Постанова

від 13.06.2012 по справі 5011-52/1051-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 5011-52/1051-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник за дов. №38 від 27.03.2012р.;

від відповідача не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескапром"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 18.04.2012р.

справа №5011-52/1051-2012 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескапром"

про стягнення 113767,20 грн.

Встановив

Публічне акціонерне товариство "Харцизький трубний завод" (далі - позивач) в січні 2012 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескапром" (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 113764,20 грн. та 2275,35 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2012р. у справі №5011-52/1051-2012 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 113767,20 грн. штрафу та 2275,35 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескапром" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2012р. у справі №5011-52/1051-2012. Постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. у справі №5011-52/1051-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу заявника не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) місцевого господарського суду.

Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 13.06.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням №92085130.

08.06.2012р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із проведенням кваліфікаційного випробування виробництва з 12.06.2012р. по 01.07.2012р.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні або забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 13.06.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескапром" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Харцизький трубний завод" (покупець), правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ескапром" (постачальник) було укладено договір поставки обладнання № 01/06/10 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання постачальника передати, а покупець - прийняти і оплатити узгодженими партіями нестандартні вироби на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.2. договору постачальник зобов'язався поставити обладнання на умовах поставки, вказаних в Специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року.

Строк поставки обладнання вказується в Специфікаціях (п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.5. договору постачальник має право здійснити поставку обладнання в інші строки виключно на основі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

Датою поставки вважається дата отримання обладнання з відміткою в товарній (видатковій) накладній.

Відповідно до п. 10.5. даний договір діє до 31.05.2011 р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором.

Згідно п. 3 Специфікації № 1 від 01.10.2010 р. до договору сторони погодили вартість товару у розмірі 1 716 960, 00 грн. та строк поставки, а саме: до 120 календарних днів з дати підписання даної Специфікації з право дострокової поставки.

Враховуючи, що Специфікація № 1 була підписана сторонами 01.10.2010 р., відповідно до умов даної специфікації товар вартістю 1 716 960, 00 грн. відповідач повинен був поставити до 28.01.2011 р.

Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідачем було здійснено часткову поставку товару в порушення обумовлених у Специфікації № 1 строків поставки, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000004 від 04.05.2011 р., № РН-0000005 від 10.05.2011 р., № РН-0000007 від 16.05.2011 р.

У п. 3. Специфікації № 3 від 13.12.2010 р. до спірного договору поставки сторони визначили строк поставки товару вартістю 2 075 280, 00 грн. протягом 140 календарних днів з дати підписання даної Специфікації з правом дострокової поставки.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 01/06/10 від 01.10.2010 року та специфікації № 3 не здійснив поставки товару вартістю 2 075 280, 00 грн.

Отже, відповідачем порушено строки поставки позивачу обладнання згідно специфікацій № 1 від 01.10.2010 р. та № 3 від 13.12.2010 р. до договору № 01/06/10 від 01.10.2010 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 7.3. спірного договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків або обсягів поставки обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8 % від вартості не поставленого у строк обладнання (3 % - від вартості не поставленого у строк обладнання індивідуального виконання).

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з поставки товару вартістю 3 792 240, 00 грн. (1 716 960, 00 грн. згідно специфікації № 1 та 2 075 280, 00 грн. згідно специфікації № 3) позивачем нараховано 113 767, 20 грн. штрафу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків поставки обладнання за договором № 01/06/10 від 01.10.2010 р., Київський апеляційний господарський суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 113 767, 20 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що креслення до специфікації № 1 від 01.10.2010р. та специфікації №3 від 13.12.2010р. не надавалися представнику відповідача, з огляду на наступне.

Так, погоджені креслення було надано безпосередньо представнику ПАТ "НВП "Більшовик" (відповідач замовляв виконання даної продукції у ПАТ "НВП "Більшовик", адже не має власних виробничих потужностей), що підтверджується відповідним листом за №544-5 від 05.04.2012р. та розписками про передачу комплексних креслень.

Окрім того, відповідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескапром" № 22 від 08.06.2012р. відповідач підтвердив факт передачі креслень (а.с. 61).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескапром", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2012р. у справі №5011-52/1051-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-52/1051-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Корсакова Г.В.