Постанова

від 11.06.2012 по справі 2а/1270/3650/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3650/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі Ворошило О.Є.

за участю :

представника позивача: Джунь С.В.

представника відповідача: Костіна Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лисичанської нафтової інвестиційної компанії (ПРАТ «ЛИНІК») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000088022 від 12.04.2012 року

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000088022 від 12.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Відповідач, встановивши порушення при формуванні показників декларації у грудні 2010, автоматично зменшив такі розмір відшкодування ПДВ за січень 2011.

Позивач після отримання акту документальної позапланової перевірки скористався своїм правом на адміністративне оскарження. Натомість Відповідачем листом №96412300 від 11.04.2012 було відмовлено у задоволенні заперечень Позивача до Акту перевірки.

Відмовляючи у задоволенні вимог Позивача, Відповідач посилається на наявні в його розпорядженні акти податкових перевірок суб'єктів господарської діяльності як на докази правомірності своїх дій. Позивач вважає акти перевірок інших суб'єктів господарської діяльності неналежними доказами, оскільки вони є актами індивідуальної дії, а тому на взаємовідносини з Позивачем розповсюджувати свою дію не можуть. До того ж, викладені в них фактичні дані вступають в протиріччя з відомостями, бухгалтерськими, податковими та іншими документами, що є у розпорядженні Позивача.

Податковий кредит у розмірі 293 860,80 грн. утворився за рахунок господарської операції за договором № АХ-6-1042 від 12.07.2010, укладеним між Позивачем і TOB «Альвекс».

Згідно з п.1.1 договору № АХ-6-1042, TOB «Альвекс» зобов'язалось передати у власність ПРАТ «ЛИНІК» газовий хроматограф Thermo Trac GC Utra з метанатором та системою зворотної продувки для аналізу СО та С02 в етилені та пропілені

Виконання сторонами умов договору підтверджується первинними документами накладною №647 від 28.01.2011, актом приймання-передачі №1 від 28.01.2011,податковою накладною №574 від 28.01.2011, накладною від 28.01.2011,актом приймання-передачі обладнання №2 від 28.01.2011 податковою накладною №578 від 28.01.2011.

Оплата за договором була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця після спливу 60 календарних днів з моменту фактичної передачі товару. Оплата підтверджується банківськими виписками.

Відповідач стверджує про відсутність первинних документів, якими обґрунтована господарська операція, з посиланням на лист від 18.04.2011 ДПІ у Ленінському районі міста Харків, яким отримав довідку перевірки господарських взаємовідносин TOB «Альвекс» з TOB «ЗТЗ Автоматика». В зазначеному акті зазначається про нікчемність угод між зазначеними контрагентами через ненадання первинних документів на підтвердження між ними взаємовідносин. Відповідач автоматично за наступним ланцюгом відносин між Позивачем та TOB «Альвекс» визнає угоди нікчемними.

Податковий кредит у розмірі 156 387,67 грн. утворився за рахунок господарських операцій за договорами №06-1518 від 12.11.2010 та №АХ-6-1007 від 25.06.2010, укладеними між Позивачем і TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНИРИНГ».

Згідно з п.1.1 договорів TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНИРИНГ» зобов'язалось передати у власність ПРАТ «ЛИНІК» відсічні клапани та інші ТМЦ.

Виконання сторонами умов договору підтверджується первинними документами:видатковою накладною № 13/01-11 від 13.01.2011;податковою накладною № 2 від 13.01.2011;видатковою накладною № 31/01-11 від 31.01.2011 податковою накладною № 4 від 31.01.2011.Оплата за договорами була здійснена на умовах, передбачених договорами. "Оплата підтверджується банківськими виписками.

Нікчемність правочинів, укладених з з TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНИРИНГ», ґрунтується на твердженні про відсутність у останнього технічних, фізичних та технологічних можливостей для здійснення будівельно-монтажних робіт, що становить зміст господарської операції, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення. Така правова позиція не ґрунтується на фактичних даних, і є суперечливою з огляду на наступне..

Контрагент є продавцем, а не будівельником, в акті зазначаються неперевірені фактичні дані про нікчемність угод без реального дослідження наявних даних бухгалтерського, податкового та складського обліку. При цьому в акті не зазначається про назви господарських операцій, що зайвий раз підтверджує факт не проведення їх належного дослідження, чим штучно створюється умови для обмеження прав Позивача на бюджетне відшкодування.

Твердження про нікчемність угод спростовуються наявними на підприємстві журналами виданих пропусків автотранспорту, актами вхідного контролю отриманих ТМЦ, Позивач надає також письмову пояснення завідуючої складом хімії бази обладнання ОСОБА_4 про фактичне їх отримання. Сукупність цих та наведених вище документів дає Позивачу законне право на відображення таких угод у своєму податковому обліку.

Податковий кредит у розмірі 98 553,82 грн. утворився за рахунок господарської операції за договорами № П-56-1223 від 07.10.2009, № П-56-171 від 22.01.2010, № П-56-465 від 19.02.2010, № П-56-540 від 23.03.2010, № П-56-826 від 21.04.2010, № П-56-813 від 21.04.2010, № П-56-1108 від 01.06.2010, № 105-0039 від 01.12.2010, № 105-0287 від 01.12.2010, укладеним між Позивачем і TOB «Укренергонафтогазбуд».

Виконання сторонами умов договору підтверджується наступними документами: актами виконаних робіт форми КБ-2В, первинними документами щодо поставок ТМЦ контрагентами;

Оплату за договорами було здійснено шляхом перерахування на поточний рахунок TOB «Укренергонафтогазбуд» сум, що зазначаються в актах виконаних робіт, підписаних сторонами, що підтверджується банківськими виписками.

Нікчемність правочинів, укладених з TOB «Укренергонафтогазбуд», ґрунтується на твердженні про відсутність у останнього технічних, фізичних та технологічних можливостей для здійснення будівельно-монтажних робіт, що становить зміст господарської операції, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення.

TOB «Укренергонафтогазбуд» є визнаною державою будівельною організацією, що засвідчено ліцензією на здійснення діяльності, пов'язаної з проведенням будівельних робіт. Ліцензія (серія AB № 316515) була видана TOB «Укренергонафтогазбуд» відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 2-Л терміном дії з 04.06.2007 до 04.06.2012.

В 2009-2011 р. TOB «Укренергонафтогазбуд» було переможцем тендерів на закупівлю послуг та робіт, тому Позивачем було укладено з цим контрагентом більш як 100 угод на виконання будівельних, монтажних, проектувальних, ремонтних та інших робіт. Доказами цього є відповідні договори, додатки, що підтверджують фактичне виконання робіт.

Протягом 2009-2011, податковою службою неодноразово досліджувались питання бюджетного відшкодування ПДВ, сформованого за рахунок податку, сплаченого вказаному контрагенту у ціні робіт/послуг, і жодного разу фактичне виконання ним договірних зобов'язань не ставилося під сумнів.

Отже, внаслідок незрозумілої вибірковості Відповідач зробив суперечливі висновки стосовно нікчемності лише окремих угод з TOB «Укренергонафтогазбуд» за окремий місяць, хоча господарські операції між Позивачем і цим контрагентом тривали протягом значного періоду.

Всі договори підряду, укладені між Позивачем і TOB «Укренергонафтогазбуд», є типовими за своїм змістом. Всі без виключення договори містять норму, за змістом аналогічну статті 838 ЦК України, де вказано, що генеральний підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи або самостійно, або з залученням інших осіб (субпідрядників).

Враховуючи, що фактично роботи виконувались не самостійно TOB «Укренергонафтогазбуд», аз залученням інших юридичних осіб, які є ліцензованими будівельними організаціями. Відповідач необґрунтовано визнає угоди нікчемними, не з'ясувавши, за рахунок яких саме юридичних осіб складався весь ланцюг договірних відносин. Зокрема, такий ланцюг виглядав наступним чином: товариство «Укренергонафтогазбуд» залучило до виконання робіт за спірними угодами Дочірне підприємство Лисичанське спеціалізоване будівельне управління № 10 (ДП «ЛСУ № 10») з яким у нього укладено довгостроковий договір підряду № 19/09 від 17.11.2009. В свою чЬргу ДП «ЛСУ № 10» залучило до виконання робіт інші ліцензовані будівельні організації такі як ПП «ЛССМ», TOB «Тара-Маркет», СДП «Промавтоматика» № 436, TOB «Трест Рубіжнєхімбуд», КП-52 «Термоізоляція», ВАТ «Промхіммонтаж»4 як субпідрядні організації. Докази існування такого ланцюга підтверджуються письмовими поясненнями головного інженера ДП «ЛСУ № 10» ОСОБА_5 та копіями укладених угод, які додаються до цих пояснень.

За таких обставин, висновки акту про нікчемність угод побудовані виключно на припущеннях, а наведена аргументація не має нічого спільного з фактичними даними.

Наприклад, результатом виконання Договору № УЄНГС-10-13 від 21.04.2010 стало створення системи управління установки гідроочистки ізомеризації бензинової фракції НК-70С та проведення діагностування та дослідження обладнання установки під час проведення її реконструкції. На підтвердження проведеної реконструкції Позивач отримав сертифікат відповідності, який йому було видано 21.12.2012(серія ЛГ № 000650) Луганським територіальним відділенням державної інспекції архітектурно-будівельного контролю на підтвердження проведення робіт з реконструкції першого етапу (першого пускового комплексу) блоків гідроочистки та ізомеризації, а тому цей факт є загальновідомим і доведеним. Ці фактичні дані підтверджуються також письмовими поясненнями менеджеру проекту. ОСОБА_6 та начальника ВКБ ОСОБА_7

Підтвердженням виконання робіт є зміст публікації здійсненої у офіційному щотижневому виданні «Наш завод» (№ 2 від 21.01.2011) яка містить в собі інформацію стосовно загальної кількості працівників підрядних організацій та основних етапів реконструкції.

Внаслідок проведеної реконструкції Позивач отримав можливість здійснити перехід на випуск нового типу палива з підвищеним вмістом октанового числа (Евро-4) відповідно до державних стандартів та вимог. Фактично з цього періоду Позивач налагодив випуск продукції виключно завдяки проведеної реконструкції, та на підтвердження отримав сертифікати відповідності продукту нафтопереробки (додаються) і цей факт є загальновідомим і доведеним.

Результатами фактичного виконання у січні 2011 р. інших договорів, укладених між Позивачем та TOB «Укренергонафтогазбуд», є: роботи з реконструкції, ремонту,відновлення обладнання, технологічного устаткування Позивача, капітальний та поточний ремонт обладнання та установок.

Фактичне виконання робіт також підтверджується поясненнями посадових осіб підприємства.

Підприємство ПРАТ «ЛИНІК» є вибухонебезпечним підприємством, тому передавання в ремонт та повернення з ремонту об'єктів, технологічних споруд, установок відбувається за актами.

Доданими актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та Модернізованих об'єктів за переліченими договорами підтверджується фактичне повернення їх замовнику після виконання цих робіт, що передбачено діючою на підприємстві технологією проведення ремонтів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав і вказав, що позов про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.12 № 0000088022 на суму 548 782 грн., є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В результаті встановлених порушень платником податків завищено податковий кредит за січень 2011 р. у сумі 548 782 грн., а як наслідок порушено п. 2^0.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим, завищена різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року (рядок 21) на суму 548 782 грн.

СДГП ВПП у м. Луганську ДПС було отримано матеріали перевірок контрагентів ПрАТ «ЛИНІК» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011, по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій, а саме:

- акт від 24.05.2011 №2041/23-621-32772147 «Про результати документальної виїзної перевірки TOB «Укренергонафтогазбуд», код ЄДРПОУ 32772147 з питань правомірності формування сум податку на додану вартість за період з 1.12.10 по 31.12.10»;

акт від 30.03.2012р. «Про результати позапланової виїзної перевіржн овариство з обмеженою відповідальністю «Укренергонафтогазбуд» (код за ДРПОУ 32772147) з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти обчислення та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість»;

довідка від 18.04.2011р. №660/15-214 «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB „Альвекс" (код ЄДРПОУ 35352000) з питань правомірності нарахування; податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.»;

акт від 16.02.2011 №65/23-3/35851522 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Електрик Інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 35851522), з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 04.11.09 по 31.12.11».

Згідно висновків вищезазначених актів встановлено відсутності фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів TOB „Альвекс", TOB „Укренергонафтогазбуд", TOB „ДС Електрик Інжинірінг", свідчить про відсутність у даних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таки чином, перевіркою не підтверджено фактичного здійснення господарської операції між ПРАТ «ЛИНІК» з TOB „Альвекс", TOB „Укренергонафтогазбуд", TOB „ДС Електрик Інжинірінг", тобто, ПРАТ «ЛИНІК» отримано податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт від TOB „Альвекс", TOB „Укренергонафтогазбуд", TOB „ДС Електрик Інжинірінг", без мети реального настання правових наслідків, з метою завищення бюджетного відшкодування.

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування.

Згідно з п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому Наказом Мінфіна України від 24.05.95 р. за № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704: «Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам».

Таким чином, на порушення п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, ПРАТ «ЛИНІК» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з TOB „Альвекс", TOB „Укренергонафтогазбуд", TOB „ДС Електрик Інжинірінг", ПП «Укрхімсіз», за січень 2011 р. у сумі 548 782 грн.

Просив суд у задоволенні позовних вимог ПрАТ "ЛИНІК» відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» є юридичною особою, ідентифікаційний номер 32292929, має свідоцтво про державну реєстрацію № 190805 та статут підприємства (т.1, а.с. 11-37,39-40).

В період з 16.03.2012 по 28.03.2012 на приватному акціонерному товаристві «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності та правильності нарахування та перерахування до бюджету податку на додану вартість за період з грудня 2010 по січень 2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 №4/23-00/32292929 від 29.03.2012 року.(т.1 а.с.41-72).

Актом № 4/23-00/32292929 від 29.03.2012 року встановлені порушення п.п.7.4.1, п.п.7.7.1 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) та п.5.7. ст.. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 1 479 012 грн., встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року (р.21) на суму 1 479 012 грн. та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (р.22.2) на суму 1 479 012);

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року та п.п. 4.6.1,п.п. 4.6.4, п.п.4.6.5, п. 4.6. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у січні 2011 року завищено податковий кредит у розмірі 548 782 грн. в результаті чого встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року (р.21) на суму 548 782 грн. та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту на суму (р.22.2) 548 782, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок (р.25) за січень 2011 року на суму 548 782 грн. (т.1 а.с. 67).

На підставі Акту № 4/23-00/32292929 від 29.03.2012 року СДПРІ винесене податкове повідомлення-рішення: №0000088022 від 12.04.2012 на суму 548 782 грн. (т.1 а.с.75).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість " сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та наступними контрагентами у січні 2011 р. TOB «Альвекс» (ПДВ на суму 293 860,80 грн.); TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНІРИНГ» (ПДВ на суму 156 387,67 грн.) TOB «Укренергонафтогазбуд» (ПДВ на суму 98 553,82 грн.). (т.1 а.с.65).

Акт перевірки містить явні в частині висновків, які

стосуються господарських відносин між позивачем та TOB «Укренергонафтогазбуд» (ПДВ

у розмірі 98 553,82 грн.).

Так, згідно із даними Додатку №1 до Акту перевірки («Перелік податкових накладних, отриманих від TOB «Укренергонафтогазбуд» протягом грудня 2010 року-січня 2011 року.»), сума ПДВ, сплачена позивачем у складі вартості робіт/послуг на користь TOB «Укренергонафтогазбуд», у перевіреному періоді склала 5 383 803,5 грн. Відповідач ставить частину суми податкового кредиту, сформованого за рахунок господарських операцій, що відбулися між позивачем і TOB «Укренергонафтогазбуд», а саме: 2 027 794 грн., в тому числі 1 479 012,00 грн. - сума, на яку оскаржуваним Рішенням Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 р.

та 548 782,00 грн. - сума, на яку позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за січень 2011р.

При цьому відповідач не конкретизує договори та податкові накладні, що, на думку відповідача, не відповідають діючому законодавству, а тому тягнуть за собою винесення податкового повідомлення-рішення.

Перелік податкових накладних, що поставлені під сумнів, міститься в таблиці до розділу 3 (т.1 а.с 47-48), проте в зазначеній таблиці сума ПДВ, за податковими накладними складає тільки 1 016 00632 грн., що також не відповідає сумі, на яку позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ.

Податковий кредит у розмірі 293 860,80 грн. утворився за рахунок господарської операції за договором № АХ-6-1042 від 12.07.2010, укладеним між позивачем і TOB «Альвекс».(т.2 а.с 117-127).

Згідно з п.1.1 договору № АХ-6-1042, TOB «Альвекс» зобов'язалось передати у власність ПРАТ «ЛИНІК» обладнання, що вказане у додатках № 1 та № 2 до договору, а ПРАТ «ЛИНІК» зобов'язалось прийняти та оплатити товар в порядку, передбаченому договором.

Виконання сторонами умов договору підтверджується первинними документами: накладною №647 від 28.01.2011; актом приймання-передачі №1 від 28.01.2011; податковою накладною №574 від 28.01.2011; накладною від 28.01.2011;

актом приймання-передачі обладнання №2 від 28.01.2011; податковою накладною №578 від 28.01.2011 року (т.5 а.с.89-99).

Оплата за договором була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця після спливу 60 календарних днів з моменту фактичної передачі товару. Оплата підтверджується банківськими виписками.

Податковий кредит у розмірі 156 387,67 грн. утворився за рахунок господарських операцій договорами №06-1518 від 12.11.2010 та №АХ-6-1007 від 25.06.2010, укладеними між позивачем і TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНИРИНГ».(т.2 а.с. 128-140)

Згідно з п.1.1 договорів TOB «ДС ЕЛЕКТРИК ІНЖИНИРИНГ» зобов'язалось передати у власність ПРАТ «ЛИНІК» товар, що зазначений в цих пунктах, а ПРАТ «ЛИНІК» зобов'язалось прийняти товар та провести оплату на умовах, передбачених договором.

Виконання сторонами умов договору підтверджується первинними документами: видатковою накладною № 13/01-11 від 13.01.2011; податковою накладною № 2 від 13.01.2011; видатковою накладною № 31/01-11 від 31.01.2011; податковою накладною № 4 від 31.01.2011. Оплата за договорами була здійснена на умовах, передбачених договорами. Оплата підтверджується банківськими виписками. (т.5, а.с. 100-104).

Податковий кредит у розмірі 98 553,82 грн. утворився за рахунок господарської операції за договорами № П-56-1223 від 07.10.2009, № П-56-171 від 22.01.2010, № П-56-465 від 19.02.2010, № П-56-540 від 23.03.2010, № П-56-826 від 21.04.2010, № П-56-813 від 21.04.2010, № П-56-1108 від 01.06.2010, № 105-0039 від 01.12.2010, № 105-0287 від 01.12.2010, укладеним між Позивачем і TOB «Укренергонафтогазбуд». (т. 1 а.с.88-165, т. 2 а.с.1-116).

Згідно з п.1.1 договорів TOB «Укренергонафтогазбуд» зобов'язалось виконати своїми та/або залученими силами та засобами роботи, що зазначаються в цих пунктах договорів.

Виконання сторонами умов договору підтверджується наступними документами: актами виконаних робіт форми КБ-2В, підсумковими відомостями (т.2 а.с.141-217, т. 3, 4, т. 5 а.с.1-38) первинними документами щодо поставок ТМЦ контрагентами (т.6 а.с.100-150

Оплату за договорами було здійснено шляхом перерахування на поточний рахунок TOB «Укренергонафтогазбуд» сум, що зазначаються в актах виконаних робіт, підписаних сторонами, що підтверджується банківськими виписками. (т.5 а.с.39-88).

Реальність угод та дійсність господарських операцій з контрагентами позивача також підтверджується поясненнями про хід виконання робіт, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, договорами субподряду контрагента позивача ТОВ «Укрєнергонавфтогазбуд» (т.6 а.с.90-98), ліцензіями на проведення будівельних робіт, сертифікатами відповідності, податковими накладними (т.1 а.с. 38, т.6 а.с.78-85).

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Таким чином позивачем доведено реальність угод зі своїми контрагентами і ним вірно нарахована сума податкового кредиту, а за таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно платіжного доручення № 0002443 від 04.05.2012 позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську за позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в сумі 2146,00 грн.

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Лисичанської нафтової інвестиційної компанії (ПРАТ «ЛИНІК») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000088022 від 12.04.2012 року задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 0000088022 від 12.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Лисичанської нафтової інвестиційної компанії (ПРАТ «ЛИНІК») судові витрати 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.. 00 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 16 червня 2012 року.

СуддяТ.І. Ковальова