Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а-1670/2068/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2068/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Пасюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011422301/3560 від 13.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0011422301/3560 від 13.12.2011 року протиправно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на 625 667 грн. за основним платежем та 156 416,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на загальну суму 782 083,75 грн., оскільки у товариства наявні усі законні підстави для включення суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), зазначеної у податкових накладних, виписаних ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" та ТОВ "Екосвіт Україна", до податкового кредиту.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

У наданих до суду письмових запереченнях просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Посилався на те, що проведеною позапланової виїзною перевіркою позивача встановлено неправомірність включення до складу податкового кредиту 625 667 грн. за серпень сум ПДВ, сформованих в результаті взаємовідносин з ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" та ТОВ "Екосвіт Україна", оскільки види діяльності вказаних підприємств не пов'язані з видами наданих позивачеві послуг, на підприємствах відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, складські, виробничі та інші приміщення для здійснення основного виду діяльності, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" відносини із вказаними підприємствами не підтверджено первинними документами. Крім того, по ланцюгу постачання ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" та ТОВ "Екосвіт Україна" не підтверджується формування податкового кредиту (обліковуються податкові ями на всю суму поставки, надання послуг).

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" зареєстроване як юридична особа 02.08.2004 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 120 0000 000046, ідентифікаційний код 31328131, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 126031, копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 23548245 від 12.03.2001 НБ № 106604 є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 492628 позивач має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД: 47.30 - роздрібна торгівля паливом, 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових приміщень, 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20 - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 5227 від 16.11.2011 року, направлень № 4857/004857, № 4858/004858 від 16.11.2011 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Доброшинським В.В. в період з 16.11.2011 року по 22.11.2011 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Меркатор АЗС" з питань взаємовідносин з ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" (код 35700138) та ТОВ "Екосвіт Україна" (код 37119024) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 8117/23-209/31328131 від 29.11.2011 року (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 625 667 грн. по господарськими операціями між позивачем і ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" та ТОВ "Екосвіт Україна" за серпень 2011 року.

Порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувався.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.12.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0011422301/3560, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 782 083,75 грн, з яких 625 667 грн. -за основним платежем, 156 416,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками розгляду скарг, поданих позивачем у порядку апеляційного узгодження, рішення контролюючого органу залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Меркатор АЗС" оскаржило його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Із змісту відомостей, що містяться в Акті перевірки від 29.11.2011 року № 8117/23-209/31328131 вбачається, що відповідач дійшов до висновку про порушення ТОВ «Меркатор АЗС»вимог п. 3 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 625667 грн. з огляду на такі обставини.

В Акті перевірки від 29.11.2011 року № 8117/23-209/31328131 наведено зміст, порушеної, на думку осіб, що здійснювали перевірку, позивачем норми п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, … та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

Так, за твердженням посадових осіб, що здійснювали перевірку позивача, встановлено заниження підприємством податку на додану вартість за серпень 2011 року, внаслідок: відсутності реального надання ТОВ «Екосвіт Україна»комісійних послуг ТОВ «Меркатор АЗС»; таким чином ТОВ «Ексовіт Україна»здійснювало діяльність направлену на здійснення операцій з надання податкової вимоги ТОВ «Меркатор АЗС»; не підтверджується відношення до господарської діяльності ПДВ по придбанню комісійним послугам від ТОВ «Екосвіт України»; відсутність фактичного постачання будівельних матеріалів ТОВ «Меркатор АЗС»від ТОВ «Незалежна торгівельна компанія»; не підтверджується відношення до господарської діяльності ПДВ по придбанню будівельних матеріалів від ТОВ «Незалежна торгівельна компанія».

При наданні оцінки висновкам та інформації, що містяться в акті перевірки від 29.11.2011 року № 8117/23-209/31328131, і на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, судом враховані такі обставини.

Судом встановлено, що 16 червня 2011 року між ТОВ «Меркатор АЗС»(Замовник) та ТОВ «Екосвіт Україна»(Виконавець) був укладений Договір № 2011/06-15 (копія якого міститься в матеріалах справи), згідно із визначенням предмету якого (Пункт 1 Договору), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (далі за текстом даного Договору -«покупця»), готового придбати нежитлову будівлю Замовника за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 1-А (далі за текстом даного Договору -«об'єкт») у відповідності до умов останнього, надати допомогу Замовникові в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем в порядку та строки, зазначені в цьому Договорі (а.с. 51-52).

Додатком № 1 до договору про надання послуг № 2011/06-15 від 16.06.2011 року сторонами визначено умови щодо терміну виконання робіт: не пізніше 31 серпня 2011 року (пункт 1) та суми винагороди, яка складає 750 000,00 грн. з урахуванням ПДВ -20%, при умові виконання умов Договору в повному обсязі та вартості об'єкту за договором купівлі-продажу, укладеному між замовником та покупцем, не менше 1 700 000,00 грн. (а.с. 53).

Згідно з погодженими сторонами договору № 2011/06-15 від 16 червня 2011 року умовами (Пункт 2 Договору), Виконавець, виконуючи завдання Замовника, зобов'язується, зокрема: - провести відповідні маркетингові дослідження кон'юнктури ринку; - провести економічний аналіз щодо визначення ринкової вартості об'єкту; - провести необхідну рекламну роботу; - проводити технічний та документальний аудит об'єкту з метою встановлення та виправлення можливих недоліків в частині правовстановлюючих та техніко-експлуатаційних документів; а також визначено інші обов'язки Виконавця.

Також сторонами Договору було передбачено, що порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (підпункт 4.1.1. пункту 4.1 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надані в посвідчених копіях: Звіт від 31 серпня 2011 року про проведені роботи по Договору № 2011/06-15 від 16.06.2011 року, підписаний Виконавцем; Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/06-15 від 16.06.2011 р., складений 31 серпня 2011 року; Податкова накладна № 40, видана ТОВ «Екосвіт Україна»31.08.2011 року; Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.07.2011 року, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 13720; Акт приймання-передачі від 06 липня 2011 року до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05 липня 2011 року.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги згідно Договору № 2011/06-15 від 16.06.2011 року позивачем надано посвідчену копію Акта приймання-передачі векселів від 23 січня 2012 року та копію векселя Серії АА № 2412951 від 23 січня 2012 року.

Також 06 липня 2011 року між ТОВ «Меркатор АЗС»(Замовник) та ТОВ «Екосвіт Україна»(Виконавець) був укладений Договір № 2011/07-06 (копія якого міститься в матеріалах справи), згідно із визначенням предмету якого (Пункт 1 Договору), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (далі за текстом даного Договору -«покупця»), готового придбати нежитлову будівлю Замовника за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 57-А (далі за текстом даного Договору -«об'єкт») у відповідності до умов останнього, надати допомогу Замовникові в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем в порядку та строки, зазначені в цьому Договорі (а.с. 58-59).

Додатком № 1 до договору про надання послуг № 2011/07-06 від 06.07.2011 року сторонами визначено умови щодо терміну виконання робіт: не пізніше 31 серпня 2011 року (пункт 1) та суми винагороди, яка складає 1 950 000,00 грн. з урахуванням ПДВ -20%, при умові виконання умов Договору в повному обсязі та вартості об'єкту за договором купівлі-продажу, укладеному між замовником та покупцем, не менше 5 000 000 грн. (а.с. 60).

Згідно з погодженими сторонами договору № 2011/07-06 від 06.07.2011 року умовами (Пункт 2 Договору), Виконавець, виконуючи завдання Замовника, зобов'язується, зокрема: - провести відповідні маркетингові дослідження кон'юнктури ринку; - провести економічний аналіз щодо визначення ринкової вартості об'єкту; - провести необхідну рекламну роботу; - проводити технічний та документальний аудит об'єкту з метою встановлення та виправлення можливих недоліків в частині правовстановлюючих та техніко-експлуатаційних документів; а також визначено інші обов'язки Виконавця.

Також сторонами Договору було передбачено, що порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (підпункт 4.1.1. пункту 4.1 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надані в посвідчених копіях: Звіт від 31 серпня 2011 року про проведені роботи по Договору № 2011/07-06 від 06.07.2011 року, підписаного Виконавцем; Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/07-06 від 06.07.2011 р., складений 31 серпня 2011 року; Податкова накладна № 41, видана ТОВ «Екосвіт Україна»31.08.2011 року; Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.08.2011 року, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 860; Акт прийому-передачі від 26 серпня 2011 року до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі посвідченого 23.08.2011 року та технічної документації на будівлю.

На підтвердження здійснення оплати за надані послуги згідно Договору № 2011/07-06 від 06.07.2011 року позивачем надано посвідчену копію Акта приймання-передачі векселів від 23 січня 2012 року та копію векселя Серії АА № 2412953 від 23 січня 2012 року.

При наданні оцінки твердженням позивача щодо реальності виконання укладених 16 червня 2011 року та 06 липня 2011 року між ТОВ «Меркатор АЗС»(Замовник) та ТОВ «Екосвіт Україна»(Виконавець) Договорів про надання послуг № 2011/06-15 та № 2011/07-06, відповідно, та наданим доказам, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що нормою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна вимога міститься і в пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надані позивачем у якості доказів на підтвердження заявлених вимог документи суд не приймає за належні та достатні докази здійснення ним операцій, які спричинили реальні зміни у структурі активів позивача з огляду на такі обставини.

Так на підтвердження виконання зобов'язань за вказаними договорами позивачем надано, зокрема, Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/06-15 від 16.06.2011 р., складений 31 серпня 2011 року та Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/07-06 від 06.07.2011 р., складений 31 серпня 2011 року.

В зазначених Актах міститься лише посилання на загальну вартість послуги та на підтвердження сторонами факту їх надання.

При цьому в Актах наданих послуг відсутні відомості щодо обсягів наданих послуг в натуральному виразі, в них не конкретизовано їх зміст в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені виконавцем витрати на здійснення цих послуг.

Зі змісту Звітів Виконавця від 31 серпня 2011 року про проведені роботи по Договору № 2011/06-15 від 16.06.2011 року, та від 31 серпня 2011 року про проведені роботи по Договору № 2011/07-06 від 06.07.2011 року, слідує, що Виконавцем послуги з проведення відповідних маркетингових досліджень кон'юнктури ринку; проведення економічного аналізу щодо визначення ринкової вартості об'єкту; проведення необхідної рекламної роботи, не надавались. В той же час зазначені послуги повинні бути надані виходячи зі змісту зобов'язань прийнятих виконавцем згідно умов укладених 16 червня 2011 року та 06 липня 2011 року між ТОВ «Меркатор АЗС»(Замовник) та ТОВ «Екосвіт Україна»(Виконавець) Договорів про надання послуг № 2011/06-15 та № 2011/07-06, відповідно.

Як слідує з матеріалів справи, Додатками № 1 до договору про надання послуг № 2011/06-15 від 16.06.2011 року та до договору про надання послуг № 2011/07-06 від 06.07.2011 року сторонами встановлено умову про те, що сума винагороди, складає 750 000,00 грн. та 1 950 000,00 грн. з урахуванням ПДВ -20%, відповідно, при умові виконання умов Договору в повному обсязі. Тобто позивачем та його контрагентом була передбачена умова здійснення оплати виконавцю за здійснення дій (надання послуг) у повному обсязі, передбаченому пунктами 1.1., 2.1. Договорів про надання послуг..

Аналіз наданих суду позивачем Звітів Виконавця, надають підстав для висновку, що позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість нарахований на суму винагороди виконавцю, яка сплачена йому позивачем через прийняття останнім вексельних зобов'язань в повному обсязі за менший обсяг наданих послуг ніж той, що був визначений в Договорах про надання послуг, і за який повинна здійснюватись виплата винагороди в обумовленій сумі.

Доказів, які б підтверджували реальний факт надання послуг з проведення виконавцем відповідних маркетингових досліджень кон'юнктури ринку; економічного аналізу щодо визначення ринкової вартості об'єкту; необхідної рекламної роботи, зокрема, відповідних звітів з проведення маркетингових досліджень та визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна, документів на підтвердження факту отримання позивачем від виконавця рекламних матеріалів та послуг реклами, суду позивачем не надано.

Крім того, слід зазначити, що в податкових накладних виданих ТОВ «Екосвіт Україна»31.08.2011 року № 40 та № 41 видана ТОВ «Екосвіт Україна»надані позивачу послуги визначені як комісійні.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачають вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, що мають особистий характер.

Згідно зі статтею 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Доказів вчинення таких правочинів (юридичних дій) контрагентом позивача суду не надано, як не надано і доказів передачі отриманого.

За таких обставин, дослідивши наявні у матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що у вказаних документах не відображений конкретний зміст та обсяг послуг, що унеможливлює оцінку їх вартості для встановлення зв'язку витрат на їх оплату з господарською діяльністю платника та підтвердження дійсності факту поставки цих послуг.

Інших доказів, які б підтверджували фактичне надання вказаних від ТОВ «Екосвіт Україна»послуг, у судовому процесі позивачем не було надано.

Судом встановлено, що 01 серпня 2011 року між ТОВ «Меркатор АЗС»(Покупець) та ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" (Постачальник) укладено договір купівлі - продажу № 110801/1. Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках даного договору, разом з усім його приладдям та документами, що стосуються товару, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Загальна орієнтовна вартість договору становить 1 054 000 грн., в т.ч. ПДВ - 175 666,67 грн.

Згідно п. 3.5 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за відвантажений товар протягом 90-та банківських днів з моменту переходу права власності на товар до Покупця, про що свідчить підписання Покупцем відповідної видаткової накладної.

Оплата проводиться в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 4.3 Договору).

Умови даного договору мають однакову обов'язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складенням письмового документа (п.9.1 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: належним чином завірені копії договору купівлі - продажу № 110801/1 від 01.08.2011 року, додатку № 1 до договору № 110801/1 від 01.08.2011 року, рахунку фактури № 30091 від 30.08.2011 року, видаткових накладних № 20 від 30.08.2011 року та № 21 від 31.08.2011 року, податкових накладних № 20 від 30.08.2011 року, № 21 від 31.08.2011 року.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши долучені представником позивача до матеріалів справи рахунок-фактуру та видаткові накладні, судом встановлено, що вони не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вони не мітять даних про те, хто саме є платником, у рядку "платник" вказано - "той самий", а у видаткових накладних відсутня інформація про те хто отримав товар (не зазначено прізвища), та не вказано на підставі якого документу особа мала право його отримувати.

На підтвердження здійснення оплати за придбані товари згідно Договору № 110801/1 від 01.08.2011 року позивачем надано посвідчену копію Акта приймання-передачі векселів від 12 жовтня 2011 року та копію векселя Серії АА № 0088335 від 16 червня 2009 року, а також посвідчену копію Акта приймання-передачі векселів від 24 жовтня 2011 року та копію векселя Серії АА № 0424676 від 18 жовтня 2011 року.

Разом з тим, як вже зазначалося, згідно умов Договору оплата за товар проводиться в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 4.3 Договору), і внесення змін можливе лише за взаємною згодою з обов'язковим складенням письмового документа (п.9.1 Договору). Позивачем не надано суду відповідного письмового документу на підтвердження змін умов договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази транспортування придбаного товару, зберігання та руху по складу, які неодноразово вимагав суд надати для огляду та залучення належним чином завірених копій до справи.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано суду Договір підряду від 01.08.2011 року, укладений між ТОВ «Меркатор АЗС»(Замовник) та ТОВ "Київкапіталбуд" (Підрядник). Згідно умов вказаного Договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті Замовника за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Червоних партизан, 18а, відповідно до кошторисної документації, у встановлені договором строки, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість в порядку та розмірах передбачених Договором.

Пунктом 4 Договору передбачено, що вартість робіт визначається договірною ціною і включає ПДВ. У вартість робіт входить вартість матеріалів .

На виконання вказаного Договору позивачем надано належним чином завірені копії: локального кошторису № 2-1-1 від 01.08.2011 року, Договірної ціни станом на 01.08.2011 року, Довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року датованої 31.08.2011 року, Відомості ресурсів витрат замовника за серпень 2011 року, Акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2011 року датованого 31.08.2011 року, Актів про передачу матеріалів підряднику, Актів приймання-передачі основних засобів відремонтованих та модернізованих датованих 31.08.2011 року, податкової накладної № 771 від 31.08.2011 року.

Дослідивши долучені представником позивача вказані документи, суд встановив, що згідно даних, які містяться в них, підрядні роботи було прийнято ТОВ «Меркатор АЗС»31.08.2011 року, тоді як згідно видаткових накладних № 20 від 30.08.2011 року та № 21 від 31.08.2011 року товар, придбаний за договором купівлі - продажу № 110801/1 від 01.08.2011 року, отримано підприємством 30.08.2011 року та 31.08.2011 року.

При цьому представник позивача не міг визначитися, яким шляхом зазначені матеріали, враховуючи їх обсяг та особливості, були фактично використані в день приймання робіт.

Крім того, на підтвердження факту використання придбаних матеріалів позивачем надано копії актів про передачу матеріалів, складених за Типовою формою № 3-1, затвердженою наказом Державного казначейства України від 18 грудня 2000 р. N 130.

Тому слід зауважити, що наказом Державного казначейства України від 18 грудня 2000 р. № 130 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 р. за № 962/5183), затверджено Інструкцію про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, якою затверджені як типова форма № 3- так і правила складання Акту про приймання матеріалів (форма N З-1).

З огляду на вимоги зазначеної Інструкції, по-перше, такий Акт складається при прийманні на облік установи матеріальних запасів, за якими існують кількісні або якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальників; по-друге, такий Акт складається приймальною комісією у двох примірниках у присутності завідуючого складом та представника відправника (постачальника), а в разі неявки останнього або якщо виклик відправника (постачальника) не є обов'язковим, - представника незацікавленої організації; по-третє, при складанні акта заповнюються всі реквізити, крім коду програмної класифікації видатків та балансового рахунку, що кредитується.

Позивач самостійно, за власною ініціативою, обравши такий спосіб фіксування факту передачі матеріалів -через складання актів про передачу матеріалів, за Типовою формою № 3-1, затвердженою наказом Державного казначейства України від 18 грудня 2000 р. N 130, - не виконав вимог, що пред'являються до таких актів. Окрім цього з Актів про передачу матеріалів неможливо встановити дату здійснення такої передачі.

З огляду на вказане, позивачем не надано належних доказів використання придбаного товару у ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи викладене, оцінивши, у відповідності до вимог частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та проаналізувавши змісти договорів укладених позивачем договорів, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій з ТОВ "Незалежна торгівельна компанія", які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, встановлені Рішеннями постійно діючого третейського суду при Асоціації «Спілка нафтотрейдерів України»:

- від 19 квітня 2012 року у справі № 04-15/2012 за позовом ТОВ «Меркатор АЗС»до ТОВ «Незалежна торгівельна компанія»про визнання правочину недійсним, а саме Договір купівлі-продажу товарів будівельних матеріалів № 110801/1 від 01 серпня 2011 року та стягнення з ТОВ «Незалежна торгівельна компанія»на користь ТОВ «Меркатор АЗС»суму 175 666, 67 грн. податкового кредиту визнаного недійсним Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області по акту перевірки ТОВ «Меркатор АЗС»№ 8117/23-209/31328131 від 29.11.2011 року, яким у задоволенні позову відмовлено повністю;

- від 19 квітня 2012 року у справі № 04-16/2012 за позовом ТОВ «Меркатор АЗС»до ТОВ «Екосвіт Україна»про визнання правочинів недійсними, а саме Договорів про надання послуг за № 2011/06-15 від 16 червня 2011 року, № 2011/07-06 від 06 липня 2011 року та стягнення з ТОВ ТОВ «Екосвіт Україна»на користь ТОВ «Меркатор АЗС»суму 450 000, 00 грн. податкового кредиту визнаного недійсним Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області по акту перевірки ТОВ «Меркатор АЗС»№ 8117/23-209/31328131 від 29.11.2011 року, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Проте обставини, встановлені в рішеннях постійно діючого третейського суду від 19 квітня 2012 року у справах № 04-15/2012, № 04-16/2012, не можуть бути визначені у якості підстав для звільнення від доказування в розумінні вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Нормою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно із Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Як слідує зі змісту статей 1, 5 Закону України «Про третейські суди»одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду. Відповідно до чинного законодавства юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Функціонування третейських судів в Україні базується не лише на засадах національного, а й міжнародного права.

Можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Загальні засади арбітражного розгляду цих спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15 червня 1976 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

За змістом норми статті 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Згідно із вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Отже правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

В контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Відповідно до визначень наведених у статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в статті 3 зазначеного Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46 Закону України «Про третейські суди»), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів (стаття 50 Закону України «Про третейські суди»). Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону України «Про третейські суди»).

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України, стаття 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону України «Про третейські суди»третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору.

Отже, виходячи з викладеного та приписів статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, вбачається, що третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин . З огляду на викладене, відсутні правові умови для визначення в якості підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставин, встановлених в рішеннях постійно діючого третейського суду від 19 квітня 2012 року у справах № 04-15/2012, № 04-16/2012, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог .

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 625 667 грн. по господарськими операціями між позивачем і ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" та ТОВ "Екосвіт Україна" за серпень 2011 року.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 13.12.2011 року № 0011422301/3560. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький