Постанова

від 11.09.2012 по справі 5004/609/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5004/609/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Романюк А.Б. - директора

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Канцлер Плюс-Опт", м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 18.06.12 р. у справі № 5004/609/12 (суддя Дем"як В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап", м.Київ

до Приватного підприємства "Канцлер Плюс-Опт", м.Луцьк

про стягнення 29780,29 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2012р. у справі №5004/609/12 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" до приватного підприємства "Канцлер Плюс-Опт" про стягнення 29780,29грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

Стягнуто з Приватного підприємства "Канцлер Плюс-Опт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" 17963,00грн. основної заборгованості, 467,54 грн. пені, 11376,75 грн. процентів за користування чужими коштами та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з ПП "Канцлер Плюс-Опт" 11376,75грн. відсотків за користування чужими коштами та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- проценти в розмірі 1% в день від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами, передбачені п.5.5 договору за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно ч.3 ст.549 ЦК України, якою встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

- п.10.2 договору сторони передбачили та, відповідно, суд встановив правомірність нарахування і стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у сумі 467,54 грн.;

- в оскарженому рішенні має місце подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому стягнення 11376,75грн. відсотків за користування чужими коштами є протиправним.

У письмовому відзиві №583-юр від 04.09.2012р. на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції від 18.06.2012р. законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив суд про неможливість його представника брати участь у розгляді справи у зв"язку із зайнятістю в інших судових процесах.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, який про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" та приватним підприємством "Канцлер Плюс - Опт" було укладено договір купівлі -продажу № 603/Л (а.с. 10-12).

Згідно п.1.1 договору купівлі-продажу № 603/Л від 10.01.2011р. продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначеними у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що перераховані в рахунку-фактурі або специфікації, які являються невід'ємною частиною цього договору.

Згідно умов договору купівлі-продажу №603/Л від 10.01.2011р. продавець зобов'язався передати у власність покупця товар в кількості та асортименті, що вказані в рахунку-фактурі або специфікації, а останній - прийняти та оплатити його вартість протягом трьох календарних днів з дня його передачі.

Відповідно до видаткових накладних №742/2 від 06.04.2012р., №761/2 від 06.04.2012р., №813/2 від 10.04.2012р., №834/2 від 13.04.2012р. та рахунків-фактур №742/2 від 06.04.2012р., №761/2 від 04.04.2012р., №813/2 від 10.04.2012р., №834/2 від 13.04.2012р. позивач за період з 06.04.20112р. по 13.04.2012р. здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем на загальну суму 29283,00грн. (а.с. 14-21).

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару згідно договору купівлі-продажу №603/Л від 10.01.2011р. на загальну суму 11320,00грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними документами №1374 від 23.05.2012р., № 1000426316 від 25.05.2012р., № 09877890 від 28.05.2012р., №121РО21121490018 від 28.05.2012, №121РО21121670020 від 15.06.2012р., аналітикою рахунку 361, заявою позивача від 18.06.2012р. №120639, тому заборгованість ПП "Канцлер Плюс-Опт" перед позивачем становить 17963,00 грн. (а.с. 40, 43-49)

У зв'язку тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих товарів згідно договору купівлі-продажу №603/Л від 10.01.2011р. у повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 17963,00грн. (згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог №351-юр від 15.06.2012р.), 467,54грн. пені, 113376,75грн. процентів за користування чужими коштами, 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.3-5, 41-42).

В обґрунтування позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" посилається на порушення приватним підприємством "Канцлер Плюс-Опт" умов договору купівлі-продажу № 603/Л від 10.01.2011р., нездійснення останнім в повному обсязі оплати за отриманий на підставі видаткових накладних №742/2, №761/2 від 06.04.2012р., №813/2 від 10.04.2012р., №834/2 від 13.04.2012р. та рахунків-фактур №742/2 від 06.04.2012р., №761/2 від 04.04.2012р., №813/2 від 10.04.2012р., №834/2 від 13.04.2012р. товар.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2012р. позов задоволено повністю (а.с. 55-57).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 17963,00 грн. боргу, 467,54 грн. пені, однак не погоджується з висновком про стягнення 11376,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та вважає, що в цій частині рішення слід скасувати, прийнявши нове - про відмову в позові, з огляду на таке.

Згідно ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, щодо факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 17963,00грн. підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме: договором купівлі-продажу №603/Л від 10.01.2011р., видатковими накладними №742/2 від 06.04.2012р., №761/2 від 06.04.2012р., №813/2 від 10.04.2012р., №834/2 від 13.04.2012р. та рахунків-фактур №742/2 від 06.04.2012р., №761/2 від 04.04.2012р., №813/2 від 10.04.2012р., №834/2 від 13.04.2012р., платіжними документами.

Відповідач не надав господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі 17963,00грн..

Згідно ст.ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору купівлі-продажу № 603/Л від 10.01.2011р. сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати придбаного товару покупець зобов'язаний сплатити на вимогу продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що цілком відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши наявні у справі розрахунки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення пені в сумі 467,54 грн.

Частиною 3 ст.692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи зміст правових норм, зокрема, ст.ст.536,625,692 ЦК України, судова колегія дійшла висновку, що сторонам за договором купівлі-продажу надано право встановлювати інший, ніж 3% річних розмір процентів, однак не інший спосіб їх обчислення.

Пунктом 5.5 договору сторони встановили, що у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, останній зобов'язаний сплатити повну його вартість з врахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, тобто сторони встановили не розмір процентів річних, а пеню.

Проте, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 11376,75 грн., обґрунтовані посиланням на п.5.5 договору, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 10.2 договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, пункт 5.5 договору не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно частини 1 статті 207 ГК України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Пунктом 1 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено: якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

З огляду на викладене, враховуючи, що п.5.5 договору суперечить приписам ст.61 Конституції України, його слід визнати недійсним.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 11376,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами є безпідставним та підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову у позові.

Керуючись п.1 ч.1 ст.83, ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Канцлер Плюс-Опт", м.Луцьк задовольнити.

2. Визнати недійсним п.5.5 договору №603/Л від 10.01.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" та Приватним підприємством "Канцлер Плюс-Опт".

3. Рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2012 року у справі №5004/609/12 в частині стягнення 11376,75 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення - у позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап"(юридична адреса: 03028, м.Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8А, офіс 291, поштова адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, Головпоштамт, а/с 41, код ЄДРПОУ 35137937) на користь Приватного підприємства "Канцлер Плюс-Опт"(43005, м.Луцьк, вул.Привокзальна, буд.9, кв.33, код ЄДРПОУ 37204549) 804 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу №5004/609/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 -до справи,

2,3 -сторонам,

4 -в наряд.