Постанова

від 13.06.2012 по справі 2а-567/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2012 року 09:47 № 2а-567/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Волощина В.Ю., Мурашова А.П., відповідача - Єненко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Окружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2011 року № 0002064230, № 0002074230, № 0002054230, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація»(далі -ПАТ «Українська автомобільна корпорація») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2011 року № 0002064230, № 0002074230, № 0002054230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2012 року прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 11 квітня 2012 року.

11 квітня 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 16 травня 2012 року.

16 травня 2012 року у судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків на належного відповідача -Окружну державну податкову службу -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби та оголошено перерву до 13 червня 2012 року.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Українська автомобільна корпорація»(ідентифікаційний код 03121566) зареєстровано 19 квітня 1994 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 649467 Серія А01. Вказане товариство розташоване за адресою: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2.

ПАТ «Українська автомобільна корпорація»на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку у СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 346108 від 14 квітня 2010 року до видів діяльності ПАТ «Українська автомобільна корпорація»за КВЕД відноситься, зокрема 50.20.0 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 50.30.2 Роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, 55.30.3 Посередництво в торгівля автомобільними деталями та приладдям, 50.30.2 Діяльність кафе, 63.40.0 Організація перевезення вантажів, 34.10.0 Виробництво автомобілів.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Українська автомобільна корпорація»(код за ЄДРПОУ 03121566) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Техно-Концент»(код за ЄДРПОУ 34414762), ТОВ «Київ-Енерго»(код за ЄДПРОУ 34875555), ТОВ «Айрос»(код за ЄДРПОУ 36385550) за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 07 грудня 2011 року № 1095/42-30/03121566.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що операції по взаємовідносинах між ПАТ «Українська автомобільна корпорація»та ТОВ «Айрос»не мали реального характеру, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, що свідчить про нікчемність укладених договорів та призвело до заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Зокрема, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП зроблено висновок про порушення ПАТ «Українська автомобільна корпорація»:

- пункту 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25 704, 00 грн. за ІV квартал 2010 року та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року в сумі 103 234, 00 грн.;

- підпункту 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення значення рядку 25.2 ( у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах) декларації за листопад 2010 року в сумі 13 019, 00 грн., до завищення від'ємного значення рядку 18 декларації за лютий 2011 року в сумі 4 998, 00 грн. та рядку 19 декларації за березень 2011 року в сумі 10 105, 00 грн., до завищення рядку 24 декларації за квітень-травень 2011 року в сумі 15 103, 00 грн., а також призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 41 211, 00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 20 563, 00 грн., за січень 2011 року у сумі 5 545, 00 грн., за червень 2010 року у сумі 15 103,00 грн.

ПАТ «Українська автомобільна корпорація»12 грудня 2011 року подано до податкового органу заперечення на Акт перевірки від 07 грудня 2011 року № 1095/42-30/03121566.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 16 грудня 2012 року, акт перевірки залишено без змін.

На підставі вказаного Акта перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 21 грудня 2011 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0002054230, яким згідно з підпунктом 2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.197 року № 168/97ВР збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 495, 00 грн., у тому числі 41 211, 00 грн. -основний платіж, 10 284, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- податкове повідомлення-рішення № 0002064230, яким згідно з підпунктом 2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 38 556, 00 грн., у тому числі 25 704, 00 грн. -основний платіж, 12 852, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- податкове повідомлення-рішення № 0002074230, яким згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями за порушення п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 103 234, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями ПАТ «Українська автомобільна корпорація»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту та валових витрат за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Айрос», а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ПАТ «Українська автомобільна корпорація», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) правовідносини між ПАТ «Українська автомобільна корпорація», як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), Законом України «Про податок на прибуток підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом п'ятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

За змістом викладених норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «АЙРОС» надано, а саме в підтвердження поставки запасних запчастин, до суду надано Рахунки-фактури № 1611-1 від 16 листопада 2010 року на загальну суму 15 904, 52 грн., в тому числі 2 650, 75 грн. -податок на додану вартість, № 1611-2 від 16 листопада 2010 року на загальну суму 16 204, 63 грн., в тому числі 2 700, 77 грн. -податок на додану вартість, № 2911-1 від 29 листопада 2010 року на загальну суму 46 003, 20 грн., в тому числі 7 667, 20 грн. -податок на додану вартість, № 0812-1 від 08 грудня 2010 року на загальну суму 30 902, 40 грн., в тому числі 5 150, 40 грн. -податок на додану вартість, № 1412-1 від 14 грудня 2010 року на загальну суму 5 413, 20 грн., в тому числі 902, 20 грн. -податок на додану вартість, № 2312-1 від 23 грудня 2010 року на загальну суму 8 948, 40 грн., в тому числі 1 491, 40 грн. -податок на додану вартість, № 1001-1 від 10 січня 2011 року на загальну суму 11 646, 00 грн., в тому числі 1 941, 00 грн. -податок на додану вартість, № 1801-1 від 18 січня 2011 року на загальну суму 7 905, 95 грн., в тому числі 1 317, 66 грн. -податок на додану вартість, № 2001-1 від 20 січня 2011 року на загальну суму 4 032, 00 грн., в тому числі 672, 00 грн. -податок на додану вартість, № 2801-1 від 28 січня 2011 року на загальну суму 9 682, 90 грн., в тому числі 1 613, 82 грн. -податок на додану вартість, № 0902-1 від 09 лютого 2011 року на загальну вартість 7 014,00 грн., втому числі 1 169, 00 грн. - податок на додану вартість, № 1502-1 від 15 лютого 2011 року на загальну вартість 20 756, 99 грн., в тому числі 3 459, 50 грн. -податок на додану вартість, № 1502-2 від 15 лютого 2011 року на загальну суму 2 215, 74 грн., в тому числі 369, 74 грн. -податок на додану вартість, № 0203-1 від 02 березня 2011 року на загальну суму 38 309, 14 грн., в тому числі 6 384, 86 грн. -податок на додану вартість, № 1403-1 від 14 березня 2011 року на загальну суму 9 053, 05 грн., в тому числі 1 508, 84 грн. -податок на додану вартість, № 2203-1 від 22 березня 2011 року на загальну суму 13 266, 00 грн., в тому числі 2 211, 00 грн. -податок на додану вартість; видаткові накладні від 22 листопада 2010 року № РН-11221, від 22 листопада 2010 року № РН-11220, від 30 листопада 2010 року № РН-11300, від 07 грудня 2010 року № РН-12080, від 15 грудня 2010 року № РН-12150, від 24 грудня 2010 року № РН-12240, від 11 січня 2011 року № РН-01110, від 20 січня 2011 року № РН-01201, від 26 січня 2011 року № РН-01260, від 28 січня 2011 року № РН-01283, від 11 лютого 2011 року № РН-1102110, від 17 лютого 2011 року № 1102170, від 17 лютого 2011 року № 1102171, від 03 березня 2011 року № РН-1103021, від 15 березня 2011 року № РН-1103140, від 22 березня 2011 року № РН-1103222; податкові накладні від 22 листопада 2010 року № 11221 на загальну суму 16 204, 63 грн., в тому числі 2 700, 77 грн. -податок на додану вартість, від 22 листопада 2010 року № 11220 на загальну суму 15 904, 52 грн., в тому числі 2 650, 75 грн. -податок на додану вартість, від 30 листопада 2010 року № 11300 на загальну суму 46 003, 20 грн., в тому числі 7 667, 20 грн. -податок на додану вартість, від 08 грудня 2010 року № 12080 на загальну суму 30 902, 40 грн., в тому числі 5 150, 40 грн. -податок на додану вартість, від 15 грудня 2010 року № 12150 на загальну суму 5 413, 20 грн., в тому числі 902, 20 грн. -податок на додану вартість, від 24 грудня 2010 року № 12240 на загальну суму 8 948, 40 грн., втому числі 1 491, 40 грн. -податок на додану вартість, від 11 січня 2011 року № 01110 на загальну суму 11 646, 00 грн., втому числі 1 941, 00 грн. -податок на додану вартість, від 20 січня 2011 року № 01201 на загальну суму 7 905, 95 грн., в тому числі 1 317, 66 грн. -податок на додану вартість, від 26 січня 2011 року № 01260 на загальну суму 4 032, 00 грн., втому числі 672, 00 грн. -податок на додану вартість, від 28 січня 2011 року № 014283 на загальну суму 9 682, 90 грн., в тому числі 1 613, 80 грн. -податок на додану вартість, від 09 лютого 2011 року № 1102110 на загальну суму 7 014, 00 грн., в тому числі 1 169, 00 грн. -податок на додану варіть, від 17 лютого 2011 року № 1102171 на загальну суму 2 215, 74 грн., в тому числі 369, 29 грн. -податок на додану вартість, від 17 лютого 2011 року № 1102170 на загальну суму 20 756, 99 грн., в тому числі 3 459, 50 грн. -податок на додану вартість, від 03 березня 2011 року № 1103021 на загальну суму 38 309, 14 грн., в тому числі 6 384, 86 грн. -податок на додану вартість, від 14 березня 2011 року № 1103140 на загальну суму 9 053, 05 грн., в тому числі 1 508, 84 грн. -податок на додану вартість, від 22 березня 2011 року № 1103222 на загальну суму 13 266, 00 грн., в тому числі 2 211, 00 грн. -податок на додану вартість, прибуткові накладні від 30 листопада 2010 року № ПН-0003100, від 30 листопада 2010 року № ПН-0003101, від 30 листопада 2010 року № ПН-0003105, від 08 грудня 2010 року № ПН-0003191, від 24 грудня 2010 року № ПН-0003355, від 24 грудня 2010 року № ПН-0003363, від 11 січня 2011 року № ПН-0000026, від 25 січня 2011 року № ПН-0000144, від 26 січня 2011 року № ПН-0000153, від 31 січня 2011 року № ПН-0000202, від 26 січня 2011 року № ПН-0000153, від 11 лютого 2011 року № ПН-0000287, від 21 лютого 2011 року № ПН-0000358, від 19 лютого 2011 року № 0000357, від 17 березня 2011 року № ПН-0000522, від 17 березня 2011 року № ПН-0000523, від 25 березня 2011 року № ПН-0000596.

Вказані податкові накладні мають усі законодавчо встановлені обов'язкові реквізити, тобто оформлені належним чином.

Оплата господарських операцій підтверджується виписками по рахунку ПАТ «Українська автомобільна корпорація», копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Подальший рух отриманих від ТОВ «АЙРОС»запасних частин підтверджується замовленнями-нарядами на ремонт автомобілів, актами приймання-передачі дорожніх транспортних засобів до замовлень-нарядів, робочими картками автослюсаря, рахунками-фактурами з вартістю робіт, актами виконаних робіт з відмітками про оплату робіт, перепустками на заїзд-виїзд автомобілів, вимогами на одержання ТМЦ.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Посилання Окружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби в акті перевірки від 07 грудня 2011 року № 1095/42-30/03121566 на докази фіктивності ТОВ «АЙРОС»та нікчемності угод, укладених позивачем з вказаним товариством, зокрема на допит свідка Блащук Т.М. та на постанову про порушення кримінальної справи щодо ТОВ «АЙРОС»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, судом не береться до уваги, оскільки вони є неналежними доказами за наступних обставин.

Так, з допиту свідка Блащук Т.М. вбачається, що остання ніякого відношення до ТОВ «Айрос»не має, ніяких реєстраційних документів не підписувала, директором та засновником ТОВ «Айрос»не є. Інших відомостей, зокрема, щодо обізнаності та наявності умислу з боку службових осіб позивача на відсутність реального характеру угод ПАТ «Українська автомобільна корпорація»з ТОВ «АЙРОС»вказані свідчення не містять.

Посилання відповідача на факт порушення кримінальної справи № 75-11-05-147/3, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «АЙРОС», суд не приймає до уваги, так як лише вирок суду, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України може встановлювати обставини, які не підлягають доказуванню.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Айрос»у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідачем не надано доказів того, що на момент проведення перевірки та розгляду справи були прийняті такі судові рішення і вони набрали законної сили.

Окрім цього, позивачем у судове засідання надано Витяг з Єдиного державно реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Айрос», станом на 19.12.2011 року, відповідно до якого останній має стан юридичної особи «зареєстровано».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податку при укладенні та виконанні даного договору та наявності мети отримання податкової вигоди та з огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та про протиправність зменшення суми відємного значення, донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Крім того, пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 704, 00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 852, 00 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 103 234, 00 грн. відповідно було здійснено відповідачем неправомірно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення № 0002064230, № 0002074230 від 21 грудня 2011 року підлягають скасуванню.

Окрім цього, податкове повідомлення-рішення № 0002054230 від 21 грудня 2011 року, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 211, 00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 284,00 грн. є теж протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 292,00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002064230, № 0002074230, № 0002054230 від 21 грудня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Окружної державної податкової служби -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»(код за ЄДРПОУ 03121566) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 496, 57 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість гривень, 57 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.06.2012 р.