Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а/1270/1896/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року справа №2а/1270/1896/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/1270/1896/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганські зорі» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача, неповідомлення про місце і час розгляду заперечень до акту перевірки та порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення, а також визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000072320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 85400 гривень, з яких 68320 - за основним платежем та 17080 гривень за штрафними санкціями.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року позовні вимоги задоволені частково, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що податкова накладна, яка була підставою для формування податкового кредиту, не відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 ПК України, а товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог наказу Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346, що є перешкодою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 68612,68 грн.

В частині відмови в задоволенні певних позовних вимог постанова суду не оскаржувалась.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Алчевською ОДПІ було проведено перевірку та складено акт перевірки від 14.02.12 № 345/236-36713483 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.11 по 31.10.11 відносно контрагента позивача ТОВ «Транс Агенство Сервіс».

В результаті зазначеної перевірки встановлені порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 № 436-ІУ, п 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 14 789 178 грн та завищено суму податкового кредиту на 14 109 227 грн. (а.с. 86-92).

Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ від 13.01.2012 № 22 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта господарювання ТОВ «Луганські зорі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агенство Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36713483) за жовтень 2011 року Результати оформлені актом перевірки від 25.01.2012р. №63/23-20/21811105, який був отриманий позивачем 28.01.2012 року (а.с. 22-29, 66-78). Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2011 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього на 68320 гривень. При цьому з акту перевірки вбачається, що підставою для таких висновків податковий орган вважає невідповідність податкової накладної, виданої ТОВ «Транс Агенство Сервіс» пп. «е» п. 201.1 ПК України, а також невідповідність номенклатури товару, зазначеного в податковій накладній, призначенню платежу, який вказаний у платіжному дорученні на його оплату.

Позивач, не погодившись з результатами перевірки, надав до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська свої заперечення (вих. № 108 від 01.02.2012) до акту № 63/2320/21811105 від 25.01.2012 року, (аркуш справи 30-31)

ДПІ в Артемівському районі м. Луганська 10.02.2012 року розглянуто заперечення позивача та надана відповідь вих. № 2281, яку надіслано 13.02.2012 року (про що не заперечують сторони по справі), поштою з повідомленням про вручення, одержана позивачем 15.02.2012 року. Відповідачем складено акт № 7 відмови від участі у розгляді заперечення до акта перевірки (а.с. 61, 85).

22 лютого 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 68320 гривень та 17080 гривень за штрафними санкціями. \ а.с. 21\.

Листом від 28 лютого 2012 року вих.. № 3576/10/2320 відповідач повідомив позивача про внесення змін до вказаного податкового повідомлення-рішення в частині дати його прийняття - зазначено, що замість 22.02.2012 року правильною слід вважати дату 20.02.2012 року. \ а.с. 80-82\.

Перелік платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дата виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків за ним визначаються розділом V Податкового кодексу України .

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим Кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 201 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

25 жовтня 2011 року між ТОВ «Луганські зорі» (Покупець) та ТОВ « Транс Агентство Сервіс» (Постачальник) було укладено договір, за яким постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом договору «Товар», а сортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною, або у специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами.

Доводи апеляційної скарги про відсутність рахунку-фактури суперечать матеріалам справи, в яких наявний такий рахунок-фактура від 25.10.2011 року № ТРА-108197 на суму 411676,07 грн стосовно наступного товару - арматура, катанка, полоса. \ а.с. 60\.

Вказаний товар оплачений позивачем платіжним дорученням від 26.10.2011 року № 13037 в сумі 411676,07 грн. При цьому призначенням платежу зазначено оплату за арматуру по рахунку № 108197, в тому числі ПДВ 68612,68. \ а.с. 59\.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача та висновки акту перевірки щодо безпідставності видачі податкової накладної у зв'язку з її невідповідністю призначенню платежу, вказаному у платіжному дорученні, оскільки жодним нормативним актом не передбачено обов'язок покупця вказувати у платіжному дорученні весь перелік товарів, який оплачується. Позивачем у платіжному дорученні від 26.10.2011 року № 13037 зазначено, що оплата проводиться за арматуру, як перший товар, зазначений у рахунку-фактурі на оплату, сума оплати повністю збігається з вартістю товару, зазначеній у рахунку-фактурі та податковій накладній, як і номер рахунку, за яким проводиться оплата за товар, у зв'язку з чим у колегії суддів немає підстав ставити під сумнів факт, що оплата грошових коштів за вказаним платіжним дорученням проводилась саме за товар, який зазначений у рахунку-фактурі та податковій накладній. Повний перелік товарів, за який проводиться оплата, зазначений у рахунку-фактурі. Таким чином, висновки податкового органу щодо безпідставності видачі податкової накладної від 26.10.2011 року № 102799 з підстав неповного зазначення у платіжному дорученні переліку товарів, за який проводиться оплата, не грунтуються на вимогах діючого законодавства.

Також колегія суддів зауважує, що не зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів, як то маси брутто вантажу, виду пакування, ПІБ особи, яка здала або прийняла вантаж, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, колегія суддів вважає, що недоліки заповнення товарно-транспортної накладної взагалі не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності з боку податкового органу доводів та ненадання доказів щодо відсутності факту реального постачання товарів від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до позивача.

Навпаки судом першої інстанції правильно зазначено, що позивачем надані докази отримання вищезазначеного товару та використання його у своїй господарській діяльності, а саме, копія договору підряду № 83 від 01.09.2011 року на влаштування буро набивних паль при будівництві торгівельного комплексу по вул. Железнодорожній,8, акт прийому-передавання давальницьких матеріалів від 27.10.2011 року, акт розходу давальницьких матеріалів за листопад 2011 року, акт на скриті роботи від 16.11.2011 року, акт на скриті роботи від 29.11.2011 року, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за листопад 2011 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за листопад 2011 року; копія платіжного доручення № 14672 від 30.11.2011 року, копія платіжного доручення № 13037 від 26.10.2011 року, копія рахунку-фактури від 25.10.2011 року. (а.с.48-60).

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що можливе порушення норм Податкового Кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Сама реальність господарської угоди податковим органом не оспорюється.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства ТОВ «Транс Агенство Сервіс».

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку позивачем відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідач підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення зазначив пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналогічні вимоги містяться в підпункті «б» пункту 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за N 1440/18735.

Оскільки дані перевірки результатів діяльності позивача, викладені в акті перевірки від 25.01.2012 року не свідчать про завищення сум податкового кредиту за жовтень 2011 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період, а тому правильно визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасував його.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/1270/1896/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам. які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова