Постанова

від 07.08.2012 по справі 2а-1670/2068/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 р. Справа № 2а-1670/2068/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-1670/2068/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" (далі-ТОВ "Меркатор АЗС"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011422301/3560 від 13.12.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-1670/2068/12 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" зареєстроване як юридична особа 02.08.2004 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 120 0000 000046, ідентифікаційний код 31328131, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 126031, копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як платник податків та відповідно до свідоцтва № 23548245 від 12.03.2001 НБ № 106604 є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 492628 позивач має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД: 47.30 - роздрібна торгівля паливом, 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових приміщень, 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20 - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 5227 від 16.11.2011 року, направлень № 4857/004857, № 4858/004858 від 16.11.2011 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Доброшинським В.В. в період з 16.11.2011 року по 22.11.2011 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Меркатор АЗС" з питань взаємовідносин з ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" (код 35700138) та ТОВ "Екосвіт Україна" (код 37119024) за серпень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 8117/23-209/31328131 від 29.11.2011 року, в якому відображено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 625 667 грн. по господарськими операціями між позивачем і ТОВ "Незалежна торгівельна компанія" та ТОВ "Екосвіт Україна" за серпень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011422301/3560, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 782 083,75 грн, з яких 625 667 грн. -за основним платежем, 156 416,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками розгляду скарг, поданих позивачем у порядку апеляційного узгодження, рішення контролюючого органу залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Меркатор АЗС" оскаржило його до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 29.11.2011 року № 8117/23-209/31328131 про заниження підприємством податку на додану вартість за серпень 2011 року, внаслідок: відсутності реального надання ТОВ «Екосвіт Україна» комісійних послуг ТОВ «Меркатор АЗС»; таким чином ТОВ «Ексовіт Україна» здійснювало діяльність направлену на здійснення операцій з надання податкової вимоги ТОВ «Меркатор АЗС»; не підтверджується відношення до господарської діяльності ПДВ по придбанню комісійним послугам від ТОВ «Екосвіт України»; відсутність фактичного постачання будівельних матеріалів ТОВ «Меркатор АЗС»від ТОВ «Незалежна торгівельна компанія»; не підтверджується відношення до господарської діяльності ПДВ по придбанню будівельних матеріалів від ТОВ «Незалежна торгівельна компанія».

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами позивача по ланцюгу господарських взаємовідносин.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 16 червня 2011 року між ТОВ «Меркатор АЗС»(Замовник) та ТОВ «Екосвіт Україна»(Виконавець) укладений Договір № 2011/06-15, згідно із визначенням предмету якого (Пункт 1 Договору), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (далі за текстом даного Договору -«покупця»), готового придбати нежитлову будівлю Замовника за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 1-А (далі за текстом даного Договору -«об'єкт») у відповідності до умов останнього, надати допомогу Замовникові в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем в порядку та строки, зазначені в цьому Договорі (а.с. 51-52).

Додатком № 1 до договору про надання послуг № 2011/06-15 від 16.06.2011 року сторонами визначено умови щодо терміну виконання робіт: не пізніше 31 серпня 2011 року (пункт 1) та суми винагороди, яка складає 750 000,00 грн. з урахуванням ПДВ -20%, при умові виконання умов Договору в повному обсязі та вартості об'єкту за договором купівлі-продажу, укладеному між замовником та покупцем, не менше 1 700 000,00 грн. (а.с. 53).

Згідно з погодженими сторонами договору № 2011/06-15 від 16 червня 2011 року умовами (Пункт 2 Договору), Виконавець, виконуючи завдання Замовника, зобов'язується, зокрема: - провести відповідні маркетингові дослідження кон'юнктури ринку; - провести економічний аналіз щодо визначення ринкової вартості об'єкту; - провести необхідну рекламну роботу; - проводити технічний та документальний аудит об'єкту з метою встановлення та виправлення можливих недоліків в частині правовстановлюючих та техніко-експлуатаційних документів; а також визначено інші обов'язки Виконавця.

Також сторонами Договору було передбачено, що порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (підпункт 4.1.1. пункту 4.1 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надані в посвідчених копіях: Звіт від 31 серпня 2011 року про проведені роботи по Договору № 2011/06-15 від 16.06.2011 року, підписаний Виконавцем; Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/06-15 від 16.06.2011 р., складений 31 серпня 2011 року; Податкова накладна № 40, видана ТОВ «Екосвіт Україна»31.08.2011 року; Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.07.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 13720; Акт приймання-передачі від 06 липня 2011 року до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05 липня 2011 року.

Також 06 липня 2011 року між ТОВ «Меркатор АЗС»(Замовник) та ТОВ «Екосвіт Україна»(Виконавець) був укладений Договір № 2011/07-06, згідно із визначенням предмету якого (Пункт 1 Договору), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (далі за текстом даного Договору -«покупця»), готового придбати нежитлову будівлю Замовника за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 57-А (далі за текстом даного Договору -«об'єкт») у відповідності до умов останнього, надати допомогу Замовникові в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем в порядку та строки, зазначені в цьому Договорі (а.с. 58-59).

Додатком № 1 до договору про надання послуг № 2011/07-06 від 06.07.2011 року сторонами визначено умови щодо терміну виконання робіт: не пізніше 31 серпня 2011 року (пункт 1) та суми винагороди, яка складає 1 950 000,00 грн. з урахуванням ПДВ -20%, при умові виконання умов Договору в повному обсязі та вартості об'єкту за договором купівлі-продажу, укладеному між замовником та покупцем, не менше 5 000 000 грн. (а.с. 60).

Згідно з погодженими сторонами договору № 2011/07-06 від 06.07.2011 року умовами (Пункт 2 Договору), Виконавець, виконуючи завдання Замовника, зобов'язується, зокрема: - провести відповідні маркетингові дослідження кон'юнктури ринку; - провести економічний аналіз щодо визначення ринкової вартості об'єкту; - провести необхідну рекламну роботу; - проводити технічний та документальний аудит об'єкту з метою встановлення та виправлення можливих недоліків в частині правовстановлюючих та техніко-експлуатаційних документів; а також визначено інші обов'язки Виконавця.

Також сторонами Договору було передбачено, що порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (підпункт 4.1.1. пункту 4.1 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надані в посвідчених копіях: Звіт від 31 серпня 2011 року про проведені роботи по Договору № 2011/07-06 від 06.07.2011 року, підписаного Виконавцем; Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/07-06 від 06.07.2011 р., складений 31 серпня 2011 року; Податкова накладна № 41, видана ТОВ «Екосвіт Україна»31.08.2011 року; Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.08.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 860; Акт прийому-передачі від 26 серпня 2011 року до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі посвідченого 23.08.2011 року та технічної документації на будівлю.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна вимога міститься і в пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надані позивачем у якості доказів на підтвердження заявлених вимог документи суд приймає за належні та достатні докази здійснення ним операцій, які спричинили реальні зміни у структурі активів позивача з огляду на такі обставини.

Так на підтвердження виконання зобов'язань за вказаними договорами позивачем надано, зокрема, Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/06-15 від 16.06.2011 р., складений 31 серпня 2011 року та Акт наданих послуг до договору про надання послуг № 2011/07-06 від 06.07.2011 р., складений 31 серпня 2011 року.

У ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України колегія суддів не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Окрім того, вирішуючи спір, колегія суддів бере до уваги, що при винесенні спірних податкового повідомлення-рішення відповідач, взяв до уваги висновки ДПІ перевірок контрагентів позивача і вважав, що цей документ є достатнім доказом вчинення порушень закону як позивачем, так і контрагентом позивача.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, колегія суддів при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), колегія суддів доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складеному ДПІ акті перевірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням видів послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-1670/2068/12 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0011422301/3560 від 13.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" (39617, м. Кременчук Полтавської області, вул. 40-річчя Жовтня, 29, код ЄДРПОУ 31328131) суму витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1073,00 (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.