Рішення

від 18.06.2012 по справі 5017/1167/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2012 р.Справа № 5017/1167/2012 За позовом Державне підприємство Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова";

до відповідача Приватне підприємство "АГРОПРОФІТ"

про стягнення 178032грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4 - за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_5 - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "АГРОПРОФІТ" про стягнення заборгованості 178 032 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 квітня 2012 року порушено провадження у справі №5017/1167/2012.

28.05.2012 року представник відповідача надав заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що ПП „АГРОПРОФІТ" став боржником по зобов'язанням ПП „Профіт-М" перед ДП „Інститут імені В.С. Таїрова", які виникли з договору №1СВ від 06.10.2008 року, на підставі договору про переведення боргу №15/02/2010 від 15.02.2010 року, таким чином на думку представника відповідача слід застосувати ст.. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності та у задоволені позову відмовити.

Крім того представник відповідача 28.05.2012 року надав заяву про витребування доказів, яка залучена до матеріалів справи та задоволена судом.

Ухвалою суду від 28.05.2012 року зобов'язано позивача надати оригінали наданих матеріалів, докази, що підтверджують направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу - оригінал поштової квитанції, витяг з ЄДРПОУ на відповідача станом на час розгляду справи, належним чином засвідчені копії установчих документів, оригінал та належним чином засвідчену копію договору №1ВС від 06.10.2008 року та докази його виконання.

Представник позивача не погоджуючись з клопотанням представника відповідача щодо застосування строків позовної давності надав 11.06.2012 року за вх.№17295/2012 заперечення, в яких вказує на те, що зобов'язання виникли між сторонами на підставі укладеного між ПП „Профіт-М", ПП „АГРОПРОФІТ" та Державним підприємством Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" договору про переведення боргу за №15/02/2010 від 15 лютого 2010 року, а підставою визнання заборгованості є акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами ПП „Профіт-М" та Державним підприємство Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова", згідно якого визнано борг в сумі 178 032 гривень та підписаний 15 липня 2009 року.

Крім того представник позивача надав заперечення щодо витребування оригіналу договору №1СВ від 06.10.2008 року, оскільки вимоги ґрунтуються на договорі від 15 лютого 2010 року за №15/02/2010.

Відповідно до ст..77 ГПК України, по справі оголошувалася перерва до 18.06.2012 року, для надання можливості представника відповідача ознайомитися з матеріалами справи, згідно поданої ним заяви.

Представник позивача в судове засідання 18.06.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримує та просить суд стягнути з відповідача борг на підставі договору №15/02/2010 від 15 лютого 2010 року в сумі 178 032 гривень.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2012 року з'явився, надав відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнає просить суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов застосувавши строки позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

ПП „Профіт-М" та Державне підприємство Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 15.07.2009 року, згідно якого ПП „Профіт-М" визнало заборгованість в сумі 178 032 гривни станом на 15 липня 2009 року.

15 лютого 2010 року між Приватним підприємством „Профіт-М" (первинний боржник) та Приватне підприємство „АГРОПРОФІТ" (другий боржник) та Державне підприємство Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" (кредитор) було укладено договір №15/02/2010 про переведення боргу, згідно умов якого первинний боржник переводить на другого боржника заборгованість (грошове зобов'язання) на суму 178 032 гривни. Кредитор в свою чергу не заперечує проти заміни первинного боржника на другого. Строк виконання обумовлено сторонами до 1 липня 2010 року.

Відповідно до умов п.5 договору, другий боржник підтверджує, що йому була передана уся необхідна документація пов'язана з основним договором.

Згідно п.7 договору, договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками.

На адресу відповідача 27.10.2011 року за №198 була направлена претензія у зв'язку з невиконанням своїх договірних зобов'язань та не поверненням коштів. Вказана претензія була залишена без відповіді.

В порушення умов зазначеного договору, станом на 17 квітня 2012 року (дата звернення до суду) відповідачем не було виконано умови договору, кошти не сплачені та мотивованої відмови від сплати не надано, що змусило позивача звернутися до суду за відновленням свого порушеного права та позовом про стягнення котів згідно умов договору від 15 лютого 2010 року..

Відповідач в свою чергу вимоги позивача не визнає, вказуючи на те, що останнім пропущено строк позовної давності за основним договором.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом..

Договір, яким передбачається заміна боржника у зобов'язанні, має назву "договір переведення боргу". На підставі даного договору старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.

За приписом статті 520 Цивільного кодексу України, переведення боргу допускається виключно за згодою кредитора. Це пов'язано з тим, що кредитору не байдуже, хто буде виконувати зобов'язання, оскільки різні боржники мають різну платоспроможність, сумлінність тощо. Як правило, згода кредитора виражається двома способами: шляхом підписання кредитором договору відступлення права вимоги (тобто цей договір як правочин становиться трьохстороннім); шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо.

З точки зору ділової практики форма вираження згоди кредитора принципового значення не має. Єдине, що є важливим, це наявність підтвердження такої згоди.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи було встановлено, що 15 лютого 2010 року між Приватним підприємством „Профіт-М" (первинний боржник) та Приватне підприємство „АГРОПРОФІТ" (другий боржник) та Державне підприємство Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" (кредитор) було укладено договір №15/02/2010 про переведення боргу, згідно умов якого первинний боржник переводить на другого боржника заборгованість (грошове зобов'язання) на суму 178 032 гривни. Кредитор в свою чергу не заперечує проти заміни первинного боржника на другого. Строк виконання обумовлено сторонами до 1 липня 2010 року. Відповідно до умов п.5 договору, другий боржник підтверджує, що йому була передана уся необхідна документація пов'язана з основним договором. Згідно п.7 договору, договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості в сумі 178 032 гривень у відповідача перед позивачем на підставі укладено договору №15/02/2010 від 15 лютого 2010 року та п.8 договору передбачено строк виконання зобов'язання до 1 липня 2007 року.

Аналізуючи вищевказані норми суд доходить висновку про доведеність та обґрунтованість вимоги та стягує заявлену суму з відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки зобов'язання які виникли у ПП „Профіт-М" на підставі договору №1СВ від 06.10.2008 року не виконанні. ПП „Профіт-М" та Державне підприємство Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 15.07.2009 року, згідно якого ПП „Профіт-М" визнано заборгованість в сумі 178 032 гривни.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Крім того в подальшому сторони уклали договір про переведення боргу, тобто початком перебігу позовної давності є - 15 лютого 2010 року, таким чином посилання представника відповідача на ст..262 Цивільного кодексу України є хибним.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги Державного підприємства Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" до відповідача Приватного підприємства „АГРОПРОФІТ" про стягнення заборгованості на підставі договору про переведення боргу в сумі 178 032 гривень, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 3560,64 гривень.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „АГРОПРОФІТ" (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вул.. Перекопської дивізії, 10 кв.16, Код ЄДРПОУ 36398470) на користь Державного підприємства Дослідне господарство імені О.В.Суворова Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" (68740 Одеська область, Болградський район, с. Оксамитне, вул..Суворова,12, Код ЄДРПОУ 00413208) заборгованість за договором переведення боргу в сумі 178 032 (сто сімдесят вісім тисяч тридцять дві) гривни, витрати по сплаті судового збору на суму 3560 (три тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 64 копійки.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 червня 2012 року.

Суддя Гуляк Г.І.