищення граничного обсягу виручки (500 тис. грн) встановлено з 12.10.2007 року. За період з 12.10.2007 року по 31.12.2007 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшла дебіторська заборгованість за товар, поставлений у попередніх податкових періодах у сумі 381106,84 грн. (без ПДВ 317587,77 грн.) та кошти за товар, який було поставлено у 4 квартал 2007 року у сумі 938766,71 грн. (без ПДВ 782302,46 грн.). При перевірці до складу валових витрат в частині витрат на придбання товару враховувались тільки витрачені суми, підтверджені документально, за результатами та за участю яких у звітному періоді безпосередньо отриманий дохід.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 листом №3577/К-17-103 від 09.03.2010 року запропоновано надати документи, які дають змогу визначити такі витрати, але він відмовив у їх наданні.

Стосовно не врахування у складі валових витрат витрат на транспортно-експедиційні послуги, перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, відповідно до п. 1 якої серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН). Таким чином, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, які відображають шлях прямування вантажу і таким чином підтверджують факт здійсненна транспортних поставок в межах підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 Д,В. не враховані у складі валових витрат витрати згідно актів виконаних робіт про наданні транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7

Стосовно не врахування у складі валових витрат, витрат згідно акту виконаних робіт від 09.07.09р. на авторемонтні послуги у сумі 6300,0 грн. (без ПДВ), відповідач зазначає, згідно облікових даних Шосткинського МРЕВ УДАЇ при УМВС в Сумській області від 05.02.2010 року вих.№61 за громадянином ОСОБА_1 зареєстрований автотранспортні засіб Nissan, д/н 57-75АС. На перевірку не надані документи, які свідчать, що витрати на авторемонтні послуги пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності ОСОБА_1 Відносно витрат за проживання у готелі TOB „Парктур", то на перевірку взагалі не були надані жодні документи, які стосуються даного підприємства.

Також, за даними перевірки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2007 році завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 9909 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 18358 грн., в результаті неправильного відображення в податкових деклараціях з ПДВ підсумкових сум податкових зобов'язань та податкового кредиту по податковим накладним, відображеним в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за жовтень, листопад, грудень 2007 року.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, Шосткинською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ФОП Ковальчук ИМ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 10.03.2009 року № 302/17-103-2625204839 (надалі - Акт перевірки).

За даними акта перевірки Шосткинською МДПІ встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість", частин 1, 5 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, та розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадянВ» . На підставі вказаного акту перевірки Шосткинською МДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 22.03.2010 №0000281742/0, яким визначено суму податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 143287,00грн., та №0000271742/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 200769,50грн., в т.ч. за основним платежем - 132773,00грн., штрафні санкції - 67996,50грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було встановлено факт здійснення господарських операцій з суб'єктами господарювання - постачальниками: TOB "Кватро-центр" (код ЄДРПОУ 35196348), TOB "Ревентон" (код ЄДРПОУ 35572958), TOB „Салком-2007" (код ЄДРПОУ 35264564), TOB "Кові-тос" (код ЄДРПОУ 35691841), в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність вказаних правочинів в зв'язку чим визнано неправомірним віднесення до валових витрат вартість придбаних у вказаних суб'єктів господарювання товарно - матеріальних цінностей в сумі 569620,00 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 85443,00 грн., також визнано неправомірним віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбаних у вказаних підприємств товарів та послуг в сумі 124324 грн.

Суд погоджується з зазначеними висновками податкового органу та вважає їх такими що підтверджуються матеріалами справи виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою №1-119/09 від 24.03.2009 року Вишгородського районного суду Київської області було закрито кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 205 ч.2 КК України та ОСОБА_5 за ст. ст. 205 ч.2, 358 ч.2,3 КК України в зв»язку з амністією (т.1. а.с. 148 - 153). При цьому судом було встановлено, що «ОСОБА_4 в період з 2006-2008років спільно з громадянином ОСОБА_5 та невстановленими особами організував створення на території міста Київа та Київської області ряд суб'єктів підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, зокрема: TOB "Кватро-центр", TOB "Кові-тос", TOB "Салком-2007", TOB "Ревентон». В червні 2007 року громадянином ОСОБА_4 спільно з громадянином ОСОБА_5 організовано створення TOB ''Кватро-центр". Підприємство зареєстровано на підставну особу - громадянина ОСОБА_8. 07.06.2007 року на підставі підписаного ОСОБА_8 статуту у Печерській районній у місті Києві держадміністрації за №10701020000028490 зареєстровано TOB "Кватро-центр» за юридичною адресою: м.Київ. АДРЕСА_1. В липні 2007 року громадянином ОСОБА_4 спільно з громадянином ОСОБА_5 організовано створення TOB "Салком-2007". Підприємство зареєстровано на підставну особу - громадянина ОСОБА_9. 12.07.2007року на підставі підписаного ОСОБА_9 статуту у Печерській районній у місті Києві держадміністрації за №10701020000028994 зареєстровано TOB "Салком-2007" за юридичною адресою: м.Київ, вул. Цитадельна, 6, корпус 8. В листопаді 2007 року під керівництвом Громадянина ОСОБА_4, громадянином ОСОБА_5 було підібрано підставну особу - ОСОБА_10, який надав згоду на реєстрацію підприємства TOB "Ревентон " на своє ім 'я за грошову винагороду в сумі 700 доларів США. 29.11.2007 р. на підставі підписаного ОСОБА_10 статуту у Печерській районній у місті Києві держадміністрації за №10701020000031016 зареєстровано TOB "Ревентон" за юридичною адресою: м.Київ. вул.Січневого повстання, 26. Громадянином ОСОБА_10 підписано документи на підставі яких ТОВ «Ревентон» відкрито 08.01.2008 року рахунок в АКБ "Імексбанк". В січні 2008 року громадянином ОСОБА_4 спільно з громадянином ОСОБА_5 організовано створення TOB "Кові-тос". Підприємство зареєстровано на підставну особу-громадянина ОСОБА_11. 30.01.2008 року на підставі підписаного ОСОБА_11 статуту у Печерській районній у місті Києві держадміністрації за №10701020000031893 зареєстровано TOB "Кові-тос" за юридичною адресою: м. Київ. вул. Кіквідзе, 18. Рішення про створення вищевказаних суб'єктів підприємницької діяльності приймалось за вказівкою громадянина ОСОБА_4 Печатки та реєстраційні документи вищевказаних підприємств після їх реєстрації в органах державної влади передавались громадянину ОСОБА_5 В дійсності, особи, що формально є засновниками та керівниками вищевказаних підприємств, не мали на меті займатися фінансово-господарською та іншою підприємницькою діяльністю, документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності вказаних підприємств не складали, печатками не користувалися. Виготовленням документів фінансово-господарської діяльності та податкової звітності таких підприємств займалась громадянка ОСОБА_12 під безпосереднім керівництвом громадянина ОСОБА_5, який діяв за вказівками громадянина ОСОБА_4 Таким чином громадянин ОСОБА_4 спільно з громадянином ОСОБА_5 організували створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: TOB Кватро-центр", TOB "Кові-тос", TOB "Салком-2007", TOB "Ревентон" з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій та давала змогу незаконно формувати податковий кредит та валові затрати легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, тим самим зменшуючи об'єкт оподаткування та, відповідно, суми податків, які повинні сплачуватись до бюджету, що спричинило велику шкоду інтересам держави".

Згідно частини 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, суд зазначає, враховуючи те що вищевказаною Постановою суду по кримінальній справі встановив, що " ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили умисні дії, які виразились у скоєнні фіктивного підприємництва, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, чим заподіяно велику матеріальну шкоду державі", договори поставки, укладені між фізичною особою ОСОБА_1 та вищевказаними підприємствами на поставку ТМЦ не спричиняють реального настання правових наслідків.

Посилання позивача на належним чином оформлені первинні документи по вказаним операціям суд вважає безпідставним з огляду на таке. Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, підтвердженням даних податкового обліку можна вважати лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Ст. 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (законам України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами), а також моральним засадам суспільства. Згідно з цією нормою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і її волевиявлення повинно бути вільним та відповідати її внутрішній волі. Крім того, правочин повинен бути вчинений у формі, встановленій законом. Недодержання сторонами або стороною правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, є підставою для визнання його недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 215 цього Кодексу нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам законодавства. Такий правочин є недійсним з моменту його вчинення, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тобто, виходячи з викладеного вище суд вважає правомірним донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб в сумі 85443,00 грн., та виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбаних у вказаних підприємств товарів та послуг в сумі 124324 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення обсягу виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року було встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 спрощену систему оподаткування у 2007 році застосовував з 01.07.2007 року. Обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 3 квартал 2007 року згідно звіту склав 338500,0 грн. Фактично надійшло за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року на розрахунковий рахунок коштів від продажу продукції відповідно банківських виписок у сумі 1481373,55 грн. (з урахуванням ПДВ). Таким чином сума виручки за 4 квартал 2007 року на 1319873,55 грн. (в т.ч. ПДВ 219983,32 грн.) перевищує граничний обсяг виручки (500 тис. грн.), встановлений ст.1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування», в зв'язку з чим податковим органом було донараховано на суму перевищення понад 500 тис.грн. (за 4 квартал 2007 року - 1099890,23 грн. (без урахування ПДВ) податок з доходів фізичних осіб. Суд вважає правомірними такі дії відповідача виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 4.2.8 п.4.2 ст.4 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включають: "оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлених у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом ".

Згідно п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 ЗУ від 22.05.2003 року №889 "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно п.п. 9.12.2 п.9.12 ст.9 ЗУ від 22.05.2003 року №889 "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальним правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, якщо фізична особа - підприємець від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування (Указ №727/98), така фізична особа - підприємець повинна сплатити з цих доходів, тобто із суми перевищення понад 500 тис.грн. (за 4 квартал 2007 року - 1099890,23 грн. (без урахування ПДВ) податок з доходів фізичних осіб згідно розділу ІV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13/92 від 26.12.92 р. зі змінами та доповненнями.

За даними перевірки перевищення граничного обсягу виручки (500 тис. грн) встановлено з 12.10.2007 року. За період з 12.10.2007 року по 31.12.2007 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшла дебіторська заборгованість за товар, поставлений у попередніх податкових періодах у сумі 381106,84 грн. (без ПДВ 317587,77 грн.) та кошти за товар, який було поставлено у 4 квартал 2007 року у сумі 938766,71 грн. (без ПДВ 782302,46 грн.).

Згідно розділу IV ст. 13 Декрету кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратам, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 у 4 кварталі 2007 року працював на єдиному податку, та не вів облік витрат, визначення валових витрат податковим органом здійснювалось відповідно додатку 7 до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайнятті підприємницькою діяльністю" на підставі первинних документів, які були надані на перевірку, а саме: рахунків, накладних, податкових накладних, квитанцій до прибуткового касового ордеру, банківських виписок. При перевірці до складу валових витрат в частині витрат на придбання товару відповідачем були враховані витрачені суми, підтверджені документально, за результатами та за участю яких у звітному періоді безпосередньо було отриманий дохід. За даними перевірки загальна сума витрат з перевищення граничного обсягу виручки 500 тис .грн. за період з 12.10.2007 по 31.12.2007 року склала 741976,79 грн., з них витрати на закупку товару складають 728717,89 грн., витрати за розрахунково-касове обслуговування - 13258,90 грн. при цьому як пояснили в судовому засідання представникі відповідача, витрати на товар були визначені тільки на той товар, який поставлено покупцям у 4 кварталі 2007 року. Витрати на закупівлю товару, кошти за реалізацію якого надійшли як дебіторська заборгованість у період з 12.10.2007 по 31.12.2007 року у загальній сумі понесених витрат не враховані, так як наявність самих квитанцій до прибуткових касових ордерів не може бути підставою для включення до складу валових витрат підприємця. В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 листом №3577/К-17-103 від 09.03.2010 року було запропоновано надати документи, які дають змогу визначити такі витрати, але підприємець відмовив у їх наданні. В судовому засіданні факт відмови в наданні документів позивач не заперечував.

Відповідно додатку 7 до Інструкції "Про оподаткування доходів, фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", фізична особа - підприємець ... формує витрати за переліком статті 5 „Валові витрати" і відповідно до статті 8 „Амортизація" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з деякими особливостями. Положення статті 5 ("Валові витрати") вказаного Закону застосовується в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. До декларації про доходи одержані за звітний період включаються тільки прямі валові витрати що відповідають фактичній сумі, отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Тобто, саме факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Враховуючи те, що позивач відмовився надати податковому органу під час перевірки первинні документи які підтверджують понесені ним витрати та їх зв»язок з отриманням доходів, суд вважає правомірним визначення податковим органом витрат підприємця без врахування витрат не підтверджених первинними документами.

Також, як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем не було врахування у складі валових витрат, витрат згідно актів виконаних робіт про надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_6, у 2007 році на суму 27580,0 грн., у 2008 році на суму 8673,0 грн. у 2009 році на суму 9800,0 грн. та ФОП ОСОБА_7, на суму 4050,0 грн., у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, які відображають шлях прямування вантажу і таким чином підтверджують факт здійснення транспортних поставок в межах підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 З цього питання суд зазначає, що перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН), фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником або ліцензійна картка, подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2) тощо. Для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, - документ, який підтверджує право власності на вантаж (наприклад, накладна), подорожній лист з відмітками тощо. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Також відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Крім того, суд зазначає, що виходячи з вимог п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд вважає, що зазначені вище акти прийому - передачі про надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_6, та ФОП ОСОБА_7 не відображають зміст господарської операції та її вимірник, з них не можливо встановити, яким чином визначена ціна вказаних послуг і в чому саме полягали виконані послуги (не зазначено маршрут, вантаж, витрати тощо), а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Також, податковим органом не було не враховано у складі валових витрат, витрати згідно акту виконаних робіт від 09.07.09р. на авторемонтні послуги у сумі 6300,0 грн. (без ПДВ). Як вбачається з матеріалів справи, згідно облікових даних Шосткинського МРЕВ УДАЇ при УМВС в Сумській області від 05.02.2010 року вих.№61 за громадянином ОСОБА_1 зареєстрований автотранспортні засіб Nissan, д/н 57-75АС. В матеріалах справи відсутні докази, які могли б свідчити, що витрати на авторемонтні послуги пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності ОСОБА_1, відтак суд погоджується з твердженням відповідача про неможливість їх віднесення до складу валових витрат фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Також відсутні у позивача первинні документи відносно витрат за проживання у готелі TOB „Парктур", в зв»язку з чим податковим органом не було враховано вказані суми до складу валових витрат.

Крім того, за даними перевірки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2007 році завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 9909 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 18358 грн., в результаті неправильного відображення в податкових деклараціях з ПДВ підсумкових сум податкових зобов'язань та податкового кредиту по податковим накладним, відображеним в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за жовтень, листопад, грудень 2007 року. Дані реєстрів виданих та отриманих податкових накладних наведені у акті перевірки (стор.24-26 та 28-29).

Відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях.... Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді. Суд вважає, що податковим органом було правомірно встановлено порушення позивачем при веденні реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Також, суд вважає безпідставним посилання позивача на те що податковим органом при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень невірно було нараховану штрафну санкцію, виходячи з наступного. Відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов'язання платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами " (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата , та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно Інструкції №110 від 17.03.2001 року „Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", недоплата - заниження сумі податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди. Сума недоплати з ПДВ за даними перевірки складає 135993 грн. Таким чином застосована сума штрафна санкцій буде складати 50% від суми недоплати сукупно за весь строк недоплати та становити 67996,50 грн.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд вважає що податковим органом правомірно були визначені податкові зобов'язання ОСОБА_1, оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають нормам законодавства а позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 13 липня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек