Ухвала

від 25.07.2012 по справі 2а/1270/3541/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року справа №2а/1270/3541/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Губської Л.В., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/3541/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРП-Трейд" до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року № 0000082301,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРП-Трейд" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року № 0000082301.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/3541/2012 адміністративний позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 04 січня 2012 року № 0000082301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30538,75 грн., у тому числі 24431,00 грн. - за основним платежем, 6107,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 305,38 грн.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганською окружного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а/1270/3541/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-Трейд» до ДПІ у м. Сєвєродонецьку та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог позивачу.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення . Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» є юридичною особою, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість (а. с. 9,17-18).

Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підстави постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30 листопада 2011 року, в період з 06.12.2011р. по 12.12.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Інтенція», за період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 грудня 2011 року № 2225/23-33968664, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01 липня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на суму 24431,00 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 24431,00 грн. (а.с. 21-25).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року № 0000082301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «ОРП-ТРЕЙД» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 30538,75 грн., у тому числі 24431,00 грн. - за основним платежем, 6107,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 26).

Задовольняючи позов платника податків, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту в липні 2011 року, оскільки фактичне виконання угод позивача з Приватним підприємством «Інтенція» підтверджено первинними документами: договором, видатковою та податковою накладними,рахунком-фактурою, платіжними дорученнями, банківськими виписками, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, використанням товарно-матеріальних цінностей, отриманих від Приватного підприємства «Інтенція», у подальшій господарській діяльності, що також підтверджено видатковими та податковими накладними від 20 липня 2011 року №№ 2, 3, технічним паспортом на отриманий товар, додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с. 35-40,41-42, 84-89,90-,100).

Всі вищезазначені документи судом прийняті у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту виїзної перевірки податковий орган зазначає, що правочин, вчинений між позивачем та Приватним підприємством «Інтенція» не спричиняє реального настання правових наслідків, тобто є нікчемним.

Підставою для висновків відповідача слугував акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2011 року № 1807/231/37156804 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Інтенція», з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року .

Відповідно до висновків зазначених акту перевірки позивача, відповідно до облікової справи та податкової звітності Приватного підприємства «Інтенція» не підтверджуються наявність трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів та майна, правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Відповідно до норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна. Судом першої інстанції наданий аналіз господарської діяльності позивача з зазначеним контрагентом з посиланням на первинні документи.

Апелянтом не спростовується факт надання до перевірки всіх первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність здійснення господарської операції та визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток, та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, апелянт не зазначив.

Колегія суддів вважає, що укладений між позивачем та Приватним підприємством «Інтенція» договір на момент розгляду справи є чинним, оскільки в судовому порядку недійсним не визнавався.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарської операції, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарської операції, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів .

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Апелянтом не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат. Документом, що посвідчував право на отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, відповідно до п. 86.9 ст.86 Податкового Кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем порушені зазначені норми та податкові-повідомлення рішення прийняті до набрання сили відповідним рішенням суду, оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого в межах кримінально-процесуального закону.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/3541/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

Л.В.Губська

І.В.Сіваченко