Постанова

від 18.06.2012 по справі 20-2/483

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. № 20-2/483 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Прокопанич Г.К.,

судді: Алєєва І.В., (доповідач)

Акулова Н.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Савицька О.В. посв. №231;

від позивача: ОСОБА_3, представник за дов. від 04.01.2012 року,

від відповідача: не з'явились,

від третьої особи 1: не з'явились,

від третьої особи 2: не з'явились,

розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора міста Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року

у справі № 20-2/483 господарського суду міста Севастополя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний", с. Кольчугіно, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, м. Севастополь

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державне сільськогосподарське підприємство "Агропромкомбінат "Виноградний", с. Кольчугіно, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим

2. Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ

про визнання групи інвентарних об'єктів майном, яке підлягає передачі в оренду та спонукання до проведення конкурсу на право оренди групи інвентарних об'єктів

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноградний" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державного сільськогосподарського підприємства "Агропромкомбінат "Виноградний" та Міністерства аграрної політики України про визнання групи інвентарних об'єктів майном, яке підлягає передачі в оренду і на яке не поширюються обмеження, передбачені пунктом 2 частини 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та спонукання до проведення конкурсу на право оренди групи інвентарних об'єктів, які перебувають на балансі Агропромкомбінату "Виноградний", найменування та кількість яких визначена у переліку, зазначеному в заяві в порядку ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.12.2007 року (суддя Н.Г. Шевчук) у справі № 20-2/483 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі провести конкурс на право оренди державного майна - групи інвентаризаційних об'єктів рухомого та нерухомого майна за переліком, яке знаходиться на балансі Державного сільськогосподарського підприємства "Агрокомбінат "Виноградний", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Чехова, 1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено, оскільки законодавством не передбачено такого способу захисту права як визнання об'єктів такими, що можуть бути передані в оренду та на які не розповсюджуються відповідні обмеження.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року (судді: І.В. Євдокімов, І.В. Антонова, З.Д. Маслова), апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя від 17.12.2007 року у справі № 20-2/483 залишено без задоволення, а вказане рішення без змін.

Оскаржені судові акти мотивовані тим, що спірне майно не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені Законом України "Про приватизацію державного майна", а тому може бути об'єктом оренди.

При цьому було враховано, що Міністерство аграрної політики України, як орган уповноважений управляти майном Державного сільськогосподарського підприємства "Агрокомбінат "Виноградний", надало погодження умов договору оренди групи об'єктів рухомого та нерухомого майна та зазначило, що державне майно є індивідуально визначеним державним майном, яке не бере участі в основному виробництві виноробної продукції, а тому не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені Законом України "Про приватизацію державного майна" і може бути об'єктом оренди.

Не погодившись з прийнятими судовим актами, Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржені судові рішення прийняті з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив про необґрунтованість доводів та висновків скаржника і невідповідність їх нормам матеріального і процесуального права та просив оскаржувані процесуальні документи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду в касаційному провадженні.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 18.05.2012 року № 03.14.03-04/294 у зв'язку з відпусткою судді Карабання В.Я. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року у складі колегії суддів: головуючий -Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О., касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.06.2012 року.

У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року № 03.07-05/431, сформовано склад колегії у наступному складі: головуючий: Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 18.06.2012 року прокурор підтримав доводи та вимоги касаційної скарги. Представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

Представники відповідача та третіх осіб в призначене судове засідання касаційної інстанції не з'явились. Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування судових рішень з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єктами оренди за цим Законом зокрема є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс. Грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України; нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Не можуть бути об'єктами оренди зокрема об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників), а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що позивач відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", 02.10.2007 року подав заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про намір взяти в оренду об'єкти державного майна Державного сільськогосподарського підприємства "Агропромкомбінату "Виноградний" з переліком документів, передбачених наказом Фонду державного майна України від 14.11.2005 року № 2975 "Про затвердження Переліку документів, які надаються орендарем орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності".

Із змісту ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що спірні правовідносини базуються на тому, що 02.11.2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, листом № 2924/01-6 повідомило позивача про неможливість проведення конкурсу на право оренди та укладення договору оренди у зв'язку з тим, що від Міністерства аграрної політики України, яке є органом, уповноваженим управляти майном Державного сільськогосподарського підприємства "Агропромкомбінат "Виноградний" не отримано узгодження умов договору оренди та що державне майно Державного сільськогосподарського підприємства "Агропромкомбінат "Виноградний", як об'єкт державної власності, яке має загальнодержавне значення, не підлягає приватизації відповідно до п. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Водночас судовими інстанціями було встановлено, що Міністерство аграрної політики України, листом від 13.11.2007 року № 37-11-4-15/18140 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про погодження умов договору оренди групи об'єктів рухомого та нерухомого майна Державного сільськогосподарського підприємства "Агропромкомбінат "Виноградний", що передається в оренду ТОВ "Виноградний".

Також, Міністерство аграрної політики України вказаним листом повідомило, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" під критерії заборони до приватизації підпадають майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби. Державне сільськогосподарське підприємство "Агропромкомбінат "Виноградний" включене до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Суди попередніх інстанцій за результатами оцінки спірних правовідносин дійшли висновку, що в оренду передається індивідуально визначене державне майно, яке не бере участі в основному виробництві виноробної продукції, тому не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені Законом України "Про приватизацію державного майна" і може бути об'єктом оренди.

Статтею 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачалось, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

За приписами "Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 року № 2149 та який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, конкурс проводить конкурсна комісія, утворена орендодавцем, а сам конкурс оголошується за ініціативою орендодавця або за наявності заяви про оренду від фізичної чи юридичної особи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками попередніх судових інстанції, що у зв'язку із наданим Міністерством аграрної політики України, яке є органом, уповноваженим управляти майном ДСП "Агропромкомбінат "Виноградний", погодженням умов договору оренди та висновком про те, що державне майно Державного сільськогосподарського підприємства "Агропромкомбінат "Виноградний", яке запропоноване до передачі в оренду, не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені у ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі безпідставно відмовило у оголошенні конкурсу на право оренди.

Щодо висновків господарських судів попередніх інстанцій стосовно вимог позивача про визнання групи інвентарних об'єктів рухомого та нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДСП "Агропромкомбінат "Виноградний", розташованого за адресою: АРК, Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Промислова, 9, вказаних у проекті договору оренди, який є додатком до листа ТОВ "Виноградний" вих. № 16 від 24.09.2007 року, майном, що належить до передачі в оренду і на яке не розповсюджуються обмеження, передбачені пунктом 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України, також визначено способи захисту прав і законних інтересів, шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Наведеними вище нормами закону, як і спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини, не передбачено такого способу захисту прав та інтересів осіб, як зазначив позивач.

Зазначене свідчить проте, що висновки господарського суду першої інстанції, підтримані постановою апеляційної інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання об'єктів такими, що можуть бути передані в оренду та на які не розповсюджуються відповідні обмеження, є законними, обґрунтованими та таким, що відповідають вимогам чинного законодавства. В цій частині позивачем невірно обрано спосіб захисту.

Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, обґрунтовано залишено без змін рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 20-2/483 відсутні.

Таким чином, твердження заявника касаційної скарги -Першого заступника прокурора міста Севастополя про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 69, 111 5 , 111 7 -111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 року у справі № 20-2/483 залишити без змін, а касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Севастополя -без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Н.В. Акулова