Рішення

від 18.06.2012 по справі 19/018-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2012 р. Справа № 19/018-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомплекс», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровід»,

смт. Макарів, Київська область;

про стягнення 147386,65 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : ОСОБА_1 (наказ № 1 від 19.08.1999 р.);

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 22.02.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 11.01.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомплекс»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровід»(надалі -відповідач) про стягнення 147386,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 20-06/11 від 30.06.2011 р., в останнього утворилась заборгованість по сплаті виконаних позивачем протягом грудня 2011 року підрядних робіт у сумі 138842,17 грн., за несвоєчасну сплату якої нараховані 3% річних у сумі 830,78 грн., інфляційні -в сумі 277,69 грн. та пеня -4358,22 грн. Крім того, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача 3000,00 грн. -витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2012 р., на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомплекс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровід»про стягнення 147386,65 грн. було надіслано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2012 р. порушено провадження у справі № 19/018-12 та призначено її розгляд на 24.04.2012 р.

12.04.2012 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про виправлення технічної помилки в розрахунку ціни позову та залучення доказів про сплату витрат на адвокатські послуги.

Присутні у судовому засіданні 24.04.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали витребувані судом документи.

Крім того, представники позивача надали заяву, в якій уточнили суму позовних вимог, що становить 147309,43 грн.

Втім, судом встановлено, що позивачем до суми позовних вимог включені витрати, понесені на послуги адвоката, в сумі 3000,00 грн., що суперечить приписам ст. 55 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГПК України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, отже правильна ціна позовних вимог складає 144309,43 грн.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, проте витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 06.04.2012 р. документи не надав, зокрема, і відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 14.05.2012 р.

Присутні у судовому засіданні 14.05.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, підтриманий представником у судовому засіданні, в якому останній позов визнає частково, а саме: заборгованість у розмірі 66309,00 грн., яка не була сплачена за Актом № 000001412 здачі прийняття робіт за грудень місяць 2011 р., та нараховані на неї штрафні санкції. В іншій частині вимог -відповідач позов не визнає, посилаючись на відсутність будь-яких підписаних актів виконаних підрядних робіт та узгодження ціни цих робіт.

Ухвалою від 14.05.2012 р. суд відклав розгляд справи на 05.06.2012 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Присутні у судовому засіданні 05.06.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та частково надали витребувані судом докази.

Представник відповідача частково заперечив проти позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 18.06.2012 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2011 р. між позивачем (за договором -підрядник) та відповідачем (за договором -замовник) було укладено Договір підряду № 20-06/11, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи з прокладання водопровідної мережі на об'єкті «Будівництво інженерних мереж для спортивної споруди зі штучним льодовим покриттям на вул. Міста Шалетт, 6 у місті Києва», а замовник зобов'язується в межах вартості договору прийняти та сплатити Підряднику за підрядні роботи визначену цим договором грошову суму в порядку та строк, визначений цим договором (п. 1.1. договору).

У п. 2.1. договору передбачено, що ціна договору є динамічною та визначається у Додатку № 1.

Відповідно до п. 2.5 договору, після виконання окремих етапів, та по закінченню всіх робіт замовник сплачує підряднику за виконані протягом вказаного етапу роботи та матеріали, використані протягом того ж самого етапу, за вирахуванням матеріалів, сплачених з авансу. Розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання належним чином уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі робіт (ф. КБ-2) та довідки (ф. КБ-3).

Підрядник протягом дії даного договору до 28 числа кожного звітного місяця передає замовнику для оформлення відповідні довідку (ф. КБ-3) та акт приймання-передачі виконаних робіт (ф. КБ-2). Замовник зобов'язується не пізніше 30 числа звітного місяця підписувати та направляти підряднику довідку (ф. КБ-3) та акт приймання-передачі виконаних робіт (ф. КБ-2), або мотивовану відмову на адрес підрядника з переліком недоробок та зауважень до викопаних робіт (п. 2.6. договору).

Як зазначає позивач, ним були виконані за договором роботи на загальну суму 407598,91 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (типова форма № КБ-3) за липень, жовтень та грудень 2011 року, а також актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року (типова форма № КБ-2в) та Актом № 000001412 здачі прийняття робіт за грудень місяць 2011 р.

Втім, відповідач за виконані роботи розрахувався частково, сплативши 268756,17 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача.

Отже, за твердженням позивача, заборгованість відповідача за виконані на підставі Договору підряду № 20-06/11 від 30.06.2011 р. роботи становить 138842,74 грн.

Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на неповне виконання ним підрядних робіт за договором, внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків за договором саме позивачем.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Господарського кодексу України, у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У відповідності з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Приписами частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, останніми не було підписано Додаток № 1 до Договору підряду № 20-06/11 від 30.06.2011 р., в якому мала визначатись ціна робіт за вказаним договором.

Отже, при визначенні ціни робіт сторони керувались довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (типова форма № КБ-3).

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору.

Втім, у матеріалах справи наявні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками лише довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (типова форма № КБ-3) за липень та жовтень 2011 року. Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (типова форма № КБ-3) за грудень 2011 року представником відповідача підписана не була.

Таким чином, сторонами не була узгоджена вартість будівельних робіт за грудень 2011 року, що є істотною умовою для договору підряду та виконання підрядних робіт.

При цьому, позивач, вказує на те, що замовник з невідомих причин, безпідставно відмовився від підписання довідки по формі КБ-3 та акту виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за грудень місяць 2011 року на суму 72533,74 грн., незважаючи на неодноразове надання вищевказаних довідки та акту підрядником.

Проте, як вбачається з наданих суду доказів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (типова форма № КБ-3) за грудень 2011 року на суму 72533,74 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року були вручені належним чином представнику відповідача лише 11.05.2012 р., тобто після звернення позивача до суду з даним позовом, що суперечить приписам п. 2.6. договору, щодо строків передачі для оформлення довідки (типова форма № КБ-3) та акту приймання-передачі виконаних робіт (типова форма № КБ-2в).

При цьому, судом не приймається в якості належного доказу надіслання на адресу відповідача довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (типова форма № КБ-3) за грудень 2011 року на суму 72533,74 грн. та акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.02.2012 р., оскільки з вказаного доказу неможливо встановити, що саме було надіслано на адресу відповідача.

Крім того, до матеріалів справи не надано жодного листа або претензії, з якими позивач звертався до відповідача з вимогою підписати вказані вище довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (типова форма № КБ-3) за грудень 2011 року на суму 72533,74 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року або сплатити заборгованість у сумі 138842,74 грн., що виникла за Договором підряду № 20-06/11 від 30.06.2011 р.

Також, пунктом 6.5. договору передбачено, що по закінченню усіх робіт за договором сторони оформлюють остаточний акт здачі приймання виконаних робіт .

Однак, сторони не надали суду належним чином оформленого остаточного акту здачі приймання виконаних робіт за Договором підряду № 20-06/11 від 30.06.2011 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт узгодження з відповідачем вартість підрядних робіт та їх виконання на суму 72533,74 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Втім, під час розгляду справи відповідач визнав заборгованість у сумі 66309,00 грн., що виникла на підставі підписаного повноважними представниками та скріпленого печатками сторін Акту № 000001412 від 29.12.2011 р. здачі прийняття робіт за грудень місяць 2011 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних підрядних робіт на суму 66309,00 грн., а отже, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4358,22 грн., 3% річних у сумі 830,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 277,69 грн., які нараховані за період прострочки з 11 січня по 23 березня 2012 року на суму заборгованості 138842,74 грн.

Однак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у сумі 66309,00 грн., тому пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню саме на вказану суму заборгованості, оскільки за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості 66309,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати за цим договором, останній зобов'язується сплатити підряднику за кожен календарний день прострочення пеню в розмірі 0, 5% за кожний день прострочення від суми недоплат, але не більше облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2055,58 грн. (66309,00 грн. (борг) х 15,5% (подвійна облікова ставка) х 73 дн. прострочки : 100 : 365 = 2055,58 грн.).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007 р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Як встановлено судом та вбачається з розрахунку суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, наведеним позивачем у додатку до позовної заяви, останнім було здійснено нарахування інфляційних втрат за кількість днів прострочки, а не за період повних календарних місяців, що суперечить положенням чинного законодавства.

Отже, судом здійснено наступний розрахунок інфляційних втрат: 66309 грн. х 100,2% х 100,2% х 100% : 100 = 66574,24 -66309,00 = 265,24 грн.

Також, судом перераховано 3% річних наступним чином: 66309,00 грн. х 3% х 73 дн. прострочки : 100 : 365 = 397,85 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 66309,00 грн. -заборгованості, 2055,58 грн. -пені, 397,85 грн. -річних та 265,24 грн. -інфляційних втрат.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування йому відповідачем витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входять, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомплекс»(позивачем) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Кармазіна і партнери»(свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 11.06.2009 № 608, видане Міністерством юстиції України) укладено Договір про надання адвокатських юридичних послуг № 101 юр від 22.02.2012 р.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 101 юр від 22.02.2012 р., адвокатське об'єднання надає замовнику юридичні послуги, а саме: юридичні консультації, роз'яснення, тлумачення певних норм законодавства, представницькі послуги по захисту законних прав замовника в господарському суді м. Києва, апеляційному господарському суді м. Києва, вищому господарському суді, всіх судових органах та органах виконавчої служби щодо стягнення заборгованості, а також складання та супровід всіх процесуальних документів, що є необхідними для надання таких послуг.

Під час розгляду даної справи інтереси відповідача представляла адвокат ОСОБА_2, яка має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2999 від 21 червня 2007 року.

Проте, до матеріалів справи не надано доказів, що адвокат ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Кармазіна і партнери»та здійснювала представництво позивача у суді в межах виконання умов Договору про надання адвокатських юридичних послуг № 101 юр від 22.02.2012 р.

Крім того, на підтвердження понесення витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано до справи платіжне доручення № 126 від 03 квітня 2012 р. на суму 3000,00 грн.

Однак, судом з'ясовано, що рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2012 р. у справі № 10/023-12 вже стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровід»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомплекс»витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., перераховані саме на підставі платіжного доручення № 126 від 03 квітня 2012 р.

Таким чином, позивачем не підтверджено належними доказами понесення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. саме за розгляд даної справи.

Отже, вимога про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача задоволенню не підлягає.

Також, з наявних в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 10.04.2012 № 144 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 2947,73 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/20114, питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 10.04.2012 р. № 144 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 61,54 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2886,19 грн., відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідводтрубопровідбуд»(08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, буд. 20-Б, код ЄДРПОУ 33272196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомплекс»(03148, м. Київ, вул. Генерала Потапова, буд. 1д, кв. 14, код ЄДРПОУ 30433844) 66309 (шістдесят шість тисяч триста дев'ять) грн. -заборгованості, 2055 (дві тисяч п'ятдесят п'ять) грн.. 58 коп. -пені, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 85 коп. -3% річних, 265 (двісті шістдесят п'ять) грн.. 24 коп. -інфляційних втрат, 1380 (одну тисячу триста вісімдесят) грн. 55 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомплекс»(03148, м. Київ, вул. Генерала Потапова, буд. 1д, кв. 14, код ЄДРПОУ 30433844) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 61 (шістдесят одна) грн. 54 коп., що перерахований відповідно до платіжного доручення від 10.04.2012 р. № 144, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 19/018-12.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.06.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін