Рішення

від 20.06.2012 по справі 5004/609/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. Справа № 5004/609/12

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем'як В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап"

до відповідача: Приватного підприємства "Канцлер Плюс - Опт"

про стягнення 40 127 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 11 від 1.01.2012р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" звернувся з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Канцлер Плюс - Опт" та просив стягнути 40 127 грн. 29 коп., з них: 28 283 грн. основної заборгованості, 467 грн. 54 коп. пені, 11 376 грн. 75 коп. процентів за користування чужими коштами.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар у зв'язку із чим подала заяву про уточнення позовних вимог, що не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить стягнути 17 963 грн. основної заборгованості, 467 грн. 54 коп. пені, 11 376 грн. 75 коп. процентів за користування чужими коштами.

Вказана заява судом прийнята.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору купівлі -продажу № 603/Л від 10.01.2011р. не здійснив в повному обсязі оплату за отриманий на підставі видаткових накладних № 742/2, № 761/2 від 06.04.2012р., № 813/2 від 10.04.2012р., № 834/2 від 13.04.2012р. та рахунків -фактур № 742/2 від 06.04.2012р., № 761/2 від 04.04.2012р., № 813/2 від 10.04.2012р., № 834/2 від 13.04.2012р. Часткову оплату отриманого товару підтвердив платіжними дорученнями № 1374 від 23.05.2012р., № 1000426316 від 25.05.2012р., № 09877890 від 28.05.2012р., від 15.06.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду 25.05.2012р. долучила до матеріалів справи копію статуту, письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; аналітику рахунку 361 з розшифровкою дебіторської заборгованості.

Відповідач правом ознайомлення з матеріалами справи, участі в судовому засіданні, поданням пояснень по суті заяви, а також іншими процесуальними правами, наданими йому Господарським процесуальним Кодексом України, не скористався, вимог ухвали суду від 24.05.2012р. не виконав -витребуваних доказів суду не надав. Водночас на адресу суду направив заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням директора у м. Тернопіль. Дану обставину підтвердив посвідченням про відрядження № ПЛ-000002 від 18.06.2012р.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду скарги залишене без задоволення, як необґрунтоване та недоведене відповідними доказами в розумінні ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому судом враховано приписи ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Отже, Законом не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси учасника господарського процесу.

Водночас, відповідач 18.06.2012р. засобами факсимільного зв'язку направив на адресу суду заяву, відповідно до якої заборгованість в сумі 17 963 грн. визнає в повному обсязі.

Оскільки явка повноважних представників сторін в призначене судове засідання обов'язковою не визнавалась та згідно приписів ст.75 ГПК України, п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

10 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (Продавцем) та Приватним підприємством "Канцлер Плюс - Опт" (Покупцем) було укладено договір купівлі -продажу № 603/Л.

Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, в кількості та асортименті, що вказані в рахунку -фактурі або спеціфікації, а останній -прийняти та оплатити його вартість протягом трьох календарних днів з моменту його передачі.

На виконання умов договору № 603/Л від 10.01.2011р., позивач за період з 06.04.20112р. по 13.04.2012р. здійснив поставку товару на загальну суму 29 283 грн., а відповідач прийняв його, що стверджується видатковими накладними № 742/2, № 761/2 від 06.04.2012р., № 813/2 від 10.04.2012р., № 834/2 від 13.04.2012р. та рахунками -фактур № 742/2 від 06.04.2012р., № 761/2 від 04.04.2012р., № 813/2 від 10.04.2012р., № 834/2 від 13.04.2012р.

Відповідач взяте на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково - в сумі 11 320 грн., що сторони підтвердили платіжними дорученнями № 1374 від 23.05.2012р., № 1000426316 від 25.05.2012р., № 09877890 від 28.05.2012р., від 15.06.2012р., а заборгованість першого перед позивачем становить 17 963 грн., що також стверджується аналітикою рахунку 361, долученого до матеріалів справи заявником.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, особа має право звертатися із позовом до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.

У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки частково на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З врахуванням викладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" до Приватного підприємства "Канцлер Плюс - Опт" в частині стягнення заборгованості в сумі 17 963 грн. за поставлений товар на підставі договору купівлі -продажу № 603/Л від 10.01.011р. підставний та підлягає до задоволення в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 10.2. договору купівлі -продажу № 603/Л від 10.01.2011р. сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати придбаного товару, покупець зобов'язаний сплатити на вимогу продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, нарахована позивачем пеня за період з 10.04.2012р. по 20.05.2012р. в сумі 467 грн. 54 коп. підставно та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 цього ж Кодексу встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.5. договору купівлі -продажу № 603/Л від 10.01.2011р. сторони встановили, що у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, останній зобов'язаний сплатити повну його вартість з врахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Виходячи з викладеного, проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 10.04.2012р. по 20.05.2012р. в сумі 11 376 грн. 75 коп. нараховані позивачем підставно, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. слід покласти на нього відповідно до ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.11, 16, 536, 549, 639, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Канцлер Плюс-Опт»(43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Привокзальна, буд. 9, кВ. 33, ідентифікаційний код 37204549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап»(03028, м. Київ, вул. Саперно -Слобідська, 8А, офіс 291, ідентифікаційний код 35137937) 17 963 грн. основної заборгованості, 467 грн. 54 коп. пені, 11 376 грн. 75 коп. процентів за користування чужими коштами та 1 609 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

20.06.12