Рішення

від 18.06.2012 по справі 1509-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

18.06.2012Справа №5002-28/1509-2012

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта», м. Алушта.

До відповідача - Алуштинської міської ради, м. Алушта.

До відповідача - Комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва», м. Алушта.

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - ОСОБА_1 - представник, довіреність від 16.05.2012р.

Від відповідача - ОСОБА_2 - представник, довіреність № 02-38/879 від 08.06.2012р., ОСОБА_3 - представник, довіреність № 02-38/589 від 24.04.2012р.

Від відповідача - ОСОБА_4 - представник, довіреність № 62 від 03.05.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим та Комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» про:

1) зобов'язання Алуштинську міську раду виконати розділ 3 договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1150 га (кадастровий номер 0110300000:01:004:0131, яка знаходиться за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля Морпункту) від 31 травня 2001 року № 285, укладеного між Алуштинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта», з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 02 березня 2012р.;

2) зобов'язання Алуштинську міську раду та Комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» за власний кошт повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля Морпункту (кадастровий номер 0110300000:01:004:0131) незаконно вилучене майно, а саме: батут пружинний круглий з металевим каркасом «Jumping» - 3 шт., а також конструкція для натягування строп до батутів - з шт., атракціон «BOXER» - 1 шт., атракціон «Аерохокей» - 6 шт. та атракціон «Рибалка» - 1 шт.

Ухвалою від 16.05.2012р. суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» про забезпечення позову та заборонив Алуштинській міській раді (98500, м. Алушта, пл. Советська, 1, код ЄДРПО України 34496494), Комунальному підприємству «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» (98500, м. Алушта, вул. Виноградна, 13, код ЄДРПО України 37010852) та іншим особам чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» (98500, м. Алушта, вул. Піонерська, 17, код ЄДРПО України 31050349) у здійсненні права орендного користування земельною ділянкою (розташованою за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля Морпункту (кадастровий номер 0110300000:01:004:0131) згідно з визначеним цільовим призначенням - під комерційне використання для розміщення атракціонів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Алуштинська міська рада незаконно та безпідставно відмовляється виконувати положення розділу 3 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою) в частині передачі позивачу в користування зазначеної земельної ділянки та перешкоджає позивачу використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням.

Позивач також посилається на те, що Комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва», виконуючи розпорядження Алуштинської міської ради, неправомірно заволоділо та вивезло з території вищезгаданої земельної ділянки майно, яке було завезено 30 квітня 2012 року з метою зведення та облаштування майданчика з ігровими автоматами.

В судовому засіданні 18.06.2012р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить суд: 1) зобов'язати Алуштинську міську раду АР Крим виконати розділ 3 договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1150 га (кадастровий номер 0110300000:01:004:0131, яка знаходиться за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля Морпункту) від 31 травня 2001 року № 285, укладеного між Алуштинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта», з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 02 березня 2012р.; 2) зобов'язати Алуштинську міську раду АР Крим та Комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» за власний кошт повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля Морпункту (кадастровий номер 0110300000:01:004:0131) незаконно вилучене майно, а саме: батут пружинний круглий з металевим каркасом «Jumping» - 3 шт., а також конструкція для натягування строп до батутів - 3 шт., атракціон «BOXER» - 1 шт., атракціон «Аерохокей» - 6 шт. та атракціон «Рибалка» - 1 шт., атракціон «Автодром» - 1 шт., встановлений за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля Морпункту.

Відповідач - Комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» у відзиві на позов, заперечує проти позовних вимог, посилається на те, що все спірне майно повернуто позивачу на підставі постанов Алуштинського міського суду від 17.05.2012р. Відносно атракціону «Автодром», представник КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» пояснив, що цей атракціон вилучений працівниками міліції та переданий на зберігання КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» та буде повернутий власнику на підставі судового рішення.

Представники відповідача - Алуштинської міської ради підтримали клопотання, які надійшли до суду 11.06.2012р., а саме: про забезпечення позову, шляхом заборони позивачу здійснювати підприємницьку діяльність на земельній ділянці (кадастровий номер 01 103 00 000:01:004:01 3) площею 0,1150 га за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, в районі морпункту до винесення судом рішення по справі та скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 16.05.2012р.

Вказані клопотання обґрунтовані наступним. Відповідач вважає, що суть позову суперечить законодавству та інтересам територіальної громади м. Алушти. Відповідач також вважає, що додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки, який укладено з позивачем, повинні нотаріально посвідчуватися, але додаткова угода на яку посилається позивач не посвідчена нотаріально, у зв'язку з чим, не може бути підставою для здійснення позивачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Відповідач також посилається на те, що рішенням Алуштинської міської ради від 07.07.2010 № 58/37»Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Центр розваг «Алушта» встановлено 3-х місячний термін укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але така додаткова угода, у встановлені строки, укладена не була, у зв'язку з чим, рішення від 07.07.2010 № 58/37 можна вважати таким, що втратило силу, а додаткова угода від 05.04.2012р. укладена без законних підстав.

Відзив на позов представники Алуштинської міського ради суду не представили, але усно пояснили, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки вважають додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди, на підставі у якого відповідач користується земельною ділянкою, нікчемною.

Під час розгляду справи, представник позивача просив відкласти розгляд справи для надання доказів по справі, зокрема, документів які підтверджують право власності позивача на атракціон «Автодром». Суд відмовив в задоволенні цього клопотання з огляду на те, що у позивача було достатньо часу належним чином підготуватися до судового процесу, враховуючи подання останнім заяви про збільшення позовних вимог, збільшення за якою, фактично стосується одного атракціону «Автодром».

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд -

встановив:

31.05.2001 року між Алуштинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1150 та (кадастровий номер 0110300000:01:004:0131), яка знаходиться за адресою: м. Алушта, вул. Леніна біля морпункту. Відповідно до вказаного договору метою використання даної земельної ділянки є комерційне використання, а саме: розміщення атракціонів.

Відповідно до додаткової угоди від 30.10.2001 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2008 року було продовжено строк дії договору до 31 липня 2010 року.

Рішенням Алуштинської міської ради від 07.07.2010р. за № 58/37 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Центр розваг «Алушта» поновлено строком на 2 роки договір оренди земельної ділянки від 31.05.2001 року реєстраційний № 2007, шляхом укладання додаткової угоди до вищезазначеного договору оренди.

На виконання вказаного рішення 02.03.2012 року між Алуштинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

Дана додаткова угода була зареєстрована у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 01103000290001 05 квітня 2012 року.

Положеннями статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До виключної компетенції селищних рад, передбаченої ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Порядок регулювання земельних відносин встановлений Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Серед передбачених ст. 12 ЗК України повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин є передача земельних ділянок комунальній власності у власність громадянам та юридичним особам, надання їх у користування відповідно до вимог цього кодексу.

Право оренди земельної ділянки - це застосоване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон), об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно до ст.ст. 20, 33 Закону, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Позивач посилається на те, що у виконання умов вказаного договору, позивач 30 квітня 2012 року приступив до її цільового використання, а саме - почав завезення атракціонів.

Але, вже 01 травня 2012 року Комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» за вказівкою Алуштинської міської ради вилучило майно позивача, розташоване на вищезазначеній земельній ділянці, а саме: батут пружинний круглий з металевим каркасом «Jumping» - 3 шт., а також конструкція для натягування строп до батутів - 3 шт., атракціон «BOXER» - 1 шт., атракціон «Аерохокей» - 6 шт. та атракціон «Рибалка» - 1 шт.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, ст. 11 ЦК України встановлює підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, таким є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач вважає, що Алуштинська міська рада в супереч вищезазначених норм закону, безпідставно відмовляється виконувати положення розділу 3 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою) в частині передачі позивачу в користування зазначеної земельної ділянки, а також не вчинення дій, які б перешкоджали використовувати позивачу земельну ділянку за її цільовим призначенням.

Крім того, Комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва», виконуючи розпорядження Алуштинської міської ради, неправомірно заволоділо та вивезло з території вищезгаданої земельної ділянки майно, яке було завезено 30 квітня 2012 року з метою зведення та облаштування майданчика з ігровими автоматами.

Суд не погоджується з позицією позивача та вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, у зв'язку з наступним.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Суд встановив, що постановою Алуштинського міського суду від 17.05.2012р. по справі №0101/2546/2012, провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрито, у зв'язку відсутності складу адміністративного правопорушення та постановлено повернути власнику вилучене майно (а. с. 69).

З цієї постанови вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії КР № 003599 від 01 травня 2012 року, ОСОБА_5 01.05.2012 року о 15:30, в м. Алушта, на центральній набережній біля пляжу «Старий Замок» надавав послуги атракціонів «Аерохокей», вартістю 10 грн. за 1 гру, без наявності дозволу на початок робіт від органів МНС, чим порушив ст. 10 ЗУ «Про пожежну безпеку», ст.ст.1, 11 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він є працівником ТОВ «Центр розваг Алушта», що також підтверджується копією трудової книжки правопорушника та копією наказу № 12-К від 29.04.12 року, наданими його адвокатом в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Крім того, стаття 29 КУпАП України передбачає, що конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

З підтвердження наданого ТОВ «Центр розваг м. Алушта» вбачається що атракціон «Аерохокей» є їх власністю та знаходиться на балансі юридичної особи. Даних про належність вилученого майна особі що притягується до від повільності суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку що підприємницьку діяльність здійснює ТОВ «Центр розваг Алушта», з яким особа що притягується до адміністративної відповідальності перебуває у трудових відносинах.

В матеріалах справи також знаходиться постанова Алуштинського міського суду від 17.05.2012р. по справі № 0101/2547/2012, відповідної до якої, також та з тих саме підстав, що зазначені у постанові по справі № 0101/2546/2012, закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв'язку відсутності складу адміністративного правопорушення та постановлено повернути власнику вилучене майно (а. с. 70).

З цієї постанови вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії КР № 003842 від 01 травня 2012 року ОСОБА_6, в м. Алушта, на центральній набережній біля пляжу «Старий Замок» надавав послуги атракціонів «Батут», вартістю 25 грн. за 3 хвилини, без наявності дозволу на початок робіт від органів МНС, чим порушив ст. 10 ЗУ «Про пожежну безпеку», ст.ст.1, 11 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

Докази оскарження вказаних постанов, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Представник відповідача КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» під час розгляду справи підтвердив, що всі атракціони вилучались працівниками Алуштинського МВ МВС України Криму відділу боротьби з економічними злочинами та передавались йому на зберігання та на даний час, всі атракціони крім атракціону «Автодром», повернуті позивачу, що також підтвердив представник позивача.

Відносно атракціону «Автодром», представник КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» пояснила, що цей атракціон також вилучений працівниками міліції та зберігається на території підприємства та буде повернутий власнику, який на даний час не відомий, після розгляду Алуштинським міським судом адміністративного матеріалу, складеного відносно громадянина ОСОБА_7

Представник позивача у свою чергу підтвердив, що всі атракціони, крім атракціону «Автодром», повернуті позивачу, при цьому не представив суду документи на цей атракціон та докази того, що саме позивач є його власником, а також підтримав заяву про збільшення позовних вимог.

Посилання позивача як на доказ наявності підстав для задоволення позову по цій справі на розпорядження міського голови м. Алушта від 06.06.2012р. № 159-р (а. с. 108-109) суд не приймає, з огляду на те, що це розпорядження не є предметом спору у цій справі та позивач не позбавлений можливості у встановленому законом прядку звернутися до суду з позовом про визнання цього розпорядження недійсним, якщо вважає, що воно порушує його права.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що доводи позивача покладені в обґрунтування позовних вимог щодо порушення його прав відповідачами, повністю спростовується вказаними вище обставинами та постановами Алуштинського міського суду, які у свою чергу свідчать про те, що атракціони були вилучені внаслідок, виявлених працівниками міліції порушень ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку», ст.ст. 1, 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», про що складались відповідні протоколи, на які є посилання в постановах Алуштинського міського суду. Відповідно відсутні докази того, що відповідачі здійснюють дії спрямовані на створення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог по справі.

Відповідно до ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи встановлену судом відсутність підстав для задоволення позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою від 16.05.2012р.

Розглянувши клопотання Алуштинської міської ради про забезпечення позову шляхом заборони позивачу здійснювати підприємницьку діяльність на земельній ділянці (кадастровий номер 01 103 00 000:01:004:01 3) площею 0,1150 га за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, в районі морпункту до винесення судом рішення по справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов» від 26.12.2011 р. № 16, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Розглянувши клопотання та заслухавши представників Алуштинської міської ради, суд встановив, що відсутні безперечні докази, які підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони позивачу здійснювати підприємницьку діяльність на земельній ділянці (кадастровий номер 01 103 00 000:01:004:01 3) площею 0,1150 га за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, в районі морпункту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Крім того, відповідно до абз. 2 ст. 42 Конституції України, держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Господарського кодексу України, конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва.

Відповідно до ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Крім того, ч. 1 статті 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Крім того, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Таким чином, обраний відповідачем захід забезпечення позову у виді заборони позивачу здійснювати підприємницьку діяльність, прямо суперечить законодавству.

Доводи щодо нікчемності додаткової угоди від 02.03.2012р. до договору оренди № 285, як підставу для задоволення клопотання про забезпечення позову, суд також вважає неспроможним з огляду на те, що ця додаткова угода підписана сторонами та зареєстрована 05.04.2012 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 01103000290001, докази скасування цього запису або визнання цієї додаткової угоди недійсною у встановленому законом порядку, в матеріалах справи також відсутні.

Крім того, суд вважає, за необхідне зазначити, що якщо Алуштинська міська рада вважає, що у позивача відсутні правові підстави, передбачені законодавством, для користування земельною ділянкою у м. Алушта, по вул. Леніна біля морпункту, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом до ТОВ «Центр розваг «Алушта» про звільнення в примусовому порядку цієї земельної ділянки.

Підпунктом 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (п. 1 листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012, № 01-06/704/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»).

Суд встановив, що при зверненні до суду із клопотанням про забезпеченням позову, Алуштинська міська рада не сплатила судовий збір, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, стягнути з Алуштинської міської ради судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1609,50 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 66-68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розваг «Алушта» про збільшення позовних вимог.

2. У задоволенні клопотання Алуштинської міської ради про забезпечення позову - відмовити.

3. В задоволенні позову - відмовити.

4. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2012р. по справі № 5002-28/1509-2012.

5. Стягнути з Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим (код ЄДРПО України 34496494) на користь державного бюджету (одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКCУ в АРК, м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір» код 03499968) судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 18.06.2012р.

Повне рішення складено - 20.06.2012 р.

Суддя Лукачов С.О.