Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а/1270/3541/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3541/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 01.05.2012 б/н)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.03.2012 № 177/10-028)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної

податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04

січня 2012 року № 0000082301,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/3541/2012 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 04 січня 2012 року № 0000082301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30538,75 грн., у тому числі 24431,00 грн. - за основним платежем, 6107,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з нижчевикладеним.

13 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» та приватним підприємством «Інтенція» було укладено договір № 130601 поставки товару - сервоклапан 4550-233-00 розхід 240 літрів/мін вартістю 156000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26000,00 грн., строк оплати товару - протягом 10 робочих днів з дати поставки. 19 липня 2011 року приватне підприємство «Інтенція» поставило товар, про що було видано видаткову та податкову накладні від 19 липня 2011 року № 244. 28 липня 2011 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок приватного підприємства «Інтенція» 156000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26000,00 грн. З посиланням на норми статей 193, 198 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 3, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, позивач вказав, що 19 липня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» було правомірно, на підставі належним чином оформлених первинних документів (договору від 13 червня 2011 року № 130601, видаткової накладної та податкової накладних від 19 липня 2011 року № 244) сформовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 24431,00 грн. Також позивач вважає незаконними і необґрунтованими висновки відповідача щодо нікчемності договору від 13 червня 2011 року № 130601, оскільки акт перевірки не доводить умислу товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» на порушення публічного порядку, не містить посилання на те, в чому це порушення полягає, і ґрунтується лише на припущеннях перевіряючих. Позивач наполягає на тому, що договір товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» з приватним підприємством «Інтенція» на постачання товарно-матеріальних цінностей є правомірним і не містить в собі положень, що порушують публічний порядок, його зміст не суперечить законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, представники сторін мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, угоди спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Інспекторами Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби проігноровано, що ані Податковий кодекс України, ані інші законодавчі акти не надають прав чи повноважень посадовим особам державної податкової інспекції на визнання правочину недійсним (нікчемним). Крім того, за твердженням позивача, інспекторами державної податкової інспекції не було взято до уваги та порушено вимоги частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним і таке визнання здійснюється судом. Посилання інспекторів на відсутність дорожнього листа вантажного автомобіля та на акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2011 року № 1807/231/37156804 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Інтенція» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, як на підставу для визнання угоди нікчемною також є необґрунтованими, оскільки за твердженням позивача діючим законодавством не встановлено можливості визнання податковим органом угоди нікчемною на підставі вищевказаних документів. Також, позивач у адміністративному позові зауважив, що оскільки підставою для проведення спірної перевірки стала постанова старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області від 30 листопада 2011 року і перевірка проведена відповідачем згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідач в силу прямої заборони, визначеної пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, не мав права приймати податкове повідомлення-рішення, що оскаржуються позивачем за наслідками проведеної перевірки.

У письмових поясненнях від 14 червня 2012 року № 1406 позивач вказав, що придбаний у приватного підприємства «Інтенція» товар - сервоклапани в кількості 2-х штук, вагою 4,5 кг. кожний, габаритний розмір коробок 40х30х20 см - було прийнято у представника приватного підприємства «Інтенція» особисто директором товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» Котенко П.М. у приміщенні офісу за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22/306, після чого товар було поставлено (на власному автотранспорті Котенко П.М.) приватному акціонерному товариству «Краматорський машинобудівний завод», код ЄДРПОУ 05763599, м. Краматорськ Донецької області, де сервоклапани були перевірені і, після отримання позитивного результату перевірки, 28 липня 2011 року їх вартість була оплачена приватному підприємству «Інтенція». Доказами взаємовідносин із приватним акціонерним товариством «Краматорський машинобудівний завод» є рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення, технічний паспорт (арк. справи 82-83).

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях від 14 червня 2012 року № 1406.

Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 14 червня 2012 року б/н, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 104-105). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

В акті вказано, що операції між товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» та приватним підприємством «Інтенція» по постачанню товарно-матеріальних цінностей у липні 2011 року суперечать інтересам держави, суспільства, порушують публічний порядок, а отже, відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку з чим товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» порушено норми пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. За рахунок зазначених порушень за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість за липень 2011 року в сумі 24431,00 грн. З огляду на матеріали справи, приватне підприємство «Інтенція» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» було виписано накладну та податкову накладну від 19 липня 2011 року № 244 на реалізацію сервоклапана 4550-233-00 на загальну суму 156000,00 грн., у тому числі 26000,00 грн. До складу податкового кредиту в липні 2011 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 24431,00 грн., що підтверджено даними додатку № 5 до податкової декларації. Як до перевірки, так і до розгляду первинної скарги товариством не було надано первинних документів, які б безумовно свідчили про час, місце та засіб здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей (товаротранспортних накладних або інших товаросупроводжуючих документів, згідно яких відбувалась поставка приватним підприємством «Інтенція» сервоклапана на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД»). При перевірці взято до уваги інформацію, викладену в акті Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2011 року № 1807/231/37156804 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Інтенція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, в якому зазначено, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг). В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у приватного підприємства «Інтенція» відсутнє будь-яке обладнання, автотранспортні засоби для доставки товарів та надання послуг, складські приміщення, які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Крім цього, відповідно до звітів 1-ДФ на підприємстві: у II кварталі 2011 року працювало 2 особи, сума нарахованого доходу склала 6000,00 грн., сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб - 655,89 грн.; у III кварталі 2011 року працювало 2 особи, сума нарахованого доходу склала 5720,00 грн., сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб - 615,38 грн. Виходячи з матеріалів справи, враховуючи відсутність документів, які б свідчили про час, місце та засіб здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей та неможливість фактичного виконання приватним підприємством «Інтенція» обсягу робіт, не може визнаватися право товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» на віднесення до складу податкового кредиту витрат, пов'язаних з отриманням товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства «Інтенція», у зв'язку з чим не можна вважати необґрунтованим висновок перевіряючих щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» податкового кредиту на 24431,00 грн. Стосовно тверджень позивача про порушення податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України відповідач зазначив, що листом від 25 січня 2011 року № 1754/7/23-8017 «Щодо перевірок у рамках кримінальної справи» Державна податкова адміністрація України зазначила, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки та збори (стаття 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України).

З метою недопущення втрат бюджету та на підставі вищевикладеного, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року № 0000082301 є безпідставною і просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 14 червня 2012 року б/н.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 33968664) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 01 лютого 2006 року за № 1 383 105 0001 001557, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 049318 (арк. справи 9).

Як платник податків товариство з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 23 листопада 2006 року за № 300 (арк. справи 17).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 339686612141, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27 листопада 2006 року № 100002071 (арк. справи 18).

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М. від 30 листопада 2011 року, у відповідності із наказом від 05 грудня 2011 року № 1628-п та за направленнями від 06 грудня 2011 року за №№ 511/01-16, 512/01-16 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД», код за ЄДРПОУ 33968664, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Інтенція», код за ЄДРПОУ37156804, за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 грудня 2011 року № 2225/23-33968664 (арк. справи 21-25, 106, 107, 108, 109).

Згідно висновків акта від 19 грудня 2011 року № 2225/23-33968664 (арк. справи 25 на звороті) перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД»:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01 липня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на суму 24431,00 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 24431,00 грн.;

- згідно частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди між товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» та приватним підприємством «Інтенція» є нікчемними.

Висновок про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за нікчемним правочином товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» з приватним підприємством «Інтенція».

На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 19 грудня 2011 року № 2225/23-33968664 Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року № 0000082301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30538,75 грн., у тому числі 24431,00 грн. - за основним платежем, 6107,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 26).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 04 січня 2012 року № 0000082301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30538,75 грн., у тому числі 24431,00 грн. - за основним платежем, 6107,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на нижчевикладене.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

13 червня 2011 року за № 130601 між товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» та приватним підприємством «Інтенція» укладено договір постачання 2-х сервоклапанів (арк. справи 35-37).

В рамках здійснення господарсько-правових відносин за договором постачання від 13 червня 2011 року за № 130601 позивач отримав від приватного підприємства «Інтенція» рахунок-фактуру від 04 липня 2011 року № 244, видаткову та податкову накладні від 19 липня 2011 року № 244 на суму 156000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26000,00 грн. (арк. справи 38, 39, 40).

Податкова накладна від 19 липня 2011 року № 244 включена приватним підприємством «Інтенція» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року (арк. справи 100).

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» отриманих від приватного підприємства «Інтенція» товарно-матеріальних цінностей за договором постачання від 13 червня 2011 року за № 130601 підтверджена платіжними дорученнями від 27 липня 2011 року № 6, від 28 липня 2011 року № 7, банківськими виписками по рахунку та реєстрами проведених документів по системі Кліент-Банк за 27 липня 2011 року, 28 липня 2011 року (арк. справи 41, 41 на звороті, 42, 42 на звороті, 90-95).

Обставини використання товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від приватного підприємства «Інтенція», у подальшій господарській діяльності підтверджені видатковими накладними від 20 липня 2011 року №№ РН-2007/01, РН-2007/02, податковими накладними від 20 липня 2011 року №№ 2, 3, технічним паспортом на сервоклапани марки «ДАУТИ», складеними в рамках здійснення господарсько-правових відносин товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» з публічним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» з постачання 2-х сервоклапанів (арк. справи 84-89).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року до складу податкового кредиту липня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» включено по господарським операціям із приватним підприємством «Інтенція» податок на додану вартість в сумі 24431,00 грн. (арк. справи 96-99).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у липні 2011 року по фінансово-господарським операціям з приватним підприємством «Інтенція» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» та приватним підприємством «Інтенція», що ґрунтуються на висновках акта Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2011 року № 1807/231/37156804 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Інтенція», код за ЄДРПОУ 37156804, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, щодо нікчемності правочинів, укладених з приватним підприємством «Інтенція», суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність правочину з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочин між товариством з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» та приватним підприємством «Інтенція» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним правочином, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30538,75 грн., у тому числі 24431,00 грн. - за основним платежем, 6107,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» - приватного підприємства «Інтенція», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже, не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість позивачем документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з приватним підприємством «Інтенція».

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД», як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно договору постачання від 13 червня 2011 року за № 130601, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Інтенція», доставка товару на адресу покупця - товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД», здійснюється постачальником - приватним підприємством «Інтенція», своїми силами і за свій рахунок.

Таким чином, суд вважає, що позивач не мав жодного відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це. Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Відсутність товарно-транспортних накладних у товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував у липні 2011 року податковий кредит по господарських операціях з приватним підприємством «Інтенція», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням 04 січня 2012 року № 0000082301 за основним платежем в сумі 24431,00 грн.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 6107,75 грн. за податковим повідомленням-рішенням 04 січня 2012 року № 0000082301.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД», за результатами якої складено акт від 19 грудня 2011 року № 2225/23-33968664, проведено на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М. від 30 листопада 2011 року у кримінальній справі № 10/11/8012 (арк. справи 106).

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі, в межах якої було призначено дану перевірку відповідно до кримінально-процесуального закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без дотримання відповідної процедури, встановленої пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, а тому воно є передчасним.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року № 0000082301 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 04 січня 2012 року № 0000082301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30538,75 грн., у тому числі 24431,00 грн. - за основним платежем, 6107,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 33968664, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, к. 306) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 305,38 грн. (триста п'ять гривень тридцять вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 19 червня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська