Ухвала

від 21.08.2012 по справі 2а-567/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-567/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002064230, № 0002074230, № 0002054230 від 21.12.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Українська автомобільна корпорація»з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Техно-Концент», ТОВ «Київ-Енерго», ТОВ «Айрос»за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 07.12.2011 № 1095/42-30/03121566.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що операції по взаємовідносинах між ПАТ «Українська автомобільна корпорація»та ТОВ «Айрос»не мали реального характеру, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, що свідчить про нікчемність укладених договорів та призвело до заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Зокрема, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП зроблено висновок про порушення ПАТ «Українська автомобільна корпорація»:

- пункту 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25 704, 00 грн. за ІV квартал 2010 року та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року в сумі 103 234, 00 грн.;

- підпункту 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення значення рядку 25.2 ( у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах) декларації за листопад 2010 року в сумі 13 019 грн., до завищення від'ємного значення рядку 18 декларації за лютий 2011 року в сумі 4 998 грн. та рядку 19 декларації за березень 2011 року в сумі 10 105 грн., до завищення рядку 24 декларації за квітень-травень 2011 року в сумі 15 103, 00 грн., а також призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 41 211, 00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 20 563, 00 грн., за січень 2011 року у сумі 5 545, 00 грн., за червень 2010 року у сумі 15 103,00 грн.

ПАТ «Українська автомобільна корпорація»12.12.2011 подано до податкового органу заперечення на Акт перевірки від 07 грудня 2011 року № 1095/42-30/03121566.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 16.12.2012, акт перевірки залишено без змін.

На підставі вказаного Акта перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 21 грудня 2011 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0002054230, яким згідно з підпунктом 2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97ВР збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 495, 00 грн., у тому числі 41 211, 00 грн. -основний платіж, 10 284, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- податкове повідомлення-рішення № 0002064230, яким згідно з підпунктом 2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 38 556, 00 грн., у тому числі 25 704, 00 грн. -основний платіж, 12 852, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- податкове повідомлення-рішення № 0002074230, яким згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями за порушення п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 103 234, 00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Айрос»носять характер нікчемного правочину, оскільки порушують публічний порядок в державі, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що доводиться наступним.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Айрос» на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оскаржується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, банківські виписки, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Айрос».

Більш того, подальший рух отриманих від ТОВ «Айрос» запасних частин підтверджується замовленнями-нарядами на ремонт автомобілів, актами приймання-передачі дорожніх транспортних засобів до замовлень-нарядів, робочими картками автослюсаря, рахунками-фактурами з вартістю робіт, актами виконаних робіт з відмітками про оплату робіт, перепустками на заїзд-виїзд автомобілів, вимогами на одержання ТМЦ.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Айрос»., що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості вищезазначених господарських операцій на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу»є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач сплатив вартість робіт у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Податковим органом не надано доказів невиконання позивачем перед ТОВ «Айрос» зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок з ТОВ «Айрос»в безготівковій формі, а тому у відповідності до зазначеної вище норми отримав право на збільшення валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з боку позивача відсутні порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових рішень-повідомлень № 0002064230, № 0002074230, № 0002054230 від 21.12.2011.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.