Ухвала

від 26.09.2012 по справі 2а-2670/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2670/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А.О. Духно І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Верекон»(далі ТОВ «Верекон»або позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2012 року ТОВ «Верекон»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052303 від 06 січня 2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 червня 2012 року позов Товариства задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що правочин, укладений між ТОВ «Верекон»та ТОВ «Екосвіт Україна»суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та є нікчемним; взаємовідносини між цими сторонами залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, а податкові накладні, виписані ТОВ «Екосвіт Україна»не можуть підтверджувати право ТОВ «Верекон»на податковий кредит.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Верекон»в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Екосвіт Україна»за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2590/2303/33500834 від 23.12.2011 року (далі Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 06.07.1999 року (далі Закон № 996-XIV), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 192 500 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052303 від 06.01.2012 року, яким ТОВ «Верекон»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192 501 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем -192 500 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.00 коп.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Верекон»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за червень 2011 року у взаємовідносинах ТОВ «Екосвіт Україна», а висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 пункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 травня 2011 року між ТОВ «Верекон»(замовник) та ТОВ «Екосвіт Україна»(виконавець) укладено договір поставки №9.8-05.11, відповідно до якого виконавець зобов'язується протягом визначеного строку виконати роботи з обробки продукції замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи згідно умов договору.

Згідно специфікації зазначеного договору №9.8-05.11 від 04 травня 2011 року, актів виконаних робіт, датованих 4 червня 2011 року, ТОВ «Екосвіт Україна»виконало роботи з обробки поліграфічної продукції, а саме: сортування віддрукованих та порізаних заготовок, пакування заготовок у плівку/папір, контроль якості друку продукції, сортування продукції, пакування продукції у пачки, встановлення та пакування на палету тощо, на загальну суму 1 155 000 грн. 00 коп.

ТОВ «Екосвіт Україна» виписало на адресу ТОВ «Верекон»податкові накладні, датовані червнем 2011 року, на загальну суму 1 155 000 грн. 00 коп., в тому числі визначено податок на додану вартість -192 500 грн. 00 коп.

За поставлений товар ТОВ «Верекон»розрахувалось в повному обсязі, що підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 1 Закону № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України -податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з абзацом 8 пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, підставою недійсності податкової накладної є заповнення її особою іншою, ніж зазначена у пункті 1 даного Порядку, а саме -особою, іншою, ніж: особа, зареєстрована платником податку на додану вартість; філія чи інший структурний підрозділ платника податку на додану вартість; уповноважений учасник спільної діяльності; управитель майном; покупець послуг нерезидента на митній території України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 198.6 статті 198 розділу V «Податок на додану вартість»ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проте дані податкового обліку позивача, у тому числі нарахування і декларування податкового кредиту, повністю підтверджуються податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства України, які опосередковують участь позивача у реальних господарських операціях, що пов'язані з фактичними наслідками для позивача, змінами у складі та вартості активів позивача, спрямовані на досягнення реального результату, який використовується позивачем у його господарській діяльності. Тому позивачем не порушені вимоги статті 198 ПК України.

Крім цього, у відповідності до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, посилання ДПІ на складання податкових і видаткових накладних з порушенням вимог чинного законодавства є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Верекон»займається переважно поліграфічною діяльністю шляхом виготовлення та переробки поліграфічної продукції та залучає до виконання робіт субпідрядників, з метою належного та своєчасного задоволення потреб замовників -ТОВ «УСПОТ ЛТД», ТОВ «М.С.Л.», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД»та інших.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав до суду першої інстанції в матеріали справи копію господарського договору, копії актів виконаних робіт, податкових накладних та виписки банку, а також зразки підложок на піднос, зразки пакувальної продукції тощо.

Таким чином, господарські операції ТОВ «Верекон»з ТОВ «Екосвіт Україна»здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не визнається.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ТОВ «Екосвіт Україна»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що сума податкового кредиту позивачем підтверджена відповідними податковими накладними та первинними документами наданими для перевірки. Окрім цього, податкові накладні складені на підставі договору, актів виконаних робіт, платіжних доручень, тому первинні документи складені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, тому підстави для винесення податкового повідомлення-рішення відповідачем не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.