Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а-2670/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2012 року 15:00 № 2а-2670/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Верекон" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року №0000052303 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 лютого 2012 року (відповідно до відмітки на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Верекон" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Верекон") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06 січня 2012 року №0000052303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2670/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 березня 2012 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року замінено первинного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного -Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС).

В судовому засіданні 21 травня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача, третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 21 травня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 06 січня 2012 року №0000052303 на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та згідно абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Верекон" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192 501,00 грн., в тому числі за основним платежем -192 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 23 грудня 2011 року №2590/2303/33500834 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Верекон" (код ЄДРПОУ 33500834) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Екосвіт Україна" (код ЄДРПОУ 37119024) за червень 2011 року (далі по тексту -Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: матеріали перевірки ТОВ "Екосвіт Україна" свідчать, що останнє здійснило сумнівні операції, тобто нікчемний правочин, з ДП "Трейд Лайн Лтд Сімферополь" та ДП "Трейд Лайн Лтд Хмельницький"; операції по ланцюгу ДП "Трейд Лайн Лтд Сімферополь" -ДП "Трейд Лайн Лтд Хмельницький" - ТОВ "Екосвіт Україна" є нікчемними, а тому останнє не мало права формувати податкові зобов'язання з продажу товару, придбаного у ДП "Трейд Лайн Лтд Сімферополь" та ДП "Трейд Лайн Лтд Хмельницький".

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочин між ТОВ "Верекон" та ТОВ "Екосвіт Україна" суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та є нікчемним; взаємовідносини між цими сторонами залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, а податкові накладні, виписані ТОВ "Екосвіт Україна" не можуть підтверджувати право ТОВ "Верекон" на податковий кредит.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого занижено суду податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 192 500,00 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: господарські операції позивача з ТОВ "Екосвіт Україна" носили реальний характер, поставка товару відбулась і товар використано в господарській діяльності позивача; відповідачем згідно акту перевірки не досліджувався факт оплати одержаних від контрагенту послуг, їх фактичне отримання та використання в господарській діяльності, правильність оформлення постачальником податкових накладних, а отже не обґрунтовано нікчемність укладених правочинів, а такий висновок є лише припущенням.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Верекон", виходячи з наступних мотивів.

Як підтверджують матеріали справи, 04 травня 2011 року між ТОВ "Верекон" (замовник) та ТОВ "Екосвіт Україна" (виконавець) укладено договір поставки №9.8-05.11, відповідно до якого виконавець зобов'язується протягом визначеного строку виконати роботи з обробки продукції замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи згідно умов договору.

Згідно специфікації до зазначеного договору, актів виконаних робіт, датованих червнем 2011 року, ТОВ "Екосвіт Україна" виконало роботи з обробки поліграфічної продукції, а саме: сортування віддрукованих та порізаних заготовок, пакування заготовок у плівку/папір, контроль якості друку продукції, сортування продукції, пакування продукції у пачки, встановлення та пакування на палету тощо, на загальну суму 1 155 000,00 грн.

ТОВ "Екосвіт Україна" виписало на адресу ТОВ "Верекон" податкові накладні, датовані червнем 2011 року, на загальну суму 1 155 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -192 500,00 грн.

За поставлений товар ТОВ "Верекон" розрахувалось в повному обсязі, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Верекон" з ТОВ "Екосвіт Україна", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість зокрема, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Екосвіт Україна", у зв'язку з придбанням робіт з обробки продукції замовника.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій в межах спірних правовідносин та питання придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом, ТОВ "Верекон" займається переважно поліграфічною діяльністю шляхом виготовлення та переробки поліграфічної продукції та залучає до виконання робіт субпідрядників, з метою належного та своєчасного задоволення потреб замовників -ТОВ "УСПОТ ЛТД", ТОВ "М.С.Л.", ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" та інших.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав в матеріали справи копію господарського договору, копії актів виконаних робіт, податкових накладних та виписки банку, а також зразки підложок на піднос, зразки пакувальної продукції тощо.

Таким чином, на думку суду, господарські операції ТОВ "Верекон" з ТОВ "Екосвіт Україна" здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ "Верекон" та ТОВ "Екосвіт Україна", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Екосвіт Україна", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Відповідно до положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Крім того, на думку суду, порушення податкової дисципліни підприємствами по ланцюгу постачання, з якими позивач не мав відносин, не може обмежувати його права, як покупця, на податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Верекон" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за червень 2011 року ТОВ "Екосвіт Україна", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 06 січня 2012 року №0000052303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Верекон" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Верекон" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06 січня 2012 року №0000052303.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Верекон" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 925,01 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять гривень одна копійка).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко